Діаріуш або тиск слова

January 22, 2019

Пошук крайніх

 
Багато років тому робив звичайну недільну закупівлю на дарницькому ринку. Гарний літній день, між рядами ходять покупці, перебирають товар. Група молодих людей привернула загальну увагу. Нічого особливого, спортивної постави австрійці, як засвідчували наліпки на одязі, просто купували щось, гучно розмовляючи між собою по-своєму. Тепло, туристи, дешеві ціни, чудовий настрій… Та коли німецьку почула старенька за прилавком поруч, вона завмерла, а коли ті пройшли, розплакалася. Спершу не зрозумів, чого. Аж потім дійшло, що це була реакція на німецьку мову. Оприявнений страх, перенесений крізь десятиліття. Реакція зрозуміла, з огляду на те, що гітлерівці тут накоїли під час Другої світової війни.

Самі ж німці шукають для себе нові способи опису минулого, щоб жах винищення, руйнування й грабунку, що його принесла сусідам Німеччина колись, був наче розмазаний між усіма. Звісно, своїх предків німці хотіли б бачити інакше, ніж таврованими злочинцями. Таке вже спільне минуле, наче зовсім близькі родичі, як наш батько горів, то їх батько руки грів.


Ідея, що можна перекласти власну провину на інших, далеко не новітня. Без сорома казка німці знімають епізод, де українські поліцаї в Смоленську (!) постають гіршими за німців.
 


Епізод міні-серіалу «Наші матері, наші отці» (Німеччина, 2013). Посилання

 
У фільмі німці складні, мають різні людські емоції, представлені хорошими й поганими персонажами в складних життєвих умовах, незалежних од них. Свої. А от погані чужі, ті, кого прототипи серіальних героїв спокійно назвали б унтерменшами, і тепер згодяться на таку роль для сучасної просунутої аудиторії. Запитаєте, а що такого? Колаборанти ж були. І серед українців теж. Он, ваші Дем’янюки-Грозні що коїли. Чому б не показати на художньому прикладі? На протиставленні «українського гівна» доброму гуманному німецькому солдатові, котрий насмілюється грубити штурмбанфюреру, захищаючи єврейку.

Цей епізод багато про що говорить. Але зовсім не про українську колаборацію, а про сучасний пошук крайніх. Поки українці не мають свого голосу, самі не розбралися зі своїм минулим, залежні економічно від подачок, чудово згодяться на роль опудала. Горе переможеним.
 

1 Comment »

  1. Comment by magner58 — February 27, 2019 @ 00:26


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: