Діаріуш або тиск слова

July 9, 2018

Непростий людський вибір

Filed under: Різне — maksymus @ 22:51

 
Цими днями важливою міжнародною подією залишається рятувальна операція в Таїланді. Новини розповідають у численних подробицях, як у пастку в довжелезній місцевій печері два тижні тому потрапила група дітей разом з тренером та з якими неймовірними проблемами стикнулися рятувальники.

Увага світу зрозуміла, справжнє життя розгорнулося в невигаданий сюжет для фільмів-катастроф з безпорадністю й героїзмом, зі співчуттям та діяльними пропозиціями технічних рішень. Але найбільшу силу й жах, зовсім як у тих художніх сюжетах, створює не обставина пастки, не довготривале поневіряння без їжі та з браком повітря, навіть не вражаюча самовідданість загиблого рятувальника, але абсолютна потреба вибору. Отой найстрашніший момент, коли витягнути всіх разом ніяк неможливо, й постраждалим доводиться раз у раз обирати між собою тих, хто залишатимуться до наступної нагоди. А можливо, залишаться в печері назавжди.

Чому в рівних умовах катастрофи одна врятована вчасно людина житиме, а друга поступатиметься місцем, на яке загалом має ті самі людські права? Момент справжнього жахливого випадку.
 

Advertisements

9 Comments »

  1. Я думаю, що вони не вибирають з рівних, а з тих, хто зможе і має сили пропливти крізь всі перепони. Мені на думку спадає не проблема вибору, а те, що у всіх тих дітей скоріш за все буде Посттравматичний стресовий розлад, з яким вони залишаться на все життя.

    Comment by Yulia_Peacedove — July 10, 2018 @ 10:29

    • Момент вибору все одно присутній, коли стає зрозуміло, що рятувальники можуть взяти з собою тільки кількох. Навіть слабкі будуть вважати, що зможуть подолати. і от хтось має взяти на себе цей вибір, якщо претендують на негайний порятунок кілька. Хтось із рятувальників, або ж тренер, котрий теж змушений вибирати між своїм життям і життям учнів.

      Comment by maksymus — July 10, 2018 @ 11:48

      • Момент минає, а з психологічними проблемами треба боротися кожну годину життя.

        Comment by Yulia_Peacedove — July 11, 2018 @ 11:27

  2. Здається, із загиблим рятувальником справа виглядає трохи інакше – він загинув на зворотному шляху, тобто, тут не ситуація, коли є один кисневий балон на двох і доводиться вибирати, кому він дістанеться, а радше ситуація плавця, який не розрахував сили, щоб допливти до берега.

    А от увага світу до випадку в Таїланді якраз унаочнює значно серйознішу проблему, коли публіка зосереджується на сенсаційних випадках, ігноруючи значно більшу кількість банальніших смертей, принаймні частину з яких можна було б відвернути. Наприклад, в Києві з початку літа втопилось 14 осіб, а з початку року – 31, по Україні в цілому кількість цьогорічних потопельників вже перевалила за 500. Хоча багато з них втопились тому, що по п’яні чи на дурну голову полізли у воду в невідповідному місці, але все одно, для якоїсь частини це був справді нещасний випадок. Однак, схоже, що для українських новин цікавішою виявилась доля десятка тайських підлітків, ніж півсотні власних співгромадян. А це, між іншим, означає, що поки наші журналісти і блогери обсмоктують випадок у Таїланді, можливо прямо зараз в котрійсь із українських водойм тоне підліток, який би не втрапив у халепу, якби журналісти частіше привертали увагу суспільства до проблем із безпекою на воді, активніше тиснули на місцеву владу, вимагаючи безпечніших пляжів і ліпшої організації системи порятунку.

    Власне, коли спостерігаю реакцію публіки на чергову сенсаційну катастрофу, не можу позбутись враження якоїсь дикої маніпуляції. Читаючи, які колосальні суспільні ресурси задіяні для порятунку 12 людей, мимоволі думаю: а скільки б життів вдалось врятувати, якби аналогічну кількість суспільного ресурсу задіяли, наприклад, для боротьби з хворобами чи іншими проблемами в найбідніших куточках світу. Звісно, я не вважаю, що тайських підлітків не потрібно було рятувати. Однак у світі, який уважно стежить за долею групи підлітків і при цьому спокійно ігнорує тисячі смертей їхніх однолітків від менш сенсаційних причин, наприклад від поганого харчування чи недоступної медицини, явно існують проблеми з адекватним вибором.

    Comment by criticalthinkerua — July 10, 2018 @ 17:09

    • Для вимірювання важливості проблеми навряд чи можна знайти якусь універсальну міру. Годі зрозуміти ,чому так. Хоча, якщо такою мірою виступає зовнішня увага, то саме виділені ресурси свідчать про певного роду переоцінку, коли одне життя стає в очах спостерігачів важливішим за друге. Те саме відбулося і з оцінкою жертв конфлікту на Донбасі, коли на практиці — журналістське висвітлення у світових медіа перебігу конфлікту з уже кількома тисячами загиблих серед військових і цивільних, збитих літаків і тисяч біженців проти топ-новини збитого росіянами малайзійського «Боїнґа» — виявилося, що людські життя справді мають різну цінність, навіть постраждалі в одному реґіоні на одній війні. І ця увага, як засвідчує висвітлення далекої азійської країни, не залежить од раси чи статусу постраждалих, а можливо, тільки від художнього опису, що пробиває загальну байдужість пересічних глядачів, або не пробиває.

      У цій події медіа натрапили на готовий золотий сюжет, що він справді чіпляє своєю непересічністю. Порівнювати пастку в печері з банальними побутовими трагедіями чи соціальними проблемами абсолютно не випадає. Подія проти статистики. Але навіть у цій непересічний події опис доходить до вершини. Пригадую, найсильніша емоція від «Титаніка» була в момент, коли батько прощається з донькою, і каже їй: «…this boat’s for the mommies and the children». І хоча у тому фільмі всупереч фактажеві не показали звичайну соціальну піраміду, коли найбільша самопожертва спостерігалася не серед третього, а навпаки, серед першого класу, оцей момент вибору через вибір об’єктиву камери чіпляє більше, ніж наступні десятки статистів на другому плані. Так само таїландська рятувальна операція, потрапивши в центр уваги, переоцінила трагедію.

      Comment by maksymus — July 10, 2018 @ 18:12

      • > Подія проти статистики.

        Але у багатьох курсах критичного мислення якраз застерігають проти такої маніпуляції, яка проявляється в різних сферах. Якщо йдеться, наприклад, про порятунок, то є загроза, що жертвам якоїсь яскраво висвітленої події припаде несправедливо велика частка суспільних ресурсів, які могли б бути використані кращим чином. Схожа проблематика розглядається на Coursera в курсі Effective Altruism. Там якраз аналізуються можливі шляхи порівняння важливості проблем. Хоча цілком безпомильного критерію немає, але все ж таки при ретельному аналізі можна прояснити деякі чинники, які можуть підказати рішення. Серед іншого, там не раз зазначалось про те, що яскрава картинка може емоційно чіпляти, але при цьому не слід забувати і про статистику, і що одна з основних помилок при благодійності – апеляція до емоцій, а не до спокійного розрахунку. Тож справжній жах не в тому, що бувають ситуації, коли доводиться обирати, кого з постраждалих рятувати, а в тому, що такі ситуації привертають значно більшу увагу публіки, ніж загибель значно більшої кількості жертв, які сприймаються як безликі статисти.

        Comment by criticalthinkerua — July 10, 2018 @ 19:03

        • Так розподіл суспільних ресурсів і відбувається саме за принципом найбільшої уваги саме зараз. Навіть в ідеально некорумпованій системі для тих ідеально обраних представників було б політичним самогубством виділяти кошти на те, у важливості й потрібності чого виборці не переконані, хай усі фахівці на розрахунках твердять протилежне. На цьому навіть крилату й беззмістовну фразу викували: політики думають про вибори, а державні діячі про покоління. Статистика це завжди нецікаво публіці, бо потребує для оцінки й вироблення довгострокових дій роботи посередників-експертів. А це теж нецікаво, бо є рутиною.

          Comment by maksymus — July 10, 2018 @ 19:51

        • Медійники показали проникливу картинку — і заробили гроші. Питання лише в тому, скільки з цих грошей вони перерахували на рятувальну операцію. Бо щось тут не так: гроші заробляють медійники, ретинґи — політики, а витрачаюсь гроші — платники податків.

          Comment by drewndia — July 13, 2018 @ 05:51

          • Професіоналізм це і є одержання грошей за свою роботу. Медіа-професіоналізм у цьому не є винятком. Сама увага публіки, привернута професійним освітленням операцї, привернула також гроші. Відмітилися навіть великі гроші, як у випадку уваги Ілона Маска. Так що всі задоволені.

            Comment by maksymus — July 13, 2018 @ 06:23


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s

%d bloggers like this: