Діаріуш або тиск слова

April 19, 2019

Відчай без моралі

Filed under: Київ, Політологія, Різне — maksymus @ 18:12

 
Потрапити у відділення «Ощадбанку» в дні пенсій та комунальних платежів це неймовірний досвід. Невеличка кімната, набита літніми немічними людьми, для котрих це те єдине місце, де вони можуть одержати копійку чи пільгу від держави, віддаючи одразу величезну частину за комуналку. Вони змушені при цьому принижуватися перед юними працівниками, яким сама ідея особистого сплачування не через інтернет вже незрозуміла. Такі видовища людського відчаю дуже прочищають мозок. Можна скільки завгодно нарікати, що дехто не хоче бачити покращення і перспектив, але проведіть хоч хвилину в тому пеклі, де ці нещасні живуть завжди.

У моєму районі це залишки того покоління робітників навколишньої радянської промзони, що заселилося в місцеві хрущовки в епоху міського буму 1960-х. Переважно малоосвічені, бідні, хворі, вони пережили багаторічну кризу, суттєву втрату рівня життя, зазнали соціального розшарування, були полишені на самоті молоддю, що спилася чи роз’їхалася по всіх усюдах. Новітні способи оплати надто складні для них. Монетизація пільг перебуває за межею розуміння. У новітньому відділенні з красивим ремонтом цей натовп виглядає дуже недоладно. Біля блискучого автомата стоїть терплячий працівник і допомагає сплачувати шумовки та візовки, показує, як натискати на електронні кнопки на екрані. Раз у раз повторюється сцена відчаю перед віконцем, коли слабоумний відвідувач елементарно не знає, що робити з одержаною соціальною карткою, забув паспорт чи пін-код: — Видайте все, що надійшло. — Назвіть суму, — каже касир. — Не знаю, віддайте все готівкою… — Чому немає, де сісти? Я поскаржуся в райвиконком!..

Це все виборці, які кожного разу обирають тільки один пункт — та нехай воно все скінчиться! Кожен популіст з продуктовим набором чи красивими обіцянками всього й одразу негайно матиме на цьому електоральному полі вдячну аудиторію.
 

Advertisements

23 Comments »

  1. На жаль, мораль тут таки є, причому соціал-дарвіністська. Коли ці нікчеми повиздихають, тоді, можливо, в України буде шанс. Анітрохи не шкода тих, хто через власну недолугість перетворили своє життя на пекло. Шкода тільки, що ця бидломаса тягне туди й інших.

    Comment by criticalthinkerua — April 19, 2019 @ 22:23

    • Вони ж відтворюються. Це самовідтворювана система, бо середня освіта вже давно не встигає за змінами технологічними, а зміни управління за змінами суспільними. Популізм для маси вбиває запит на реформи з боку провідної меншини. І відставання все наростає.

      У зв’язку з актуальною темою виборів знову постає питання реформування виборчої системи. Щось треба робити з розривами. Можливо, іспит на компетентість виборця, щоб подолати розрив інтелектуальний. Можливо, викуп права голоса, щоб подолати розрив становий. Питання, як збільшити ефективність демократії, зберігаючи демократичні права особи.

      Comment by maksymus — April 19, 2019 @ 23:03

      • Іспит на компетентність виборця у нашій системі перетворився б на фарс :) Краще було б перевести систему соціального забезпечення у електронний формат, і тим, хто, наприклад, неспроможні зареєструватись до лікаря через онлайн-систему, відмовляти в послугах, або в дні комунальних платежів приймати платіжки лише в одній касі на відділення (а тим, хто не встиг заплатити, нараховувати пеню). Хоча нашому дебільному суспільству вже, мабуть, ніщо не допоможе. Жалкую, що в молодості плекала ілюзії, треба було ще у студентські роки плюнути на цю країну і шукати вигідніший варіант за кордоном.

        Comment by criticalthinkerua — April 19, 2019 @ 23:22

        • Еміґрація навіть у молодості це неабиякий ризик для дуже небагатьох. Ті непересічні одиниці, кому вдається подолати мовний і культурний бар’єри, повернутися на новій батьківщині до свого попереднього соціального класу, а не спуститися на рівень нижче, могли б своїми талантами влаштуватися і тут так само.

          Для іспитів запросити можна іноземні компанії тестування, що напрацювали великий досвід. Хоча вже, кажуть, працюють і такі наші системи, як ЗНО. Незалежність оцінювання можна забезпечити, була б політична воля. Але волі, як раз, ніколи і не буде, повільно сповзатимемо в нікуди.

          Платіжки в касах уже давно з великою пенею, але людям наче пороблено. Хочуть папірець мати.

          Comment by maksymus — April 19, 2019 @ 23:34

      • Викуп права голоса? Викуп приватизаційних сертифікатів уже забули? Кому потрібно буде те право, окрім кандидатів, які йдуть туди заробляти?

        Comment by drewndia — April 20, 2019 @ 19:47

        • Викуп не взагалі будь-ким, а державою, гасіння права голосу за певну суму виплат, це не передача комусь їхніх голосів. Такий розвиток давньої ідеї, що голос повинні мати тільки вільні люди, і що залежні, котрі живуть на субсидії, мають втрачати право голосу, бо їхня електоральна поведінка полягатиме в намаганні тільки збільшити виплати. Просто відібрати йтиме всупереч сучасним уявленням про природну рівність усіх дорослих, незалежно від будь-чого, але пропозиція суто добровільної власноручної відмови від права за певну компенсацію, цілком прийнятна.

          Comment by maksymus — April 20, 2019 @ 20:27

  2. Джон Стюарт Мілль. Про свободу: «(…) грошова допомога від парафії має позбавляти права голосу. Той, хто не здатен своєю працею повністю забезпечити собі прожиття, не має права розпоряджатися грошима інших з користю для себе. Стаючи залежним від решти суспільства, яке змушене годувати його, він зрікається рівних прав із членами суспільства і в інших питаннях. (…) Слід позбавляти права голосу й банкрутів, за яких уже ніхто не може поручитися, доти, доки вони сплатять усі свої борги або доведуть, що протягом певного часу і тепер вони не залежали від доброчинної підтримки. Несплата податків, коли вона триває занадто довго, щоб її можна було приписати недбалості, також має позбавляти права голосу, допоки не буде сплачено всіх податкових боргів».

    Див. також: Голос як принципово досяжна нагорода за кращість.

    Comment by maksymus — April 22, 2019 @ 11:31

    • Цікава теорія. Але чи має суспільство забезпечити людину можливістю заробляти?

      Comment by drewndia — April 22, 2019 @ 20:43

      • Ні, звичайно! З якого дива?

        Comment by maksymus — April 22, 2019 @ 20:48

        • З того самого, з якого забезпечує неможливість існування без праці. Збиральництво не працює, бо нема де збирати, щоб воно не було чиїмсь.

          Comment by drewndia — April 24, 2019 @ 09:01

          • Неможливість не можна забезпечити, тільки можливість.

            Comment by maksymus — April 24, 2019 @ 09:31

            • Так у тому вся річ. Якщо позбавити безробітних права голосу, то ніхто не намагатиметься стимулювати створення робочих місць.

              Comment by drewndia — April 24, 2019 @ 22:05

              • Так робочі ж місця створюють не для заповнення часу населення за винагороду. Приховувати безробіття псевдозайнятістю це не самоціль.

                Comment by maksymus — April 24, 2019 @ 22:32

                • Справа не в псевдозайнятості.

                  З одного боку існують люди з неповністю задоволеними потребами, а з іншого — безробітні, яі могли б задовольняти ті потреби та нічим не гірші за працюючих за наймом.

                  Виходить, що потреба в субсидіях може бути наслідком випадку. Чи це прийнятний привід позбавляти права голосу?

                  Comment by drewndia — April 25, 2019 @ 20:12

                  • Можливо, що неодержання права голосу може бути і випадковим. Обставини різні бувають. Це ще не привід давати можливість вирішувати свої проблеми за рахунок інших. Як не виправдовують тих, хто залазить у чужі кишені, їхні обставини.

                    Comment by maksymus — April 25, 2019 @ 20:17

                    • Держава загалом так побудована, что вирішує проблеми одних за рахунок інших.

                      Comment by drewndia — May 5, 2019 @ 13:09

                    • «Якщо несправедливо, щоб один поступався іншому, то яка з цих двох несправедливостей більша — коли краще судження поступається гіршому чи навпаки?» (Мілль про множинний голос).

                      Comment by maksymus — May 6, 2019 @ 09:56

                    • Але як визначити краще судження?

                      Comment by drewndia — May 10, 2019 @ 21:31

                    • Це легко зробити, якщо обрати інструментальний підхід. Уже вигадано багато способів визначення компетентних виборців, чиї судження можна об’єктивно назвати кращими. Деякі наведено в одному з повідомлень далі.

                      Comment by maksymus — May 10, 2019 @ 22:37

                    • Дуже цікаво. Але ж ми можемо щоразу знаходити певну меншість, голоси яких варто іґнорувати.

                      А потім раптом школярі збираються на мітинґи та вимагають щось робити з ґлобальним потеплінням.

                      Comment by drewndia — May 11, 2019 @ 21:06

                    • Саме при некомпетентній демократії голоси меншості іґноруються через голосування більшості, яка не хоче зважати ні на що. Тільки певні баланси і стримування при демократії стримують голос більшості.

                      А от приклад, що виходять за щось діти, — свідчення умовності вікового цензу. При епістократії дитина, котра б відповідала умовам, могла б мати право голосу. Саме такі компетентні, зазвичай, і виходять на демонстрації.

                      Comment by maksymus — May 11, 2019 @ 21:20

                    • Не завжди компетентні, інколи просто аби щось заявити. Дуже часто крики «суспільних рупорів» не підтверджуються соціологією. Як визначати компетентність рупорів?

                      Я не розумію, яким чином будуть забезпечені певні базові права людей, які не мають права голосу.

                      Comment by drewndia — May 26, 2019 @ 21:35

                    • Це ви їх іншуєте. Мовляв, нащо зважати на їхній дитячий протест, бо дитячий (некомпетентний і несамостійний). Тоді нащо зважати на протест некомпетентних (невігласів) і несамостійних (живуть на соціалку) дорослих, котрим теж протестувати аби протестувати, а не тому, що мають власну думку?

                      Забезпечені права будуть тим же чином, як нині забезпечені права тих, хто не голосує (скільки там тепер, сорок відсотків?), або тих, хто голосував, але програв (їхні ж права теж мають бути забезпечені, навіть якщо політика їм не подобається).

                      Якщо тепер права тих, хто програв, хто опинився у меншості, бо бажав повністю протилежної політики, або взагалі не голосував, не бажаючи ніякої, забезпечуються, то вони ніяким чином навіть гіпотетично не мають бути порушені і тоді, коли людина просто з якоїсь причини не пройшла кваліфікаційний бар’єр виборця.

                      Comment by maksymus — May 26, 2019 @ 22:31


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: