Діаріуш або тиск слова

May 29, 2018

Ґінкґо в Києві

Filed under: Київ, Розваги, Різне — maksymus @ 11:53

 

«Найкращий час посадити дерево був двадцять років тому.
А втім, нині також чудовий час.»
Китайське прислів’я

Ґінкґо дволопатеве (Ginkgo biloba L., Ґінкґо білоба) це симпатичне реліктове дерево палеозойської ери, що дивом збереглося до наших днів як єдиний представник своєї родини і свого класу, одна з найархаїчніших рослин на Землі. Ґінкґо має унікальний спосіб двостатевого розмноження, досліджений зовсім нещодавно. Мільйони років тому рослина була поширена в Північній півкулі, викопні рештки засвідчують існування кількох видів; нині ж, зі зникненням динозаврів, котрі переносили насіння, жевріє в природі в деяких місцевостях у Китаї, Кореї та Японії, і знаходиться на межі зникнення.

Європейські дослідники виявили ґінкґо наприкінці XVII ст. Німецький натураліст Енґельберт Кемпфер, перебуваючи в складі голландського посольства в Японії, побачив дерево в буддійському монастирі в Наґасакі, дав йому назву ґінкґо (що мало означати «сріблястий абрикос») і привіз саджанці в Утрехт, де посадив перші за останні кілька мільйонів років ґінкґо в Європі. Додаток білоба, тобто дволопатеве, додав до наукової назви Карл Лінней, розглядаючи особливі подвійні листики рослини. На своєрідне дволопатеве дерево звернув увагу Ґете, присвятивши йому романтичний вірш.

З кінця XVIII ст. ґінкґо стає неодмінним елементом оформлення міських парків Європи й Північної Америки. Популярність засвідчує той факт, що з описаних семисот тисяч дерев Нью-Йорка ґінкґо посідає поважне місце в першій десятці (20 тис. ґінкґо). Дерево виявилося ідеальним для міських посадок помірного клімату — стійке до шкідників, грибків та хвороб, морозу, невибагливе до ґрунтів та забруднення повітря, довговічне. Його плоди й листя широко використовують у медицині та кухні. В містах через особливий запах плодів висаджують переважно чоловічі особини.

В Україні перший відомий екземпляр посадили 1818 року в Ялті (нині під окупацією). Та хоча ґінкґо можна тепер знайти практично в кожному поважному парку від Ужгорода, де цього року розбили ґінкґову алею, до Харкова, спеціальну увагу українських озеленювачів міст воно не привертало до останнього часу. Можливо, цьому сприяв суто психологічний момент особливості дерева, небажання комунальників возитися з екзотами в звичайних посадках. Проте все частішають спроби поставити ґінкґо на належне місце, розглядаючи його як перспективне для озеленення промислових українських міст. Наприклад, ґінкґо було рекомендоване в програмі розвитку зеленої зони Києва 2005 року. 2009 року в колах міської адміністрації навіть вели розмову про заміну ними каштанів та тополь.

Але й досі ґінкґо залишається на периферії озеленювання. Ідеальне для міської посадки дерево чомусь досі не має належного поширення в Києві. Досі київські дерева ґінкґо дволопатеві можна перерахувати на пальцях. Що я і зроблю нижче.

1. Ботанічний сад імені Олександра Фоміна

Найстаріший екземпляр ґінкґо в Києві росте в Ботанічному саду біля університету. Два дерева було висаджено наприкінці XIX ст., одне з них виявилося жіночим. Чоловічий екземпляр зацвів уперше на 30-му році життя, в 1925 році, тоді ж було висаджено ще три молодші дерева, теж виявилися чоловічі. 1940 року жіночий екземпляр уперше на широті Києва дав насіння, але під час Другої світової війни його при незрозумілих обставинах знищили. Нині в парку кілька старих дерев, висаджуються й молоді.


Великі дерева зустрічають на нижньому вході в сад (на карті)
 

Нова посадка останнього десятиліття (на карті)

2. «Ґінкґо Сікорського»

Під такою назвою нині відоме дерево, висаджене теж наприкінці XIX ст. у парку, що згодом став міцем розміщення Київського політехнічного інституту. Рішенням Київради від 01.12.2011 № 730/6966 дерево оголошене ботанічною пам’яткою природи місцевого значення (має 2,2 м в охопленні, висота дерева близько 15 м).


Ґінкґо біля Будинку культури КПІ (на карті)

У червні 2015 року неподалік висадили маленький саджанець, подарований КПІ громадською організацією педагогів «Освітекс».


(на карті)

3. Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка

Два великі дерева ґінкґо в найбільшому парку були посаджені на початку 1950-х, пізніше експозиції доповнили ще кількома деревами приблизно в 1970-і роки. Є жіночі екземпляри, найстаріший був дуже плодовитий, але згодом раптово перестав родити. (На карті 1, 2.)


 

 

4. Парк «Сирецький гай»

На території гаю знаходиться Сирецький дендропарк, закладений як частина колишнього квіткового господарства, де вирощували декоративні ландшафтні дерева. Два дерева ґінкґо були висаджені 1953 року, виявилися чоловічими екземплярами, але одне потрапило в несприятливі умови й недорозвинулося. Велике ж ґінкґо дволопатеве є окрасою дендропарку, знайшло зручне місце між тисом далекосхідним, рододендроном та ялиною східною.


(на карті)

Парковий опис: «Ґінкґо дволопатеве (Ginkgo biloba L.), рік посадки 1953. Це дерево — одне з найбільш архаїчних дерев нашої планети, що збереглося до наших днів. Виникло від первісних голонасінних дерев приблизно 300 млн. років тому. Ґінкґо — єдиний нині живий представник «перехідної лінки» між папоротями й хвойними.
У природі ґінкґо збереглося лише в Китаї, з давніх часів його вирощували біля храмів як декоративну і лікарську рослину. З Китаю насіння дерева потрапило до Японії і Кореї. «Ґін» в перекладі з японської — срібло. Плід ґінкґо чимось нагадує абрикосу. Тому Кемпфер назвав знайдене ним дерево «сріблястою абрикосою» — «ґінкґо».
Ґінкґо чодово витримує умови міської загазованості, невибагливе до ґрунтів, стійке проти хворб, майже не пошкоджується комахами, довговічне. Окремі його екземпляри живуть 2000 років, зростаючи за цей час до 40 м заввишки при товщині стовбура до 1 м.»

5. Дендропарк імені Олександра Богомольця

Меморіальний науково-історичний дендросад (сквер) знаходиться у Печерському районі (Богомольця, 4). Тут у не дуже сприятливих умовах перебуває в тіні інших дерев одне слабке ґінкґо, висаджене приблизно на початку 1970-х років.


(на карті)

6. «Ґінкґо Пост-Волинське»

Два прекрасно розвинутих ґінкґо ростуть у дворі за типовим панельним будинком на вулиці Новопольова, 97б. Охоплення найбільшого дерева 1,4 м, висота 16 м. Рішенням Київради від 27.11.2009 №713/2782 ці два дерева оголошені ботанічною пам’яткою природи місцевого значення. Висаджені приблизно в 1970 році.


(На карті 1, 2.)

7. Дендропарк «Юннатський» у Подільському районі

Поодиноке старше ґінкґо було висаджено 1995 року на честь 70-ї річниці юннатівського руху в Україні; саджанець з івано-франківського розплідника. Добре розвинуте, але ще не починало цвісти. Цього року в північній частині дендропарку висадили кілька 8-10-річних саджанців з волинського розплідника.


(на карті)

8. Вулиця Івана Франка

Поруч з дитячим майданчиком у дворику на вулиці Франка, 24 росте цікаве подвійне ґінкґо, що виростає з одного кореня, посаджене приблизно 2000 року.


(на карті)

9. Співоче поле

На Співочому полі в жовтні 2009 року зірки української сцени (Олег Скрипка, Марія Бурмака та ін.) висадили 100 саджанців ґінкґо, подарованих Києву івано-франківським розплідником. Тієї ж осені заступник мера Ігор Добруцький збурив громадськість ідеєю заміни каштанів на ґінкґо. Проте однією промо-акцією все й закінчилося, системно розсадою ніхто не починав займатися.

Нині на Співочому полі можна побачити близько десятка маленьких дерев ґінкґо, розвинутих чи ні залежно від місця розташування. (На карті.)

10. Національний заповідник «Софія Київська»

Біля Софії в ідеальному місці зростають два чудові деревця ґінкґо віком близько 10 років.


Два ґінкґо біля Софії Київської (на карті)

11. Центр творчості дітей та юнацтва Оболонського району

2017 року біля ст. метро «Мінська» по периметру за огорожею Центру творчості висаджено 100 саджанців ґінкґо (вул. Тимошенка, 11б). Прекрасно розвинуті деревця 3-4 років висотою до метра. Розташовані дуже щільно, на відстані півметра одне від одного; через кілька років буде зрозумілий задум озеленювачів — розвивати як окремі дерева, чи як кущі. Посадку дбайливо поливають.


(на карті)

Підказав Gennady Shpak у коментарях.

12. Парк біля озера Тельбін

У сквері між вулицями Березняківською, Шумського та Тичини біля озера Тельбін у липні 2016 року була проведена спільна акція «Київзеленбуду» та «КРКА Україна». В нижній частині парку нині можна побачити близько тридцяти добре розвинутих рослин віком 5-6 років. Поруч у верхній частині жалюгідно жевріють чотири недоглянуті саджанця.


(на карті)

Табличка з описом: «Ґінкґо Білоба дволопатеве (Ginkgo biloba) — реліктове дерево, найдавніше, з тих рослин, що дожили до наших днів. Воно було поширено в мезозойську еру — сучасник динозаврів. В теперішній час Ґінкґо Білоба природно росте в Китаї, Кореї, Японії. Його шанують як священне дерево храмів, символ стійкості та довголіття. Вік дерев Ґінкґо Білоба може сягати 1000 років і більше. Рослина роздільностатева — є чоловічі та жіночі екземпляри, дерева сягають у висоту 30 метрів. Екстракт листя Ґінкґо Білоба дуже популярний у медицині.»


(на карті)

13. Декілька дерев є в Голосіївському парку імені Максима Рильського.

14. Одне дерево в київському зоопарку.

У виданні «Дендрофлора УРСР» 1939 року згадується одне ґінкґо в Першотравневому парку (нині Міський парк у центрі Києва). Проте, схоже, не збереглося.

* * *

Свою посадку п’яти маленьких саджанців на Проспекті миру ще рано згадувати в списку. Спершу вони мають перезимувати кілька років та дивом витримати тиск місцевого середовища. Одне вже пошкоджене, з решти ознаки росту видно тільки в двох.
 

Advertisements

28 Comments »

  1. А можливо, рентабельніше було зробити ставку на щось менш фундаментальне – наприклад, бузок чи якісь кущі? З великими деревами біля будинку пов’язаний ще один ризик, що з часом вони можуть заважати мешканцям. В 90-х сусіди, здається, навіть збирали підписи під зверненням до ЖЕКу, щоб комунальники спиляли дерево, яке розрослось, майже впираючись у вікна і затемнюючи кімнати. На моєму поверсі ефект не дуже відчувався, але все одно, коли дерево нарешті спиляли, в кімнаті стало світліше. Недарма більшість згаданих вами екземплярів вижили переважно в парках. І ще, недавно знов пожвавилось обговорення програми знесення хрущовок, тож у таких мікрорайонах, мабуть, ліпше обирати рослини з коротшим життєвим циклом.

    Comment by criticalthinkerua — May 29, 2018 @ 23:49

    • У дорослих ґінкґо листя й гілки чимось нагадують суміш ялинки та тополі. Вони не створюють непроникну тінь, але саме таку, яка потрібна для комфорту. Мало того, поки вони почнуть заважати, ці дерева вже стануть ботанічними пам’ятками, тож зможуть вижити при перебудовах. Хоча це також одна з незручностей — зростають повільно.

      Кущі я розглядав як варіант, але добре пам’ятаю, що кущі тут уже росли красивими рядами до середини 90-х, огороджуючи невитоптані газони. Але з погіршенням криміногенної обстановки в районі вони стали небезпечні, тому відновлювати не наважився. Кущі вимагають іншої культури проживання.

      Comment by maksymus — May 30, 2018 @ 05:29

      • > Але з погіршенням криміногенної обстановки в районі вони стали небезпечні, тому відновлювати не наважився.

        А в одному з попередніх записів ви чомусь дивувались, що Дарницю можна віднести до міських нетрів :)
        https://maksymus.wordpress.com/2018/02/06/500650/

        Comment by criticalthinkerua — May 31, 2018 @ 01:44

        • Тут особливість дуже локальна й не зв’язана з нетрями, а тільки з організацією простору. Все-таки з падіння 90-х минуло багато часу. Справа в тім, що поруч велика зупинка, десь уночі працює нелеґальна наливайка, а головне — повна відсутність будь-якого вільного суспільного простору для того, щоб просто присісти-відпочити. Тому весь місцевий континґент наркодиспансерів збирається вночі на сидіннях зупинки (і зупинок на іншому боці проспекту — періодично бігають), а це має наслідком погіршення для близьких газонів.

          Мої спроби цивілізувати посадку поруч і була викликана значною мірою цією особливістю.

          Comment by maksymus — May 31, 2018 @ 05:58

          • А може варто не цивілізувати, а викопати ямки на газоні, щоб любителі швендяти по них, пару разів підвернувши ногу, надалі їх обминали?

            Comment by criticalthinkerua — May 31, 2018 @ 16:14

            • Але ж у цьому і мені доведеться жити. Ні, краще шляхом покращення!

              Comment by maksymus — May 31, 2018 @ 16:28

              • Ви що, теж ходите по газонах? Ніколи б про вас такого не подумала :-)

                Comment by criticalthinkerua — May 31, 2018 @ 17:18

                • Я ж на них можу випадково подивитися. :-) І тоді задоволення від споглядання чи огида через розорення стає вже моєю емоцією.

                  Comment by maksymus — May 31, 2018 @ 17:48

                  • Звісно, про смаки не сперечаються, але як на мене, задоволення від споглядання газону тільки посилюється усвідомленням того, що у траві приховані пастки для міських оленів. Краще не перекопувати газон, а якомога акуратніше, намагаючись якнайменше зачіпати траву, видовбати неглибокі ямки, куди б нога могла провалитись по кісточку. Ну а потім щоразу відчувати внутрішнє задоволення, коли черговий міський олень потрапить у котрусь із ваших пасток :)

                    Я вже навіть трохи жалкую, що в мене під вікнами ніхто не витоптує газон :)

                    Comment by criticalthinkerua — June 1, 2018 @ 01:06

                    • У моєму будинку в 70-і роки жив один божевільний дідусь, котрому раптом став заважати транспорт. Той узяв свою дрібнокаліберну ґвинтівку й почав стріляти по автобусах, що його так дратували. Що з ним стало далі, історії невідомо. Пропозиція ставити пастки на місцеву фауну належить до такого самого арсеналу гри «на пониження». Навпаки, спроба довести територію до пристойного стану це вихід «угору», коли виграш здобувається для всіх. І для опущених п’яничок, і для туалетних хамів, і для дамочок з собачками, котрі кожного ранку розривають траву на газонах. І, звісно, для мене.

                      Comment by maksymus — June 1, 2018 @ 05:20

                    • От тільки не здивуюсь, якщо замість очікуваного виграшу отримаєте витоптаний газон зі зламаними деревами. І при цьому відчуття чергової поразки не скрашуватиметься хоча б усвідомленням, що ви принаймні провчили кількох мудаків.

                      Comment by criticalthinkerua — June 1, 2018 @ 17:42

                    • Тоді повторю спробу. Прямувати треба вгору, а не сприяти опусканню. Тільки так поширюється цивілізація.

                      Comment by maksymus — June 1, 2018 @ 17:51

                    • Але якщо шанси прямувати вгору примарні, тоді потрібно хоча б опускати інших. Мені здається, при калькуляції вигод і втрат ви чомусь вперто не бачите варіант, коли можна самоствердитись, погіршуючи становище інших. Спробую фінансову аналогію: коли курс гривні пішов вниз, дехто з тих, що отримують зарплату в доларах, раділи, що на тлі інших вони опинились у вигіднішій ситуації. І недарма раділи – погіршення становища інших означало поліпшення свого фінансового статусу.

                      Comment by criticalthinkerua — June 1, 2018 @ 18:17

                    • Ситуація відкритої суми. Тут усе, що хтось погіршує, хоч ви, хоч інші, погіршується для всіх, стається загальний програш, а не виграш передається від одних до інших, як у фінансовій аналогії з різними валютами. Так само, коли відбувається покращення суспільного простору, то покращення відбувається для всіх, і для вас також. У таких випадках гра на покращення завжди раціональна. І навпаки, вибір погіршення погіршує для всіх.

                      Comment by maksymus — June 1, 2018 @ 22:00

                    • Але ж якщо від погіршення більшою мірою страждають інші, то це означає, що можна себе виграшно почувати на їхньому тлі. Якщо ви не ходите по газонах, то не ризикуєте підвернути ногу, тож цей програш загрожує не вам. Крім того, якщо така пастка комусь відіб’є охоту надалі витоптувати газони, то це в перспективі крок до загального виграшу.

                      Comment by criticalthinkerua — June 2, 2018 @ 00:54

                    • Програш сповзання у варварство є програшем для всіх. Пастки на людей не стануть кроком до цивілізації, а тільки збільшують рівень варварства, що відбиватиметься і на мені, через моє середовище. Весь задум покращеня простору протилежний, виходить з протилежних основ збільшення рівня цивілізованості.

                      Comment by maksymus — June 2, 2018 @ 05:23

                    • Йдеться ж про пастки на мудаків, а не людей. А мудаків не шкода :)

                      Comment by criticalthinkerua — June 2, 2018 @ 12:32

                    • Задача ж протилежна — цивілізувати їх, зрештою зробити людьми. Нецивілізовані ж методи покарання призводять до протилежного результату, збільшується кількість варварів.

                      Comment by maksymus — June 2, 2018 @ 12:50

                    • Ви таки невиправний гуманіст. І це чудово :) Тільки чомусь іноді виникає непереборне бажання вас потроллити :-) Звісно, перепрошую за такі розваги.

                      Ви робите справді прекрасну справу. Успіху вам у ваших цивілізаторських зусиллях!

                      Comment by criticalthinkerua — June 2, 2018 @ 13:40

                    • Мене тут в прямому доступі тролять досхочу. Один п’яничка розлігся прямо на газоні, другий клієнт цивілізаторської місії розвісив сушитися шкарпетки на тоненькі саджанці, інтеліґентного вигляду курці акуратно кладуть бички, або ж ставлять стаканчики на підпорки (наче просто на землю буде порушення якихось внутрішніх вихованих бар’єрів). Прикольна сусідка підсадила багато квітів, аніскільки не потурбувавшись, що їх треба хоч інколи поливати, тому тепер ті наче засохлі палички. Хтось автомобілем заїхав на бордюр, знищивши посадку форзиції. Простір дуже пручається упорядкуванню, наче намагаючись повернутися до первісного безладу.

                      Comment by maksymus — June 2, 2018 @ 19:10

                    • Мабуть, із самого початку варто налаштуватись на те, що більшість рослин не виживуть. Тоді дикунство з боку двоногих парнокопитних не так зачіпатиме.

                      Мої сусіди з першого поверху захоплюються садівництвом і зробили у себе під вікнами досить велику клумбу, однак впродовж кількох років, особливо на перших порах, вони часто сварились із мешканцями верхніх поверхів, які викидали на клумбу сміття, вихлюпували якісь помиї. Дехто ще й хамив у відповідь: мовляв, чайна заварка і кавова гуща – це чудові добрива. На кущі бузку, немов імпровізований флюгер, і досі висить брудна ганчірка, яку хтось викинув згори.

                      Можливо, ваша сусідка щиро вважає, що якщо ви поливаєте дерева, то заодно поллєте і квіти. Це не такий поганий варіант, можна було б домовитись про взаємодопомогу у поливанні. А от шкарпетки варто було б просто викинути у смітник, або, принаймні скинути на землю, анітрохи не мучаючись докорами сумління, адже це й так міг би зробити вітер. Зрештою, гуманізм теж мусить мати межі.

                      Comment by criticalthinkerua — June 3, 2018 @ 03:38

                    • Я так і зрозумів, що хоча розкидану землю всю не заберуть і не винесуть, — тобто трава залишиться в будь-якому випадку, — з культурної посадки навряд чи щось виживе. Особливо переконався після першого тижня, коли наче все змовилося проти.

                      З поливом ще навесні довго вирішували з житловою конторою. На зборах мешканців вони навіть пообіцяли, що поливатимуть централізовано, але тепер відказують, що в них немає кранів, нічого не можуть зробити. Виносити ж згори ведрами не дуже зручно, це обмежений спосіб, що я й одразу пояснив сусідці, коли обговорювали можливу кооперацію.

                      Колись довго відучав сусідів згори кидати бички, що роками падали на балкон та залітали у вікна. Це неможливо. Наче слухає, наче розуміє небезпеку і для себе, але наступного разу знаходив недопалки знову. Добре, що з’їхали.

                      Comment by maksymus — June 3, 2018 @ 06:20

                    • На вікна можна повісити москітні сітки. В першу чергу вони вберігають від надокучливих комах, але є й додатковий бонус, якщо сусіди згори люблять щось викидати з вікон.

                      Comment by criticalthinkerua — June 3, 2018 @ 13:56

  2. Gennady Shpak: У мене на районі торік висадили кілька.

    maksymus: Якщо можна, дайте приблизно координати. Хочу подивитися на процес приживання.

    Gennady Shpak: отут goo.gl/maps/W7M9jCipHnH2

    maksymus: Дякую. Я так і думав, що в останні роки мали б висаджувати активніше і в місті, не тільки на дачах. Бо на ринку зросла кількість пропозицій саджанців.

    Irina Shostinska: А чим воно таке гарне для міст?

    maksymus: Не хворіє, не псується шкідниками, виживає в загазованих місцях, довговічне. Позитивні якості можуть обертатися на неґативні. Скажімо, те, що на них не живуть комахи, означає, що не годуються птахи й дрібні тваринки, це треба теж брати до уваги.

    Tin-tina Antonina: Це те саме, яким лікують порушення мозкового кровообігу? Білоба?

    maksymus: Широко вживають і листя, і плоди-горіхи. Знаходять застосування для лікування і серця, і для мозоку. І навіть просто в кулінарії.

    Comment by Comments_From_Facebook — May 30, 2018 @ 19:43

    • Щодо лікувальних властивостей гінкго, трапляється інфа, що вони дуже перебільшені, і насправді ефект майже не виходить за межі плацебо. Детально не цікавилась, але в декотрих публікаціях про псевдонауку серед прикладів шарлатанської медицини згадувалось і використання гінкго.

      Comment by criticalthinkerua — May 31, 2018 @ 01:51

      • Я не дивився спеціально лікувальні ефекти. З того, що на ринку препарати з ґінкґо подаються як панацея, навряд чи свідчить на користь дерева. Хоча те, що воно має якісь речовини, що відлякують шкідників і вбивають грибки, є беззаперечним фактом.

        Comment by maksymus — May 31, 2018 @ 06:02

  3. гарна підбірка…Мабуть, можна запропонувати долучити до “Карти видатних дерев Києва” http://osvitae.blogspot.com/p/treemap.html, у них там із гінкго є тільки Сікорського і Пост-Волинське.

    Comment by Микола — May 31, 2018 @ 21:45

    • Навряд чи дерева в спеціалізованих парках можуть вважатися видатними. Мабуть, їм потрібно спершу вижити багато років у загальному просторі.

      Comment by maksymus — May 31, 2018 @ 21:49


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s

%d bloggers like this: