Діаріуш або тиск слова

November 29, 2018

Обговорення заднім числом

Filed under: Інформація, Мережа, Мова, Правопис — maksymus @ 08:10

 
Щоб не пропустити. На сторінці МОН про громадське обговорення проекту правопису, де вже кілька разів змінювали інформацію (через тиждень офіційного терміну поміняли файл самого проекту, в процесі додали формат таблиці), нещодавно з’явився файл «результатів обговорення» prapovis.docx (sic!), в якому окремі пропозиції супроводжено позначками «Прийнята» та «Відхилена». Вже очікувано втаємничено, лаконічно, без жодних обґрунтувань та без інформації про те, як розподілилися думки й голоси членів комісії.

Активні користувачі мови, котрі брали участь в громадському обговоренні, одразу помітили в табличці деякі свої зауваження, але серед них чомусь жодного суттєвого. Таке дивне вибіркове «прийняття» та «відхилення» дає можливість заявити облудно: «Суттєвих зауважень не було» (*). Навіть про те, що на спільному засіданні НАНУ і колеґії МОН проект підтримано тільки з суттєвими зауваженнями, ані слова.

А втім, все частіше з’являються ґрунтовні оглядові замітки про суттєві недоліки проекту. Скажімо, відомий автор розвідок з культури мови Василь Задорожний, розбираючи завали тексту проекту, не приховує загального для всіх учасників обговорення здивування халтурою:
 

«Поза всяким найменшим сумнівом, запропонований проект правопису не вартий жодної серйозної уваги, і взяти посильну участь у його обговоренні мене змусила та обставина, що може так статися, що неосвіченість купки недалеких людей зроблять освітньою нормою всього українського народу. (…)
Легше укласти нові правописні правила сучасної української літературно-нормативної мови, ніж аналізувати ці, адже як багато часу й, головне, психічної енергії йде на спростування найрізноманітнішого характеру огріхів, помилок, неоковирностей, а часто й просто нісенітниць.» (**).

 

* * *

З коментарів різних сторінок на Фейсбуку (група «Український правопис-2018»):

Юрій Веснянка: Узагальнення пропозицій підготовано недбало. Деякі ініціативи відображено в тезовому, однорядковому, формулюванні. Натомість інші розтягнуті на кілька невідредагованих абзаців. Схоже, обговорювалося все так само поверхово. Чомусь найпроблемнішими, на думку Комісії, постають корейські власні назви. Для порівняння: з білоруськими та кримськотатарськими залишився повний безлад. Зате дозволять відмінювати прізвище “Дерріда”. А й справді: усе це повний тріумф постструктуралізму…
 
Oleksiy Kramar: таке враження, що 90% з мого тупо проігнорили, хоча обґрунтував кожну пропозицію, з посиланнями, прикладами, діалектичними матеріалами і т.д…
 
Maksym Bezruk: Вони грають караван, а нам лишають роль собак. “Небагато” зауважень. Звісно, адже купа кудись “загубилася”.
 
Max Vakulenko: Так до народу і ставляться – як до собак. Та й до мови також.
 
Юрій Веснянка: От як би їх гарно потролити за те, що низка змістовних пропозицій “загубилася”? Це Комісія навіть без нормальної поштової адреси, куди бодай формально можна надіслати скаргу. Усе – на приватний і-мейл п. Лариси Шевченко так, наче й Комісія – приватний дискусійний клуб? Так що не варто нашому суспільству нарікати на безсердечних чиновників. Цей клуб дослідників і нечисленних бюрократів виявився черствішим. Словом, не знаю, чи хтось захоче підключатися до другої хвилі обговорення. Я особисто дуже розчарований.

 

21 Comments »

  1. Та позиція Комісії, яку ви назвали “втаємниченою та лаконічною” – цілком зрозуміла. Я пам’ятаю спробу впровадження Німчукового “Проєкту”. Тоді можна було спостерігати масове перекручування , одверте оббріхування пропованих тез: “Руяндійська республіка”, “печали”, “кашне-кашна”, “хвакт” , залякування нібито кінцем “орфографічної своєрідності” мови через впровадження “ґ” в іменах людей.
    “Хвакт”(про теперішню реформу” можна почути й тепер. От і намагаються запобігти такому розвитку подій і сьогодні. Хоча, недбалість і неякісність деяких аспектів реформи складно заперечувати.

    Comment by vlgonch — November 29, 2018 @ 13:35

    • Закономірно, що багато зауважень публіки й побоювань не стосуватимуться пропозицій. На те вона і громадськість, щоб лякатися всього. Але, даруйте, за межею адекватності навіть найперша пропозиція змінити проект на «проєкт» тоді, коли від 70 до 80 відсотків україномовних проти такої зміни, бо чують і вимовляють проект (маю дані своїх опитувань, що засвідчують такі цифри, а чи мають хоч якісь об’єктивні дані таємні реформатори?). Звісно, такий підхід кабінетних змін до мовної норми очікувано викликатиме страхи, перебільшення, та й просто кпини, причому кпини не тільки з реформи, а й з самої української мови. Типовий штамп «вони там знову щось змінили» дуже занижує статус української.

      Утаємниченість і досі закритість комісії не тільки не розв’язала проблему пропозиції суспільству неприйняних змін, а й загнала її в глухий кут. Бо без відкритості не буде «зворотного» зв’язку, що убезпечує реформу від помилок. Тепер автори, як можна бачити навіть з цієї замітки, працюють клаптиковим способом. Отримали реакцію — нашвикуруч закрили проблему викиданням прикладу, або перенесенням до інших параграфів. Побачили ще реакціїю — закрили там. Причому не зважають ані на будь-які основи правопису, ані на вживаність. (Ставлять одразу в правопис несловникові приклади, бо випадково захотілося, або викидають їх, коли хтось помітить, що таких не існує. Наприклад, назва Обсидіан. Поставили-викинули. Цілком випадково.) Публіка ж усе рівно матиме справу з результатом роботи. Так що все те, на що громадськість спроможна в своїй критиці, просто відкладатиметься в часі. І буде дуже цікаво спостерігати за нав’язуванням там, де реформатори «не вгадали».

      Comment by maksymus — November 29, 2018 @ 13:58

      • У разі затвердження нового Правопису , державні установи, провідні ЗМІ, театр і кіно, тобто сфери, де панує “високий стиль мови” перейдуть до змінених правил, так само, як колись привчилися до “аґруса” й “бароко” , а певні забобони й естетичні смаки відійдуть у минуле. Так само, як відмерли(або незатребувані в суспільстві) “естетичні смаки” ненависників літери “ї”, поціновувачів “позаяків” та інші випадки мовного волюнтаризму. Подолала наша мова “клясів” з “барбарами” , подолає й “Арістотеля” з “Фейербахом” заразом.

        Comment by vlgonch — November 29, 2018 @ 20:40

        • Питання в ціні питання. Можна спробувати нав’язати через шкільну освіту що завгодно, які завгодно невідповідні мовленню кумедності, що їх не сприймають мовці. Зрештою, все впиратиметься в те, якою ціною це зрештою вдасться зробити. Просто тверезо порахувати витрати на навчання та перенавчання. Якщо після реформи 1990-93 рр. досі не видано великого тлумачного словника (підробка у вигляді СУМ-20 ще не завершена), нормальної енциклопедії, основний масив тієї офіційної-півофіційної довідникової літератури, без якої неможливо перейти повністю навіть у шкільній освіті (хрестоматії, класика, посібники, порадники), тільки-тільки почали накопичувати в останнє десятиліття. Громадськості й доведеться потім платити зі своєї кишені за можливі помилки реформи. Чи не краще їх одразу не припускатися, одразу залучивши цю нещасну громадськість до вирішення політичного питання, що стосується безпосередньо?

          (До речі, за опитуванням майже дві третини не підтримують поширення «дев’ятки» на власні назви навіть частково, а погляди на вставний йот розділили респондентів навпіл.)

          Comment by maksymus — November 29, 2018 @ 21:06

  2. Максиме, та плюньте вже на той правопис. Все одно нічого доброго з нього не вийде. Пишіть, як вам зручно, адже так роблять понад 90% блоггерів і понад 50% видавництв.

    Comment by criticalthinkerua — November 29, 2018 @ 14:05

    • Бажання «писати правильно» це дуже сильне бажання, що сходить до питання національної ідентичності, належності до певної мовної спільноти. Хай які жахливо дивні зміни будуть, це неодмінно відіб’ється на всіх нас. Навіть на тих, хто писатиме як завгодно. Тому краще перейматися тепер, поки ще залишаються хоч якісь шанси щось змінити.

      Comment by maksymus — November 29, 2018 @ 14:14

      • Ну, то може зацікавленій громадськості варто було б створити альтернативну сторінку обговорення, де фіксувати всі замовчані аргументи, але тепер, боюсь, це вже пізно робити.

        Comment by criticalthinkerua — November 29, 2018 @ 14:45

        • Багато зауважень одразу публікують у мережі, вони вже нікуди не зникають. На найбільші посилався неодноразово. Обговорення ж триває, хоч як хочуть це замовчати чиновники. Кожного тижня проходить усе нова інформація про те, що в тому виші заслухали доповідь таку, а в тому таку. Мабуть, варто зібрати список посилань на відповідну жваву дискусію останніх місяців, щоб унаочнити ту масштабну непідтримку проекту, що її одразу засвідчило моє веб-опитування.

          Comment by maksymus — November 29, 2018 @ 14:53

          • Я саме це й маю на увазі – якщо аргументи будуть не у вигляді розрізнених публікацій, а зібрані десь на одній сторінці, то їх важче замовчати як несуттєві.

            Comment by criticalthinkerua — November 29, 2018 @ 14:58

  3. І ще, як би ви переклали Bayesian inference? (Перекладаю на TED відео про підтверджувальне упередження). Якщо існує декілька припустимих варіантів, бажано найкоротший, бо титри не гумові :)

    Comment by criticalthinkerua — November 29, 2018 @ 14:48

    • Bayesian inference — байєсівський вивід.

      Comment by maksymus — November 29, 2018 @ 14:56

      • Дякую!

        Comment by criticalthinkerua — November 29, 2018 @ 14:58

      • І ще, я, здається, вже забула навіть базову математичну термінологію. Будь ласка, перегляньте переклад титрів, де перевірка припущень ілюструється за допомогою елементарного математичного прикладу. Я ніде не нахалтурила?

        So if you’re given two, four, six, what’s the rule?
        Тож якщо перед вами числа 2,4,6 – яке тут правило?

        Well, most people would think, it’s successive even numbers.
        Більшість людей припустили б, що це послідовність парних чисел.

        How would you test it?
        А як перевірити це правило?

        Well, you’d propose other sets of successive even numbers: 4, 6, 8 or 12, 14, 16.
        Можна запропонувати інший набір послідовних парних чисел: 4, 6, 8 чи 12, 14, 16.

        But knowing that these sets also work, knowing that perhaps hundreds of sets of successive even numbers also work, tells you nothing.
        Але якщо ці приклади підходять, якщо навіть сотні інших наборів
        послідовних парних чисел теж підходять, це ще нічого не значить,

        Because this is still consistent with rival theories.
        адже всі ці набори можуть бути сумісними і з конкуруючими теоріями.

        Perhaps the rule is any three even numbers. Or any three increasing numbers.
        Тут підходить і правило про ряд із будь-яких парних чисел, чи про зростаючу послідовність будь-яких чисел.

        So test something, like 4, 12, 26.
        Спробуйте перевірити, наприклад, такий ряд чисел: 4, 12, 26.

        If you got a yes to that, that would disprove your theoryof successive even numbers.
        Якщо він підходить, то це відкидає ваше припущення про послідовність парних чисел.

        Yet this test is powerful, because if you got a no, it would rule out
        “any three even numbers”and “any three increasing numbers.”
        Це хороший тест, адже якщо ряд 4, 12, 26 не підходить, це відкидає припущення про ряд будь-яких парних чисел, а також про зростаючу послідовність будь-яких чисел.

        Comment by criticalthinkerua — December 7, 2018 @ 15:59

        • Я знайшов текст у мережі, щоб подивитися контекст. Можливо, варто зробити більш по-шкільному, як з боку вчителя.

          — So if you’re given two, four, six, what’s the rule? — Отже, вам дано три числа — 2, 4, 6. Розгадайте правило.
          — How would you test it? — Як би ви перевірили свій здогад? (краще: …своє припущення?)
          — Well, you’d propose other sets of successive even numbers… — Ви б запропонували інші набори послідовних парних чисел…
          — Because this is still consistent with rival theories. — …з конкуруючими здогадами …з конкуруючими припущеннями.
          — Perhaps the rule is any three even numbers. Or any three increasing numbers. — Підходить і правило про послідовність будь-яких трьох парних чисел, і про будь-які три числа в порядку зростання.
          — So test something, like 4, 12, 26. — Тому перевірте щось інше, наприклад, послідовність 4, 12, 26…. Якщо вона підходить, то це спростовує ваше припущення… Якщо 4, 12, 26 не підходить, це спростовує припущення про послідовність будь-яких парних чисел, а також про будь-які три числа в порядку зростання.

          Comment by maksymus — December 7, 2018 @ 16:43

  4. Продовжується практика підправлення сторінок інформаційних повідомлень заднім числом. 7 грудня 2018 на тій же кількаразово правленій сторінці інформаційного повідомлення 15 серпня з’явився новий файл «результатів обговорення»: pro-gromadske-obgovorennya.pdf, в якому зазначено додатково:

    «5. Інформація про рішення, прийняті за результатами обговорення
    У зв’язку з наданими зауваженнями і пропозиціями до проекту Українського проекту в новій редакції, документ було доопрацьовано та
    схвалено Українською національною комісією з питань правопису 22 жовтня 2018 року протокол № 5 та спільним рішенням МОН та НАН України від 24 жовтня 2018 року (рішення колегії МОН № 10/4-13 / постанова Президії НАН України № 22/10 /.»

    Ніде не згадано про те, що на засіданні 24 жовтня запропоновано врахувати зауваження.

    Comment by maksymus — December 8, 2018 @ 11:13

  5. Maksym Bezruk
    “Комісія — за співіснування ефіру та етеру”.
    І чому зараз усі вважають, що норма того не має. Є це співіснування.
    Етер є в СУМ-11 з позначкою “поетичне”. Є катедра, але вона, як і біскуп, наприклад, прив’язана конфесійно. Всі ці танці навколо ефіру-етеру та кафедри-катедри, що перейменування церков на кірхи чи костели. Отак виглядає.

    maksymus
    Ідея ж реформаторів у тому, щоб просунути повною мірою другу систему, що вже давно не має опертя на явища в мовній практиці. Звідти і нав’язливе посилання на внормування сторічної свіжості, бо інакше неможливо обґрунтовувати те, чого немає в мові, або трапляється десь на периферії. Але коли в них є можливість вдатися до будь-яких інших пояснень (як раптова відмова від фонетики в дивовижному -ject-), то про стрибки у часі воліють не згадувати, бо добре розуміють облуду реформування мови засобом правопису. Зрештою сама спроба перенести основні ідеологічні дискусії всередину правописного корпусу, створюючи різнобій на рівні норми, — дикий експеримент.

    Maksym Bezruk
    ІМХО, немає розхитаності в самій нормі. Є небажання нею користуватися. При цьому немає загального бачення альтернативи – де два українці, там три орфографії. :) :(
    P.S. Вибачте, що вкотре граю Капітана Очевидність.

    Andrew Andrusenko
    Як на мене, то глобально все це лише вказує на дійсний стан речей з укр.мовою. А саме те, що вона особливо мало кому потрібна як засіб спілкування.

    maksymus
    Можливо, що це це правдивий вирок. Справді, дивним виглядає майже абсолютне мовчання навіть тих, кого ці зміни стосуватимуться в першу чергу, — освітян і чиновників. Тих, хто повинен буде потім дотримуватися спущених розпоряджень, інструкцій з підготовки документів тощо. Не цікавляться? Сподіваються, що омине? Просто байдужі?

    Andrew Andrusenko
    Для освітян, ймовірно, це навпаки вигідна тема. Більша кількість годин репетиторства учнів під екзамени. Чиновникам, а їм що? Базові тексти вордом поправлять.

    Maksym Bezruk
    Освітян якого рівня? Викладачів чи вчителів?
    Нижча ланка в полоні міфів. Вам кожна шкільна вчителька розкаже, що “на протязі” то “русизм” і “неправильно”, попри класиків й словники, й вік виразу. Власне, вони лише вторять метрам, не замислюючись. Ну, а метри-професори, як Ви знаєте, щось дивне мелють: “тут читати класиків, а тут не читати, а тут ми рибу в Коцюбинського загортали”.

    maksymus
    Судячи з поширеної в мережі практики, подекуди є вчителі, котрі навчають писати «будь-ласка». :-)

    Comment by Comments_From_Facebook — December 15, 2018 @ 10:15

  6. Yevhen Bystrytsky
    Спробуємо піти від зворотного. Припустимо, новий правопис, суто кабінетно створений, впроваджується як норма. Припустимо, я автор книги з філософії, який не бажає змінювати свій правопис відповідно до впровадженоі прескрипції, скажімо, пишу Проект замість Проєкт тощо тощо. Відповідно, видавництво видає мою книжку так, як я написав. Цікаво, які санкції можуть бути застосовані або до мене, або до видавництва державними «регуляторами мови».
    Наскільки мало треба бути доктором мовознавства, щоб не відчувати і не розуміти головне: не можна штучно нав‘язувати мовні норми, яким пручається мовна практика. Повсякденність все рівно переможе і примусить знайти міру між лінгвістичними закономірностями самої мови і мовною практикою, щоб іі, цю міру, відчути і зафіксувати у адекватному правописі.

    maksymus
    Приватний сектор зазнає змін просто тому, що в нього в наступні роки-десятиліття приходитимуть нові фахівці, що будуть навчені за новими правилами (за відступ від яких учнів-студентів карають оцінками, державних учителів-чиновників-службовців карають гривнею та кар’єрою). В цьому прескриптивне нав’язування навіть найабсурдніших параграфів може бути цілком впевнене — держава за рахунок населення завжди матиме потрібний ресурс (бюджет, апарат і час). Питання в тому, що реформатори, котрі в своїх абстракціях не спираються на справжні дослідження мови, можуть «не вгадати» з запропонованими без належного обґрунтування правилами, і замість унормування створюватимуть перешкоди для опанування писемної мови дітьми, для поширення серед дорослих, серед носіїв діалектів та меншин, для поваги до (неусталеної і розхристаної варіантами) мови, нарешті. А це збільшить витрати, час і небхідні «репресії» з невідомим результатом. Просто варто спробувати тверезо порахувати, коли будуть перевидані елементарно перші повні словники (тлумачний, перекладні, орфоепічний, фразеологічний, синонімів), перші великі енциклопедії, перші повні посібники тощо. Тобто те, що конче потрібно для повного переходу на нові правила. (Наваіть сучасна норма ще не повністю засвоїла втручання початку 90-х.) І ці підхрахунки потрібних грошей і часу мають лежати на столі перед чиновниками, котрі підписуватимуть проекти. Можна запропонувати чудові мовні норми, приднати екс, від’єднати пів, — але це потім хтось оплачуватиме.

    Yevhen Bystrytsky
    Так могло бути в СРСР, так не є і не може бути там, де є вільний життєвий світ. Вільну повсякденність не переламати. Це — атмосфера: зламайте повітря.

    maksymus
    Не обов’язково згадувати СРСР. Сама сучасна ідея літературного стандарту має прямий стосунок до потреби державного документообігу (закони-суди-школа-команди у війську). Мати багато варіантів — елементарне питання витрат коштів.

    Maksym Bezruk
    Зараз з документообігом все погано. Особливо з власними назвами. Від вулиці Уборєвіча (вже декомунізованої) й Сєвєродонецька до екс-губернатора Міхеіла.
    Не думаю, що реформа зробить чиновників грамотнішими.

    maksymus
    Буде ще гірше. На роки переходу й упроваджуваної варіантності, спротиву консерваторів, радикалізму реформаторів тощо. Нехай вже словники з їхньою чудовою різноманітністю назв (ті ж географічні ніде не перевірити нормально). Цікаво, чи будуть переухвалювані Констутиція та закони? (Закони про дачу хабара, скажімо, не відповідатимуть запропонованим відмінюванням іменника хабар.) У разі ідеологічної варіантності, яким стандартом будуть написані військові статути? Як бути з варіантами в підручниках? Різні по-різному? Питання мовної реформи ставить багато суто чиновницьких проблем, а взагалі їх не обговорюють, зосередилися на «скрипниківці».

    Yevhen Bystrytsky
    СРСР не згадують: він сам нагадує вам про себе, особливо коли твердять про силу державної прескрипції, яка давно втратила силу, у тому числі у військовій повсякденності.

    maksymus
    Зовсім не втратила. Формули присяги, доповіді, рапортів, команд цілком дієві. Пересічний молодший офіцер має справу щодня з паперами, де написання визначається спущеним згори наказом (я вже згадував, як переробляв КПП на кпП в готовій роботі). Або взяти приватний сектор. Ту його частину, що залежна від гаманців населення. Хіба не зрозуміло, що підготовлені в школах хоч за якими правилами бажатимуть читати=купувати те, що їм ближче, що зрозуміліше? Шкільна підготовка з прескриптивним насильством (оцінки за недотримання орфографічної норми в диктантах, роботах тощо — типове насильство) таким чином впливатиме і на незалежний недержавний сектор, що орієнтуватиметься на очікування покупців. Звісно, там, де немає такої залежності (наприклад, «Філософська думка» з її дивними відхиленнями), дотримуватися норми ніхто не стане, тут все визначатиме випадок.

    Yevhen Bystrytsky
    формалізації і імітації діяльності “згідно з приписами” не є аргументом для неформальної повсякденності і в армії. Ви це мали б відчувати.

    maksymus
    Неімітаційна діяльність також має зважати на мовну норму. Як приклад, львів’ян в Академії цілком насильно переучували вимовляти «двісті», а не «двіста», як у місцевих говірках. Бо в мовленні навідник на другому кінці рації може неправильно інтерпретувати «двіста» як «дві-сто». Це зовсім не імітація, а жива потреба уніфікувати військове спілкування. Та навіть і поза жорсткими рамками дисципліни та державних секторів суть у тому, що прескрипція так чи так доходить до найнедержавніших сфер. Просто тому, що учнів готують у державних школах за єдиними національними нормами, і не можна тут дозволити відхилення, бо, скажімо, не буде тоді можливості незалежних тестів.

    Yevhen Bystrytsky
    тести-то ми напишемо і іспит на двоємисліє здамо. Не знаю кращої історії про силу нормування повсякденностью, ніж “Пригоди бравого вояки Швейка”.

    Comment by Comments_From_Facebook — December 15, 2018 @ 10:16

  7. Maksym Bezruk
    Добра стаття, та й вона не без гріха. Кошиці та Чернівці різного роду. Кошиця і Черновець, тому Кошиць і Чернівців.

    maksymus
    Зрозуміло ж, що всі не можуть знати всього. Для того і публічність обговорень, коли можлива апробація пропозицій. і зауважень.

    Oleksa Nehrebeckyj
    Дещо слушне, дещо суперечливе – наприклад, міркування про дефіс у слові святвечір. Дочитаю згодом.

    maksymus
    У цьому випадку автор слушно зауважує давню розбіжність словників та правопису, ще з часів Грінченка. Звертає увагу на велику літеру, яку вживають хто як. А я б ще до розгляду свят-вечір та багат-вечір додав дівич-вечір та коляд-вечір.

    Особливо цікаво, що для гасла Святвечір в СУМ-11 довелося підробити цитату Коцюбинського (з дефісом). Причому ту саму цитату з тим же паспортом наші доблесні словникарі подали з дефісом в інших гаслах (Мати, Доісторичний, Цей).

    Oleksa Nehrebeckyj
    А зелен-клен, зеленклен чи зелен клен? Ясен-місяць чи ясенмісяць, чи ясен місяць?
    Зелен, ясен, багат, свят, коляд тощо – коротка форма стягнених прикметників, тому звичайні слова я б писав окремо: зелен клен, ясен день, а свята – разом. Дефіс вносить плутанину. Недавно я сперечався з редакторкою через казкового персонажа, якого я назвав Царвідьмак. Вона наполягала, щоб писати через дефіс: Цар-відьмак. Але ж тоді виходить, що це цар, який працює відьмаком, чи за природою своєю він відьмак. А це просто відьмак царської величі. Так само дивно, чого гавріли пишуть “царь-пушка”, “царь-колокол”. Це що, цар, який за суттю своєю – гармата чи дзвін? У нас, виявляється, філологи з усієї сили користуються працями Розенталя та деяких інших російських мовознавців, прикладаючи їх до української мови, тому так і виходить.
    Тепер про дівичвечір чи дівич-вечір. ДІ́ВИЧ, а, чол., розм., рідко. Той, хто береже свою невинність. При написанні через дефіс виникає набажана двозначність. А тут же “дівич” – короткий стягнений прикметник “дівочий” (чи “дівчачий”), трохи видозмінений для милозвучності.
    І, звісно, абсурд, коли в словнику “святвечір” разом, “а дівич-вечір” – окремо.
    Важко так елегантно виплутатися з цього морського вузла, як виплуталися пекарі, вмістивши між “цар” і “хліб” блямбу з роком. І не причепишся ж, чи там дефіс, чи окремо. Я поки що не можу виплутатися, хоч нутром чую, що треба писати разом, але якщо написання разом свят можна описати простим правилом, то цархліб, цардзвін і царкіт – не свята, і як їх охопити, я ще не придумав.

    maksymus
    У проекті дефіс суттєво постраждав, його повикидано з багатьох позицій, а інколи навпаки, поставлено там, де не було. Розібратися в логіці мені не вдалося досі, тому просто плюнув, писатиму як «впаде на слину». :-) Так що до старої плутанини, яку за сто літ не розв’язали, впевнений, додасться нових конфліктних назв, що надовго (можна важати, назавжди) забезпечить хитання.

    Щодо зелен- можу навести кількісні дані. Зелен-клена не знайшов, але всі інші назви (авторські й народні: Зелен-цар, зелен-гай, зелен-трава, зелен-рута, зелен-світ, зелен-вино, зелен-лист, зелен-розмай тощо) жодного разу не трапляються в корпусах без дефіса.

    Oleksa Nehrebeckyj
    А за логікою це хибно. Чому прикметник з іменником треба писати через дефіс? Я розумію психологічну спонуку: у нас короткі прикметники – рідкість, вони не відмінюються, тому й кортить сприйняти й оформити їх на письмі “екзотично”. А в болгарській, здається, всі прикметники чоловічого роду такі – і болгари їх не пишуть через дефіс.

    maksymus
    Тут може бути інша особливіть. Можливо, дефіс очікується там, де в складному слові нульовий інтерфікс. Навмання приклад: зеленогай (інтерфікс -о-), але зелен-гай (нульовий).

    Oleksa Nehrebeckyj
    Так, я знаю. Довелось робити “Царевідьмак” і “царекіт”. Та чи знає учень і пересічний писун? А загалом я б скоротив до крайнього мінімуму вживання дефіса. Чого б не писати, наприклад, “по українськи”, “по азіатськи”, “по людськи” без дефіса? Чи в буржуйських містах Нью Йорк, Сан Франціско тощо. Шотландські прізвища з Мак, писані через дефіс, невимовно дивують буржуїв, здатних прочитати кириличні закарлюки. Чому Мак-Кінлі? Чому?

    maksymus
    Питання варто змістити з чому? до як? Тут же багато чинників, починаючи з того, що так писав якийсь писар тисячу років тому, аж до бажання сучасного реформатора зробити собі ім’я, придумавши новинку.

    Comment by Comments_From_Facebook — December 15, 2018 @ 10:18

  8. maksymus May 10 at 9:22 PM •
    Пішли перші статті про проект правопису. Такі ж сумні, яким був проект, що десь зачаївся.

    Доповідь від комісії (С. Єрмоленко)
    http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/145785

    Навздогінний розбір помилок (В. Пугач)
    http://lib.ndu.edu.ua:8080/dspace/handle/123456789/723

    А аспіранти замість польової роботи про справжню актуалізацію пишуть оціночні судження про актуалізацію традиційних норм:
    http://philmessenger.knlu.edu.ua/article/view/152334

    Maksym Bezruk «Будь-яке формулювання правописної норми неминуче приводить до необхідності лавірувати між тим, що фахівці вважають за потрібне, слушне, і тим, як воно є насправді в живій мові.»
    Гарне формулювання. Одверто передає суть реформи, протиставлячи живе і «потрібне фахівцям».

    Особливо прикро було читати Приймака. Усе зводить до «окупаційна влада».
    Перше ж у переліку літератури:
    Гавдида, Н. І. і Назаревич, Л. Т. (2014). Лінгвоцид як форма мовної політики. Наукові записки ТНПУ. Серія: Мовознавство, ІІ (24). 77–80
    Страшно уявити, що під такою назвою криється.

    maksymus Третя — це типова українська стаття. Нуль дослідження — море смаківщини, якою замінено дослідження. Майже те саме і від член-кореспондента, тільки вже з позиції владного інформування «ми порадились і [за вас] рішили» вас ощасливити. А коли справді розбирають текст, то плачуть, як у другій.

    Comment by Comments_From_Facebook — May 16, 2019 @ 12:35

  9. maksymus Пропустив ще одну статтю про проект: http://dspace.kspu.kr.ua/jspui/handle/123456789/3610

    Професор ставить задачу: «з’ясувати новітні тенденції в галузі іменникової словозміни в сучасній українській літературній мові, зважаючи на зміни в «Українському правописі» та дослідження на засадах морфологічної парадигматики.»

    І професор старанно з’ясовує це на кількох сторінках, порівнюючи зовнішні щодо мови дані нормативних джерел між собою, що супроводжуються неодмінними для української літератури оціночними судженнями, які говорять тільки про смак авторів, але нічого про саму мову. Це щось неймовірне.

    Comment by Comments_From_Facebook — May 29, 2019 @ 05:45


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: