Діаріуш або тиск слова

September 22, 2018

Довге літо закінчується

Filed under: Розваги, Різне — maksymus @ 18:12

 
На озері Тельбін сьогодні ще купаються. Цього року теплий літній сезон розпочався несподівано рано, обігнавши астрономічний ще в квітні, й перетривав аж до кінця вересня. На диво, мої прибудинкові посадки загалом пережили свій перший непростий сезон спеки, бурь і людей з мінімальними втратами.

* * *

Читаю заголовки видань з книжкового ярмарку у Львові. Впевнений, питання правопису треба віддавати на відкуп не перекладачам і редакторам, а суто відділу маркетинґу. Тільки ті, хто розбираються в економіці підприємства, можуть не допустити очевидну втрату читачів через непотрібні мовні приколи.
 

11 Comments »

  1. > очевидну втрату читачів через непотрібні мовні приколи

    Не здивуюсь, якщо виявиться, що більшість читачів просто не помічають мовні приколи, або ставляться до них досить індиферентно. Далеко не у всіх такий “пунктик” з приводу правопису, як у вас, тож видавництвам рентабельніше просто знехтувати гіперсприйнятливістю окремих читачів. А зрештою, гірше від того в першу чергу вам. Я от недавно залюбки прочитала “Криптадії Ф.Вовка”, і критиківський правопис майже не заважав, бо зразу зосередилась на змісті тексту. Якби ви себе не накручували, то теж би менше страждали від мовних експериментів. Від того, що не прочитаєте “Криптадії”, особисто вам буде більша шкода, ніж видавництву від втрати потенційного покупця.

    Comment by criticalthinkerua — September 23, 2018 @ 16:42

    • Мізерні наклади є найкращим свідченням, що щось не так. Що якісь чинники заважають виходу на масового читача. Причому начебто книжковий бум, начебто сплеск публікацій, але загалом український книжковий ринок з його сотнею мільйонів доларів на рік обороту досі не виходить за вузькі рамки богеми та навколобогемної тусовки.

      Правописні негаразди є одним з важливих чинників. Скажімо, в кіноперекладі, де наслідки помилкового вибору мовного режиму негайні й виробники несуть негайні збитки, там дуже дбайливо ставляться до вибору назв, мови, вибору лексичних засобів, що буде сприйнята публікою. Чому цього не роблять книговидавці, часто забуваючи про належне редаґування? Не для себе, а для аудиторії.

      Comment by maksymus — September 23, 2018 @ 18:21

    • Причому, я цілком можу припустити, що мовні відхилення як певна «фішка» можуть навіть виграшно сприяти знаходженню своєї аудиторії. Приклади були, коли книги видавали навмисно ламаною мовою, суржиком, з приколами, і мали локальний успіх. Напевно, це потрібно теж. Але нащо в цю вузьку нішу заганяти видання, що за самим своїм позиціонуванням класичні, довідникові, дитячі й навчальні. Тут сама логіка має підказати, що користувачеві приємніше поставити на свою «високу поличку» добре вичитану класику, без жодних приколів. От видають переклад Дігеніса Акріта з паралельним грецьким текстом. Нащо тут було викаблучуватися «дев’яткою»? І без того мізерна вузька аудиторія цінителів, так іще зменшити її через підозру в халатній невичитаності. Або інші видавці викупили Хемінґуея й перелицювали на Гемінґвея. Напевно, всередині помістили теж приколи, підозрюю я, як прискіпливий читач, такий собі мовний виклик, що точно обмежить потенційну аудиторію тих, кому цікаво знайомство з класикою. З класикою, яка повинна мати певну культуру видання, мовну також. Цього ніяк не розумію.

      Comment by maksymus — September 23, 2018 @ 20:09

      • > Мізерні наклади є найкращим свідченням, що щось не так.

        Але наклади видань певних жанрів співмірні в різних видавництвах незалежно від того, якого правопису вони дотримуються. В будь-якому разі, явної кореляції між правописними експериментами і ослабленням продажів не простежується.

        > користувачеві приємніше поставити на свою «високу поличку» добре вичитану класику, без жодних приколів.

        Результати вашого опитування це заперечують:
        Освітній розподіл виявив помітно відмінне від інших ставлення респондентів з науковим ступенем до більшості питань. Зокрема, пропозицію варіантності написання слів грецького походження (міф-міт) підтримують 33% учасників з науковим ступенем при загальному показнику 21%. Такі учасники дещо прихильніше ставляться до варіантного закінчення -и (37% підтримки при загальному показнику 26%), а також до передачі українських власних назв з літерою ґ (51% підтримки при загальному показнику 41%). Дещо прихильніші вони й до варіантів з початковим и- (29% підтримки при загальному 23%).

        Тобто, якраз найосвіченіша публіка, схоже, найбільш толерантно ставиться до варіативності у різних питаннях, і якраз вона найменше плюватиметься від Гемінґвея. До речі, ви теж не обійшлись без приколу – у видавництві “Дніпро” свого часу вийшов 4-томник Хемінгуея, а не Хемінґуея :)

        Comment by criticalthinkerua — September 23, 2018 @ 23:00

        • А от справжню кореляцію, а не абстрактну, мали б простежувати відділи маркетинґу, як це роблять кінопрокатники. Опитуваннями, дослідженнями ринку, статистикою продажів, відгуками незадоволених покупців. (На сайті видавництва відвідувачі запитують, чому ім’я перекручене. Відповідають, що так захотіли перекладачі. От і весь страшний український маркетинґ.)

          Результати опитування як раз якнайкраще підтверджують неприйнятність і загальну, і спеціальну. Так, у цій групі помічається збільшення прийнятності деяких відхилень (відсотків на десять, порівняно з іншими), але на тих же даних чудово видно також основні відповіді цієї групи. Виходить саме те, про що я зауважив, — богемна гра зі снобістськими відхиленнями. (Ще цікаво, скільки з цих прихильників витрачатимуть копійчину, якщо знатимуть, що не зможуть порадити придбану книгу дітям шкільного віку на уроки літератури, — контрольні, ЗНО тощо.)

          З літерою ґ ви мене не зріжете. :-) Її свого часу повернули у власні назви «орфоепічно», але навіть те, що повернули, за традицією продовжують вживати факультативно й там, де вона обов’язково прописана (УП, § 15). І ті ж результати опитування засвідчують прихильність половини мовців до її поширення. Тож Хемінґуей давно не є приколом, принаймні у вимові й підтвердженому опитуванням сприйнятті. Втім, якби це я видавав, то однозначно потурбувався б про зворотний зв’язок, що надав би мені всю потрібну інформацію про той чи той варіант. Наші ж видавці, і кіношники-виробники українського продукту, і мас-медіа також, не можуть звільнитися від імплантованого ще за радянських часів потужного культуртреґерського мотиву, бажання вдатися до дешевого соціального конструювання при абсолютному сплутуванні громадського й суспільного. Через це багато втрачається.

          Comment by maksymus — September 24, 2018 @ 06:02

          • > А от справжню кореляцію, а не абстрактну, мали б простежувати віділи маркетинґу

            Маркетингове дослідження – досить дороге задоволення, і для його проведення повинні бути серйозніші підстави, ніж невдоволені відгуки окремих диваків. Допоки у експериментаторів показники продажів тримаються “на око” приблизно на тому ж рівні, що й у традиційніших видавництв, витрачати гроші на дослідження слабких тенденцій було б марнотратством.

            Взагалі, ми ще не усвідомили як слід, що живемо вже в цифровому світі. Днями колега нарешті надіслав електронний формат кафедрального підручника, і мене спершу покоробило від жахливого, здавалось би, форматування (причому не тільки мене), але ж той формат був зроблений під смартфон, для зручності студентів. Паперового варіанту посібника не буде, так само, останній номер кафедрального альманаху, схоже, так і не з’явиться в паперовому вигляді. Звісно, форматування має досить далекий стосунок до правопису, але чомусь подумалось, що механізми відображення електронних текстів можуть еволюціонувати, і невдовзі, коли більшість текстів будуть в електронному форматі, користувачі матимуть змогу налаштовувати їх відповідно до власних уподобань, тобто, щось на зразок перевірки правопису не лише при створенні текстів, а й при їх зчитуванні. Наприклад, можна буде налаштувати так, щоб Аристотель на екрані певного смартфона чи компа завжди відображався як Арістотель. Або ж літеру ґ за замовчуванням відображати як г – навіть якщо у вашому тексті буде ґінкґо, у мене воно зчитуватиметься як гінкго. З багатьма іншими правилами складніше, але зрештою, розвиток штучного інтелекту не стоїть на місці. Не здивуюсь, якщо в майбутньому правописні розбіжності вирішуватимуться завдяки автоматичній модифікації електронного тексту відповідно до преференцій користувачів, і троє різних людей читатимуть на своїх смартфонах чи планшетах один і той же чотиритомник Хемінгуея, Хемінґвея чи Гемінгвея, і будуть задоволені, адже особисто їм відображатиметься саме той варіант, якому вони надають перевагу.

            Comment by criticalthinkerua — September 24, 2018 @ 15:07

            • Не зважатимуть на потреби більшості читачів, так і перебуватимуть у своїх локальних групах «за інтересами». На суспільстві це дивна поведінка видавництв, що з якихось причин не дотримуються правопису чи, ширше, мовної норми, відбиватиметься продовжуваною неповнотою культурної сфери, яку завжди легко закривають інші культури й мови. В нас досі українською мовою борються, нею доводять чи постулюють позицію групи, а не просто користуються. «Нація дядьків і перекладачів» і залишатиметься такою доти, доки пропозиця українською мовою буде просуванням власних відхилень, а не просто пропозицією інтелектуальної продукції.

              Мене надзвичайно дивує, що ті ж люди, що в інших мовах старанно відшукують потрібні засоби в словниках і граматиках, неодмінно поважно радяться з чужими стандартними внормуваннями, щоб не виглядати елементарно неграмотними в очах тих, з ким комунікують, в українській поводяться так, або наче вони перші на світ народилися, або наче вони конче мають зробити відкриття-перевідкриття в кожному слові. Словники, правописи, довідникова література живуть наче в окремому від україномовних світі. Бо як впало випадково, так і автор і записує, знаходячи тисячі раціоналізацій. Можливо, це така дитяча хвороба нової державної мови, але щось вона затягнулася вже на кілька десятиліть.

              Так само, як ви гадаєте, що ринкові дослідження задорогі (очевидно, дорожче їх не мати!), навряд чи комусь спаде на ум спеціально заморочуватися створенням потрібних фільтрів, коли є стандарт. Легше відхилення приводити під відомі усім норми, ніж стандарт розкидати на відхилення. Якщо ж цього стандарту не дотримуватимуться, то просто не буде вигідно мати клопіт з локалізаціями цією неповажною розунормованою мовою. Тож без додаткового владного насильства (квоти чи інші обмеження) комерсанти пропонуватимуть тексти найближчою напоширенішою, як це вже давно роблять у всьому світі. Буде не тонка настойка, а грубе приведеня кувалдою просто під ту мову, котру ці нездатні до суспільного мовці поважають, і в якій не експериментують щоразу, а просто користуються.

              Comment by maksymus — September 24, 2018 @ 16:05

              • Ви не враховуєте, що у цифровому світі кожен сам собі формуватиме стандарт, технічні засоби це невдовзі дозволятимуть. Так що ліпше не марнуйте час на битву з вітряками :)

                Comment by criticalthinkerua — September 24, 2018 @ 21:36

                • І кожен формуватиме собі віртуальну національну державу на свій смак, в якій тільки і потрібен мовний стандарт…

                  Мені особисто технічні засоби вже дозволяють, я часто читаю «з олівцем», з віртуальним олівцем, що одразу змінює текст перед очима. Але справа не в цьому. Якщо суспільством не створюватиметься культурний простір, важливою складовою якого є масив текстів цієї культури, написаний одним стандартом, і що постійно відтворюватиме цей стандарт, то не буде самого суспільства. Комп’ютерні технології його не знайдуть.

                  Comment by maksymus — September 24, 2018 @ 21:44

                  • > масив текстів цієї культури, написаний одним стандартом

                    Хочеться вам повернути вашу ж фразу про безобразно, зате єдинообразно :) Стандарт – поняття досить відносне, у межах стандарту можливі варіації, і цифровий світ відкриває для цього ширші можливості. Суспільство залишиться, просто воно стане демократичнішим і плюралістичнішим, а прагнення до одного стандарту розглядатиметься як пережиток тоталітаризму. Звісно, якийсь кістяк правил залишиться, але він формуватиметься самими користувачами у процесі масового створення найрізноманітнішого контенту, і скоріш за все, буде гнучкішим.

                    Comment by criticalthinkerua — September 25, 2018 @ 00:16

                    • У тому й справа, що стандарт не має бути безобразний. Стандарт — це стандартна назва того, що в нас має більш поширену назву літературна мова. Цією мовою пишуть установчі документи держави, конституції, декларації, закони. Цією мовою навчають, ведуть судові засідання, віддають команди у війську, стандартною мовою укладаються контракти. Якщо кожен у вашому прекрасному ціфровому світі бачитиме своє, а не щось інтерсуб’єктивне, не буде самого суспільства. А реальною владою тоді буде програма, яка вирішуватиме, як показувати культуру (точніше, розрізнений контент) окремим споживачам.

                      Comment by maksymus — September 25, 2018 @ 06:09


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: