Діаріуш або тиск слова

October 1, 2018

Формулювання значать не менше

 
Македонська тема значущих назв учора набула кількісного виміру.

Коротко південнослов’янські події виглядають так. Влада Македонії пішла на нечувані поступки вимогам Греції; між державами було укладено договір, згідно з яким республіка змінює свою назву на Північна Македонія. У відповідь греки більше не блокуватимуть інтеґрацію новоназваної країни в європейські політичні й безпекові структури. Як на мене, дуже неприйнятна обурлива пропозиція. Можу хіба що уявити, якби українців схиляли перейменувати країну на «Південна Росія» чи «Східні Креси» в обмін на гіпотетичне визнання, але визначати ставлення — це суто справа македонців.

Загалом питання не було програшним. Опитування засвідчували прихильність 40-50% населення до зміни назви, зокрема серед етнічних меншин. Але навіть у такій ситуації македонські власті вирішили схитрувати. Оскільки для такої дражливої зміни треба мати хоч якісь обґрунтування, вирішено було провести референдум для потрібної леґітимації. І от, коли багато хто не підтримує ідею грубого втручання, розпорядники не захотіли чесно й прямо сформулювати питання, приховавши основне, заради чого проводили опитування. Дуже дивне запитання, що змушує пригадати зразкові радянські, прозвучало так: «Чи підтримуєте ви вступ до НАТО та ЄС, приймаючи угоду між Македонією і Грецією?» У самому запитанні про зміну назви країни ані слова. Мало того, Македонія навіть тут названа Македонією, наче все залишатиметься як є. При цьому референдум виглядає зовсім не про зміну назви, а суто про вступ до міжнародних об’єднань та міжнародні договори. Не дивно, що така маніпуляція викликала ще більший протест, ніж міг би викликати просто референдум про назву. Кампанія велася так само нечесно, зосереджуючись навколо питань міжнародної інтеґрації, наче референдум тільки про це.

Зрештою, національна ідентичність промовила — референдум бойкотували. На дільниці прийшло не більше 37% виборців, практично тільки ті, хто підтримують перейменування (92% «за»). Навряд чи це зупинить прихильників здачі назви, вони можуть інтерпретувати результати як завгодно. Причому європейські медіа нададуть беззастережну підтримку, перетворюючи давно іншованих противників на монстрів, радикалів, націоналістів, відсталих пейзанів. (Уже гучно звучить звинувачення, що противники перейменування працюють на Кремль. А кількадесятилітнє блокування греків не працює в той бік?) А от для нас це ще один приклад, що чесної мети не варто досягати брудними методами.


«За європейську Македонію» (вересень, 2018)
 

«Македонія — ім’я не продається!» (березень, 2018)

«За офіційними даними Державної виборчої комісії після опрацювання 100% бюлетенів, явка на референдумі склала 36,91%, тоді як законодавство вимагає участі більше 50% виборців.
Зміну назви країни на Північну Македонію підтримали 91,46% громадян, які взяли участь в голосуванні. Проти виступили 5,65%.» (Українська правда, 1 жовтня 2018)
 

3 Comments »

  1. Вітаю пана з Днем народження. Здоров’я.

    Як Вам пропозиція македонського прем’єра? «Іллінденська Македонія». Звучить непогано, й ніби без сочевиці.

    Comment by Myrko — October 21, 2018 @ 21:07

    • Не знаю, це як сприймуть самі македонці. (Що тоді іменуватимуться «іллінденськими македонцями»? Чи це тільки для зовнішнього вжитку, як титул патриарха-митрополита в нас?)

      Я б не хотів приміряти на себе ситуацію малої країни з ледь не третиною етнічних меншин, що не мають до цієї країни, її назви й історії належного сантименту, коли потужна, давно вбудована в міжнародні структури сусідня країна не бажає визнати національну ідентичність цієї малої.

      Comment by maksymus — October 21, 2018 @ 21:39

  2. Yevhen Bystrytsky
    Ідентичністю легко маніпулювати: Росія навчилась у СРСР, Чечні, в Криму і Донбасі. Бойкот — до великої міри штучний. Історія вчить лише майбутніх. Russia would like your rightish inclinations: WASHINGTONPOST.COM|BY MICHAEL BIRNBAUM
    Russia and the West battle over Macedonia’s future ahead of…

    maksymus
    Якщо згадувати РФ у цьому контексті, то тільки в міжнародній вимозі до неї не вживати назву Росія, як таку, що історично належить до української Наддніпрянщини. Це було б точне перенесення ситуації, коли Греція вимагає від слов’янської країни Македонії не вживати назву, що тисячі років тому була грецькою. (Та й то, чи була вона грецькою, ще дискусійне питання.) Тут греки очевидно неправі, ті, хто підтримують греків і підтримують блокування назви Македонія в ООН чи ЄС, неправі.

    maksymus
    “It’s a transgression of E.U. values. Countries should be able to pick their own name,” said Zhidas Daskalovski, the director of the Mother Teresa School of Public Policy in Skopje. “We want to be Macedonian. We don’t want to be oppressed. We want to be an independent country.” Ім’я не продається! Це біло б найкраще свідчення європейськості Македонії, що не міняє цінності на примарні прибутки.

    Yevhen Bystrytsky
    Як причетный до подібної Ukrainian School of Political Studies, що підтримується Радою Європи, мушу сказати, що однією з основних цілей ЄС є не лише захист фундаментальних свобод, а й забезпечення цього через безпеку, що означає КООПЕРАЦІЮ краін в області права і внутрішньої політики.

    maksymus
    Греція суттєво заважає КОоперації, блокуючи цю кооперацію ще з 90-х. А інші країни зовсім не проти того, щоб розв’язати конфліктне питання за рахунок слабшого, меншого, залежнішого. Те саме ставлення ми бачили до російсько-українського конфлікту. Якщо македонцям зверхньо кажуть, що їхня національна назва неважлива, що ті з них, хто обстоюють свою ідентичність, — радикали, націоналісти, рука Кремля, то чому водночас за кадром само собою визнається важливість назви сусідньої країни для греків? Зрозуміло, реалполітік це теж дуже по-європейському, але ж надто вже вона тхне.

    Yevhen Bystrytsky
    Реалполітік (vs принципи стороннього) часто-густо важлива і для того, щоб взагалі залишитись, у тому числі політиком. So, реалполітік як практика розважливості у даному разі є справою перевірки дієвості принципів на безпеку. Те саме для нас: нам корисніше позитивне вирішення цього питання. Втім, let do, laissesz-faire.

    Maksym Bezruk
    До речі, а Вардарія не варіант? Історично ж Вардарська бановина.

    maksymus
    Це вже до македонців питання.

    Comment by Comments_From_Facebook — October 29, 2018 @ 09:24


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: