Діаріуш або тиск слова

October 25, 2018

Записка про проект правопису

 
Учора відбулося спільне засідання Президії НАН та Колегії МОН, де розглядали питання «Про нову редакцію Українського правопису» (див чиїсь випадкові фото). На ньому розбирали нашвидку виправлений за результатами попереднього підсумкового засідання Правописної комісії текст проекту, в який були внесені як власне виправлення, так і нові «блохи» через усе те ж добре помічене пубілкою хибне прагнення виправляти мову, а не орфографію. У доданій передмові основною метою нової редакції визначено «пошук балансу між різночасовими мовними прикметами» (!), дивна варіантність названа «органічною частиною правописної норми».

Якісь суто політичні обставини підштовхують реформаторів спішити й наполягати на невідкладному проведенні всіх формальних процедур. Тому, можна гадати, з наступними незначними редакційними правками і без переглядання основних помилкових підходів ця редакція піде далі по урядовій драбині, обростаючи ще більш химерними різноспрямованими втручаннями, що прямо ведуть до зникнення вже наступного року (й на наступне десятиліття хитань) єдиної загальновизнаної норми.

У наївному сподіванні, що розумні зміни можливі, до цього засідання зібрав щось на зразок узагальнюючої доповідної записки.
 

* * *

Про проект нової редакції Українського правопису, представлений на розгляд громадськості 15 серпня 2018 року
 
Передісторія змін
 
          Упорядкування української орфографії і пунктуації є актуальною задачею вже чверть сторіччя. Випущена в світ виправлена і доповнена четверта редакція «Укранського правопису» 1993 року офіційно не була введена в юридичне поле (див. постанови Кабінету Міністрів від 08.06.1992, № 309 та 15.06.1994, № 402). Це роками призводить до одночасного співіснування й перемішування різних правописних систем, що, зокрема, проявляється в написанні іншомовних географічних назв.
          Розвиток за десятиліття незалежності недержавного сектору, повернення заборонених за радянські часи текстів у вільне суспільне надбання, знайомство з мовною практикою української діаспори та дорадянських авторів викликали до життя і дискусії про можливе відновлення тих мовних норм, що зазнали змін за останнє сторіччя. У супровідних правописних обговореннях політичним символом відродження ідеалізованої питомої мови став підготовлений під керівництвом народного комісара освіти УСРР М. Скрипника правопис 1928 року, що його Ю. Шевельов влучно оцінив як «безкровний фабрикат кабінетних теоретиків, не придатний для щоденного життя». Проте як культурно-політичний вибір мовного віддалення від російського світу цей історичний правопис, тим не менш, здобув у незалежній Україні численних прихильників.
          Повернути деякі його положення запропонував проект чл.-кор. НАНУ В. Німчука, підготовлений правописною комісією при Інституті української мови 1999 року. Втім громадське несхвалення надто радикальних пропозицій й політичні обставини навколо відклали спроби архаїзації мовної норми на кілька років. Згодом група членів створеної 2002 року нової правописної комісії (див. постанову Кабінету Міністрів від 19.02.2002, № 198) підготувала консервативний проект під редакцією акад. НАНУ В. Русанівського, в якому були запропоновані лише незначні зміни, що спиралися на сучасний стан української мови та новітні мовні явища. Поява другого проекту зафіксувала існування двох протилежних поглядів на мовну реформу — повернення до ідеалізованих норм сторічної давнини проти врахування реального стану мовної системи, якою вона склалася до нашого часу. Ці два протилежні погляди були визначальними в наступних дискусіях і кількох спробах повернутися до питань правописної реформи (див. колективний лист до віце-прем’єра М. Томенка 2005 р., постанову Президії НАН України від 24.06.2009, № 196).
 
 
Громадська критика закритості підготовки нового проекту правопису
 
          Враховуючи дражливу для суспільства політичну складову мовної реформи, нова правописна комісія (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р., № 416) три роки вела роботу з підготовки нового проекту правопису в закритому режимі, домовившись кулуарно: «Не виносити нічого на публіку, поки всередині самої комісії не буде згоди». Результат роботи комісії був представлений в електронному вигляді як файл novoi-redaktsii-pravopisu.pdf на сайті Міністерства освіти і науки України 15 серпня 2018 року (другий варіант під назвою UkrainianSpelling.pdf з виправленням кількох редакторських помилок з’явився заднім числом без спеціального повідомлення на тій же сторінці 22 серпня, а також був опублікований на сайті НАН України).
          Розпочате громадське обговорення оприлюднених файлів проекту виявило помилковість обраного способу прихованої від суспільства підготовки реформи. Зацікавлені окремі користувачі мови та зібрані для обговорення проекту цілі групи знаходили десятками й сотнями суто редакторські недогляди тексту пропозиції, друкарські помилки, виявляли численні суперечності правил і прикладів до них, неузгодженість різних розділів, невідповідність наведених цитат. Одна з найбільших, зібраних у таблицю з понад трьох сотень редакторських недоробок колективна праця влучно узагальнює враження від проекту як «Правопис втомлених людей» (zbruc.eu/node/83385). Серед лавини дрібних недоліків на другий план відійшла власне реформа правопису. Ускладнювало роботу зацікавленої громадськості над пропозиціями проекту те, що електронний текст не супроводжено потрібним покажчиком, не було оприлюднено навіть загальне обґрунтування пропозицій проекту; запропоновані зміни доводилося відшукувати в невичитаному електронному тексті без передмови, не маючи жодних пояснень позицій авторів. Такі обставини суттєво знецінили участь громадськості.
 
 
Непроясненість мотивуючих настанов нового проекту правопису
 
          Прихованими від суспільства залишилися основні настанови, за якими готувалися пропозиції нового проекту. Наприклад, якщо серед настанов першої редакції чинного правопису 1946 року було стверджено «Уникати в міру можливості варіантів написань», і навіть у тексті четвертої редакції 1993 року назва варіант трапляється тільки тричі, то вже в новому проекті правопису 2018 року назва варіант з похідними трапляється близько сорока разів! У розісланому перед засіданням дещо виправленому тексті PRAVOPYS_5.doc у передмові варіативність пояснена: «Відповідь на те, який із запропонованих варіантів залишиться в минулому, завжди дає майбутнє». Проте це твердження, напевно, самоомана, коли йдеться про штучне повернення вже залишених у далекому минулому варіантів. Адже те, що буде записано в новому правописі, за самою логікою реформування призначено стати фактом майбутньої шкільної освіти, майбутнього обов’язкового державного діловодства, і може навіть не знаходити опертя на факти мови просто тому, що зафіксовано в правописі. Відповідь на те, які з варіантів залишаться в минулому, дається саме зараз, під час громадського обговорення, під час формулювання нових правил.
          Якщо в першій редакції прагнули «подбати в першу чергу про врегулювання чинного правопису, без поважних підстав не відходячи від того, що вже усталилось, отже, в основному не примушуючи культурну масу країни переучуватись», то в новому проекті запропоновані зміни передбачають суттєве переучування освічених українців. З тексту проекту не можна навіть зробити висновок про те, який принцип покладено в основу: одна зміна прагне слідувати за фонетикою (варіант и- на початку, як можна зрозуміти пояснення «відповідно до вимови»), а друга за морфологією (штучне приведення проект до кореня в мові-першоджерелі, незважаючи на українську фонетику, залишаючи без втручання з цієї групи слів хіба що прожект, прожектор та інтроекцію). Відсутність обґрунтування, непроговореність, публічна непроясненість принципів, що були покладені в основу нинішньої редакції, і призвели до появи очевидно різноспрямованих втручань у текст попередньої редакції.
          Невідомо, яким чином під час укладання проекту правопису були враховані принципові урядові питання будь-якої реформи, не тільки правописної, чим обов’язково мають опікуватися сумлінні представники влади, які турбуються не тільки про ідеологію, а й про національний бюджет, — економічний ефект від змін (витрати й здобутки), вплив мовної реформи на статус і поширення української мови в Україні й світі, очікуване збільшення чи зменшення рівня загальної грамотності українців відповідно до нових правил, полегшення чи ускладнення вивчення нової орфографії носіями діалектів та іншомовними меншинами тощо. Такі наслідки зміни мовної норми не повинні ставати несподіванкою для гаманців населення, поставленого перед фактом реформи.
 
 
Обґрунтована громадська критика замість схвалення правопису
 
          Утаємниченість підготовки, відсутність постійного «зворотного зв’язку» комісії з громадськістю під час роботи, брак чи відсутність потрібного соціолінгвістичного обґрунтування перетворили проект, що мав би стати правописом суспільного компромісу, на правопис компромісу всередині незначної групи науковців.
          Результати веб-опитування. Несхвалення й непідтримку основних проблемних пропозицій засвідчили перші ж критичні відгуки й опитування в мережі. Так, за найбільшим веб-опитуванням, що зібрало голоси 3183 респондентів (izbornyk.org.ua/files/opyt/projectopyt.htm), непідтриманими виявилися пропозиції заміни проект на проєкт, що за російським зразком відокремлює вимову від написання й порушує фонематичний принцип (проти зміни 82 %), понад дві третини опитаних мовців не підтримують упровадження двох паралельних систем передачі назв грецького походження, незалежно від мов-посередників (проти 77 %), не підтримують варіантність назв з au (проти 76 %), з початковим и- (проти 75 %), закінчення в художніх текстах (проти 71 %) і т. д.
          Фактична реформа мовної норми засобами реформи правопису. Важливо відмітити, що текст проекту пропонує не тільки реформу орфографії і пунктуації, але справжню реформу мовної норми засобами реформи правопису. В нових чи змінених формулюваннях помітні спроби виправити орфоепію (змішуючи її з орфографією, як при варіантах з початковим и- чи відмінках з ), змінити стилістику, подекуди штучно обмежити деякі усталені нейтральні мовні засоби. Або навпаки, спроби створити нові мовні засоби, досі не апробовані словниками, підручниками та посібниками. Наприклад, позначка «рідше» на С. 105 заперечує тенденцію мови офіційно-ділового стилю до аналітичних форм, а на С. 124 стилістичний коментар обмежує вживання активних дієприкметників. Видно спробу обмежити вживання суфікса -щик на С. 26. У розісланому напередодні обговорення новому файлі проекту подано несловникові неофемінативи філологиня та продавчиня замість словникових розмовних філологічка та продавщиця, — певно, данина веселому студентському флеш-мобу під час громадського обговорення, — попри те, що в стилістичних порадниках та згідно з соціолінгвістичними дослідженнями (напр., А. Архангельська) така лексика описана як ненейтральна, інколи як оказіональна, жаргонна, а для значної кількості мовців поза розмовним контекстом навіть образлива. На С. 17-18 поняття милозвучності замінено формальним орфографічним чергуванням у-в, а на С. 28 про милозвучність забуто в поширенні правила «дев’ятки» на винятки типу більшовизм (пропозиція означає написання більшовізм). У незначним чином переформульованих правилах написання слів з основою дво-, трьох- (С. 31) мимохідь здійснено масштабну спробу реформування словника. Таких, на перший погляд, дрібних, незначних втручань десятки. І немає жодної приблизної оцінки того, який відсоток словника зазнає реформи. Проект пропонує вдатися до мовного експерименту, в якому вимушено братимуть участь усі українці, з непередбачуваними наслідками як для тих, хто дотримуються чинного правопису, так і для тих видавництв і мас-медіа, що вже давно вийшли з правописної угоди. Чи не збільшиться в результаті мовної реформи кількість останніх просто тому, що накидаються правила, які не відповідають усталеному вжитку?
          Перенесення впроваджуваною варіантністю ідеологічних дискусій усередину правописного кодексу. Таке рішення відкладатиме відкрите питання вибору варіантів на момент кожної письмової комунікації. Скажімо, чи треба під час диктанту «відповідно до вимови» ретельно вслухатися в вимову ірод, ірій, чи варто довіритися шкільному орфоепічному словнику, де цей єдиний звук описано як ближчий до [і]? Чи не призведе формальне поширення двох різних систем передачі назв грецького походження до ситуації, коли квитки в Афіни в аеропорту визнають недійсними, бо літак летить в Атени? Чи не з’являться через нові формулювання замість стандартних Афін, Фів та Афона не архаїзаторські Атени, Теби та Атос, а новітні штучні «Атіни», «Тіви» та «Атон», як це можна зрозуміти буквально з правила тільки для передачі th, але не для інших особливостей грецьких імен? І навпаки, чи не з’являться відновлені староукраїнські іфіка чи фрон замість етики та трону? Впроваджувана штучна варіантність двох систем відкриває і таку непередбачувану можливість. Чи нові правописні варіанти дозволено вживати в одному тексті? В одному реченні? На одній сторінці географічного атласу? Чи виправлятимуть цитату в словнику з на , як нині безжально підробляють цитати з чергуваннями у-в та з-із видавці СУМ-20, а також подано виправлені цитати класиків навіть у новому проекті правопису? Зрештою, хто визначатиме остаточний варіант у спірних ситуаціях, якщо за правописом правильно і так, і так, а кожен з мовців прагне наполягти на своєму варіанті?
          Неможливо навіть приблизно оцінити втрати людино-годин через те, що потрібну інформаційну довідку чи посилання в паперових чи електронних текстах завжди доведеться шукати в кількох варіантах, перебираючи нові, але водночас правильні відхилення.
          Немає відповіді й на питання, як упроваджувана штучно варіантність впливатиме на авторитет самої норми й авторитетність мови загалом.
          Невідповідність пропозицій проекту усталеному вжитку. Не відповідає словникам і даним відкритих корпусів української мови пропозиція писати Данієль, рієлтор замість значно більш поширених Даніель, ріелтор (ріелтер), або ж перестановка порядку по батькові Савич і Савович. Здивування й насмішки в мережі вже викликали приклади госпіс і гостел при кількаразовій корпусній перевазі усталених хоспіс і хостел. Інколи невідомо, чи були належно вичитані нові правила, чи це просто помилка набору (Нур ад Дін і Нур ед Дін, -стрит і -стріт), або дотримання правила про йотацію на С. 131 і в пом’якшеному переформулюванні, надісланому напередодні, спонукає до написання «поєзія», «маєстро», «силуєт», «статуєтка», «Аверроєс» та под. усупереч фонетиці. Проект подає ненаукові, нелітературні, а інколи й помилкові варіанти назв (наприклад, Костянтин Багрянородний замість Константин, Іван Хреститель замість Іоанн, апостол Матвій замість Матфей, Цап-Відбувайло замість козел відпущення чи офірний цап). Усупереч сторічній традиції хабар (хабара) у надісланому файлі довільно переведено до м’якої групи хабар (хабаря).
          Зникнення прикладів четвертої редакції Хемінгуей, Гавайї, Сілезія, Ейнштейн, а також поява поза словниками та усталеним ужитком перезапозичень Віттгенштайн замість Вітгенштейн, фройляйн замість фрейлейн, Дойл замість Дойль тощо водночас і залишає прогалину в унормуванні та неможливість перевірки написання без найновішого правописного словника, і створюватиме нові конфліктні назви. Не уникнути плутанини з відокремлюваним у проекті дробовим числівником пів, для якого правила й винятки міняють місцями, а сам компонент відокремлюють від компонентів полу- та напів-. Іншомовні власні назви в проекті не розглянуто як цілісну систему; варіантністю літери ґ тільки для прізвищ і правилом «дев’ятки» частково відокремлено географічні назви (скажімо, прізвище Грінвіч і Ґрінвіч, а місто тільки Гринвіч). З дрібних змін здійснено довільне втручання в усталений ужиток власних назв з подвоєнням -к- (Беккі, Діккенс стають Бекі, Дікенсом) та запропоновано спростачення назв майя, Гойя, Фейєрбах (запропоновано мая, Гоя) та под., що суперечить не тільки чинній нормі, усталеному вжитку, а й правопису 1928 року. В проекті збережена традиція попередніх унормувань подавати приклади винятків до правил в інших правилах, що не стосуються описаної особливості (невідповідний основному правилу приклад Тиціан серед слов’янських назв замість належного Тіціан в параграфі для іншомовних). Продовжують шокувати обізнану громадськість і численні редакційні втручання правопису в написання цитат класиків, і добір самих цитат (наприклад, «Безсмертя. Три повісті про товариша Кірова» М. Бажана, «Прапороносці» О. Гончара). Виникає замкнуте коло: якщо класична література справді надає зразкові приклади, про що і йдеться, коли цитати класиків наводять у правописі, то не вони потребують виправлення, а самі правила мають враховувати наведені зразки.
          Недостатнє використання інформаційних технологій. При підготовці проекту не були використані належним чином сучасні технології. Хоча замість публікації обмеженим накладом зверстаного проекту на папері текст тепер був виставлений на офіційному сайті Міністерства в електронному вигляді, а замість паперових листів у конвертах залучена громадськість надсилала на особисту адресу секретаря Правописної комісії е-мейли, як можна бачити, використання інтернету не змінило звичайний авторитарний і анонімний стиль комунікації влади й суспільства. Разом з тим, відкрите громадське обговорення в соціальних мережах, інтернет-медіа і блогах, що велося ці місяці ледь не в цілодобовому режимі, наочно демонструє новітні можливості суттєво покращити спосіб спілкування владних і наукових інститутів із зацікавленою публікою для досягнення шляхетної спільної мети — створення нового Українського правопису.
 
 
          Висновки
 
          З огляду на вищесказане, з огляду на сотні помічених під час громадського обговорення редакторських помилок і недоліків та з огляду на відсутність належного теоретичного й, головне, соціолінгвістичного обґрунтування, проект необхідно повернути на ґрунтовну повторну переробку з урахуванням наступних вимог.
 
        •   Така робота має бути відкрита для суспільства від самого початку, від переформулювання принципів нового правопису — систематизації чи архаїзації, спрощення чи ускладнення, врахування чи ні діалектів тощо.
        •   Потрібно провести повторно відповідні масштабу й важливості завдання також нові публічні громадські слухання заново підготовленої редакції.
        •   Для належної організації роботи варто розширити склад комісії, увести до неї провідних україністів з числа освітян.
        •   Варто створити на постійній основі мовні панелі з видатних українців з різних груп населення й фаху, чия мова визнається зразковою, а також провести соціологічні дослідження сприйняття пропозицій.
        •   На базі Інституту української мови, Інституту мовознавства або ж на базі Українського мовно-інформаційного фонду доречно було б створити відповідний єдиний інтернет-портал для повноцінного використання новітніх технічних засобів комунікації.
        •   Відкритість підготовки проектів, публічне й персоналізоване обговорення пропозицій, належні супровідні дослідження громадської думки сприятимуть виробленню справді консенсусного соборного правопису.

 
 
 

* * *
 
—————— Веб-дослідження ——————

——————————————————————

 

32 Comments »

  1. Матѳѣй же з ятем.

    Comment by Maksym Bezruk — October 25, 2018 @ 08:46

    • Лтературна норма Матфей (СУМ-11: церковний, вуйна), Словник-довідник з релігієзнавства, К., 2004 тощо. Поява «народних» варіантів не дивна.

      Comment by maksymus — October 25, 2018 @ 09:00

      • Для належного зорганізування роботи варто розширити склад комісії, увівши до неї провідних україністів, освітян і ТЕРМІНОЛОГІВ.

        Comment by Микола Зубков — October 25, 2018 @ 11:55

        • Про дивний склад комісії найкраще свідчить зауваження одного з її членів про те, що проект 1999 року «погубило загальнонаціональне обговорення». Як проект може «погубити» обговорення серед тих, кому потім з ним мати справу? Тільки тоді, коли проект невдалий.

          Або те, що в ці дні викинули з прикладів індиків, бо «Індик пов’язаний з Індією». Це ж неймовірне міркування! Або фонетична особливість є, або її немає. Відповідно, з того, яким чином ця особливість поширена чи ні, вона повинна бути в правописі чи ні. І пов’язаність назв не має жодного значення, бо залишена запроектована варіантність ірод-ирод теж пов’язана з однозначною власною назвою.

          Comment by maksymus — October 25, 2018 @ 12:12

      • З іменами взагалі біда. Що з унормованими, що з не унормованими.
        Владислави замість Володиславів,
        Станіслави замість Станиславів,
        Максиміліани замість Максимилянів.
        Звісно, мова суто про українські імена українців.

        Comment by Maksym Bezruk — October 25, 2018 @ 14:06

      • Завжди цікавило, як у літературну норму потрапили біблійні імена не з перекладів Біблії, а невідомо звідки. Звісно, у підсумку на оту норму орієнтувався Філарет, але ж до того писали інакше! Скільки було перекладів Євангелія від Матвія, а скільки — від Матея та Матфея. Аналогічно від Івана, Йоана, Іоана.

        Comment by drewndia — October 25, 2018 @ 18:10

        • За посиланням я пробую пояснити це тим, що більш-менш придатні для поширення переклади Біблії українською з’явилися пізніше за переклади Маркса. І тому не відігравали того значення, як у багатьох західноєвропейських літературах, де місцеві мови ставали національними разом з перекладами на народні діалекти. Наші ж книжники втратили таку нагоду на початку XVII ст. орієнтацією на південнослов’янську книжність.

          Comment by maksymus — October 25, 2018 @ 18:35

          • Схоже, що сучасні українські мовознавці дуже полюбляють посилатись саме на Огієнківський переклад. Звідти Матвії та Івани. У світській державі такі онароднені назви навіть виглядають доречнішими.

            Comment by drewndia — October 25, 2018 @ 18:51

            • Навпаки, ці варіанти одразу видають конфесійну прихильність. І те, що саме їх поставили в проект, свідчить не на користь укладачів, котрі у словники полінувалися зазирнути не тільки в цьому випадку. А переклад Огієнка просто одним з перших стали поширювати наприкінці 80-х.

              Comment by maksymus — October 25, 2018 @ 18:59

              • У словники часів панування атеїзму з приводу релігійних назв? Краще вже зазирнути до якогось перекладу Біблії.

                Comment by drewndia — October 27, 2018 @ 10:54

                • Чим атеїзм завинив? Коли всі варіанти однаково не належать до власної конфесії, це надає потрібну відстороненість. А то одні відкриють Огієнка, другі Хоменка, а треті Денисенка.

                  До речі, основні прізвища закордонної науки так само надходили в критиці буржуазних авторів, тим не менш, усталюючи назви, бо інакше важко критикувати.

                  Comment by maksymus — October 27, 2018 @ 11:02

                  • Та нічим. Це ж відстроненість від тривалої християнської культури. Дивіться, навіть імена неадаптовані!

                    Ви добре зауважили, що свого часу імена біблійних персонажів теж конструювали книжні теоретики орієнтуючись на церковнослов’янські тексти. То чому вони добрі, а конструктори нового правопису погані? Ви самі чудово розумієте, як і скільки разів у нас мову конструювали, тож це ще одна причина ставитись обережно до норм часів панування атеїзму, бо вони можуть бути штучні.

                    До речі, СУМ-20 теж бере до уваги лише Огієнків переклад Біблії.

                    Comment by drewndia — October 28, 2018 @ 22:22

                    • Правильно, що неадаптовані. В українській традиції власних назв завжди було так, що були церковні, високі, котрі давалися при хрещенні, а були народні назви тих же осіб. Це явище перенесено і в літературну мову, розділивши назви на святих, попів, князів, царів та звичайних людей. Тому і Хреститель Іоанн, а людина Іван. Правопис узагалі неуважний до таких речей, просто випадкові речі подає. Спроба зафіксувати народні назви в проекті правопису нагадують ті ж автоматичні перенесення з редакції до редакції Олени Прекрасної (в останньому файлі вже змінили на Єлену, хоча так само розглядаючи власні назви без системи, бо поруч залишили Костянтин Багрянородний).

                      Усі норми штучні. Конструктори проекту погані не тому, що конструюють, а тому, що роблять це навмання. З міркувань, що не стосуються власне мови. Коли в дискусіях раз у раз виринає мотив виправлення, або ж патріотизму (ми справжні патріоти, а опоненти — ні), це перетворює конструювання на безумство.

                      А СУМ-20 дивно бере Огієнка. Подекуди подає в цитатах, що в суперечать назвам у цитатах, перенесених з СУМ-11. Я це помітив, коли наштовхнувся на впроваджуваний укладачами вираз «голкове» замість голчине вушко.

                      Comment by maksymus — October 29, 2018 @ 05:51

                  • Проблема документообігу мертвими мовами не унікальна для української традиції. Люди говорили Іван, а в церковних книгах записували Іоанн. Чому з цього робиться висновок, що Хреститель і поза церквою Іоанн, а людина поза церквою Іван? Тут треба розібратися, чому вже найперші перекладачі Біблії українською воліли надати перевагу народним формам для передачі імен, а не книжним.

                    Comment by drewndia — October 29, 2018 @ 19:48

                    • Це все той непозбувний Іул Енейович, з якого українська літературна мова й досі не може вирости, поширюючи то «дев’ятку», то позбуваючись подвоєнь то ще щось, щоб спробувати адаптувати по-простому. Див. ще Ім’я македонянина.

                      Comment by maksymus — October 29, 2018 @ 19:59

                  • Хіба ж то не християнська культура намагається зробити біблійних персонажів ближчими до людей? Чи ж європейці не називають їх народними формами?

                    Comment by drewndia — October 29, 2018 @ 20:07

        • Імена потрапляли з церковнослов’янської, а потім жили в народі усно. Так старозавітна Рахиль згадується в українських колядках. Але перекладачам то байдуже і в перекладах Біблії маємо Рахіль через І як нове (пере)запозичення, хоч ім’я відоме з часів до змішання и/ы.

          Comment by Maksym Bezruk — October 26, 2018 @ 12:55

  2. Викинути ік бісу варіятивність і все стане на свої місця. Сила через радість :)
    Тільки не треба про program — programme; Америку вже доганяли.

    Comment by robofob — October 25, 2018 @ 13:05

    • Або навпаки — радість через силу. Принаймні, радість, що основне питання зіяння змістилося з -іа- на -ое-.

      Comment by maksymus — October 25, 2018 @ 13:32

  3. Цікаве запитання: «Про яку таку “єдину загальновизнану норму” йдеться, цікавий я знати?»

    Проговорювати цю думку про важливість унормувань доводиться раз у раз. Орфографічна норма є у школі, виші, війську й поліції, судівництві, законодавстві, державному діловодстві, інститутах і установах. У деяких випадках за недотримання норми карають буквально, оцінками, балами, що впливають на кар’єру й фінансове становище. Мало того, недотримання, неприйняття норми журналами, видавництвами, мас-медіа відбувається не інакше, ніж відносно самої норми. Унормування впливає, таким чином, і на ті сфери письмової комунікації, де дотримуватися стандарту зовсім не треба, ба навіть про нього можуть і зовсім забути після школи.

    Comment by maksymus — October 25, 2018 @ 14:11

    • В указах та законах повно відхилення від чинного правопису у власних назвах та свіжих запозиченнях.
      Університет імені Лейбниця, але Кембріджський університет та Брістольський університет у наказі МОН № 312 від 01.03.2013.

      Comment by Maksym Bezruk — October 25, 2018 @ 15:25

      • Кембрідж та Брістоль це як раз юридично коректно, бо четверта редакція, де впровадили обов’язковість -ри- та -и- через правила для слов’янських мов, досі неофіційна. І сумлінні чиновники не повинні відхилятися від інструкцій. Ну, а Лейбниць це дуже очікувана помилка. Якщо вже -и-, то і м’якшення треба. Та ж піцца без подвоєння й -і- стане пиця.

        Comment by maksymus — October 25, 2018 @ 15:43

  4. Знову прочитав у випадкових в коментарях на Фейсбуку про те, що вимога публічного обговорення це популізм, бо про гепатит та атомні реактори не дискутують з публікою. (Вже класика авторитарного порівняння.) Та ні, обговорюють. Обговорюють вакцинацію, обговорюють місце побудови реактора. Коли фахівці будуватимуть реактор поруч з будинком, хотів би подивитися, як різко зміниться думка про «популізм» публічних обговорень.

    Comment by maksymus — October 26, 2018 @ 14:18

    • От іменно

      Comment by JC “Robofob” Denton — October 26, 2018 @ 14:56

    • Навіть не в цьому річ! Реатором безпосередньо користуватимуться лише освічені фахівці, тоді як правописом — практично всі. А гепатит може лікуватися не чим завгодно, а лише тим, до чого він вразливий. Дослідження мови підмінили кабінетними теоріями — і кажуть, що так і в медиків та фізиків.

      Comment by drewndia — October 27, 2018 @ 19:41

      • Або можна пригадати ЧАЕС, коли експертні висновки були неґативні, але станцію все одно побудували, бо в цьому були зацікавлені партійні й державні органи влади. Подібно і з правописом, коли так явно спішать перед виборами. Аналогій більше, ніж здається на перший погляд.

        Comment by maksymus — October 27, 2018 @ 19:58

  5. Продовжую читати на Фейсбуку випадкову критику й неабияк дивуюсь, чим люди читають текст. Критикують зауваження про госпіс-хоспіс, бо так правильно і подалі від Москви. Яка дурниця! Не про політичну «правильність» же мова, а про те, що в текст проекту правопису поставлені неапробовані словниками, підручниками, посібниками назви, об’єктивну поширеність яких в українському вжитку легко перевірити за тими ж корпусами. Об’єктивну поширеність і усталеність, а не ідеологічну. А як перевірити стилістику, семантику, прагматику оказіоналізмів? Ніяк! Але їх одразу в правопис, бо хочеться. Така хибна практика накидання мові невластивого їй відокремлює мовну норму від мовного унормування. Самим політичним гаслом штучно створювану проблему невідповідності не закрити.

    Або ще помічають, що йотований «проєкт» це буцімто не російське запозичення, а був ще у 20-і роки. Був. І теж з тодішнього російського орфографічного вжитку, бо сама назва прийшла до нас через російську з їхніми правописними дискусіями. Див. про підручник Грота. Чим у людей голова забита, чому не здатні додумати свої ж приклади до кінця, диву даєшся.

    Comment by maksymus — October 27, 2018 @ 08:19

  6. Maksym Bezruk
    Шкода, що про дефіси не згадано. Бо це цирк на дроті, коли Західноукраїнська, але Західно-Казахстанська, вебсайт, але інтернет-ресурс тощо.

    maksymus
    Хай сюрприз буде, коли Президент стане не екс-Президентом, а експрезидентом.

    Я намагався не згадувати, по можливості, суто орфографічні зміни (хіба що про пів-), зосередився на помилковому підході адміністративного втручання в мовну норму в обхід словників, фонетики, стилістики.

    Maksym Bezruk
    ага, компакт-диск, інтернет-видання, але штабсержант, штабскапітан.
    Хоч за будовою однакові: компактний диск, штабний капітан (замкомроти, а не сам комроти, тому “штабний”).

    maksymus
    Мене цим не злякати, перед самим звільненням у запас я тиждень переробляв написи в тексті й схемах — КПП на кпП та подібні кумедні зміни, що були спущені зі штабу в рамках наближення до «стандартів НАТО».

    Maksym Bezruk
    е, а який був сенс у малих літерах?

    maksymus
    Той же, що й у цих дрібних змінах — створення видимості важливої роботи.

    Comment by Comments_From_Facebook — October 29, 2018 @ 09:27

    • А ще токшоу, але талант-шоу. Чи вони знову вигадають неіснуюче первинне талантове шоу, але первинно існує лише шоу талантів. Усе таки краще б розширити використання дефісу, а не навпаки. Але я вже про це писав. Або ж саме сюди паралельну норму через можливість подвійної інтерпретації, та для кращого визначення складових частин.

      Comment by drewndia — October 29, 2018 @ 19:59

      • Це буквальне перенесення до нас невдалих спроб російського реформування 1960-х та 2000-х. Там дефіс давно серед основних дискусійних моментів. Які українські причини штовхали реформаторів втручатися в параграфи, що їх мовці засвоюють не з підручників, а з мовної практики, залишається загадкою. Втім, це суто орфографія, тут зміни загалом неважливі й мають оцінюватися тільки через гаманець. Старше покоління не переучуватиметься, а створення школярам додаткових перешкод в оволодінні грамотою можна вважати плюсом — занедбані бюджетом учителі на репетиторстві більше зароблятимуть, більше державних коштів вимагатиме сфера довідникової літератури, яку необхідно буде масово перевидавати. Життя.

        Comment by maksymus — October 29, 2018 @ 20:11

        • Якщо реформувати правопис, а не словник, то там майже нема чого міняти окрім дефісів.

          Інтернет рясніє «інтернет ресурсами», тож усвідомлення мовцями означення як окремого слова очевидне. Та й «веб» — теж окремий іменник. Загалом, дуже погано, коли правила посилаються на поточний стан словника. Правопис має допомагати навіть визначати складові частини, щоб «примадонна» усвідомлювалась як прима-донна, а не, даруйте, при-Мадонна.

          До того ж дефісне написання часто означає наявність лексичного наголосу, тоді як при злитному може і бути і не бути. Але я б це ілюстрував вимовою дикторів у харківському й дніпровському метро: у Харкові станція метро́-будівникі́в, у Дніпрі — мѐтробудівникі́в.

          Comment by drewndia — October 29, 2018 @ 20:37

  7. maksymus
    October 26 at 8:23 AM •
    У тексті варіанта передмови:
    «Беззастережно поділяючи думку про злочинний характер репресивних дій тоталітарного режиму щодо „харківського“ правопису і його творців,..»
    — Уже давно забуто, що були репресовані не тільки творці, а й противники, без розбору поглядів. І тоталітарному режиму було зовсім неважливо, хто і за які правила голосував. Зокрема, редактора правопису 1933 року Хвилю розстріляли всього через кілька місяців після редактора правопису 1929-го Синявського. І майже з тими ж звинувачувальними формулюваннями.
    Справді ж, це якась дивна етична сліпота — у минулому вибрати симпатичних, тих, кого червоний терор злочинно вбив, і несимпатичних, кого знищено заслужено, бо нам це подобається, ми їх теж засуджуємо. Якщо ж насправді поділяти думку про загалом злочинний характер репресивних дій тоталітарного режиму, то згадувати сам «скрипниківський» правопис має бути дуже некомфортно, як прояв ідей одверто більшовицьких, що професійний революціонер Скрипник прямо проголошував в обґрунтуваннях.

    Andrew Andrusenko
    Ну це нормальна ситуація для сьогодення – розказувати, що й СУМ11 якийсь не такий, бо радянських часів і одночасно підносити на п’єдестал перший радянсько-український правопис.

    maksymus
    Проблема в пошуку якогось певного ґрунту, але для цього потрібно щось надійно забути. От і виникають сліпі плями.

    Maksym Bezruk
    Ага, СУМ-11 якийсь не такий, хоч посилається в більшості статей на класиків. Ніколи цього не розумів.
    Деякі тлумачення політично вмотивовані, це так. Але оті мовні формули кшталту “у капіталістичному суспільстві” така дрібниця.

    Comment by Comments_From_Facebook — October 29, 2018 @ 09:28


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: