Діаріуш або тиск слова

November 25, 2019

Голоси на продаж

 
Загальна думка обивателів одностайна — продаж голосів на виборах це погано, аморально, недемократично. Це ж очевидно несправедливо, щоб багатії скупали собі вибори, викривляючи народну волю, якою вона є. Під уже традиційні згадки гречки та продуктових наборів, комунальних ремонтів, передвиборчих внесків од заможних кандидатів та подібних лякалок наша виборча система все далі втрачає одну з найважливіших рис — прямий зв’язок виборця з представником. Бо якщо ми справді бажаємо знищити підкуп, саме знищення зв’язку з виборцями і може виглядати тим гаданим виходом. (Про те, що при цьому руйнується система представництва, уже не йдеться.)

А якщо звернутися прямо до витоків проблеми. Не бігти від неї, обмежуючи свободу виборця розпоряджатися своїм голосом, а прийняти як належне? Чи може вийти так, що продаж, от саме буквальний продаж голосів за гроші, послуги чи «гречку» і є порятунком демократії, що падає? Емпірічні дослідження показують, що заможніші є більш освіченими, більш компетентними виборцями, а бідні часто знають менше, ніж нічого, тобто, віддаючи голос, ласі до гречки злидарі не здатні зв’язати мету і засоби, за які голосують. Таким чином опосередковуючий фактор продажу голосів зовсім не псує, не спотворює вибір суспільства, а навпаки, рятує демократичну систему від падіння, дозволяючи демократії працювати краще, ніж вона мала б при її недоліках.

Уже відомий у цьому блозі Джейсон Бреннан, з пропозицією епістократії якого ми вже знайомі, якраз пропонує повернутися обличчям до проблеми, щоб побачити, в чому саме продаж голосів виборців може бути суспільним добром, або принаймні не злом.

Читати запис про етичність продажу голосів далі…

November 18, 2019

Національна роз’єднаність

Filed under: Інформація, Мова — maksymus @ 21:37

 
У новинах пройшла інформація: «Всеукраїнський радіодиктант національної єдності без помилок написали всього двоє людей (…) минулого року було аж 311 робіт без жодної помилки». (Для порівняння, 2015-го було всього дванадцять робіт без помилок.)

Це все, що треба знати про національну єдність. Справжня освітня катастрофа. Адже добровільно пишуть диктант і не менш добровільно відсилають написане комусь на перевірку не всі, а ті, хто більш-менш впевнені в своїй грамотності. Тобто це абсолютно адекватні письменні українці з верхнього квартиля за знаннями мови. (Як і в будь-якій іншій інтелектуальній діяльності, і в цій, напевно, найнижчій квартиль знає менше, ніж нічого, найвищий — знає майже все.) І якщо серед цих найбільше знаючих учасників радіодиктанту національної єдності знаходиться тільки одна з половиною робота без помилок, це справжній жах. Статистична похибка мала б дати більше ідеальних робіт. Це означає, що правила, спущені згори, якими їх в ідеалі бачать укладачі диктанту, ніяк не відповідають мовній нормі, якою вона є насправді.

Власне, для нормалізаторів правопису збірка типових помилок таких національних (!) диктантів мала б бути настільною книгою, дорожньою картою конче потрібних змін. Не може бути, щоб всі настільки помилялися порівняно з недосяжним національним ідеалом єдності, що його символізує правильна стандартизована мова.
 

November 15, 2019

Капіталізм та кооперація

Filed under: Лібералізм, Політологія — maksymus @ 05:58

 
Можна багато говорити про високу духовність економічно невільних країн, будувати величні повітряні замки абстрактних ідей. Але емпіричні дані ставлять усе на своє місце.
 


Класифікація країн за економічною свободою, добродійністю, ВВП на душу населення та щастям. (Арео, «Кооперативна природа капіталізму», 2019):

 
«Цифри ніколи не брешуть. Капіталізм — це система кооперації, за якої люди мають можливість робити речі самостійно для інших. Він не тільки вивільняє потужні сили індивідуальних стимулів, але створює місце для співчуття та милосердя через добровільну допомогу. Вільні суспільства досягають економічного процвітання, що, в свою чергу, каталізує щастя в їхньому населенні (до певної міри). Соціальні системи, засновані на примусі, породжують протилежний результат.»
 

November 13, 2019

Земля це товар

Filed under: Політологія — maksymus @ 12:42

 
У Верховній Раді давно призабуте вже блокування трибуни. Вирішують одну з найважливіших проблем — продаж землі. В зіткненні інтересів провідних гравців вимальовується традиційно вже погане рішення, при якому певним групам будуть створені неприпустимі для вільного ринку преференції, а у програші залишаться саме ті, про кого популісти згадують найчастіше, — зубожілі безземельні селяни.

Проте це неважливо; тому селяни (і всі ми) і зубожілі, що обирають тих, кого обирають. Вітати треба сам факт продажу землі. Хай її негайно всю скуплять іноземці (чого, звісно, не станеться), хай гратимуться з правилами під себе великі холдинґи, сам крок до створення ринку землі в Україні це абсолютно вірне й давно очікуване рішення. Рішення, що запізнілося на півтори сотні років. Без вирішення земельного питання про жодний розвиток країни не може йтися.
 

November 6, 2019

Жарти комунальних служб

Filed under: Розваги, Різне — maksymus @ 18:00

 
Чудового січневого вечора 1993 року вінніпежанин Кельвін Хоулі повернувся додому з лікарні, де саме народився його син, і побачив, що комунальники, прибираючи сніг, пошкодили бровку біля його будинку. Містер Хоулі спокійно подзвонив до відповідної служби, але тоді не міг навіть передбачити, що епопея з дзвінками розтягнеться на довгі десятиліття.

Комунальники не відгукнулися… Впертий домовласник роками просив місто поремонтувати розбитий бордюр. Роками, десятиліттями скарги залишалися без відповіді. Інколи він з сумом спостерігав, як місто планово ремонтує бордюри на протилежному боці вулиці, залишаючи його сторону невідремонтованою. Його сусіди по нещастю на тій же стороні вже самі давно самостійно поремонтували, як могли неоковирно, свої бордюри підручними засобами. Але ж це не шлях справжнього горожанина.

Нарешті мрія здійснилася! Хоулі надіслав запит у новостворену електронну вінніпезьку систему. О диво, від міської влади надійшов офіційний лист з відповіддю, що ремонт заплановано на 26 червня 2037 року. Призначено дату ще через двадцять років! «Це доволі забавно, якщо подумати. Це буде великий день, коли вони справді відремонтують», — сміючись крізь сльози, прокоментував рішення Хоулі.

Пояснення затримки прозаїчне. Беземоційна програма визначила пріоритетність і поставила дату відповідно до календарних свят і визначених стандартів ремонту. Місцевий депутат розповів, що аналогічну скаргу на сусідній вулиці Уївер-Бей розглядали сім років.

«Мій особистий прогноз», — жартує Хоулі, — «коли вони бровку перекладуть, наступної весни її знову розтрощить техніка».

Картинка до запису далі…

Powered by WordPress.com.