Діаріуш або тиск слова

July 18, 2019

Зіпсований телефон суфікса -чанин

 
Колись у записі про датчан я зосередився на історії української мови, визираючи назовні хіба що для порівняння та знаходження етимологічних зв’язків. А тепер вважаю, що цього було не досить. Під час правописних дискусій і здивованого читання довільних необґрунтованих у межах української мови змін, що одразу наводять на думку про підглядання до російських рішень, виробив перше правило: всяке твердження пуристів треба обов’язково перевіряти спершу на російських дискусіях.

Мабуть, усі стикалися з наївними застереженням проти суфікса -чани в назвах жителів. Не -чани, а -ці, — рекомендують третьосортні порадники та халтурні коректори, а перелякані словникарі підчищають словники. З типового для пуристів невігластва цю злу рекомендацію доповнюють абстрактними міркуваннями про те, що це нібито російський вплив, а також уже стереотипним камланням про «Наталку-Полтавку», а не полтавчанку. Абстрактні міркування це улюблений коник незнаючих і не бажаючих нічого знати про українську мову.

Абсолютно впевнений, нікому з тих, хто читає цей запис, не треба розказувати добре відомі речі, що суфікс -чанин не є ніяким запозиченням з російської, що він виник ще в давньокиївській період на основі -анин/-янин унаслідок перерозкладу відповідних твірних основ, що назви з цим суфіксом відомі в староукраїнських пам’ятках, що суфікс і досі має високу продуктивність, що назви з суфіксами -ани/-чани на території старожитних українських говірок поширені значно більше, ніж з -ці. Це елементарні емпіричні свідчення, що негайно руйнують абстрактні міркування. Але вже впроваджена такими міркуваннями політика непробивна: Коли прапор в’ється, про голову не йдеться! (*)


Так само впевнений, що мало хто знає, звідки наші пуристи насправді взяли свої застереження. Справа в тому, що в російській мові цей суфікс має меншу продуктивність, ніж в українській, і навколо нього в другій половині XX ст. розгорнулася бурхлива полеміка, відлуння якої зіпсованим телефоном доходить до нас з невід’ємним «осадочком».

* * *

Чудовий історичний огляд цієї російської полеміки в статті М. В. Ахметової «Ещё раз о суффиксе -чане» (2012). Статті такого рівня дбайливої докладності та безстороннього охоплення мені ніколи не траплялися в українському просторі. Не дивно, бо навіщо щось досліджувати, коли можна просто згори реформувати незрозуміле, спокійно затираючи нецікаві публіці історичні сліди? Назвати їх «непитомими», і ату їх, ату! Стрункий хор підхопить…

За цією статтею прослідкую кілька характерних обставин, що можуть бути цікавими для нас.

Російські радянські мовознавці помітили боротьбу суфіксів -цы та -чане на мові преси: «жива мова і мова газет віддає перевагу другому» (Дементьєв, 1949). Помічені заміни ростовцы, харьковцы на ростовчане, харьковчане мали бути і пояснені, і взяті під контроль, уніфіковані, стандартизовані. Для цього треба було вияснити кілька питань.

Пік полеміки припав на 1950-60-і роки. Це були роки мовної реформи, навіть двох мовних реформ, та хрущовської «відлиги». Першими «боротьбу» з варіантами розпочали літератори.
 

Окончания на цы, ки, чи преобладали до сих пор над древней формой чане, яне. Мы говорили и писали: харьковцы, ростовцы, псковичи, москвичи, тверяки, пензяки и т. д., а слова на чане, яне допускались (…) киевляне, куряне — пережиток феодализма, как угасшее «москвитяне». (…)
Канцеляристы и газетчики — сомнительные учителя русского языка. Плохо то, что писатели и языковеды подхватывают эти прелести и некритически узаконивают их, как норму (см. в той же академической «Грамматике» и в «Курсе» Булаховского).
(Ф. В. Гладков «О культуре речи», 1953)

 
Цікава згадка Леоніда Булаховського, відомого українського мовознавця. У «Курсі» він навів близькі нам українські приклади: киевлянин, курянин, сумчанин. Академічна ж «Граматика» містила приклад харьковчане.

Тему неприйнятних суфіксів підхопив письменник Сергєєв-Ценській:
 

…Тургенев был орловцем, а я на заре туманной юности — тамбовцем; теперь же мы с Тургеневым стали: он — орлов-чан-ин, а я, — можете представить себе, — тамбов-чан-ин! И я готов спросить кого угодно: не знаете ли, в какой бондарной мастерской сработаны эти неуклюжие «чаны»?
(С. Н. Сергеев-Ценский, 1956)

 
Далі продовжив напад на -чанів радянський поет Тимофєєв-Єропкін:
 

(…) за последнее время появилось стремление (усердно насаждаемое газетами и радио) «стричь всех под одну гребенку». Так появились «мурманчане», «свердловчане», «норильчане», «кировчане», «ковровчане» и т. д. А почему не «мурманцы», «свердловцы», «норильцы», «кировцы», «ковровцы»? Ведь никто не говорит «саратовчане», «тамбовчане», «казанчане», «куйбышевчане», «калининчане»?!
(…) За самое последнее время появились еще и «полтавчане». Почему? Ведь сотни лет существовали «полтавцы». Доказательство? Думаю, что будет достаточно одной «Наталки-Полтавки». До какой нелепости можно дойти в этом направлении, показывают слова «муромчане» и «муромляне», которые появились как наименование жителей древнего города Мурома, хотя в народной памяти живет великий предок и земляк современных «муромчан» — славный богатырь Илья Муромец…
Давайте говорить правильно по-русски!
(Б. Н. Тимофеев, 1959).

 
Он воно звідки! Коли наші пуристи зауважують про «Наталку-Полтавку», вони просто повторюють російських пуристів. Це так мило.

Російські радянські літератори продовжували боротьбу з суфіксом -чане на сторінках «Літературної газети»:
 

Бесконтрольное пользование суффиксом ЧАН вводит какую-то сумятицу и разброд в нашу языковую практику. (…) Где же тут корни в развивающемся русском языке, на что любят ссылаться охотники подобных словообразований? (…) (Беляева, 1958)
 
А началось как будто с малого: «свердловчане», «горьковчане», как вариант еще возможный. Но когда появились «ковровчане», стало ясно, что творится что-то неладное. (Беляева, 1962)

 
Претензії літераторів зводилися до того, що назви з суфіксом -чане це неоковирні канцеляризми, архаїзми, пережиток феодалізму, в мові існують гідні, закріплені народною практикою, звичні альтернативи (Ілля Муромець, Наталка-Полтавка).

До дискусії приєдналися мовознавці. Свої симпатії до позиції незадоволених літераторів висловили Голанов та Реформатський. Проте почали з’являтися і тверезі думки: «Здесь нельзя декретировать. Язык «сам» разберется» (Е. Ханпіра, 1961). У спеціальній редакційній статті журналу «Вопросы культуры речи» (1963) проблема ширення суфікса -чане була названа як така, що потребує комплексного дослідження.

Перший словник назв жителів вийшов 1964 року в Ленінграді. В ньому автори відмовилися від однозначного нормування, наводячи всі виявлені лексеми без винятку. Наступний був випущений 1974 року. Вихід словників активізував роботу як над закономірностями утворення назв, так і про морфологічну природу суфікса -чане.

Значна кількість назв з цим суфіксом засвідчила високу продуктивність, але над його статусом наче «нависав» письменницький присуд попереднього десятиліття. Суфікс як реабілітовували практикою, так і засуджували як «ненужное новообразование» (спростовує цю думку Абдуллаєв, 1967). Висловлювалися припущення, що активізація суфікса завдячує потребі утворення жіночих назв (Ковальов, 1978). (Наприклад, у Копейську живе не копейка, а копейчанка.)
 

Итак, в какой же «мастерской» сработан новый патронимической суффикс -чанин? Он сделан в мастерской языка. И его судьба в руках мастера — народа-языкотворца. (Левашов, 1968)

 
Росіяни люблять свою мову, вивчають, досліджують. Не гадають, що народ неправильний. І там, де з’являються пуристи, для яких завжди знайдуться «непотрібні», «нечисті» засоби, їм дають єдину розумну відповідь, що це не їхня справа, якщо засіб є правильним з погляду мовної практики.

Активізація і поширення суфікса -чане, коли в російській мові здавна були такі зручні і традиційні -ец, потребувала пояснення. Одним з таких пояснень була заложена в суфіксі експресивність, велемовний відтінок.

Соціолінґвістичні дослідження середини 1970-х показали, що вживання катойконімів на -чане було властиве більше молоді з середньою освітою та гуманітарній інтеліґенції. Дослідження виявило тенденцію зростання продуктивності форманта. Зростання продуктивності супроводжувалося бурхливою газетною полемікою. В жанрі «листів до редакції» по всьому СРСР виясняли назви місцевих мешканців, схвально підтримуючи, чи навпаки, обурено заперечуючи той чи той суфікс.

М. В. Ахметова, автор такої захопливо цікавої статті про новітню історію суфікса -чане в російській мові, яку можна цитувати і цитувати далі, для перевірки фактичного стану справ під час викладеної полеміки, звернулася до Національного корпусу російської мови. Тенденція збільшення стала наочною: -чанин/-ец — (1920-і) 2/80; (1930-40-і) 5/26; (1950-90-і) 89/27.

Полеміку про назви жителів окремих населених пунктів ведуть далі. Новітні дискусії багато в чому продовжують давні арґументи, що вже стали забутою історією.

* * *

Тут мало б бути порівняння з вторинними українськими дискусіями навколо назв з формантами -ці та -чани. Але воно не цікаве, і мало що додасть. Наші пуристи спритно перевернули російську полеміку, заперечуючи вживання давнього українського суфікса… очищенням од російського впливу. (Хоча в російській він міг бути активізований і під українським впливом.) І навіть пишаються «нейтралізацією» суфікса в писемному вжитку, на відміну від мовлення (Городенська, 2013). Шкода:
 

«В українську мову, як і в російську і білоруську, суфікс -чан-и (-чанин) увійшов у складі загальної системи давньоруського відтопонімного словотвору» (Горпинич, 1979).
«(…) активізацію суфікса -чан-и в сучасних слов’янських мовах слід розглядати не як запозичення, а як відродження споконвічних національних форм» (Горпинич, 1999).

 
Переконаний, навіть маючи всі емпіричні дані, наші пуристи так чи так знаходять собі пристойну раціоналізацію своїх позамовних міркувань, чому треба данці, а не датчани, полтавці, а не полтавчани, житомирці, а не житомиряни чи житомирчани і т. д. Дурну, негідну, перелицьовану з російської, зате патріотичну. На це нема ради.

* * *

І картинка до запису:


Safe Earth-chan!

 

6 Comments »

  1. У нас на районі один кандидат у депутати назвав у своїй агітації мешканців Салтівки салтів’янами. Однак салтів’яни – це радше мешканці (Старого) Салтова. Ось тут і став би в нагоді суфікс -чани. Ну, або вже салтівці.

    Comment by TheDarkMax2 — July 19, 2019 @ 08:36

    • Мені подобається наведене в статті міркування (Ковальова) про те, що активізації суфікса -чане сприяла необхідність утворення жіночих назв, що звучали б прийнятно. Інколи для цього і тепер доводиться робити корекцію. Скажімо, в проекті правопису спершу всунули «ньюйоркці», але після мого надісланого зауваження поміняли на словникове ньюйорківці. Цікаво, якби не пуризм, чи не могло б утворитися «ньюйорківчани»?

      Comment by maksymus — July 19, 2019 @ 08:48

      • Добре спостереження. Ньюйорківка “не звучить” і майже не гуглиться, а ньюйорк(к)а… – взагалі можлива?
        Для тієї ж мешканки Салтівки-не-Салтова салтівка буде омонімічна. -чани як комбінація суфіксів (ка+ян) вельми зручне рішення.

        Comment by TheDarkMax2 — July 19, 2019 @ 08:53

      • Дора Хомяк: Я народилася в Нью-Йорку, корінна ньюйорчанка і мешкала в Мангеттені в той час та продовжую там мешкати.
        https://hromadske.radio/podcasts/hromadska-hvylya/tragediya-padinnya-basht-blyznyukiv-spogady-ochevydyci

        Comment by TheDarkMax2 — July 19, 2019 @ 08:56

        • Значить, не все ще «нейтралізували»:
          «…разом з стотисячним натовпом ньюйоркчан і принагідних туристів»,
          «…робить фотокопії листів для звичайних ньюйоркчан»,
          і цікава цитата Б. Рубчака «…і дехто з ньюйоркчан мав мене за місцевого».

          Comment by maksymus — July 19, 2019 @ 08:59

    • Вибачте класичну помилку :-) Стають у пригоді. Я пам’ятаю, але звичка сильніша за знання :-)

      Comment by TheDarkMax2 — July 19, 2019 @ 09:00


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: