Діаріуш або тиск слова

November 28, 2018

Паритет і політика

Filed under: Політологія — maksymus @ 16:26

 
Напад росіян на українські суда в Керченській затоці знову нагадав українським обивателям те, що за кілька років гібридної війни було добре забуто. Базову річ міжнародної політики — від нападу країну убезпечують не домовленості й папірці, а військовий паритет. Причому навіть зараз прості горожани в масі відмовляються це зрозуміти; ганебна поведінка частини депутатів у Верховній Раді добре засвідчує, що політики зовсім не ризикують втратити голоси виборців через те блокування трибуни в критичний момент прямої зовнішньої загрози. Звісно, гадати про те, що звичний побут захищають самі слова й умиротворюючі домовленості з аґресором, завжди зручніше. До того моменту, коли вже стає пізно, коли на порозі з’являються солдати в чужих одностроях.

Створити паритет це не значить виставити один до одного кількість військовослужбовців та техніку. Навіть і не накопичити на кожну ворожу одиницю бронетнехніки протитанкову гранату, а на кожен літак чи судно ракету. Хоча це теж не завадить, але, все ж, не обов’язково. Паритет це можливість завдати нападнику таких втрат, що вони навіть у разі поразки знецінять можливий виграш від нападу.

Введення воєнного стану через захоплення річкових катерів з буксиром у Керченській протоці — більшого Україна поки не змогла виставити — гучно нагадало, що війна не завершена, а тільки тимчасово стихла в ретельному розрахунку сторонами ціни й відповідних можливостей. До повномасштабної війни із застосуванням флоту й авіації під своїми прапорами кілька кроків. Пройде безкарно прямий напад тепер, нападники вважатимуть прийнятними втрати, наступного разу ставки підвищуватимуться. Воєнний стан — це не про вибори і домовленості, не про конспірологію і політичний розрахунок. Це про паритет, про підвищення ціни нападу. І якщо мирні обивателі досі вважають інакше, підтримуючи приємно засліплюючий популізм, то це тільки їхні проблеми. Ну, і наші також.
 

2 Comments »

  1. “До повномасштабної війни із застосуванням флоту й авіації під своїми прапорами кілька кроків”

    Я би сказав навіть – кілька років. Справді дивно, що велика частина населення задовольняється психологічний прийомом “найгірше вже позаду”.

    Comment by magner58 — November 29, 2018 @ 11:35

    • Самозаспокоювання зрозуміле. Воно задовольняється картинкою красивих парадів та іншої показухи, але я бачив зблизька все те, що за цією картинкою ховається. Там ще стільки роботи, стільки потрібно найпильнішої уваги суспільства, що навряд чи встигнемо мати і через кілька років щось між нами й нападником.

      Comment by maksymus — November 29, 2018 @ 12:24


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: