Діаріуш або тиск слова

January 12, 2019

На людські мірки

Filed under: Антропологія, Розваги, Різне — maksymus @ 18:53

 
Українські мережі регочуть над новиною, що в РФ почали продавати курячі яйця девятками. В упаковках неважливо якої фірми тепер поміщають по дев’ять яєць, що пояснюється наближенням до покупців. Новину коментують чиновники високих ранґів, розганяючи веселу хвилю.

А от дарма сміються. Наші торговельні мережі давно повторюють попередній російський успіх зменшення ваги та об’єму продукції. Зменшені упаковки молочних продуктів, недосипане борошно, маленькі лотки тих же яєць давно пропонують наші супермаркети. Якщо практика вдала, то її повторюють хоча б для перевірки українського споживання. Головне, щоб залишався вибір.

Та навіть не проблема, що люди воліють купувати менше, бо приваблює менша ціна. Справа в тому, що метрична система насправді не надто придатна для споживання харчових продуктів. Літри, кілограми, ба навіть ті ж десятки, — погані й зовсім випадкові мірки, на відміну від тих, що ставили людину в середину вимірювання (фунт, гарнець, сажень та под.). Як у того персонажа Оруелла: півлітра мало, а літр забагато, — прол хотів свою пінту. І досі в англійців є особлива мірка для молока. А деякі одиничні продукти, такі як яйця, нормально міряти дюжинами, півдюжинами. Купувати тузінь яєць, а не десяток, було б цілком нормально.

І ця невідповідність справжньої людської потреби, що відбивалася в природних об’ємах чи обсягах, та штучної метричної системи неодмінно колись мала бути виправлена. Зовсім неважливо, й жодним чином не дивно, що почалося це вирівнювання не з гарного життя. Зубожіння населення змушує шукати кращі ринкові підходи й задовольняти потреби точніше. Причому цілком очевидно, що тут існують об’єктивні обмеження. А основне те, що зменшувати можна тільки до такого розміру, ваги чи об’єму, щоб ціна упаковки (брутто) не була визначальною при продажах самого продукту (нетто). Все одно, покупці купуватимуть стільки, скільки треба. Але в кожному разі доведеться платити за пластик, жерсть, папір чи картон. Оця різниця між сукупною ціною двох упаковок і однієї великої з меншими витратами на упаковку може визначати успіх продаж продукту. Ті виробники, хто вгадають правильний людський обсяг, матимуть ринкову перевагу.

Я б із задоволенням купував молоко приблизно 1,2 літра, а кефір мав би бути десь 0,6. І тваріг для мене найкраще фасувати десь у 0,3 чи 0,6 кг. Літр чи кілограм дуже незручні. Якщо метрична система не допомагає, то хай допоможе збалансувати мірки жадібність та ощадливість під час кризи.
 

10 Comments »

  1. Дюжина – теж штучна міра. Крім того, очевидно, що в масовому суспільстві використовувати мірки, які б відштовхувались від параметрів людини було б просто неможливо, адже в кожної людини свої мірки. Я от, наприклад, тільки тішусь, коли йогурт чи кефір фасують в упаковки 0,4 кг. Купуючи творіг на вареники, подумки нарікаю, що “Простоквашино” фасують по 0,3 кг. (а на начинку я купую тільки його, бо він досить тісно спресований, і не доводиться відтискати сироватку вручну, щоб начинка не мокріла). Півкіла було б якраз. Щодо круп, макаронів, то відхід від метричної системи завжди коробить. Тим більш, коли доводиться порівнювати, наприклад, ціни трьох різних виробників, коли одні фасують крупу в упаковки по 400 грам, інші – по 500, а треті – по 450, то це задоволення ще те :)

    Comment by criticalthinkerua — January 12, 2019 @ 22:58

    • Дюжина це перевірена традиційна мірка, яка має привабливість через те, що дванадцять ділиться на два, три і чотири. Це просто зручно. Люди завжди мали різні фізичні параметри, але в масі розподіл цих параметрів виявляє якісь середні величини. І от ці величини метрична система ніяк не задовольняє. Ті ж дивовижно незручні пляшки напоїв по 0,33 (третина літра). Однієї замало, двох забагато. Причому йдеться не тільки про порційні продукти. Скажімо, великі пляшки води в цілих літрах 5-6; якщо перейти на ґалони, буде точно зручніше. Навіть не обов’язково міряти інакше, просто виправити відповідно об’єм у тих же літрах як це вже роблять, розливаючи бутилі по 19 літрів (~5 ґалонів), 17 (~4,5) тощо.

      Якщо жадібність виробників, що вже почали гратися з розмірами, приведе зрештою до усталення якихось людських мірок, буде чудово.

      * * *

      На полігоні напої розливали з величезної каструлі в кружки. Одразу виявилося, що стандартні півлітрові нікуди не годяться, дехто підходив двічі, дехто через це витрачав більшо розданої води. От я собі завів збільшену китайську кружку, чим завжди викликав фурор у роздатчиків, котрим розривало шаблон. Якщо б одразу розрахувати середню потребу не в круглих метричних одиницях, супровідних витрат було б менше. (До речі, цікаво, що калібри в артилерії, на перший погляд довільні, сходять до дюймових попередників. І це не випадково. Там, де починають рахувати серйозно, круглі метри не задовольняють.)

      Comment by maksymus — January 13, 2019 @ 08:33

      • І чим такі особливі ті два, три і чотири, що на них має ділитися кількість яєць?

        Comment by drewndia — January 13, 2019 @ 18:03

        • Кількість порцій. Коли десяток, то часто або не вистачає, або залишається зайве.

          Comment by maksymus — January 13, 2019 @ 19:38

          • А що робити тим, кому треба п’ять порцій? А так я бачив як яйця й десятками їли і не скаржилися.

            Comment by drewndia — January 18, 2019 @ 20:34

            • Це ж винятки. Йдеться про звичайну ситуацію.

              Comment by maksymus — January 18, 2019 @ 21:08

              • На прикладі пляшок складається враження, що звичайних ситуацій не існує. Якщо комусь треба три по три, то їм та дюжина не зручніша за десяток.

                Comment by drewndia — January 25, 2019 @ 19:37

      • Армійський приклад якраз показує, що вгодити всім неможливо – та порція, яка комусь здасться малою, іншому видасться надмірною.

        Не знаю, чим вам незручні пляшки на третину літра. Як на мене, для води чи холодних напоїв це ідеальна місткість.

        А взагалі, якщо рахувати серйозно, то залишається лише метрична система як єдиний варіант – тільки вона дозволяє хоч якось дати раду з консервними банками тунця 185 грам чи оселедця 210 грам, пляшками йогурту 270 грам – це перші приклади, які спали на думку, але якщо пошукати в супермаркеті, то можна знайти упаковки найекзотичнішої ваги.

        І зрештою, згадується фрагмент з відомого роману У.Еко, де подана чудова ілюстрація, як люди жили за часів, коли домінували “людські” мірки
        «Слушно, – погодився Вільям і різко змінив тему: – Селище внизу не дуже заможне, правда?»
        «І так, і ні, – відповів Ремиґій, – там мешкають селяни, які працюють на наших землях і залежать від монастиря, тому в урожайні роки їм теж поводиться добре. Приміром, у день святого Івана вони одержали дванадцять мірок солоду, коня, сім волів, бика, чотири телички, п’ять телят, двадцять овець, п’ятнадцять свиней, п’ятдесят курей і вісімнадцять вуликів. А крім того – двадцять вуджених підсвинків, двадцять сім горщиків смальцю, пів-чвертки меду, три чвертки мила, рибальську сіть…»
        «Я зрозумів, зрозумів, – перебив його Вільям, – але погодься, це ще нічого не говорить про становище в селищі, скільки з його мешканців – монастирські селяни, скільки землі мають ті, хто на монастир не працює…»
        «А-а, ти це маєш на увазі, – сказав Ремиґій, – пересічна сім’я іноді володіє навіть п’ятдесятьма відрізами землі».
        «А скільки це – один відріз?»
        «Ясна річ, чотири квадратні кусні». [301]
        «Квадратні кусні? А скільки це?»
        «Кусень має тридцять шість квадратних стіп. А вісімсот лінійних куснів становлять п’ємонтську милю. І врахуй, що одна родина – на північних землях – вирощує оливкові дерева, які дають принаймні півчвертки олії».
        «Півчвертки?»
        «Авжеж, чвертка має п’ять мірок, а мірка – вісім гарців».
        «Зрозуміло, – спантеличено мовив мій учитель. – У кожному селі своя міра. Вино, наприклад, ви вимірюєте в суліях?»
        «Або у відрах. Шість відер – одне барильце, вісім барилець – одна бочівка. Або, якщо хочеш, відро має шість глечиків по два кухлі».
        «Гадаю, я все зрозумів», – зневірено сказав Вільям.

        Comment by criticalthinkerua — January 13, 2019 @ 23:45

        • Варто вгодити основній масі, а це неможливо зробити, коли орієнтуються на числа, породжені метричною системою, а не розраховують середній розмір, який потім переводили б у числа. Ті ж стандартні кружки нікого не задовольняли, створюючи проблему пошуку додаткових джерел. Приклад, коли відрізи, кусні та ведра були всім зрозумілі, це чудовий приклад, саме на ці мірки і мали б орієнтуватися сучасні продавці, пропонуючи продукцію.

          Я ж не веду мову про те, що рахувати треба в гарнцях чи сажнях. Єдина система цілком задовільна. А про те, що орієнтація на числа створює незручність, бо йде не від потреб людини, а від арифметики. Пошук жадібними виробниками розміру, з одного боку, та ощадливими покупцями вигідної кількості, з другого, і мають приводити до точніших, більш людських упаковок.

          Comment by maksymus — January 14, 2019 @ 07:43

        • Що-що, а пляшки є практично на всі можливі потреби. 0,25, 0,33, 0,5, 1, 1,5, 2… Пропущений об’єм 0,7 л поширений на флягах у спортивних магазинах. Схоже, що дуже вдало виявили, що крок приблизно у корінь з двох доволі непогано покриває потреби.

          Comment by drewndia — January 18, 2019 @ 20:33


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: