Діаріуш або тиск слова

July 14, 2019

Харем та гарем

Filed under: Історія мови, Мова, Словник, Фонетика — maksymus @ 07:34

 
У словнику Кримського (1924) натрапив на цікавий збій традиційної передачі назв з h:
 

рос. гарем — укр. харем, жіночі покої.
рос. гаремный — укр. харемний, харемовий.
рос. гаремница — укр. харемниця, харемна жінка.
рос. гаремщик, -щица — укр. харемщик, харемщиця

 
Тут одразу дві несподіванки. Передача початкового h- через х-, а не через г-, як було і російським, і українським орфографічним стандартом того часу. І суфікс -щик у назві харемщик, що приблизно в той же період ставав «токсичним», яко непатріотичний потрапляючи під увагу пуристів.

У російській гарем (1803) з французької, як зауважує Фасмер саме на основі початкового г-. Проте перші вживання неоднакові (гарем, гарам, харем). Скажімо, у Пушкіна (1830-і) переважає гарем, але трапляється і харем.

В українській після Шевченка, котрий кілька разів ужив і харем (1842), і гарем (1857, 1860), трапляється і так (Чайченко/Б. Грінченко, 1893: «Роскішний харем свій баша покида»), і так (НТШ, 1893: «як вежа дївчат, гарем»). Желехівський (1886) подає тільки гарем. Обидва варіанти з посиланням на Шевченка подає Грінченко (1905).

Отже, укладачі російсько-українського словника мали зробити свідомий вибір, і початкове х- тут не випадкове (як і суфікс, що нині вже в літературній мові «підчистили»). Рішення харем повторює потім Голоскевич (1929: «треба харем») та Ізюмов (1930). Але вже в 30-і український харем повністю зникає, заступлений гаремом.
 

 


Т. Шевченко. В гаремі. 1843.

 

7 Comments »

  1. Maksym Bezruk Як там кажуть, “репресовані слова” :-)

    maksymus Це вони ще уіскі словника Кримського не пробували. :-)

    Oleksa Nehrebeckyj Та в тих турків дїдько ногу зломить. Учора в YouTube дослухався, що кампінг Sahil, де я люблю зупинятися, турки вимовляють як «Сагіль», а не «Сахіл», як вимовляв здуру я.

    maksymus У сприйнятті на слух дуже багато значить мовна практика самого мовця. Одну вимову різні люди почують по-різному, залежно від суб’єктивних очікувань.

    Bohdan Stasiuk У турків нібито той самий за фонетичною якістю h, що й в англійців.

    Yevhen Redko Щодо орфографічного стандарту того часу:
    Найголовніші правила… (1921). Правопис чужих слів в українській мові. пункт 1.
    Чужі слова треба писати по можливості так, як вони вимовляються у своїй мові.
    Вимовляють його з початковим х: Вимова слова Harem.(хоча б турки). Логічно, що тюркіст Кримський про це знав. Тому зрозуміло, чому харемщик.
    Так, щось середнє. Мені спочатку почулось ближче до х.

    Oleksa Nehrebeckyj Щось таке. Але в них багато варіантів. Декотрі кажуть «х», декотрі прямо наше «г».
    Племена різні.

    maksymus Я теж подумав, що тільки авторитет сходознавця (скоріше за все, самого Кримського) міг переламати жорстку орфографічну вимогу. Але ваше посилання на практичну вимову на «Форво» як на нібито очевидне свідчення далеко недостатнє. Адже головне тут це сприйняття приймаючої сторони, що залежить од багатьох мовних звичок тих, хто слухатиме. (Скажімо, дайте українцям послухати Henry, більшість почує Генрі. Але дайте hockey, почують хокей.) Як приклад, мій маленький дослід про проблемний грецький звук (th) засвідчив, що люди чують не тільки «вухом», або що «вухо» це не тільки об’єктивний реєстратор. Так само, якщо опитати про оцей ваш запис з вимовою harem, то, скоріше за все, «вухо» більшості спрацює в бік гарем, але дати, скажімо, прослухати hoca (Nasreddin), то більшість почує ходжа, а не «годжа».

    Oleksa Nehrebeckyj Кляте написання дуже впливає на вимову. Я себе вловив на тому, що вимовляю вже не «синьий; останньий; дальньий», як треба, а «синїй; останнїй; дальнїй», бо пишеться ж через «і». Не вимовляю ненаголошене «е» як «и». І т.д.

    maksymus Написання дуже потужна річ. Грушевський недарма нарікав на орфографію, що змінила йому вимову «псіхольоґія», Я ж помічаю за собою, що вимова при читанні і при невимушеному мовленні відрізняється.

    Bohdan Stasiuk Там же початковий ħ, так що логічно, що в Кримського перевага “харему”.

    Maksym Bezruk То в арабів, а ми в турків запозичили. Це як з грецькою, що пхають через латину.

    Bohdan Stasiuk Кримський-то – якраз арабіст. Логічно, що віддав перевагу написанню через “х”.

    maksymus Якщо дивитися з боку панівної тоді орфографічної традиції однозначної відповідності h-г, укладачам треба було зробити певне зусилля, співмірне тому, що й нині не здатні зробити наші реформатори, наполягаючи на «гостелі» замість очікуваного мовцями хостела.

    Maksym Bezruk Трохи більше зусилля, думаю, бо х/гостел то свіжак, а гарем навіть на початок ХХ століття були давнім запозиченням. Козацтво ж було добре знайоме з реаліями Османської імперії.

    maksymus Козацтво не залишило свідчень про це; запозичення, напевно, вже XIX ст. От у Желехівського, скажімо, тільки гарем, хоча Грінченко подав обидва. Подібним чином у російський мові у Пушкіна був і харем, і гарем, але жорстка схема h-г підштовхнула до сучасного варіанта.

    Oleksa Nehrebeckyj Я, як мовець, очікую «гостела».

    maksymus Практика показує, що вже перевага хостела в сотні разів. Варіант з г- трапляється настільки нечасто, що просто неможливо уявити, щоб з ним щось могли зробити.

    Comment by Comments_From_Facebook — July 14, 2019 @ 07:37

    • Був здивований, що гарем до 19 століття не траплялося, попри контакт з Туреччиною.

      Comment by TheDarkMax2 — July 18, 2019 @ 15:36

  2. Гарем хотіли під арабський ориґінал підігнати.

    Comment by drewndia — July 20, 2019 @ 15:55

    • Так було ще треба «почути» в арабському ориґіналі х-, коли орфографічна практика (переважно, російська «за Гротом») тягнула до г-.

      Comment by maksymus — July 20, 2019 @ 18:16

      • Арабському письму вже понад 1000 років і що-що, а приголосні вони пишуть.

        Comment by drewndia — July 21, 2019 @ 11:20

        • Проблема в оптиці приймаючої сторони. На такі дрібниці, як написання, рідко зважають, коли оптика настроєна по-іншому.

          Comment by maksymus — July 21, 2019 @ 11:38

          • З оптикою все гаразд. Якщо було бажання перезапозичити все підряд, то це й робили. Навіщо ж примітивізувати процес?

            Comment by drewndia — July 22, 2019 @ 22:17


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: