Діаріуш або тиск слова

April 30, 2018

Результати озеленення

Filed under: Екологія, Життя, Київ, Розваги, Різне — maksymus @ 14:23

 
За тиждень, у спортивному режимі кілька годин кожного ранку розкидав привезені тонни ґрунту, посадив обрані саджанці, засіяв газонною травою. У перший день по завершенню виглядає дуже непогано. Радує око.

Посадив зрештою дві сакури, п’ять ґінкґо (дивлячись на щойно написану назву, подвійно задоволений своїм вибором), кілька кущів форзиції. Якби це була приватна ділянка, не мав би навіть причин розповідати далі. Але важлива обставина відкритого суспільного простору вносить певні корективи. Реакція людей навколо заслуговує на спеціальну згадку.


У перші дні деякі місцеві мешканці, бачачи мене з лопатою та граблями, розпитували, дізнавалися; мало хто пропонував допомогу (як виявилося, просто на словах). Під кінець просто віталися, бо вже звикли до купи землі з людський зріст й до того, що хтось її розкидує. Кілька сусідів кинулися набирати ґрунт собі, хтось запитував дозволу, хтось мовчки, потім за халявним чорноземом щодня приходили з усіх навколишніх будинків. Оскільки замовив майже вдвічі більше, ніж потрібно було для виконання локальної задачі, не надавав цьому значення аж до самого завершення. Тільки тепер побачив, що наочна відсутність купи не зупинила нікого — продовжують таскати, роблячи ями в рівному засіяному й политому газоні. Наступного разу цю особливість нашого народу треба буде врахувати, замовивши спеціально для таких добродіїв другу вантажівку.

Саджанці дерев для підтримки огородив рейками, збивши незграбні трикутники. Це одразу врятувало деревця з лунками від собак, які першими з місцевої фауни почали випробувати їх на міцність. Подивлюся згодом, скільки флора зможе вижити в таких умовах. Перш ніж висаджувати на двір, підготував заздалегідь ямки з землею. На газонах під поверхнею повно будівельного сміття, щебня, піврозкладеного мотлоху, тому все треба було викопувати й перекопувати окремо. Особливість суспільного простору в тому, що будь-що залишене без догляду одразу тобі не належить. Єдина сусідка, яку надихнув мій приклад, привезла й підсадила на підготовлені для дерев місця свою розсаду, а в деяких випадкові перехожі негайно влаштували імпровізовані смітники. Довелося пересаджувати й чистити.

Зранку п’ятниці побачив поруч з будинком місцевих безпритульних. Вони цілу ніч пиячили, розкидаючи сміття свого банкету навколо. Побачивши мене з граблями, зазбиралися. Один взяв якийсь шмат паперу, підійшов і запитав: «Братан, куди можна викинути?» Такі залишки інтеліґентності мене розчулили. Показав на смітник у кількох метрах, біля якого вони провели ніч, зовсім не помітивши.

Уже сьогодні, коли робив знімок нижче, напоровся на незадоволення прибиральниці з сусіднього магазину. — Не знімайте мене! Не знімайте мого собаку! (Нащось прив’язала песика до кущів прямо на розкопаній ділянці.) Отакі дивні люди. Я б їх навіть не помітив, якби не почалася істерика.

Цікаво, що кожна категорія випадкових перехожих переконувала, що деревця не виживуть через когось іншого. Пиятики, котрі зранку намагалися потеревенити «по душах» хоч із кимось, запевняли, що молодь витопче чи тварини пошкодять. Молоді люди зовсім не звертали уваги. Собачники зауважували, що витопчуть бомжі.

День перший. Пішов відлік свого роду перегонів на виживання. Чи встигнуть саджанці взятися й зміцнити настільки, щоб не залежати від випадкового вандалізму, дурості та просто міської екології? А втім, моя справа зроблена, і це добре.

 


 

 
Основна частина ділянки перед будинком. До і після робіт. (30 квітня 2018 року)

 

4 Comments »

  1. Нічого, скоро засеруть. Така вже паскудна людська природа :-)

    У парку неподалік комунальники цими днями роблять ремонт, серед іншого, привезли цеглу на оновлення доріжок. Однак сьогодні бачила, як дехто використовує цеглини як огорожу для імпровізованих вогнищ, влаштованих прямо на газоні. А ще з року в рік повторюється звична картина: https://irengloria.dreamwidth.org/29813.html

    Comment by criticalthinkerua — April 30, 2018 @ 19:56

    • Це прямий наслідок радянського житлового питання, змішування соціальних прошарків, відсутності в тій культурі поняття приватної власності й абсолютної відчуженості людей од суспільного простору, до якого вони й нині наче не мають стосунку. Проте щось має витягнути з цього стану.

      Comment by maksymus — April 30, 2018 @ 20:51

      • Змішування соціальних прошарків у перспективі могло б відіграти конструктивну роль, запобігаючи утворенню міських нетрів, заселених декласованими елементами.

        А щодо приватної власності, то в курсі про урбаністику на Prometheus зазначалось, що одна з найприкметніших особливостей саме пострадянських міст – це значно більша осілість і менша готовність до міграції. Наскільки пригадую, там вказувалось, що майже 90% населення володіють своїм житлом (як приватною власністю, чи прописані і постійно проживають в державному житлі), тоді як для західних країн характерно те, що досить значний відсоток населення знімає житло, часто переїжджає з одного житла в інше. Тобто, саме пострадянське населення значно сильніше ментально прив’язане до місця свого проживання.

        В будь-якому разі, успіху вам, а головне – витривалості у протистоянні з мудаками.

        Comment by criticalthinkerua — April 30, 2018 @ 23:30

        • При змішуванні на нетрі перетворюється все місто. Людина виходить з власної квартири за броньованими дверима, й потрапляє в чуже, в чужий простір, що не має для неї цінності, щоб доглядати. Проте навіть у найгірших випадках суспільний простір якимось чином ділиться на впорядкований та занедбаний. Наприклад, курці кинуть недопалок не просто під ноги, а намагатимуться засунути в тріщину в стіні, приховати під нестриженою травою в клумбі тощо. Якесь самочинне звалище виникатиме там, де хтось залишить неприбрану ділянку. І навіть найгірші вандали відчуватимуть незручність смітити, якщо сприйматимуть простір за впорядкований. Як приклад, загадані вище пиятики, котрі роками спивалися на тому самому місці, не переймаючись через бруд, — проте дещиця ще початкової доглянутості поруч змусила і їх запитати про смітник.

          Саме на те, щоб створити якусь ілюзію впорядкованості, щоб чуже не було чуждим, пішли мої зусилля. Це досить крихка межа, але її треба пробувати проводити.

          Comment by maksymus — May 1, 2018 @ 05:36


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: