Діаріуш або тиск слова

October 22, 2019

Надто довгі руки держави

Filed under: Політологія, Розваги, Різне — maksymus @ 07:47

 
Нашумілу пісеньку про згорілу хату я почув ще в п’ятничному прямому ефірі каналу «1+1». Так, при нагоді я спокійно дивлюся будь-які розважальні передачі, добре розумію жарти «Кварталу», як і взагалі цей невибагливий пострадянський вірменсько-єврейський гумор, що вирощувався в кавеенівській індустрії, а в кінці нульових професіоналізувався в кілька окремих телевізійних проектів, на кшталт «Камеді-клаб», що деякий час намагався закріпитися і на українському ринку, «Бійцівського клубу», «Кварталу-95», «Дизель-шоу» та под. Професіоналізм у гуморі означає тримання певної планки якості, відбору поставлених на промисловий потік жартів для кінцевого споживача. Ба сам процес відбору смішних та несмішних виконавців і авторів це теж справжнє шоу — кілька таких телепроектів з журі та початківцями, переможці яких потім вливалися в різні колективи, можна пригадати.

Та навіть мене, давно звиклого до великохамства й сервільності «Кварталу», що завжди жартував тільки так, як сподобалося б власнику ефіру цього проекту, вразила аморальність виступу: «Горіла хата, палала, В Лондоні жінка плакала…» — співали про підпал будинку колишньої голови Нацбанку В. Гонтаревої. Планку відбору опустили вже зовсім, подумав я, і вирішив забути. Вибір теми для кепкування, хоч це буде найгостріша, найнетолерантніша та найаморальніша подача, це справа відносин приватного проекту та його аудиторії. Більше про це нема чого казати. Власники всього ланцюжка виробництва телепродукту відповідають гаманцем, це вже їхня справа, чи вгадали вони, чи вгодили своїм глядачам.

Скандал понеділка, коли ролик був викладений в мережу і його нарешті подивилися ті, хто «Квартал» взагалі не дивиться, але обурюється аморальністю, теж цілком зрозумілий. Таке обурення «не своїм» гумором добре лягло на політичний український розподіл. Запрацював трайбалізм, хамство почали виправдовувати та засуджувати вже за політичними мотивами. Ця реакція вже не надто цікава, хоча коментувати скандальний виступ стали на вищому урядовому рівні, що для будь-якого шоу означає величезний плюс.

Тільки під час цього скандалу я зі здивуванням дізнався, що у нас є фінансований державою хор. Це відкриття вразило мене значно більше, ніж хамський випад чи політична реакція обуреного суспільства. Виявляється, держава досі прямо фінансує певні колективи, щоб ті нас розважали культуркою. Якась неймовірна річ, що ніяк не вкладається в мої уявлення стосунків держави та суспільства. Виходить, добре, що скандал з хором імені Г. Верьовки на підспівці у хамів потрапив у центр уваги.

Глядацьке обурення тих, хто не дивиться шоу, набуло сенсу. Бо всі ми оплачуємо існування хору, а значить, несемо і свою відповідальність за все, що вони за наші гроші співають ротом. Вихід обурення мав би бути не в засудженні гумору приватних груп, а у відокремленні будь-яких виконавців од держави. Держава має фінансувати необхідні їй культурні проекти через незалежні, відкриті конкурси, тільки в цьому випадку знімаються питання якості, моральності тощо виконання.

Краще менше держави!


Хор імені Г. Верьовки на підспівці у «Кварталу-95» (жовтень, 2019)
На фотографії двадцять учасниць хору. Невже у жодної не майнула думка, що вони щось не те співають?

 

3 Comments »

  1. Здається, хор Верьовки, як і ансамбль Вірського, тривалий час за замовчуванням був лідером у фольклорному жанрі. Тож державне фінансування таких колективів зрозуміле, культурна політика і повинна передбачати підтримку найкращих фольклорних виконавців і колективів. Потреба ж конкурсів і моніторингу, як і розмір фінансування – це вже інше питання. Однак, думаю, багато хто досі сприймав хор Верьовки як найкращий хор народної пісні, тому його державна підтримка не викликала питань.

    Comment by criticalthinkerua — October 22, 2019 @ 19:29

    • Мені не зрозуміло, чому цей хор кращий. Бо якщо держава фінансує щось безальтернативно, тим самим вносячи викривлення в конкуренцію, визначити насправді кращих виконавців важко. Умови нерівні. Навіть якщо припустити, що певний вид творчості потребує державної підтримки, бо не користується грошовим попитом у масового глядача, але,тим не менш, урядовці вважають, що як культурне надбання має певне національне значення, то все одно необхідна конкуренція. Щорічне чи щокількарічне визначення кращих виконавців для підтримки, або виділення в залежності від конкурсу кожній групі чи особі певного відсотка загальної суми, можливої та призначеної на цей вид.

      Можливо, необхідна, нарешті, приватизація і в цій сфері. Зрештою, організатори чудово знаходять собі заробіток власними силами, як от цей.

      Comment by maksymus — October 22, 2019 @ 20:14

  2. А банківські оборудки ми всі не оплачуємо?

    Comment by drewndia — October 26, 2019 @ 19:17


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: