Кілька тижнів випробовував доставку товарів поштою з українських магазинів. Замовляв деяке особливе приладдя, взуття, книги та ін. дрібнички. Не скажу, що надто вже незручно, але просто не подобається. Купівля відбувається наче всліпу, частина товарів не підійшла, та ще й поштова доставка збільшувала ціну кожної дрібнички на 50-70 гривень.
Найбільш неприємне в такій купівлі це ждати невідомого. Вибрав товар, натиснув пару кнопок і… Одні магазини передзвонюють через годину, другі через день, а треті взагалі не зв’язуються, навіть текстовим повідомленням, і прибуття їхнього товару на відділення стає несподіванкою. Інколи магазини починають набридливо уточнювати, що мені потрібно, щоб замінити вибраний товар, якого в них уже з якоїсь причини немає. В якусь точку довелося перетелефонувати через тиждень, щоб дізнатися, що обраного товару давно не було і невідомо, коли нова поставка, а на сайті застаріла інформація. Інтернет-магазин взуття, взявши півтори сотні гривень передоплати, зв’язався через два тижні, щоб повідомити, що перевізники десь загубили мою покупку, і попросили ще два тижні зачекати.
Отже, як додатковий спосіб купівлі чогось, без чого можна спокійно обійтися, що потрібно так собі, не негайно, спосіб підходить. Але переходити на таке споживання мені точно не хочеться.
Діаріуш або тиск слова 