Діаріуш або тиск слова

June 8, 2018

Примирення з чужими в кіно

Filed under: Розваги — maksymus @ 06:42

 
Тема примирення з чужою колонізацією мене не відпускає. От і черговий фільм з уже стереотипним сюжетом — «Нова ера Z» (The Girl with All the Gifts, 2016). Цього разу британці сфантазували постапокаліптичний світ, де людство винищує вірус, що поширюється через мутовані спори грибів. Вірус стандартно для сучасних трилерів перетворює людей на голодних зомбі, а оскільки поширюється через спори, додається кручене пояснення, що заражені люди на наступному етапі стають поживним ґрунтом для пророщених грибів, що таким чином поширюються далі. Що поробиш, британські сюжети завжди особливо складні.

Проте головний мотив примирення з чужими повертає на звичну колію. До виготовлення вакцини залишається один крок — потрібні тканини заражених другого покоління, тобто дітей, що народилися від уже заражених. У другому поколінні вірус діє по-особливому, вступаючи в симбіоз з носієм спор, так само перетворюючи їх на голодних дикунів, що себе не контролюють, поки щось не зжеруть, але залишаючи їм рештки свідомості, що і створює основну моральну проблему фільму: чи можна створювати вакцину для людства, якщо при цьому будуть знищені розумні (хай і наполовину розумні) істоти. Ні! Ні в якому разі! — жирними мазками малюють відповідь автори фільму, перетворюючи дивом виживших дослідників на бездушних монстрів, які своє виживання ставлять вище чужих. Краще всі загинемо, хай це вже буде не наш, а їхній світ. «Це вже не ваш світ», — прямим текстом заявляє дівчинка-мутант помираючому солдату.

Кінцева картинка, коли остання людина-вчитель через скло лабораторії намагається викладати щось юрбі мутованих дітей, вражає вже очікуваним примиренням з долею смертника.
 

Advertisements

13 Comments »

  1. Схоже, що хтось намагається виховати на заході пацифізм, а потім як із Францією в Другу світову.

    Comment by drewndia — June 13, 2018 @ 00:20

    • Можливо, це одна з відповідей на вже наявні проблеми з переселенням мас людей. Щось подібне я зустрічав в міркуваннях російського попа Кураєва. Той передбачаючи програш Москви в будь-якій перспективі, пропонував передати прапор православної віри Китаю, бо люди неважливі, а важливі тільки ідеї. Саме через те, що конкретні люди неважливі, а важливі ідеї, і виникає цей сюжет передачі цивілізації іншим.

      Comment by maksymus — June 13, 2018 @ 07:56

  2. Для людини, якої ідеї важливіше за ситуативне рішення (напр., “проти всіх”), вам повинне було бути б до душі таке вирішення проблеми. Адже людина – це не тільки біологічний вид, а й моральні, культурні та цивілізаційні ідеї. Отже, відмовляючись від своїх морально-цивілізаційних настанов задля фізичного виживання, людство все рівно зрештою було б знищене. Коли ж в кінці справжня, моральна людина починає навчати представників нового еволюційного витка людста, вона передає свою цивілізацію і культуру, таким чином продовжуючи своє і людське існування.

    В книзі, до речі, перед смертю лікар зізнається, що вакцини не може бути створено.

    Comment by Yulia_Peacedove — June 15, 2018 @ 15:27

    • «Проти всіх» в умовах вибору між тими двома кандидатами — це і було ситуативне рішення, адже я ж не завжди проти всіх. Просто тоді з різхних причин так проголосували в першому турі, що в другому вибору для мене не залишилося.

      Ситуація по сюжету однозначна — виживання людства залежить од того, чи зважаться персонажі переступити моральні забобони суспільства, яке вже зникло. Посилюють картинку заражені діти-людожери, які не мають жодних моральних проблем з тим, щоб убивати. Мораль і культура змінюються, але щоб вони змінювалися, спершу треба вижити, а у виживанні автори і відмовлять персонажам.

      Comment by maksymus — June 15, 2018 @ 16:19

      • “Проти всіх” – не може бути ситуативним, бо обираючи його ви керуєтесь не принципом “меншого зла”, а своїми власними моральними настановами. Тобто ви прибираєте себе з ситуації.

        Ті діти – це також людство, просто інший еволюційний підвид. Подібні фільми ставлять запитання: як себе поведе людина для того, щоб зберегти світ таким, яким вона вважає він має бути. Тобто, що важливіше для неї: мирне співіснування, чи знищення іншої цивілізації будь-якою ціною (навіть, йдучи проти своїх цивілізаційних приписів). Це іллюстрація психології праворадикала, який вважає будь-який інший світогляд нападом на власну ідентичність, відповідаючи на нього руйнівною (і саморуйнівною також) агресією. Хіба ви не помітили, що заради перемоги над іншими, такі “захисники” створюють для самих себе найжахливіші умови життя, які призводять до стагнації і самознищення?

        Comment by Yulia_Peacedove — June 16, 2018 @ 11:30

        • Як я вже неодноразово пояснював, ситуація виборів — це не одні вибори, а неперервна послідовність. Саме з цього погляду, я не прибирав себе з ситуації, а робив ставку на майбутній процес. На відміну від примирення з припиненням будь-якого продовження, як пропонують автори фільмів-катастроф.

          Заражених голодних зовсім несвідомих та постраждалих півсвідомих дітей не можна вважати підвидом. Це однозначно демонструє заражена дівчинка, яка навмисно поширює вірус, розкривши вогнем сплячі спори: «Це вже не ваш світ!» Мирне співіснування з ними неможливе, тому має працювати перший принцип будь-якої цивілізації — виживання будь-якою ціною. Проливати сльози та міркувати над припустимими методами виживання можна буде тільки вижившим. Мертві не кусаються.

          Comment by maksymus — June 16, 2018 @ 15:21

          • А мені чомусь описана вами ситуація нагадала про релігійні війни в період, коли паростки модерного суспільства тільки прокльовувались. З точки зору правовірних релігійних фундаменталістів, суспільство, яке відмовилось від релігійних цінностей – це катастрофа. Певно, багато хто кілька сторіч тому уявляв іновірців як якихось нелюдів, з якими мирне співіснування просто виключене. Ідея ж, що можна побудувати суспільство на нерелігійних засадах, для середньовічних людей виглядала чимось схожою на ідею віддати світ монстрам. Іновірці нерідко зображались саме в образі монстрів, чи людей, охоплених демонами (звідси вже недалеко й до ідеї зомбі, які себе не контролюють, і взагалі належать до іншого виду).

            А загалом, кінематографічне осмислення меж співіснування з іншими – це безсумнівно позитивна тенденція. При цьому в загальному спектрі кінопродукції представалені і традиційні сюжети за принципом “хороші наші проти поганих їхніх”. Однак якщо в культури присутні й такі фільми, як описаний вами, це вберігає її від скочування на рівень типу “можем повторить”.

            Comment by criticalthinkerua — June 16, 2018 @ 16:33

            • Такі фільми чомусь не залишають шансів для виживання. Поставлені проблеми не розв’язуються жодним чином; ні ідеологічно, ні раціонально. Скажімо, по сюжету цієї стрічки жодне співіснування неможливе з тими, хто в будь-яку очікувану неодмінно хвилину непритомності може вас з’їсти, хто свідомо заражає повітря, добиваючи потенційно можливих виживших, від чого єдина людина змушена доживати вік в акваріумі-контейнері. Але автори не дають шансів людям переступити через власні моральні норми, що вже не діють у новому світі. Наче табу.

              Хоч якась ідеологічна відповідь — соціал-дарвіністська в цьому випадку — непристосовані попередники хай звільнять місце для наступних володарів світу. Тоді примирення з долею було б зрозуміле, адже люди слабкі, не впадають в дикість, і не їдять заражених. Раціональна відповідь полягала б в боротьбі до кінця, якщо не до перемоги, то до нанесення найбільшої шкоди загрозі в надії, що хтось десь виживе завдяки їхній боротьбі. Відповідь авторів ніяка — боротися неморально, а озвучити справжню ідеологію буде неетично. Здавайтеся одразу, може, матимете зручний акваріум з ласки нових господарів.

              P. s. До речі, обидва мотиви, і ідеологічний (божествене втручання), і раціональний (наукові досліди над зараженими) присутні повною мірою й досить розроблені в уже класичному постапокаліптичному «Я — легенда» (2007).

              Comment by maksymus — June 16, 2018 @ 17:59

              • Співіснування можливе – дівчина захищає свою виховательку, яка ставиться до неї гуманно і не бажає її знищити.

                Виживання можливе, за умови співпраці з новим поколінням – дівчина випускає спори, бо не бачить розв’язання конфлікту без загибелі агресорів, які відмовляються мирно співіснувати.

                Тут демонструються наслідки агресії, яка провокує агресію у відповідь. Виживає лише той, хто вибирає мирне раціональне співіснування та адаптацію до нових реалій. Ті, хто ладен знищувати до останньої краплі крові, – помирають, проливши останню краплю. Такі агресори не можуть адаптуватися до світу, який не відповідає їхньому негнучкому світогляду. Вони обирають позицію “або по-їхньому – або ніяк”. Це позиція насилля, за якою виграє найсильніший – що і відбувається. Вихователька вибирає позицію співіснування – і виживає, відстоявши не лише власне життя, але й життя власної культури через навчання нового покоління.

                Comment by Yulia_Peacedove — June 18, 2018 @ 11:00

                • При цьому дівчина знищує всі шанси останньої людини на виживання поза акваріумом, знищує всіх гуманних і негуманних людей, що залишалися десь там. (Свідомо знищує, в короткий період свідомості, поки не пройшла насиченість щойно з’їденим живцем собакою.) Натомість заражені діти утворюють авторитарну групу, де лідерство утримується фізичною силою. Прозорий мотив схиляння перед сліпим організованим насильством, примирення з ним, з паралельним перекручуванням і пристосуванням етичних уявлень. Отакі нові реалії. Жінка з акваріума навчає чогось насильників, що знищили її світ.

                  Навіть у заключних кадрах вона мала б поводитися раціонально, а не пораженськи. Скажімо, маючи лабораторію, вона мала продовжувати дослідження (на заражених також, якщо треба), щоб створити як не антивірус, так винайти спосіб, що дозволив би їй вийти з акваріума, щоб відстояти свій світ, а не колаборувати з чужими вбивцями.

                  Comment by maksymus — June 18, 2018 @ 11:19

                  • Тобто ви очікуєте від “дикунів” більшої толерантності ніж в даному випадку показують люди – адже за вашими міркуваннями вони мають оберігати існування людей, які свідомо бажають їхнього знищення. Ви вимагаєте від “інших” того, проти чого виступаєте в “своїх”.

                    Comment by Yulia_Peacedove — June 18, 2018 @ 21:43

            • Різницю між гіпотетичними і справжніми монстрами пояснювати треба?

              Comment by drewndia — June 17, 2018 @ 13:21

              • Ви маєте на увазі, що на відміну від кіношної фантастики, кілька сторіч тому в релігійних війнах кожна сторона вважала іновірців справжніми монстрами? Та й не тільки іновірців – наприклад, відьми теж нерідко зображались як монстри.

                Comment by criticalthinkerua — June 18, 2018 @ 22:04


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s

%d bloggers like this: