Діаріуш або тиск слова

May 1, 2018

Райський тиждень

Filed under: Київ, Політологія, Розваги, Різне — maksymus @ 19:49

 
Київ завжди прекрасний. Але кожної весни настає один дивовижний тиждень, коли наше Вічне Місто перетворюється на справжній земний рай. Зазвичай такий час настає у другій половині квітня, одразу після тижня вітрів, що старанно здувають зимовий бруд з вулиць. Цього ж року запізнився до травня. Нині все квітне, буяє, зеленіє, біліє, синіє, барвить навколо усіма барвами.

* * *

У нововідремонтованій трапезній Видубицького монастиря відмітив гарно вироблену бронзову люстру зі світлодіодними лампочками-свічками. Ідея ж на поверхні! Нащо палити неекономні, неекологічні й пожежонебезпечні воскові свічки, коли можна в храмах провести звичний струм і прикрутити під іконами патрони для сучасного освітлення. Віруючі тоді проявлятимуть відданість релігійним переконанням з неабиякою користю, а не спалюючи марно внески в повітря. Лампочки можна ще підписувати молитвами чи звичними проханнями до вищих сил; довготривалі елементи освітлення виконуватимуть функцію зв’язку з небесами стільки, скільки дозволятиме їхній ресурс. «Благодатний» вогонь можна тоді привозити в акумуляторах, урочисто приєднувати до освяченої відповідним чином електромережі. Нове тисячоліття на дворі, а вони все зі свічками!

* * *

Біля пам’ятника Булгакову на Андріївському узвозі імпровізований концерт. Бандурист награє й співає варіант пісні «Ой служив я в пана…», заводячись при кожному нанизуванні повторів. Цікавий спосіб засвоїти простір біля українофобського знака.

* * *

На Хрещатику знімають кіно про Стуса. Проходив здалеку, від червоного аж пересмикнуло негайно всплилим комічним образом портьє з фільму «Дежа вю», котрий побачив білогвардійського офіцера й закричав «Наші в місті!», — не наші.

Допитливі коментатори в мережі помітили на знімальному майданчику прапори АзРСР замість УРСР, неймовірні для 70-х афіші з забороненими та репресованими назвами. Добре, що минуле так швидко відходить, що навіть для недешевого кінематографа не знаходять знавців відповідного періоду. Не через те, що так уже важко знайти консультантів, а тому, що не потрібно. Просто не потрібно! Люди в масі забули нещодавнє радянське минуле настільки, що не помітять кричущих невідповідностей та анахронізмів у картині навіть на найбільшому екрані.
 

6 Comments »

  1. > навіть для недешевого кінематографа не знаходять знавців відповідного періоду…тому, що не потрібно.

    Це завжди погано. Як би ми не ставились до якогось періоду, а якісне історичне кіно має якомога точніше відтворювати атмосферу епохи. Якщо ж розрахунок на те, що невибаглива публіка схаває халтуру, то це свідчить про плекання поганого смаку, який згодом проявиться і в тому, що публіка залюбки хаватиме всілякі фейки та іншу інформаційну лапшу. Неповага до глядачів і ставка на безпам’ятство не повинні тішити.

    Comment by criticalthinkerua — May 1, 2018 @ 22:58

    • З самого початку індустрії кіношники та телевізійники засвоїли спосіб позначення епохи якимись стереотипними штрихами. Причому такими штрихами, що не мають стосунку саме до того періоду, що зображується. Глядачі очікують певного антуражу, музики, мови акторів. Скажімо, фільм/мультфільм/серіал про Давню Грецію. Звучить обов’язкова мелодія сіртакі, написана для фільму 60-х. Тепер дісталися до подій ще нашої пам’яті. І це виглядає так само смішно.

      Comment by maksymus — May 2, 2018 @ 06:43

      • Кіношники не лише підладнуються під стереотипи, а й творять їх. Щодо багатьох другорядних деталей у публіки немає якихось однозначних очікувань – вона з однаковим успіхом може сприйняти і автентику, і політ режисерської фантазії. Звісно, режисерам легше схалтурити, ніж сумлінно поставитись до відтворення історичного антуражу певної епохи. Але не варто прикриватись бажаннями публіки, бо в даному випадку ними керує не бажання догодити публіці, а елементарні лінощі і непрофесіоналізм.

        Comment by criticalthinkerua — May 2, 2018 @ 14:49

        • Мене тут більше цікавить те, що вони вважають неважливим. У принципі, все має замінити гра акторів й нарізка відеоряду. Скажімо, напне подушку на голову трикутником, і гратиме Наполеона так, що глядачі віритимуть. Неважливість для декораторів це і є надійний маркер відходу епохи в сферу суспільного забуття. Все, вже не знають і не мають знати, що і як було.

          Згадував уже, як один з молодших офіцерів, заповнюючи документи на слухачів курсів, не зміг розпізнати абревіатуру ВЛКСМ. Усе, це вже стало неважливо, давня історія, що не складає анінайменшої частини сучасного життя.

          Comment by maksymus — May 2, 2018 @ 15:18

  2. Ви з годинниковими стрілками, вони зі свічками. :)

    Свічки мають свої переваги для культів. Це і чутливість до рухів повітря, і спосіб вмикання, і низька дисперсія строку служби. Електронну свічку, звісно, можна навчити чого завгодно, але кого здивуєш коли електронна свічка вмикатиметься сама коли до неї підносишь іншу запалену електронну? Це вам не різні олії, за допомогою яких свічки дивним чином запалюються, а протягом певного часу горять, та не згоряють.

    Comment by drewndia — May 9, 2018 @ 16:27

    • Ну, я ж не вкладаю в стрілки якийсь культовий смисл. Це питання елементарної зручності.

      За допомогою сучасних лампочок можна відтворити ще більші дива, що вони вражали б древніх (і можуть навіть привернути увагу сучасників) значно більше за фокуси факірів. Вони реаґують на звук та рівень освітлення, міняють колір, підключені до мережі тощо.

      Comment by maksymus — May 9, 2018 @ 20:15


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: