Діаріуш або тиск слова

May 31, 2018

Соціальні спостереження через десять років

Filed under: Київ, Різне — maksymus @ 09:02

 
Минуло багато років з часу короткої замітки про навколишній дарницький простір. Зміни не зупиняються ніколи. Жодна політична подія не оминала площу, що поміняла назву, жоден економічний виверт. Зміни накопичувалися безперервно, майже непомітні в буденному потоці. Та коли через півтора року відсутності повернувся, то раптом побачив, що наче пропустив, наче перескочив через цілий етап, а тому безліч відмінностей оприявнилися якнайнаочніше.

На вулиці зникло багато банків і аптек. Закрилися чи були закамуфльовані гральні заклади. Реконструйований великий торговельний центр відтягнув покупців, тому стали непотрібні деякі дублюючі магазини. Зате з’явилися магазини розливного пива, швидкі кредити, безліч обмінників та ломбарди. П’ять ломбардів і скарбниць тепер видно тільки з вікон! Чи не забагато? Зникли стаціонарні перукарні, зате відкрилося кілька вагончиків з чопорними назвами з англійських романів.

На зміни інфраструктури навколишньої ділянки справило великий тиск заселення нового кварталу різнобарвних висоток поруч на колишній «Резинці». Величезна маса нових дарниччан має тепер діставатися до метро, а єдиний короткий шлях до потрібних зупинок на Проспекті Миру проходить через мій двір. Постійний потік людей обертається величезним навантаженням на все середовище навколо. Пасажири, чекаючи на зупинках потрібний транспорт, мають інколи знайти якісь напої, інколи перекусити, а найважливіше — інколи знайти туалет. Звісно, таким туалетом для необтяжених культурою нових мешканців міста негайно стає навколишня тайга.

Залишається величезною проблемою повна відсутність вільного суспільного простору для відпочинку, характерна для Києва загалом. Навколо немає жодної лавочки, жодного місця, де людина могла б розслабитися хоч півгодинки. Тому знесення за програмою Кличка самочинних яток принесло не тільки деяке полегшення, а й нові проблеми. В пошуках хоч якогось місця відпочинку випадкові перехожі, відвідувачі та працівники місцевих магазинів стихійно знаходять собі звільнене від яток місце, що тепер удень використовується як майданчик для паркування, й, наче папужки на жердинці, незграбно розташовуються на ще радянській стаціонарній металевій огорожі-трубі. Кожного дня зростають купи паперового та пластикового сміття, що композиційно доповнює відходи торговельного центру, що його художньо розносить вітер. Комунальники не здатні нічого протиставити валу. Місце так і кричить про потребу якогось добре обладнаного літнього кафе.

Поява й поширення офіційних денних і підпільних нічних наливайок також вплинула на зміни навантаження на місцевість. Уночі (насправді, є якісь певні ночі, одна-дві на тижень) навколишні сидіння на зупинках та трубах почали перетворюватися на симпозіум пиятик з усього району з усіма відповідними наслідками для території. Зникнення банківських установ мало наслідком зникнення раніше постійно чергової машини охорони. Тепер тільки ранкові промені та вихід на вулиці собачників (ще зовсім диких, жоден не носить пакет) проганяють нещасних.

Зміни тривають, нові проблеми породжують нові рішення. Навколо смітників ставлять металеві щити, намагаються обладнати стоянки. Простір має бути засвоєний.


 

 

Advertisements

6 Comments »

  1. Ломбарди і позики – ознаки фінансового капіталізму, який існує наживаючись на відсотках боргів. Те саме можна побачити в промислових районах Англії та США.

    Comment by Yulia_Peacedove — May 31, 2018 @ 10:43

    • Я вбачаю тут не капіталізм, а зубожіння населення й неприємну економічну ситуацію, що постійно вимагає користуватися ломбардом та обмінником, брати швидкі кредити, а потім поруч спускати все в наливайках. Це така інфраструктура кризи, коли люди змушені нести в ломбарди цінні речі, в обмінники долари, а вже зовсім на дні брати кредити під шалені відсотки. Десять років тому тут були банки та аптеки, тепер ні ті, ні ті не потрібні; банки розорені, аптеки це для заможних.

      Comment by maksymus — May 31, 2018 @ 10:47

      • > аптеки це для заможних

        Пару років тому десь прочитала, що в Україні близько половини обороту аптекам дають різні препарати, поширені серед наркоманів. Декотрі з них продаються легально, бо за своїм основним призначенням не є наркотиками, однак можуть використовуватись як складові для виготовлення саморобних наркотичних засобів.

        Comment by criticalthinkerua — May 31, 2018 @ 16:00

        • Закрилися переважно поодинокі представники великих аптечних мереж і практично всі приватні аптечні точки, через які і йшов потік наркотиків. З чим це зв’язано, не знаю. Залишилося дві «білі», найстаріші аптеки району. При цьому заміна аптеки на розливне пиво була дуже помітна.

          Comment by maksymus — May 31, 2018 @ 16:39

  2. Співчуваю. У мене теж біля будинку зупинка, але завдяки скверикам біля навколишніх будинків проблема нічних пияків майже не відчувається.

    А ще згадую, як ви раділи нічній забороні алкоголю. Однак алкоголіки не зникли, а просто перейшли до нелегальної випивки :)

    Comment by criticalthinkerua — May 31, 2018 @ 16:12

    • Заборона зробила нічну пиятику нереґулярною. Скажімо, зникли молодіжні групки, перестали збиратися більш-менш пристойні мешканці. Тепер це тільки надто вже опущені й наркозалежні, що не гребують нічим. Навіть тим, що їм продає нелеґальна торгівля. Об’єктивно стало краще, бо тепер це не сусіди по під’їзду (через що стало чистіше й спокійніше на сходах), а чужі, що кучкуються на зупинках.

      Comment by maksymus — May 31, 2018 @ 16:27


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s

%d bloggers like this: