Діаріуш або тиск слова

December 16, 2018

Єпіфаній з варіантами

Filed under: Власні назви, Мова — maksymus @ 06:10

 
Колись Бернард Шоу дотепно зауважив, що англійці з американцями це два народи, розділені спільною мовою. У нас навіть більше — українці це такий один народ, розділений однією мовою. В українському випадку закон очікування найгіршого працює якнайкраще й якнайочевидніше. Якщо для чогось існує найменша можливість вигадати мовне відхилення, воно буде вигадано, й негайно набуде прихильників та противників, розділених непримиренно на групи тільки цим.

Ім’я новообраного предстоятеля нововизнаної автокефальної української церкви вже має три варіанти: нормативний літературний Єпіфаній (з гр. відомий, знатний), перезапозичений на західний манір Епіфаній та штучно архаїзований варіант Єпифаній. Немає сенсу розбирати, хто, де і з якої причини зробив помилку чи не погодився з усталеним ужитком, варіанти вже існують і розділятимуть україномовних. У Вікіпедії такий різнобій кумедно подано навіть в одному реченні: «Епіфаній (…) пострижений у чернецтво з іменем Єпіфаній на честь святителя Єпифанія Кіпрського». Хоча в нашій історії найвідомішим є ім’я не святого Єпіфанія з далекого Кіпру, а Єпіфанія Славинецького, українського церковника й філософа XVII ст.

Не маю жодного сумніву, що вживана останнім часом по відношенню до Сергія Думенка виробнича назва Епіфаній буде критикована опонентами як типове мовне латинництво. Бо варіант Епіфаній міг би з’явитися в українській тільки тоді, коли початково грецьку назву переймали через західноєвропейські мови (пор.: епігон, епіграма, епідерміс; навіть епіфанії Дж. Джойса), а варіант Єпифаній міг з’явитися б і внаслідок українських фонетичних змін (пор.: єпископ, єпитимія, єпитрахиль), якби ж тільки ім’я неперервно побутувало в українській і не зазнавало інших змін (скажімо, як Матвій, Степан). Проте так не сталося, і заміна -і- на -и- нині засвідчує виключно спробу штучно підробити, сфальсифікувати фонетичну історію церковного імені, наче воно було завжди, або ж переробити за вигаданою логікою, на противагу західному Епіфанію. Цей позамовний підхід з наївним бажанням щось навмання «виправити» завжди дивує, бо засвідчує зневажливе ставлення до мови як до неповної чи примітивної системи. Тим часом літературний варіант Єпіфаній (Єпіфан) з різних причин, серед яких можна виділити важку вимову для народного вжитку, вплив церковного іменування та вплив російської мови, залишився і з йотацією, і з Ф-, і з фонемою -і- (пор.: Філарет, Леонід).

Якщо різнобій уже існує об’єктивно й нікуди не зникне вже ніколи, можна хіба що спробувати оцінити поширеність варіантів. Кількаразову перевагу очікувано має літературна норма Єпіфаній, підтримана величезним корпусом наукових та енциклопедичних видань останнього сторіччя, а два конкуруючі з протилежними ідеологічними обґрунтуваннями варіанти Епіфаній та Єпифаній поширені приблизно однаково як відхилення. Проте тепер, з появою керівника нової церковної структури, зміни в розподілі кількості неодмінно стануться. Звісно, залежно від згадування діяльності нової дійової особи на українському політичному полі.


Славинецький Єпіфаній (XVII ст.). Добірка з українських енциклопедій.

Додаток. Кілька загальних назв церковного вжитку подекуди також демонструють цю особливість разом з хитанням. Див., напр.: Російсько-український словник, К., 2011, Т. 1, С. 652: єпископ, але єпітимія, єпітрахиль. Російсько-український словник. К., 2003, С. 245: єпископ, єпітимія, єпітрахиль. Пуряєва Н. Словник церковно-обрядової термінології, Львів, 2001, С. 52-53: єпитимія і епітимія, єпитрахиль і епітрахиль. Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки. К., 1994, С. 132: єпископ, єпитимія, єпитрахиль. Українсько-російський словник, К., 1976, С. 192: єпископ, єпітимія. СУМ-11, К., 1971, С. 498: єпископ, єпітимія, єпітрахиль. Російсько-український словник / За ред. М. Калиновича, М., 1948, С. 116: єпіскоп, єпітимія, єпітрахиль.
 
 


Єпіфаній // Рудницький Я. Етимологічний словник української мови. — Оттава, 1983. — Т. 2. — С. 329-330. (Скорочення: Wd. — західний діалект; PN — власна назва, MUk. — староукраїнська; Gk. — грецька, Ru. — російська.)

 

12 Comments »

  1. > У Вікіпедії такий різнобій кумедно подано навіть в одному реченні: «Епіфаній (…) пострижений у чернецтво з іменем Єпіфаній на честь святителя Єпифанія Кіпрського».

    А я цю розбіжність не помітила. Мабуть, якщо не зациклюватись на правописі, то сприйняття інформації стає більш плавним.

    Comment by criticalthinkerua — December 16, 2018 @ 23:30

    • Для мене ж мовні відхилення це теж інформація. Причому в тих речах, що завжди найбільше цікавлять, дуже важлива інформація.

      Comment by maksymus — December 17, 2018 @ 06:53

  2. > «Епіфаній (…) пострижений у чернецтво з іменем Єпіфаній на честь святителя Єпифанія Кіпрського»
    Гадаю, що правильніше було б «Єпифаній (…) пострижений у чернецтво з іменем Єпіфаній на честь святителя Епіфанія Кіпрського».
    Тоді виходить що автор називає Єпифаній, бо так хоче, постригли з ім’ям Єпіфаній, а іноземця по-іноземному.

    Comment by drewndia — December 18, 2018 @ 19:47

    • У Вікіпедії вже все змінили на західноукраїнський кшталт. Теж варіант для випадкового вибору.

      Comment by maksymus — December 18, 2018 @ 20:39

  3. Ім’я Єпіфаній виявилося дуже цікавим і надзвичайно рідкісним на наших теренах. Ім’я календарне, але не біблійне, наявне тільки в неканонічних книгах (Антіох Єпіфан) та в іменах святих. Єпіфаній Кіпрський потрапив у згадку Іпатіївського літопису (1110, 1111), а стаття про дорогоцінне каміння поміщена в «Ізборнику» 1073 року. Єпіфанія немає в Києво-Печерському патерику (сер. XV ст.), хоча з XIV ст. відомі українські списки житія Діви Марії, написаного Єпіфанієм Монахом. Проповіді Єпіфанія Кіпрського в перекладі поширювалися в «Ізмарагді» з XVI ст.

    На українських землях вживання Єпіфанія як власного імені відзначається з XV ст.: деякий Epifanowicz Semaszko при Свидриґайлі та, можливо інший, пан Сємашко Єпифановичъ 1478 року у львівській грамоті. Ім’я трапляється в пом’янику Супрасльського монастиря (~1500, Л. Войтович припускає, що Єпіфаній тут був чернечим відповідником кн. Семена. Дивно збігаються Семен-Семашко і Єпіфаній-Єпіфанович). Цікаво, що в реєстрі 1649 року з 40 тисяч козаків лише один мав ім’я Семашко, але серед них не було жодного Єпіфана. Не трапляються Єпіфани і в козацькому реєстрі 1756 року. За рідкістю це ім’я можна порівняти хіба що з іменем Єпімах (від якого походить значно більш відомий Махно). Можливо, воно було обмежене серед ченців?

    Памво Беринда (1627) подає тлумачення Єпіфаній: объявленъ или славный, зацный. маіа: ві. У той час ім’я вже зрідка використовується ченцями, це ім’я прийняв відомий Єпіфаній Славинецький (пом. 1675). Іоаникій Ґалятовський (друга пол. XVII ст.) нерідко цитує в своїх творах за латинськими виданнями Єпіфанія Кіпрського (Єпифанїй, Єпифан, Єпїфан, Єпіфан).

    Наприкінці XVII — початку XVIII ст. ім’я все частіше трапляється в колі київського духовенства. Єпіфаній, співак з Києво-Могилянської академії; Єпіфаній Тихорський (пом. 1731), засновник Харківського колеґіуму, намісник з економії Київського братського монастиря 1711. До цього періоду з належить цікаве свідчення того, як кияни вимовляли це ім’я. М. Мухін в історичному нарисі про Києво-Братський монастир (1893) подає «Выпис из киевского магистрата об уступке 21 октября 1759 года», в тексті якого цитується документ 1709 року і згадано Єпіфанія Головчича в двох варіантах, і як «Епифаній», і як «Епѣфаній».

    Comment by maksymus — December 20, 2018 @ 18:01

  4. maksymus December 15 at 5:31 PM •
    Так Епіфаній чи Єпіфаній?

    Lucius Foros ггггг Томос

    maksymus Питання принципове. Або він з «західниками» (Е-), або з «традиційниками» (Є-). А ще одразу помітив поширену помилку -пи- (Єпифаній). Справді, якщо вже Є-, то хочеться -и-.

    Lucius Foros Він ідентифікує себе як Епіфаній – не дискримінуйте його за орфографічними ознаками.

    maksymus А більш-менш вичитані, наскільки це нині можливо, довідникові видання подають нормативно — Єпіфаній, як Єпіфаній Славинецький, скажімо, найвідоміший досьогодні Єпіфаній в українській історії.

    Bohdan Stasiuk ЕпІфаній.
    Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП)
    CERKVA.INFO

    maksymus Звичайна сучасна неувага до норми та вжитку. У Вікіпедії ще цікавіше: «Епіфаній … пострижений у чернецтво з іменем Єпіфаній на честь святителя Єпифанія Кіпрського». У нас можуть помилитися всюди, де тільки вдасться.

    Maksym Bezruk Так, цей сановник Епіфаній. ІМХО, оновлені форми більше пасують греко-католикам. “Православніше” було б Єпифаній.

    та нормально. Микола на честь Миколая, наприклад.

    maksymus Православніше було б Єпіфаній. Єпи- це штучна корекція.

    Maksym Bezruk Єпіфаній це ні туди, ні сюди.

    maksymus Тільки, якщо підходити абстрактно. Насправді ж, випадково вигадана логічність знищує історію імені в цьому випадку.

    Maksym Bezruk історія така, що вживаються всі три варіанти в літературі. До святих, до речі, частіше таки через И. До священників – як бог на душу покладе.

    maksymus З моїх спостережень -и- з’являється переважно в погано вичитаних виданнях та у тих, що з якихось причин воюють з мовою. Літературний ужиток надійно віддає перевагу Єпіфанію.

    Maksym Bezruk Єпифаній через И, або Епіфаній через І.
    Перше давнє запозичення, друге перезапозичення.

    А Єпіфаній – російщина :-)

    maksymus Це підробка під давнє запозичення. Складна вимова залишила ім’я Єпіфаній (Єпіфан) поза простонародними адаптаціями. Хіба що Фаня, але неможливе на більшості території. Як приклад з літератури: «Незвичне ім’я “Епіфан” важко вимовлялося і тому його швидко трансформували в Никифор».

    Maksym Bezruk якщо і підробляти, то правильно. А якщо не підробляти, то нащо йотація? Тож мало що міняє.

    maksymus Бо вона там є, ця йотація.

    Maksym Bezruk так і И так само “є” :-)

    maksymus А от -и- там не має. І не з’явилося. Якщо ми вважаємо /і/ та /и/ різними фонемами, звісно, а не варіантами однієї.

    Maksym Bezruk а це вже складне питання, далеке від самого імені. Ну, тоді на цьому завершимо.

    насправді не поза адаптаціями – Єпишко.

    maksymus Справді, інколи трапляються як розмовні, не такі засвоєні літературні, як Михайло. Та й тут Єпішко має кількаразову перевагу. У Словнику українських імен (2005) під гаслом Єпіфан подано кільканадцять подібних розмовних похідних.
    ЄПІФАН, ч.; гр. ім. Epiphanios < epiphanus «визначний», «відомий», «знатний»; кан., рід.
    2. Єпіфаниха (ВКн, Мк; СГ, Плт). Єпіфанка (СГ, Плт).
    3. Розм. Епіфан (Пл). Розм. Епіфаній (МА, Лв). Розм. Євпифан, розм. Євпифоній (МЗ, Кв). Розм. Єпифан (Днп). Розм. Єпихван (ПГ, См). Єпіфаник (ВКн, Мк). Ур.-церк. і розм. Єпіфаній (Вн, Чрн). Зн. Єпіфанище, з рос. зн. і розм. Єпіфанка (ВКн, Мк). Розм. Єпіфоній (МА, Кв). *Єпішко. Розм. Єфан (Днц). Розм. Іфан (Днц, Кв), розм. Іфон, Іфончик, розм. Іфонь (МЗ, Кв). Розм. Іпифан (РБ, Хр). Розм. Ліпіфан (ПГ, См). Зн. Ліпіфанище, Ліпіфанчик, Ліпіфанятко, Ліпфик, з рос. Ліфа (ВЗ, См). *Пишко.
    4. Єфаненко Пищенко.
    ЄПІФАНА і ЄПІФАНІЯ, ж. до ч. Єпіфан (див.); кан., рід.
    3. Розм. Епіфанія (Лв.)
    ЄПІФАНІЯ — див. ЄПІФАНА
    (Трійняк І. І. Словник українських імен / НАН України, Ін-т української мови. – К.: Довіра, 2005)

    Comment by Comments_From_Facebook — December 29, 2018 @ 07:48

  5. maksymus December 17 at 1:40 PM •
    Щоб не забути. Загальну назву «єпіскоп» підтягнули під «єпископ» тільки в 1950-60-і роки. (У словниках досі лежать забуті «єпітрахиль» та «єпітимія».) Навіть цікаво, російський вплив™ тут вплинув на -і-, чи на -и-?
    Назва «єпітрахиль» найцікавіша з них. Байдужі словникарі останнім часом разом з іншими перекидають з -і- на -и- для спрощення, але в староукраїнській мові тут після п навіть ять та є траплялися в написаннях.

    Maksym Bezruk Повернули, а не підтянули
    Словник Грінченка. Тлумачення / значення слова “ЄПИСКОП”

    maksymus Ага, словнику Кримського розкажіть. :-) У нас люблять гратися з фонемами. Досі, до речі, норма біскуп, а не грінченків бискуп.

    Maksym Bezruk ну, словники укладаються на певній базі.
    Бискуп через И в україномовних книжках 19 століття гуглиться. Тут Грінченко послався на Куліша. А от я приклад у іншій книжці загуглив: “бискуп” (Сербські народні думи і пісні)

    maksymus Біскуп теж знаходиться легко в Руданського (1895), Грушевського (1898), Етнографічному збірнику (1899). Завдячуємо випадку.
    Найбільше мене цікавить той момент, що, всупереч абстрактному уявленню про односпрямований процес, віднайдення в таких назвах -и- могло бути водночас і даниною російщенню. Принаймні, не суперечило.

    Lucius Foros Після згадки про «єпископа» мені ближче став Єпифаній.

    maksymus Тоді терміново згадайте Епікура, звідти до епіфори недалеко.

    Lucius Foros Нє, від Епікура мені не краще. В мене Епіфаній виходить, коли йду від англ. epiphany. Тільки там наголос на -пі-, і отримую еПІфаній, що звучить якось матюкливенько.

    maksymus Початкове е- так і виникло повторно в західноукраїнському вжитку через інші мови. Але така заміна може інколи міняти значення. Наприклад, якщо єпіскоп став єпископом, то колишній епіскоп залишився тільки оптичним приладом.

    Orest Drul а коли з’явилося “і” в єпископі?
    ось словник Желеховського: «єпископ»

    maksymus Та хоч у Зизанія (гасло мітра) та Беринди (словник назв). Не можна тут визначити послідовний односпрямований процес, коли на написання впливала жива церковнослов’янська практика особливої вимови, а значення «гражданських» літер ще неусталене. Скажімо, характерне написання для желехівки — «єпископСКИй». Але і в східно-, і в західно-укр. текстах часу желехівки, кулішівки та етимологічних правописів з єрами ще трапляються «епіскоп» та «єпіскоп», «епископ», «епископъ» та «єпископ» (з -ы- теж трапляється, хоча помітно нечасто).

    Orest Drul «епископ» Словничок з Руської правописі 1904 року

    maksymus До кінця 1960-х про усталення сучасного правописного варіанта не йдеться. В одному виданні XIX ст. може стояти «епіскоп», а поруч «архієпіскоп». А в той же рік у тому ж реґіоні «епископъ» у книзі з етимологічним правописом засвідчує іншу вимову, залежну від церковної, як і на всій іншій території. Пошук підказує, що в час видання «Рускої правописі» у Львові може виходити текст з варіантом «епископ», а у Києві «єпископ», а поруч продовжують вживати «епіскоп» (Грушевський). Зв’язаний «біскуп» теж демонструє те саме хитання -и-. Подивіться, як те ж видання «Руска правопись» пропонує икати: публика, Василий, Ілия. Це реґіональна особливість авторів, що на свій смак вирішували, що здавна, а що ні. Зрештою, тільки в 1990-і правописом підігнали під -и- «єпітимію» та «єпітрахиль», що виглядають тепер кітчевою підробкою під старовину, і досі цю правописну норму інколи відкидають словники.

    Orest Drul я радше не про практику, вона могла бути дуже індивідуальною, а про тренди унормування в словниках і правописах.
    Дякую, що звернули увагу: цікаве питання, треба буде глянути

    maksymus Хитання унормування в цьому питанні див. у Шумлянського (1927), де наведено кілька варіантів «Академічного правопису» 1918 року, одні пропонують «єпископ», другі «єпіскоп». (На всяк випадок, «Історія українського правопису», 2004 подає не всі тексти з цього видання.) В унормуваннях 1921, 1925 «єпіскоп»; це зберігається до 1928 року, коли міняють на «єпископ». Потім церковну лексику викидають узагалі 1933, і хоча деякі назви було повернуто 1946, але «єпіскоп» тривалий час трапляється тільки в словниках до наступної реформи 60-х, де цю назву знову замінили.

    Comment by Comments_From_Facebook — December 29, 2018 @ 07:49

    • А з митрополитом як?

      Comment by drewndia — December 31, 2018 @ 01:05

      • Хоче виглядати латинником, його справа.

        Comment by maksymus — December 31, 2018 @ 06:21

        • А я про слово.

          Comment by drewndia — January 2, 2019 @ 01:22

          • Слово мітрополіт теж мало шанси залишитися з -і- в унормуваннях 20-х. Зате тепер, коли в правопис хочуть внести ще більше церковної лексики, часто пропонують -и-: алилуя, архи-.

            Comment by maksymus — January 2, 2019 @ 07:13

  6. maksymus January 4 at 9:11 AM •
    Єпіфаній у Фейсбуку

    Приблизний підрахунок варіантів назв за вбудованим пошуком. (Можливо, подає не все, або ж на результат впливає користувацько-залежна видача.)

    2014: Єпіфаній 34, Епіфаній 59, Єпифаній 7
    2015: Єпіфаній 71, Епіфаній 93, Єпифаній 8
    2016: Єпіфаній 95, Епіфаній 96, Єпифаній 9
    2017: Єпіфаній 98, Епіфаній 102, Єпифаній 19
    2018: Єпіфаній 95, Епіфаній 91, Єпифаній 43

    Починаючи з 2016 вже помітна діяльність нового митрополита з його західноукраїнським чернечим іменем. 2017 понад дві третини назви «Епіфаній» створено обліковим записом «Митрополит Епіфаній». Також при потраплянні «в маси» в грудні минулого року очікувано шириться помилковий останній варіант.

    Maksym Bezruk Малопоширений не значить помилковий. Надто в групі Український правопис-2018 знайшли документ, де затверджується написання через И: “Українська мова”, 2011, №4, с. 152 – 153.

    maksymus Це ті самі прескриптивні «документи» Городенської, що рекомендують прибрати дефіс, вживати вигаданих ними слів тощо. А імена Паріс чи Дамаскін вони рекомендують спотворити разом з Єпіфанами в тому ж протоколі. Але це не просто помилка, це підробка під старовину! В українській є три імені з -фаном і різною історією: Степан, Митрофан та Єпіфан. З першим зрозуміло, другий спершу мав стати Митропаном (див. додаток до словника Грінченка), але потім штучно відновлено -ф-. А Єпіфан так і залишився в церковому «холодильнику». Тут не стався перехід ф (немає в народі Єпипанів), не стався перехід в -и- (я вже наводив приклад з початку XVIII ст.: Епѣфаній, що добре засвідчує вимову). Спроби підігнати ім’я надто запізнилися, бо тепер уже стоїть питання перезапозиченого Епіфана.

    Maksym Bezruk не лишився він у холодильнику – є купа спрощених форм. А повна церковна, звісно, на мою думку, скотилася в ікання лише з викорененням українського читання церковнослов’янської. Це якраз 18 століття.

    maksymus І всі ці форми я теж наводив. Вони мають в основі все те ж «заморожені» -і- та -ф-.

    Maksym Bezruk ІМХО, то штучне ікання саме від книжників. Як у Рахіль, яка в народних піснях Рахиль. Хвильовий писав Єпифан. Мені такої фіксації в класиці достатньо.

    maksymus Класика надає значно більше прикладів для норми. У тому й справа, й особливість, що не штучне! Навпаки, спроби икати тут є наївним «виправленням».

    Lucius Foros Це офіційна сторінка Епіфанія: https://www.facebook.com/epifaniy/ Митрополит Епіфаній

    maksymus Це західництво. Грамотні видання пишуть по-великоукраїнському: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=19908 Єпіфаній – Енциклопедія Сучасної України

    Maksym Bezruk проблеми з орфографією в ЕСУ всім добре відомі. :-)

    maksymus Вони, принаймні, стараються. Літеру ґ, скажімо, вживають послідовно. :-)

    Comment by Comments_From_Facebook — January 31, 2019 @ 21:19


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: