Діаріуш або тиск слова

January 10, 2019

Репресовані кобзарі

Filed under: Історія, Різне — maksymus @ 08:56

 
Кілька давніх коментарів, щоб не загубилися.
 

* * *

Сама історія про «розстріляний з’їзд кобзарів» з канонічною деталізацією (200 осіб, Харків, республіканський зліт чи олімпіада, 1934, потяг до Москви, приміський яр) належить до міських леґенд. Подібною є історія про київський «матч смерті». Проте, як і будь-яка подібна етнографія, вона має історичне коріння. В ній переломилися чутки і власні спостереження людей. З документальними підтвердженнями швах, як для інших злочинів того часу; взагалі існує тільки одне пряме документальне свідчення про репресії влади щодо кобзарів (це затримання кобзаря Ляшенка за «антирадянські пісні в петлюрівському дусі». ЕІУ, Т. 6, С. 223). Зате непрямих скільки завгодно. Від переліку репресованих до загальних постанов влади по боротьбі з прохачами з 1925-го року. Багатьох у ті роки було арештовано за бродяжництво.

Леґенда виникла в Харкові уже тоді, її нові і нові перекази публікуються в різних виданнях. І виникла вона не просто так. Саме 1934 року розгорнули кампанію проти Хоткевича, який був для всіх обличчям кобзарства. В рамках боротьби з націоналізмом у ті часи небезпечно було навіть просто зберігати вдома ліру чи кобзу як «класово ворожі» інструменти, вони могли стати підставою для звинувачень.

Лірники в 30-і просто зникли з міст і зникла ціла субкультура лірників зі своєю особливою таємною мовою. Леґенда про з’їзд була покликана міфологічно пояснити це зникнення.

* * *

Дуже обережно, беручи до уваги обставини епохи, і варто говорити про трагедію українських мандрівних жебраків, як частину трагедії українського народу.

Взяти посилання на Черемського. Він ніяких прямих свідчень з’їзду чи розстрілу не знайшов. Проте зібрав документи влади з 20-х років про організацію процесу реєстрації жебраків, про прирівняння до жебраків кобзарів, циркуляр 25-го про облік нищенствуючих, про підготовку з’їду ще 27-го, навів тогочасні газетні замітки з цькуванням кобзи як відсталого інструменту та кобзарів як націоналістичних елементів, зібрав кілька народних переказів про цей республіканський зліт.

Міф добре документований, як для міфу. Ще кілька подібних спогадів «закликали на якусь збірку і всіх їх знищили» записав Джеймс Мейс (опубліковані в збірці спогадів «Великий голод в Україні»). Свій варіант леґенди записав Д. Шостакович: «И слепые поверили. Со всей Украины, из маленьких, всеми забытых сел, приползли на свой Первый съезд. Сошлось их довольно много, говорят, несколько сотен человек. Это был живой музей. Живая история страны. Все ее песни. Вся ее музыка и поэзия. А их почти всех расстреляли. Почти всех этих несчастных слепцов».

Леґенда ж мала бути правдоподібна. А про обманний з’їзд кобзарів і розстріл досить правдоподібна. Бо повинна була пояснити масове й за мірками людської пам’яті одночасне зникнення цілої групи людей, розкиданих по всій Україні і таких, що ведуть мандрівне життя.
 

Leave a Comment »

No comments yet.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: