Діаріуш або тиск слова

October 24, 2018

Двадцять чотири Хеллоуїна

 
Гадаєте, видлубаний гарбуз та відьми це страшно? То просто ніколи не бачили, як у нас назвивають це свято дитячих лякалок. Натрапив у мережі на позаминулорічний запис Андруховича про Хеллоуїн у популярному нині стилі виправлення спотвореної мови й вимоги «фонетичного розриву» з Москвою ціною «незначних зусиль». Коли словник намагаються правити таким зовнішньомовним чином, роздаючи сердиті поради про неправильність чогось поширеного, там неодмінно ховатиметься щось цікаве, що воно породжується справжніми потребами мовців. От і варто роздивитися ближче.

Назва Halloween виявилася просто ідеальною для українських фонетично-правописних дискусій, навіть іще краща за мого улюбленого хоббіта. Тут зійшлися одразу три проблемні точки передачі іншомовних назв — передача [h], орфографічне подвоєння літери -l- та варіанти передачі звука [w]. Якщо додати питання пом’якшення -л-, що подекуди ще ставиться гостро (Чарльз-Чарлз), то залишається тільки щасливо вигукнути — «Бінґо!»

Як і треба було очікувати, на практиці проявилися всі три фонетичні проблеми, одразу надавши приклади для восьми можливих варіантів трьох сполучень. А ще поширеними серед україномовних виявилися також варіанти з відступом од обов’язкової правописної зміни -і- на -ї- після голосних, що дало ще чотири. Отже, вже дванадцять. Та й це ще не все, у слові особлива позиція [w] демонструє передачу англійського звука через буквосполучення ув, а на практиці це ще чотири варіанти. Шістнадцять українських друзів Хеллоуїна!


Залишається оцінити об’єктивну поширеність у сучасній мовній практиці. Для цього як основний інструмент використовуватиму корпус інтернет-текстів, зібраний у Лейпцизькому університеті (бордовий колір), дані якого краще відповідають результатам загального пошуку в «Академії» та «Книгах» Ґуґла. Шкода, що додаткові дані ГРАК’у (бузковий колір) у цьому випадку дають непропорційно занижену кількість варіантів з літерами х та у, що може бути наслідком способу добору джерел (або недостатній відсоток сучасних нейтральних, або ще якийсь несподіваний перекіс, що повністю нівелює в тому ж Фейсбуку перевагу варіантів групи х-у, — навіть за останній місяць перевага приблизно в 4-5 разів, — але подає звідти по кільканадцять прикладів з г-в). Цифрами позначено знайдену в корпусах кількість словоформ, незалежно від великої літери, похідних та варіантів відмінювання (звичне хитання -а-у).

Хеллоуїн 751 1
Хелловін 705 13
Хеловін 461 22
Хеллоуін 277 1
Хелоуін 209 9
Гелловін 182 62
Геловін 126 63
Хелоувін 50 0
Хелоуїн 42 1
Хеллоувін 36 1
Гелоуїн 11 4
Геллоуін 10 0
Гелоувін 5 2
Гелоуін 4 2
Геллоуїн 1 0
Геллоувін 0 0
 Лейпцизький корпус інтернет-текстівГРАК

А це ще не кінець! Оскільки помітне вживання г часто викликає гіперкорекцію, особливо в тих назвах, де мовці в масі не очікують г на місті х, але бачили чийсь ужиток, то до таблички треба було б сумлінно додати ще вісім можливих варіантів з літерою ґ на місці h, кожен з яких трапляється в мережі (у дужках кількість знахідок у Ґуґлі перша/остання сторінка пошуку): Ґелоуїн (152/47), Ґеловін (129/47, 1 є в лейпцизькому), Ґелловін (13), Ґеллоуін (11), Ґелоуін (9), Ґеллоуїн (4), Ґелоувін (3), Ґеллоувін (1). Просто як курйоз, не враховуючи в загальному заліку, можна додати ще стилістично обумовлені мовною грою відхилення Хельовін (10), Гельовін (2), Хелльовін (1) Хелльоувін (1), Гельоувін (1). Уже 29! Але вони нам зовсім не друзі…

Ця чудова невимовна іншомовна назва тепер очолює мій список безумних орфографічних рекордів, викликаних розбіжностями довільного втручання в мовну норму правописними приписами при анархічному характері українців. Здається, немає більше в українській мові жодної іншої, що була б поширена аж у двох десятках з гаком варіантах! Ті нещасні чотири різні написання імені Нур ад-Дін у проекті правопису виглядають просто суворим однозначним правилом поруч з Хеллоуїном.

Частотність кожного з усіх можливих варіантів засвідчує, що найпоширенішою, найупізнаванішою українською назвою нині є Хеллоуїн, майже одразу слідом, конкуруючи за першість, наздоганяє Хелловін. Решта далеко пасуть задніх, відстаючи в два-три рази. Зовсім не трапився в корпусах варіант Геллоувін, що, тим не менш, також знаходиться загальним пошуком у мережі (912/31). Найпуристичніші варіанти Гелловін та спрощення без подвоєння Геловін не потрапили навіть у першу п’ятірку Лейпцизького корпусу. Треба особливо відмітити наявне протиставлення груп х-лл-уг-л-в з помітною кількаразовою перевагою першої.
 


«Отримай частування на Хеллоуїн». Просто пересічна рекламна картинка. Гарного частування!

 

9 Comments »

  1. Я собі замітив, що Ви часто-густо ігноруєте граматичні приписи щодо множини в поєднанні з числівниками. Бо в пуританській українській мало б бути «Двадцять чотири Хеллоуїни». І мені, невігласу, те -а око шкрябнуло. Замість того вживаєте закінчення двоїни, вірно? Здається, за тим стоїть якась цікава історія, як з датськими горожанами. Поділіться, коли Ваша ласка.

    Comment by Myrko — October 24, 2018 @ 20:56

    • Мабуть, тут немає нічого цікавого. Просто іменник у цьому іронічному виразі не сприймаю як щось злічуване, тому і числівник обрав не точний 29, а «заокруглений». Як абстрактні свято, радість тощо. Конкретна перелічуваність у цьому випадку, гадаю, змінила б смисл повідомлення з переліку варіантів назви на перелік дат або різних святкувань.

      Comment by maksymus — October 24, 2018 @ 21:35

  2. Не бачу переваги «у» над «в».

    Цікаве й орфографічне оформлення протетичного [в] в «уві» замість [й] в «уї», що краще відповідає вимові.

    Comment by drewndia — October 25, 2018 @ 17:29

  3. Гарбузова головінь ;-)

    Comment by Maksym Bezruk — October 26, 2018 @ 13:03

  4. Жарти жартами, а в сьогоднішньому випуску «Сьогодні» (канал Україна) можна почути декілька *елло**нів просто в одному сюжеті.

    Comment by drewndia — October 31, 2018 @ 20:44

    • Осьо відео: https://youtu.be/SrfeZ7C99mE?t=907

      Comment by drewndia — October 31, 2018 @ 20:46

    • Різнобій засвідчує як відсутність спільного україномовного простору, де один варіант мав би вже устилитися з стільки років, так і те, що існують потужні чинники, що вони й призводять до появи різноманітних варіантів. І це ставить досить великі проблеми перед будь-яким унормуванням згори. Можна заплющувати очі на обидві проблеми, ба більше, свідомо боротися проти якихось впливів, виставляючи власні ідентичнісні бар’єри. Але на цьому шляху великий ризик «не вгадати», і це створюватиме тільки ще один варіант-відхилення на додачу до решти.

      Comment by maksymus — November 1, 2018 @ 08:40

  5. Lucius Foros
    Хелловін, Хайдеггер, Хоббіт!

    maksymus
    Коли б Гайдеґґер був Хайдеггер, то він був би Хейдеггер. (Хитання г-х і -ай-ей- зв’язані через сприйняття відмінності новіших і старіших назв, тому як тільки Хай-, то чекайте перезапозичення через Гай-.)

    Maksym Bezruk
    згадався бідолашний бозон Гікса (Higgs < Hick+s).

    Lucius Foros
    Хайдеґґер — моя остання пропозиція :)

    maksymus
    В орфографічних пропозиціях завжди неявно присутні треті особи, ті, хто за загальними правилами незалежно від нас відтворюють іншомовні імена. Хай- з двома різними передачами h та ei, де одне відповідає уявленню про новіші запозичення, а друге про старіші, практично не має шансів закріпитися. Як тільки ви визначаєте -ай-, чекайте Г-.

    Bohdan Stasiuk
    І про нещасних “hobbits”. В абсолютно всіх (!) українських письмових перекладах, починаючи із застійного 1985 року – ТІЛЬКИ “гобіт”.
    На кіноафіші “Хоббіт” з’явився (знаю з достеменних джерел) тільки тому, що так простіше було локалізувати афіші.
    Можна, звісно, рахувати ґуґло-лінки та референси, але при детальній перевірці виявиться копіпастою з російських незамулених джерел, які ви так ганьбили свого часу при розгляді СУМ-

    maksymus
    Гадаю, що «гобіт» це невдалий варіант, якого видавці продовжують дотримуватися, втрачаючи в грошах. В цитованому інтерв’ю прокатників цей момент був особливо відмічений — обрали той варіант, що його краще сприйняли б глядачі. Для паперових видань втрати непринципові, розтягнуті в часі й непомітні серед інших чинників. (Тому так багато правописних нині відхилень, бо дослідити їх вплив на продаж майже неможливо без витрат, рівноцінних витратам на саме видання.) А для прокату відгук якоїсь «не такої» мови негайний, особливо, коли проблемне місце винесено на афіші. Цей момент несприйняття абстрактного міркування важливий для правописних дискусій. Завжди можна вигадати ідеальні правила, але вони не завжди знаходитимуть опертя на гаманці населення. (І до речі, вплив російської, як раніше польської чи тепер англійської, це просто факт, який теж не варто відкидати.)

    Bohdan Stasiuk
    Прокат виходив у часи, коли укрмова в кінотеатрах була в принципі ризиковим заходом. Принцип “вирівнювання” з білодідівських часів у найяскравішій реалізації.

    Bohdan Stasiuk
    Свого часу досить репрезентативне опитування КМ-Букс щодо варіанту перекладу “A Clash of Kings” показало, що читачеві в принципі байдуже будь-що, крім схожості з російським варіантом. Хоча мова не йшла про “скандальні” відповідності h – г чи вжиток літери Ґ. Читачі просто обрали кальку з російського перекладу.
    Ви мені говорите про інтерв’ю прокатників, а я говорю про інсайд зі сторони банальних локалізаторів афіш.

    maksymus
    Це політичний арґумент, на нього я можу хіба що зауважити, що з моїх спостережень це зовсім не так. Трилогія «Хоббіт» вийшла 2012-14 рр., закон про український прокат уже п’ять років добре працював. Якщо ваш інсайд передавав правильно мотиви, то вони вгадали. Про опитування КМ-Букс нічого не знаю, але мені після англійського читання той український переклад, що його бачив у книгарні (навіть не звернув уваги, чий) видався неприємним.

    Bohdan Stasiuk
    Я кажу не про “приємно чи неприємно” (сам я радше схиляюся до перекладу В’ячеслава Бродового). Я кажу про реальні мотиви видавців і реальну картину українського споживача, який до останнього “звіряє” коректність сприйняття будь-якого перекладного продукту із російським шаблоном.

    maksymus
    Якщо це так, то виправити мову ознчає починати з наслідків, а не з причин. Такі спроби приречені на невдачу.

    Bohdan Stasiuk
    Крім того, погодьтеся, ми всі підганяємо своє уявлення про “правильність” із суб’єктивними вподобаннями. Ви пишете “арґумент” попри те, що згідно з вашою ж методою польових досліджень треба було би писати “аргумент”, бо саме такий варіант статистично (та й нормативно за Орфо) домінує.

    maksymus
    От не впевнений. Коли ще в етимології проводив опитування, виявив несподівану прихильність до літери в загальних назвах. Приблизно ті ж пів-на-пів демонструє і останнє правописне.

    Maksym Bezruk
    Український прокат дивна річ. Там перший фільм може бути “Джон Вік”, а другий вже “Джон Уік 2”.
    Щодо ґобота: я б таки узгоджував його з хобі, хоч товариш Толкін заперечував таку етимологію.

    maksymus
    Якщо другий, то можлива корекція. Третій був би взагалі ідеальний.

    Bohdan Stasiuk
    Так ви по корпусу пробийте, а не по опитуванню. Не змінюйте методологію.

    maksymus
    Добре. От поверхово корпусні дані (Лейпцизький): Гобіт (99), Хоббіт (169), гобіт (220), хоббіт (28). Без словоформ. Це цікава розбіжність назв з великою лтерою та малою. Всього через якийсь кінопрокат назва «Хоббіт» настільки переважає! Якщо рахувати кількість словоформ, можна буде виявити значну кількісну перевагу, задану індексацією паперових публікацій.

    Bohdan Stasiuk
    А “арґумент”?))

    maksymus
    «Арґумент» у 30 разів менше за «аргумент» (без словоформ). При тому, що це ненормативний варіант, навіть сама літера ґ факультативна: «ґрунт» в півтора рази трапляється менше за «грунт». Для оцінки цієї цифри: «проєкт» у 300 разів менше за «проект», «траекторія» в 14 разів менше за «траєкторія», а «хінді» в півтора рази більше за «гінді».

    Bohdan Stasiuk
    Що не заважає вам його вживати як пріоритетний.

    maksymus
    Заважає, коли йдеться про якусь офіційну письмову комунікацію. Тому мені хотілося б підвищення статусності літери, щоб не заважало. Але це частина ширшої проблеми врахування внутрішньомовних обставин при внормуваннях. Те, що якісь варіанти нормативні, а другі ні, вимагає різних підходів. Наприклад, «гобіт» це назва, до якої кілька десятиліть стимулює чинний правопис (г- та неподвоєння). Але мовна практика (можна скільки завгодно нарікати на російський вплив та білодідів, це порожнє) обігрує варіант «Хоббіт». У таких випадках потрібно знаходити іншу методологію, ніж підрахунок ужитку. А саме — врахування очікувань мовців, їх уявлень про семантику, стилістику, прагматику варіантів тієї чи тієї назви. Переконаний, коли такі дослідження проводитимуться, будуть зняті найгостріші питання норми.

    Bohdan Stasiuk
    У цифровому суспільстві з копіпастою потребує переосмислення сам статус “мовної практики”. Особливо, в постколоніальних залежних суспільствах.
    Я вам вище наводив приклад, що “очікування мовця” дуже часто (під)свідомо орієнтовані на російський варіант.

    maksymus
    Цікаво, а як поширеність іншої мови може не впливати? Ми ж не можемо сфантазувати собі ідеальний світ, в якому такого впливу не існує (не існувало). Бо одні фантазуватимуть про 20-і роки, а інші про XVII ст., довільно вибираючи моменти, коли все могло піти інакше. Якщо ж пробуватимемо волітивно чинити в стилі «анти-Педро», то це ставитиме інші проблеми. Будь-які зовнішні процедури «очищення» виходять з довільних припущень про те, що мовна система неповна, нерозвинута, що можна постулювати бажану правильність абсолютно довільно і все підгялатиме кабінетній логіці. Це помилка, яка вже перевіряється на численних відхиленнях мовної практики і шкільної норми.

    Maksym Bezruk
    До речі, зараз у прокаті «Хелловін».

    maksymus
    Теж впливатиме на подальший ужиток й очікування мовців.

    Comment by Comments_From_Facebook — November 1, 2018 @ 08:52

  6. Несе Халя воду. site.ua/yesint/16128—nese-halya-vodu/

    Гадаю, якщо треба пояснювати, чому такі міркування глибоко помилкові, то нічого не треба пояснювати.
    Пропозиція наукової методології для «вуха» має враховувати те, що мовний факт, як і будь-який науковий факт, завжди навантажений теорією. І риторичне запитання — «Виходить, що у абсолютно всіх громадян зі слухом проблеми і тільки у самобутніх українських філологів він нормальний?» — насправді жодним чином не риторичне, а виявляє особливості слуху автора, не більше.

    Проблема в тому, що автор замітки, як і всі ми, маючи свої «п’ять змислів», чує не просто «слухом», а інтерпретує почуте відповідно до власного унікального досвіду спілкування. І спектрограми, на жаль, хоч як нам би хотілося сцієнтизувати дослідження відповідності мовлення й написання, не допоможуть; усереднення звучання чи статистичні подібності звуків нічого не дадуть. Бо не «звуки-відповідники» варто досліджувати, а фонеми і т. д.
    Хемінгуей, він не тому Хемінгуей чи Хемінґуей, що якось краще відповідає звучанню чи створює взаємно-однозначні відповідності з мовою-першоджерелом, або ж Гемінгвей чи Гемінґвей не тому, що десь раптом почули інакше й схопилися за, гм, артикуляційні апарати, а внаслідок тривалої і складної історії, політичної історії також, коли та ж усталена правописна назва може з якихось причин (завжди об’єктивних причин, що, втім, ніяк не зводяться до спектрограм) влаштовувати чи не влаштовувати мовців. Те саме і щодо Хокінґа чи хоббіта, Г’юма чи Гайдеґґера. Ба більше, це і про Оккама (якого тупою бритвою проекту правопису каструють Окамом), Вітґенштейна, Гоббса та всіх-всіх.

    Comment by maksymus — November 1, 2018 @ 08:53


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: