Діаріуш або тиск слова

August 16, 2018

Проект змін правопису винесено на обговорення

Filed under: Інформація, Мова, Правопис, Пряма дія — maksymus @ 00:14

 
Міністерство освіти і науки України запропонувало для громадського обговорення проект нової редакції Українського правопису.
 

«Зауваження та пропозиції до проекту нової редакції Українського правопису просимо надсилати до 15 вересня 2018 року на електронну адресу секретаря Української національної комісії з питань правопису Шевченко Лариси Леонідівни: e-mail: larisa_shevchenko@ukr.net.»

 
Досить очікувано для країни під час перманентної кризи з падінням гуманітарної сфери пропонується переважно деінтелектуалізація правопису без належного системного підходу до змін. Це добре проявляється на запропонованих правилах написання власних назв іншомовного походження.
 

Результати веб-опитування про запропоновані зміни для сайту «Ізборник».

 

Деякі спостереження по мірі читання

Усе-таки, просувають за російським орфографічним зразком всупереч українській вимові осоружне «проєкт», «проєкція», хоча в прикладах трапляється і нормальний бізнес-проект. Це, до речі, була найбільш непідтримувана пропозиція реформаторів часів попередніх змін. І саме її вирішили поставити як символ нових змін. Як побачимо далі, загалом досить незначних.

Дуже й дуже погано переформульоване правило для слів з грецькою тетою (кириличною фітою). Замість звичного формулювання про узвичаєність од того, яким чином відповідне слово потрапляло до української, пропонується загальноуніфікована подвійна «орфографічна варіантність», що перетворюватиме українські тексти на феєрверк. Це не правописна зміна, а ціла недодумана мовна реформа. Видається неймовірно, але такою пропозицією комісії правописна дискусія замість розв’язання переноситься всередину правописного кодексу!

Найбільшого й найдошкульнішого удару зазнали правила для вставного -й- (ll та ill у словах французького походження та в сполученнях йа, йє, йя тощо). Спрощенство в цьому випадку справді виглядає огидно на письмі: фоє, єті, Гоя, Ісая, Хаям, Рамбує, Їтс. Чомусь скромно промовчали про виняток майя. Абсолютно неприйнятна пропозиція для грамотної україномовної людини.

Подвоєння запозичених власних назв, на щастя, залишили, але не поширили й на італійські загальні інтермецо, піанісимо, піцикато. Виглядає якось непристойно з «дев’яткою» і без подвоєння. Традиційне прочитання, звична вимова буде відокремлена від уніфікованого за дев’якою написання.

Чомусь захотіли завдати маленького підлотного удару по подвоєнню в англійських назвах з -ck-: Дікенс, Текерей та под. заміть усталених Діккенс, Теккерей. Але залишають Маккартні, Маккензі. Значить, буде і незрозумілий «Лок» замість нормального «Локка». Таке половинчасте втручання нерозумне, адже в цьому випадку і десятиліттями по цій зміні працюватиме усталеність й аналогія з іншими назвами з подвоєнням, а не загальний принцип спрощення для окремо незрозуміло вибраного підкласу назв.

Двічі згадали церковні назви — помилка редакторів.

Правило «дев’ятки» розширили на власні назви після -д-, -т-, це означає узаконити і «Титикаку», і «Штирію». Залишили без певності Антананаріву та Меріленд, що ніколи на практиці не приймали формулювання загального правила з -ри- в географічних назвах (див. табличку). Але підігнали під чинну норму раніше відокремлений Гольфстрім (пропонують «Гольфстрим»). Чомусь не пощастило панам Дерібасу та Дюрінгу, їх у прикладах, що не стосуються основного правила для імен з -і-, пишуть помилково через -и- Дерибас, Анти-Дюринг (і хто ще пам’ятає про той «Анти-Дюрінг», щоб його сунути в правописні приклади? — декомунізувати!). Так само перекручено «дев’яткою» приклад «Торричеллі» (Торрічеллі) в пропозиції правила для подвоєння, хоча основне правило для -і- в цьому пункті, на щастя, не змінили. По тексту спостерігається хитання написання компонентів -стрит — -стріт. Чомусь у прикладі спотворили уайт-спірит (подано «уайт-спирит»).

Чомусь автоматично посилили правило -є- після -і- та м’якого знака: «Данієль», «Габрієль», «Арієль» замість досить усталених, ба навіть записаних у словниках, Даніель, Габріель, Аріель. Це неважлива зміна, але вона відокремлює вимову від написання. Самі ж суперечать запропонованому правилу в прикладі до іншого пункту спаніель, бо воно саме так і усталене.

Замість очікуваного посилання на усталеність без конкретизації допустили орфографічні варіанти: пауза і павза, аудієнція і авдієнція, фауна і фавна. Це дуже помилкова пропозиція, що теж обертатиметься хаотичним феєрверком варіантів на практиці. При цьому залишили в спокої -ау-, -ей-, -оу- англійських назв: сноуборд, Беллоу, Пауелл.

Посилили правило для німецького -ei- — підганяють під сучасну вимову -ай-.

Дещо покращили правила невідмінювання (Дюма, Дерріда). Хоча систему треба розібрати докладніше.

З кроків уперед треба відмітити, що літера ґ офіційно допускається як факультативна. Пропонується пом’якшене правило для літери г, хоча в прикладах очевидно неприйнятне «госпіс», «гостел» замість усталених хоспіс, хостел. Поширили вживання літери в українських (давно зукраїнізованих) власних назвах: Ґалаґан, Ґонта, Ґалятовський та под. Проте в чергуваннях забули прописати чергування типу дзиґа-дзизі, але потім всунули у власних назвах помилковий варіант відмінювання «Мамалидзі», викликаючи великі правописні непорозуміння (див. пояснення чергування ґ-з).

Пропонують допустити варіантність у загальних назвах на і-: індик (индик). Змінили, з тексту не надто зрозуміло, ікати (гикати) на «икати»? Така зміна вестиме до непорозумінь, коли, де і як писати. Де потрібно протетичний приголосний, а де просто так полетіти в «ирій».

Проґресує «ізіна хвороба» — всувають зайве ізікання між приголосними.

Єдина власне правописна зміна — пропонують відокремити числівник пів від іменника, обумовивши складні винятки. Наслідком буде повальний хаос у текстах, що навіть за теперішнього правила спостерігається через вплив російських правил. Пропонують пам’ятати півкуля та «пів острова». Давно вже таких горе-реформаторів тикають носом у похідні прикметники (пів ведра — півведерний? чи тепер «пів ведерний»?), в те, що виникає нова проблема зі сполученням з іменниками, в яких пів це половина (півсотня — пів сотні тощо). Фактично, це просто міняє місцями сучасне правило та винятки. Це абсолютно неприйнятна пропозиція.

Ток-шоу чомусь вирішили позбавити дефіса — «токшоу». Мабуть, не заслужила тривала практика.

До назви Білорусь нащось залишили примітку, що -с- не подвоюється. Будемо знати. Ну от як там можна навмисно подвоїти, якщо не знати, що в попередніх редакціях правопису на цьому місці стояв приклад «Білорусія»?

Додається подвоєння в слово священик (пропонується «священник»), хоча далі в тексті трапляється приклад традиційний.

Поставили велику літеру в слово Бог монотеїзму, на противагу богам політеїзму. А докупи запропонували «звеличити» ще кілька релігійних назв: Господь, Трійця, Бог Син та под., шоб єдиному Богові, або ж Йому, було не сумно. З великими літерами запропоновано багато змін, що стосується величезного класу назв, новинку треба ще розібрати докладно. На перший погляд, виходитиме плутанина як з великимі літерами чеського правопису.

Запропонували деякі нові скорочення. Наприклад, не к., а канд. — кандидат. Тепер, скажімо, к. ф. н. писатиметься по-іншому

Допускають у художніх текстах як варіант застаріле відмінювання «імени», «племени», «гідности», «радости», «смерти», «осени», «Руси». Це забавний реверанс пуристам-реформаторам, які взагалі не розрізняють стилів. Тож зауваження про художні тексти нікого не обманює, а викриває бажання архаїзувати написання, ще раз відокремити вимову від орфографії.

Так і не виправили назву Тіціан у правилі для слов’янських назв, залишили помилкову «Тиціан». Чомусь залишили і дуже давно змінену мовною практикою «Олену Прекрасну» (вже кілька десятиліть узвичаєна назва Єлена Прекрасна).

Залишилося нерозв’язаним незрозуміле правило про складні імена. Фрідріх-Вільгельм, Жан-Жак; а як щодо інших складних імен, Карл Фрідріх, наприклад, що пишуться в своїх мовах без дефіса? Немає відповіді, як і в чинному правописі.

Залишено ніде не вживане на практиці розбите дефісом Сант-Яго замість усталеного Сантьяго.

У невитертій подекуди розмітці розділів видно, що укладачі проекту користувалися для основного тексту сайтом «правопис нет», а не більш новими редакціями правопису, тож у тексті й прикладах ще можуть траплятися помилки набору та вичитки.

Загалом проект для обговорення пропонується публіці погано вичитаний, без словопокажчика, з неузгодженостями правил і прикладів з різних сторінок, із непотрібними вже залишками старих прикладів і формулювань попередніх правил, помилками навіть іще радянських редакцій, з кількома проблемними пропозиціями узаконити дискусійні варіанти разом, щоби зрештою редактори сперечалися з авторами, замість очікуваного розв’язання питань.

* * *

Запропоновані зміни настільки незначні в загальному обсязі проблемних місць правопису, що просто нікому не потрібні. Ні пуристам, ні традиціоналістам. А інколи пропозиції справді огидні, як відмова від вставного -й- (Гоя, фоє) чи написання всупереч вимові «проєкт». Вони явно не виконуватимуться у випадку Діккенс (пропонують «Дікенс») чи хоспіс (пропонують «госпіс», о господи! тобто, Господи!), призводитимуть до надзвичайної плутанини з числівником пів, породять вибух відхилень у зламаній проектом традиційній передачі фіти-тети та родового відмінка. Переважно це тільки крок у напрямі ламання норми, але аж ніяк не виправлення. Незначний крок, але після навіть таких дуже непродуманих і загалом непотрібних змін хитка суспільна рівновага-визнання чинної норми може посипатися. Треба буде написати на подану адресу своє глибоке незадоволення проектом. Хоча кого це зупинить?.. Потрібен тільки широкий розголос у медіа.
 

26 Comments »

  1. “Чомусь автоматично посилили правило -є- після -і- та м’якого знака: «Данієль», «Габрієль», «Арієль» замість досить усталених, ба навіть записаних у словниках, Даніель, Габріель, Аріель.”

    Насправді це правило посилили не в цьому моменті – взагалі після голосних зробили. Габрієль і Ко завжди були “словниковими” і нормативними. Навпаки, у дев’яності чомусь без зміни правила “послабили” практику: “радянський” супутник Умбрієль став у новітніх публікаціях Умбріелем тощо.

    Comment by Maksym Bezruk — August 17, 2018 @ 08:41

    • Пропонується “Після букв на позначення голосних (!!!), після ь і після апострофа в загальних і власних назвах вживається буква є”
      Себто капоЄЙра…

      Comment by Maksym Bezruk — August 17, 2018 @ 08:57

      • Очевидно, що при такій неакуратній роботі зміни в чомусь одному матимуть несподівані наслідки в другому. Відокремили пів — поміняли місцями правило та винятки (прикметники взагалі випали).

        Comment by maksymus — August 17, 2018 @ 09:02

    • У словнику синонімів є приклад Габріель (гасло гарний, задється?). Справді, цей проблемний момент усупереч мовній практиці нав’язували давно (Сієтл замість Сіетл). Але тепер намагаються дотиснути чітким правилом. Дарма, краще пристати на усталений ужиток. Пройшов по корпусах, перевага Габріель, Даніель (як приклад, Даніель Дефо), Аріель цілком очевидна.

      Comment by maksymus — August 17, 2018 @ 08:58

      • Вжиток -іє-/-іе- дуже залежить від року. ІМХО, це все вплив російської -иэ-.

        Comment by Maksym Bezruk — August 17, 2018 @ 09:07

        • Можливо, російської, можливо, загалом принципами передачі іншомовних назв. Коли впроваджували правопис 28-го року, в порадниках відмічали поширену помилку (вимовляли -іа-, а треба писати -ія-). Тепер поширеною помилкою хочуть зробити -іе-.

          Comment by maksymus — August 17, 2018 @ 09:13

  2. Хоч я дуже лютий від мітологічний лавреатів капоєйри, мушу визнати, що в написанні “пів” окремо є логіка. Та сама, що у виразі “на жаль”.
    Пів чесного Києва, як на превеликий жаль, але піввідерний, як доречний і ґречний, хоч ґ речі і до речі.

    Comment by Maksym Bezruk — August 18, 2018 @ 08:43

    • З приводу пів вичерпно висловився Русанівський: «[реформаторам] здається що краще писати: пів метра, пів слова, пів літра, пів острова — окремо. Треба пам’ятати, що в орфографії, як і в природі, є закон збереження енергії: десь усунеш суперечність, а вона виявить себе в іншому місці. Якщо у згоді з чинним правописом пишемо півлітра разом — півлітровий разом, піввідра — разом, піввідерний — разом, півкілометра — півкілометровий, то з уведенням нового правила, по-перше, зникає ця гармонія: пів літра, але півлітровий; пів відра, але піввідерний і подібне. По-друге, виникає контроверза між іменниками, в яких «пів» відіграє роль префіксоїда і словосполученнями з «пів» у значенні «половина»: півсотня, але пів сотні, півтонна, пів тонни. Отже те, що сьогодні підпадає під правило, завтра стане винятком і навпаки.» (*)

      Можна бачити, що в проекті винятки очікувано вилізли, також звернуву увагу, що в проекті взагалі оминули дражливе питання прикметників. Так що може бути і «пів ведерний», якщо вже окремо. Питання зміни в цьому випадку має виходити не з абстрактних міркувань, а з практичної доцільності. Результат очікуваний — пару десятиліть на засвоєння нового правила, знедійснення як довідкових раніше виданих словників, енциклопедій, підручників, посібників у питанні, що не додає, власне, нічого виграшного. Все ж доведеться пам’ятати про винятки, тільки тепер нові, і постійно звертатися до нових словників для перевірки.

      Comment by maksymus — August 18, 2018 @ 09:19

      • А як же ми тоді живемо з «два ведра» — «двоведерний», та й префіксоїдом може бути: «двокрапка»?

        Comment by drewndia — August 19, 2018 @ 20:15

        • У проекті невідомо, як треба писати прикметник з пів. Можливо, теж відокремили.

          Comment by maksymus — August 19, 2018 @ 20:18

          • Шановний Максиме, я досить давно слідкую за Вашими дописами на різних платформах. І мушу визнати, Ви маєте правду в більшості тем, що коментуєте. Та у випадку з «пів» мене не покидає гадка, що Ви, як і покійний пан Русанівський, справді маєте за дурнів своїх читачів. Невже опір змінам по всіх фронтах дійсно важливіший за визнання того, що дещо в новім проекті (чи то проєкті, бог з ним) має неабияку логіку? Пів відра, два відра. Піввідерний, двовідерний. Укладачі, певно, вважають, що це очевидно. Хоча, думка про те, що правописна комісія мала більш важливі справи, ніж усе детально виписати, видається мені вельми цікавою. :)
            Може, час уже трішки ліберальніше поставитись до пропонованих змін?
            І ще таке запитання. Віталій Макарович, як і інші представники консервативного табору, завсіди коментували закінчення -и в іменниках III та IV відміни загалом, ніби забуваючи, що дві колонізаторські (саме колонізаторські; ми до того свої «бастіони» і не думали втрачати) зміни мали досить-таки помітну відстань у часі. Я бачу в цім лукавство, а Ви?
            Наперед дякую за відповідь.

            Comment by Myrko — August 21, 2018 @ 11:51

            • Нижче написав про пів, що запропонована зміна відокремлює написання слів з цим дробовим числівником від інших числівників (одно-, дво-, три-, напів-, полу-). Логіка в системі мови це досить дивна річ, коли в одному місці наче «виправите», в другому вилізе. Можна передбачити, що це матиме наслідком зміну семантики і вжитку (все готово для переходу з відокремленого силоміць пів на напів-). Власне, тут ще впливатиме потужна традиція, від унормувань ще дорадянських (Гірнченко, напр.).

              Про родовий відмінок, про який написав колись Шевельов як про «бастіон форм на -и», ця норма збіглася з історичною тенденцією. Лукавство в тому, щоб надавати мовному питанню політичного виміру. Якби реформатори чесно ставилися до завдання деколонізації, то обстоювали б норми не пізніше 1653-го року, часів Беринди там, чи Зизанія, а не професійного революціонера Скрипника. Тоді заяви про деколонізацію мали б хоч якийсь сенс для мене. Але повертатися тільки в одному локальному пункті до того, що лежить у протилежному напрямі до історичної тенденції, це незбагненно. Поверніть тоді -и в інших відмінках, що теж перейшли в -і за вже колонізаторськийх часів…

              Comment by maksymus — August 21, 2018 @ 12:04

              • Як на мене, Ви зараз на емоційній хвилі. Навряд чи це правильний підхід. Ділячись своїми побоюваннями щодо зміни семантики «пів», Ви зовсім не враховуєте, що все може бути і в зворотньому напрямі. Може, ми цим правилом навпаки вивільнемо «пів» як суфікс. Бо ж нині мовці прагнуть до скорочення. А півпровідник і півпричіп звучить однозначно краще за довгі й неоковирні напівпровідники та напівпричепи. Але все це – особисто мої міркування, а отже жодним чином не аргументи.

                А про бастіони знов та сама пісня… Тенденція була, силування до зближення було. То хай і буде те -и в художнім стилі, як хто забажає. Як воно і є, уже давно. Забужко і друзі як писали його в ІІІ відміні, так і писатимуть. Це констатація факту. Кінець кінцем вони, даруйте, помруть. Як померли живі й нині Тарас Григорович і Лариса Петрівна. А їх граматику виправляти, як досі виправляють – справжнісінький гріх, якщо хочете. Та вся ця лірика про ІІІ відміну, як завжди.
                А які тенденції в самостійній IV відміні? Там кілька слів, котрим намалювали невластивих закінчень зовсім недавно. То може поговоримо-таки про ім’я та плем’я, а не про кров і любов? :)

                Comment by Myrko — August 21, 2018 @ 15:25

                • У зворотному напрямі ми спостерігаємо за явищем понад століття. Якщо пів штучно відокремлять, то побачимо, які вилізуть хвости там, де не очікували при плануванні перевертання правила і винятків.

                  Для закінчення -и констатація факту вимагає більш уважних спостережень за спорадичним потраплянням цієї псевдоархаїзації в тексти. За гіперкорекцією, що неодмінно стане масовою після непродуманого штучного впровадження, за кількісним уживанням. Якщо повертають мертве закінчення -и, то чому в четвертій відміні не повернути ще мертвіше закінчення -е (імене, племене, семене)? Ще більш чудова історична особливість, ще українськіша. Для правопису такі речі просто зайві.

                  Comment by maksymus — August 21, 2018 @ 16:05

                  • Що було – бачили, а що буде – побачимо. А що «пів» окремо бу́де, то сумнівів нема. Мені проблеми не ввижаються.

                    Я знову ж таки кажу, мені цікаво виключно про четверту відміну. Закінчення -и спокійнісінько живе в говірках і мові старшого покоління. Просто такі невігласи, як я в дитинстві, більше не вважатимуть його за сільську помилку. І згадувати поліський діалект з його -е зовсім недоречно. Всі ми знаємо, на якому діалекті стоїть літературна мова. Грінченко свого часу чудово все прояснив.

                    Comment by Myrko — August 21, 2018 @ 17:06

                    • Той підхід до змін правопису, що ви озвучили, І. Дзюба означив влучно як «спростачення української мови». Проте, якщо дивитися з погляду інтелектуалізації, з огляду на ті високі завдання, що українська має виконувати в сучасному світі, штучно всувати проектами в чинну норму мертві етнографічні явища, або ж вдаватися до непродуманих правописних відокремлень чи поєднань, означатиме втрати значно більші, ніж суб’єктивний виграш задоволення простого діалектного смаку. Якщо не хочете згадувати діалект з -е, то можна згадати діалект з -я в тій же відміні. Чому ви відмовляєте українським явищам, знищеним за колоніалізму? Ваша ж політична платформа вимагає все і зразу.

                      Comment by maksymus — August 21, 2018 @ 17:18

                    • Коли в IV відміну впихали -і, Іван Михайлович іще радо щебетав російською. Тож мене особисто більше хвилюють «прості діалектні смаки» класиків, ніж мінливі враження російськомовних. Отакі різні маємо позиції.

                      Comment by Myrko — August 21, 2018 @ 17:33

    • Більша проблема в тому, що вони в проекті числівник пів відокремили від інших числівників (одно-, дво-, три-), ба навіть дробових (напів-, полу-). Це може мати наслідком, що змінюватиметься вживання і саме значення частини напів-. Те, що нині називають півведра, при відокремленні дробового числівника в самостійне плавання може обернутися появою напівведра чи полуведра. Бо нині це більше традиція, чому в одному випадку вживаємо, пів-, а в другому полу- чи напів-.

      Comment by maksymus — August 21, 2018 @ 11:49

      • Я б тоді ще особливості правопису назв виробів (с. 64) згадав. Отаку радість з етимологією навіть уявити було важко: Тесла, Таврія, але жигулі, мерседес, фольксваґен, також, очевидно, Пежо, Феррарі, Форд, Тойота тощо. Автобуси-маршрутки в нас у Дніпрі будуть еталони, рути, лоцмани, спринтери, але Богдани. Бррр!

        Comment by drewndia — August 23, 2018 @ 00:35

        • Мені навіть сподобалася явно незапланована поява іронічного відтінку в назвах деяких виробів з маленької букви в лапках («запорожець»). Виходить усе просто — якщо поважаєш марку виробу, пишеш з великої букви, зневажаєш — з маленької. :-)

          Comment by maksymus — August 23, 2018 @ 06:32

          • Чим же мерседеси завинили?

            Comment by drewndia — August 23, 2018 @ 12:48

            • Виявилися не досить круті для проекту. :-)

              Дуже важко підійти до розгляду пропозицій з погляду якоїсь системи. Її, мабуть, не бачили й автори, просто наляпали довільного.

              Comment by maksymus — August 23, 2018 @ 13:16

  3. Цікаво, что -стрити замінили звичними для перекладених фільмів -стріти.

    Comment by drewndia — August 18, 2018 @ 18:43

    • Ні, не замінили, на жаль. Це звична халтура редакторів. Бо в тексті й правилах трапляється і так, і так. Варіативність на марші.

      Comment by maksymus — August 18, 2018 @ 18:55

      • Дивно. От ще знайшов на с.135 -стріт, а поряд — ривер. Складається враження, що в комісії самі до кінця не вирішили, що ж робити з ри/ди/ти. Хоча непогано б, якби лишили оті ри/ди/ти там, де до них звикли, а в інших назвах — рі/ді/ті. Як, до речі, і не намагаються «місіс» переробити на «місис».

        Comment by drewndia — August 28, 2018 @ 20:41

  4. maksymus
    August 16 at 12:17 AM •
    Головна проблема — проект переносить правописні дискусії всередину правописного кодексу!
    https://maksymus.wordpress.com/501040/

    Viktor Bezvidkhod’ko
    А я навпаки, за це подякую) Нащо у фоє, ще й? Є й так вимовляється як йе. Дікенс – британці не вимовляють подвоєння, то нащо воно нам? Скільки фарби зекономиться) І за госпіс, теж подякую. Якби вони остаточно унормовували ґ-g, г-h, х-kh було б чудово.

    maksymus
    Вставний йот та подвоєння потрібні для відокремлення запозичень від власне українських назв. Інколи для уникнення омонімії (як приклад, Ґайана це не гаяна від гаяти). Тій же меті слугує, скажімо, непоширення на власні назви «дев’ятки», або ж збереження літери ґ. Прибирання цих особливостей передачі іншомовних назв суттєво деінтелектуалізує правопис у цій частині. Причому це виглядає як часткове руйнування правописної системи, бо цілий підклас назв штучно відокремлюється від інших, зумисно спрощується. Фоє чи Ґоя таким чином будуть відділені від Війон чи Уельс.

    Viktor Bezvidkhod’ko
    а без вставного йоту, незрозуміло, що фоє запозичене слово?) Крім того, у нас є плеєр, а не плейєр, конвеєр, а не конвейєр, Маямі а не Майямі, і так далі. Таким чином, цей проект унормовує написання запозичень і не робить безглуздих вийнятків і “традицій”, принаймні, у цьому випадку. До речі, про Дікенса у новому проекті не знайшов. На якій сторінці?

    maksymus
    Мало того, незрозуміло, де ставити наголос у незрозумілому фоє. Власні назві відокремлені від загальних ще сотню років тому. Теперішні спроби привести їх до одного мають прозорою підставою спростачення мови, перероблення навість високих стилів на псевдопросторіччя.

    Andrew Andrusenko
    А як з Lufthansa вийшло Люфга́нза? Куди ділось т?

    maksymus
    Не вистачило. Всі т витратили на грецькі назви.

    Andrew Andrusenko
    виходить Люфвафе. Компетентність комісії очевидна.

    maksymus
    Гадаю, тут удар планується сильніший, ніж димова завіса. Запропоновані зміни такі, можна сказати, такі дивно несистемні, що нікого не задовольнять. А з начить, у разі навмисного просування правопис втратить навіть ті залишки леґітимності, що їх два десятиліття зберігає чинний. У пропозиціях твердження сформульовані так, щоб викликати постійні суперечки. Спробуйте написати хоч міф, хоч міт, вас неодмінно виправлятимуть редактори, котрі матимуть іншу думку, посилаючись на той самий текст. Зміни значно ускладнять роботу відкритих проектів, на кшталт вікіпедійного формату, бо деякі норми навмисно «варіантні» — дозволено все.
    Вибір на користь української матиме перешкоди.

    Comment by Comments_From_Facebook — August 29, 2018 @ 08:11


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: