Діаріуш або тиск слова

December 8, 2017

Жерміналь з дуже далекого фрімера

Filed under: Політологія, Розваги, Різне — maksymus @ 19:07

 
Подивився нещодавно відновлений французький фільм «Жерміналь» (1993) за романом Еміля Золя. Класичний сюжет боротьби шахтарів був добре відомий ще з радянської школи, але значна часова відстань і зміна епохи несподівано винесла мені на перший план непомітні раніше деталі.

Спрощуючи головну лінію фільму, шахтарський реґіон під час світової кризи був збурений на приречений страйк соціалістичними й анархістськими аґітаторами. Ні корпоративні, ні дрібні власники копалень не здатні пояснити економічні причини зменшення виплат. Через зруйновану довіру й брак комунікації страждають усі. Власники, шахтарі, бакалійники, внутрішні війська, іноземці-штрейкбрехери. Страйк починається й очікувано програє, аґітатори зрештою полишають знівечену й окрадену місцевість для подальших революцій. Жирним кінцевим штрихом російський анархіст перед утечею здійснює прощальну диверсію.

На перший план нині виходить оцей брак комунікації еліт і населення. Так, буржуазія кінця XIX ст. їсть спеціально замовлені з узбережжя устриці й креветки, але ж і робітники того часу при всіх побутових негараздах мають свою щоденну каву й не оминають генделиків. Проте варто було вкинути в маси думку, що робітники несправедливо ображені, як жодні міркування перестали діяти. Пояснити тим ображеним, що навіть дрібні недоплачувані су зроблять продукцію неконкурентною, шахти просто закриють, а вони опиняться на вулиці, ніяк неможливо. Це надто складні матерії, що їх, утім, разом з усіма ризиками чудово розуміють ліві аґітатори, обговорюючи плани дій.

І роман, і фільм завершуються передбаченням великих змін. Нині ми, живучи в посткомуністичному світі, на століття зруйнованому й окраденому через російську революцію, бачимо, до чого це призвело. І все одно, навіть зараз нам раз у раз бракує розуміння важливості того самого — комунікації і довіри.

18 Frimaire CCXXVI
 

Advertisements

15 Comments »

  1. Разом з тим, сильний профспілковий рух був одним з чинників появи суспільства добробуту. В ХІХ ст. робітники таки справді досить часто були несправедливо ображеними, і неодмінною складовою шляху до порозуміння було врахування їхніх прав.

    А наша теперішня ситуація більше нагадує бєзпрєдєл регіоналів. Влада переступила межу в розправі з політичними опонентами, тож не дивно, що після цього не випадає сподіватись на успішну комунікацію чи тим більш довіру.

    Comment by criticalthinkerua — December 9, 2017 @ 01:01

    • Ідеї нерівномірного розподілу суспільного добра в профспілковому русі була загорнута в кілька варіантів обгорток, і майже одразу стали переважати тоталітарні варіанти, ті ж соціалістичні, як їх описав Золя. І хоча профспілки й подібні інші об’єднання самопомочі як осередки горожанського суспільства виконували важливу функцію інтеґрування незалучених верств до національної політики, були інструментом розширення виборчих прав, зрештою, першими найуспішнішими стали ті країни, де профспілковий рух з якихось причин не радикалізувався як знищувач несправедливого режиму, а відповідно, населення яких не було змушене проходити через досвід спокуси простих рішень марксизму. Можливо, там на заваді стали інші об’єднання і структури суспільства, яких нам досі бракує.

      Comment by maksymus — December 9, 2017 @ 06:20

      • З іншого боку, чим авторитарніший режим, тим менше шансів на появу структур, які сприятимуть ненасильницьким змінам. Теперішня наша ситуація – це цілком закономірна реакція на спробу “закручування гайок”. Саакашвілі, ясна річ, клоун, але його переслідування показує, що чекатиме тих, хто справді візьметься за боротьбу з корупцією. І це дуже загрозливий симптом. Тож краще спалах радикалізму зараз, поки режим ще не став настільки несправедливим, що не залишатиме іншого виходу, ніж його насильницьке знищення.

        Comment by criticalthinkerua — December 9, 2017 @ 19:40

        • У момент початку російської аґресії стало зрозуміло, що і цього разу не вийшло легко. Знайшов свій старий запис з датою 4 березня 2014 р.: «І тут ми потрапляємо в пастку воюючої країни. […] Політики відзначають свою перемогу над вулицею закритими засіданнями Ради. Війна все спише і виправдає винятковими обставинами. Переможна, чи ні, Кримська кампанія вже змінила український політичний ландшафт з революційного на застійний, хоча навіть перші демократичні вибори ще попереду».

          Що не вишло так, як сподівалося, що реформи здійснюються тільки під зовнішнім тиском, це суспільству стає очевидно тепер, з кількарічним запізненням. Мабуть, вже стає зрозуміло і те, що потреби у влади дослухатися іноземних рекомендацій зменшуються з економічною стабілізацією. Проте війна, яка все надовго заморозила, нікуди не ділася, і перенесення її в столицю буде зовсім не найкращим варіантом. Виходом могла б бути підготовка до наступних виборів з нормальною програмою, але саме цей політичний варіант дискредитується і випаровується зараз на акціях біля Верховної Ради.

          Comment by maksymus — December 9, 2017 @ 20:21

          • Якраз масові акції підвищують ймовірність появи нормальної альтернативи. Якщо зараз суспільство проковтне тиск на НАБУ, то це значно прискорить сповзання до колишніх практик імітаційної демократії. Натомість протести показують, що попит на нових політиків існує. А щодо війни, то коли суспільство погодиться на згортання боротьби з корупцією, то війну воно вже програло.

            Comment by criticalthinkerua — December 11, 2017 @ 05:23

            • Якщо, як ви кажете, на акції збирають клоуни, то нормальна альтернатива не тільки не з’являється, а дискредитується нав’язаною клоунадою. З Антимайдану не виросте нормальний Майдан. Адже нормальній альтернативі в такій ситуації доведеться відбиватися на два фронти, затиснутій між авторитаризмом і популізмом.

              Корупція і війна це завжди споріднені речі. Сама витратна модель утримання будь-якого війська стимулює до корупції. Починаючи від військкоматів, де звичайні люди вирішують, кому надсилати повістки, до класичних прапорщиків у підрозділах. У закритій структурі корупція завжди матиме поживний ґрунт. Проте я розумію, що ви повторюєте популярну нині тезу про подолання корупції як передумову успіху країни. Ця теза слугує спрощеним поясненням для міжнародної спільноти чому в нас не виходить. Насправді ж, зв’язок непрямий, корупція й економічний розвиток зв’язані не безпосередньо, а через певні суспільні передумови.

              Comment by maksymus — December 11, 2017 @ 05:36

              • > Якщо, як ви кажете, на акції збирають клоуни, то нормальна альтернатива не тільки не з’являється, а дискредитується

                Під час Майдану тодішні опозиційні політики теж сприймались як клоуни (здається, навіть в котромусь із ваших тодішніх записів була картинка про Яценюка, Тягнибока і Кличка на тему “Трус, Балбес и Бывалый”, зараз ліньки шукати). Але, попри іронічне ставлення до політиків зі свого ж табору, протест не дискредитувався, і Майдан був нормальнішим, аніж будь-хто з тодішніх його лідерів. Важливіше не те, хто збирає, а те, за що збираються.

                > Корупція і війна це завжди споріднені речі.

                Однак левова частка корупції стосується не військової сфери. У тих же державних закупівлях військова частка не головна. І зрештою, саме корупція у мирному житті завдає країні більших збитків, ніж війна. Боротьба з корупцією – не єдина передумова успіху, але дуже важлива. І якщо народ вийшов на підтримку антикорупційної інституції, то це дає шанс нормальним політикам. Гірше було б, якби мовчки проковтнули.

                Comment by criticalthinkerua — December 11, 2017 @ 22:05

                • Постійною темою Євромайдану було те, що його збирають не лідери, а це є самоорганізацією народу. Трійка «Боягуз, Белбас і Бувалий» сприймалася як така, що відбиває критичне ставлення учасників до сцени. Саме так, важливо не те, хто збирає, а за що. Не трійка тоді збирала протест, і саме лідери не змогли тоді навіть сформулювати програму змін (навіть напис «Голосуємо особисто!» досі не має політичних наслідків), що ми всі тепер відчуваємо як програш. Партійні представники приходили на протест, але не очолювали його. Якщо пригадуєте, кожна зустріч тієї трійки з тодішньою владою сприймалася спершу як підозра — чи не зрадили, чи не здали протест.

                  Цього ж разу збирає клоун, для своїх клоунських вимог і своїх клоунських задач, що не мають жодного стосунку до вимог народу. Скажімо, гасло зняття недоторканності типово клоунське, або ж популістська вимога антикорупційного суду замість антикорупційного реформування суду. Бачив на протестах гасла про імпічмент, про небажання продажу землі, про соціальні виплати. Все це під червоно-чорними прапорами, як типовою імітацією національної складової протесту. Клоуни ще й «Кача» крутили одного разу над економічним протестом, не розуміючи, що до чого тулиться. Пропонують усе, і нічого. Жодної з тих проблем, що справді турбують українців.

                  Головне, народ не вийшов за все це абстрактно-невизначене. Гасло «проти корупції» цілком порожнє. І загалом добре, що їм удалося створити тільки таку імітацію протесту.

                  Comment by maksymus — December 12, 2017 @ 06:21

                  • На Майдані теж можна було зустріти найрізноманітніші гасла, з самого початку нерідко вигулькували досить неоднозначні лозунги. І наскільки пригадую, найбільше на них звертали увагу ті, хто виправдовував власну пасивність – мовляв, на Майдані зібралась купка клоунів, до народу це не має жодного стосунку. Що ж, якщо корупція вас не турбує, якщо ви ладні мовчки дивитись на згортання і пробуксовування реформ – це справді не ваш протест.

                    Позавчора вийшло досить багато людей, так що ваша репліка про “народ не вийшов” нагадує демагогію кишенькових журналістів часів Кучми чи Януковича. А мене саме кількість протестувальників обнадіює – значить, попри наростаючу за останні пару років байдужість, у суспільстві все ж таки достатньо тих, хто не погодиться мовчки спостерігати повернення до безпрєдєлу. Саме ті, хто знов вийшов на вулиці, створюють попит на нових політиків. А ви сидіть на дивані і обгиджуйте чужі протести – для вас це, схоже, найвідповідніша ніша.

                    Comment by criticalthinkerua — December 12, 2017 @ 20:34

                    • Не мій протест, бо за всіма ознаками це Антимайдан. Імітаційний, популістичний, вождистський, схильний до лівих гасел, як у випадку з непродажем землі. На цьому Антимайдані також уже прозвучало класичне ліве гасло усіх часів: «кидайте зброю, повертайтеся додому». Рівно стільки, скільки сприймають такий рівень політики, і вийшли позавчора.

                      Я спокійно обгиджуватиму цей чужий химерний протест, адже все, чого можуть добитися під такими збірними гаслами до всіх і ні до кого, від зняття недоторканності з депутатів, щоб залишити їх беззахисними перед будь-якою виконавчою владою, до імпічменту цій виконавчий владі (висловлені разом ці два гасла є шизофренічними, адже депутати без недоторканності і при зловживаючій владі ніколи не зможуть проголосувати за імпічмент), — це забезпечення переобрання Порошенка через рік при паралізованій опозиції. Беззаперечною є вигідність для правлячої групи такого імітаційного протесту при реальних загрозах з боку інших, досить страшних в теперішніх умовах популістів (Тимошенко, Ляшко), саме тому з боку влади так крутять танці навколо Саакашвілі, концентруючи всю увагу на його персоні.

                      Comment by maksymus — December 12, 2017 @ 22:09

                    • Значна маса протестувальників вийшла в першу чергу на захист НАБУ, бо побачила, що зараз робиться відверта спроба повернутись до старої системи кришування корупції. Протестувальників змусило зібратись те ж саме, що обурює й західних політиків, і це, до речі, один з найпевніших індикаторів, що протест має вагому причину. Правда, ви живете в якійсь паралельній реальності. Не здивуюсь, якщо навіть міжнародні заяви ви припишете впливу наших популістів :)

                      Comment by criticalthinkerua — December 13, 2017 @ 00:27

                    • Вихід «на захист НАБУ» це неабияке спрощення. Протест був зібраний під Саакашвілі пару місяців тому з трьома слабкими вимогами, про які вже зауважував ще тоді, що це для мене типові антивимоги. Під початкові протестні акції різні учасники почали підводити різні власні антивладні гасла, що їх я вже кілька згадав. Тому поруч можна було побачити, наприклад, Лещенка і Парасюка. Освітлювати взялися кілька опозиційних каналів, новинний канал опоблоківця Мураєва, наприклад, чи канал Садового, чи 112-й з невідомими власниками, афілійованими з колишньою біло-голубою владою. Всі різні, але об’єднувало протест бажання і пропозиція простих рішень, неможливих простих рішень. Далі події вже розвивалися в типовій логіці нарощування протесту при власних іграх різних гілок виконавчої влади (міліцейські ігри типу «спіймали-відпустили» активістів про це просто кричать).

                      Увага міжнародних спостерігачів не дивна, але це типова дипломатична увага до нерозв’язуваних проблем у країнах третього світу, що проходять по відомству абстрактних загроз. Боротьба з тероризмом, наприклад. Не конкретна проблема ісламського радикалізму, що через політкоректність його на ім’я не можна називати, а абстрактна боротьба з абстрактними терористами. Чи боротьба з голодом в Африці; не запобігання геноциду чи знищення людожерських режимів, які прирікають населення на голод, а боротьба з голодом. Абстрактна. Такого ж характеру боротьба з корупцією. Не конкретні заходи з відбудови прозорих стосунків населення з дозвільними і репресивними системами, в яких було б менше місця корупції, а абстрактна боротьба. Так боротися міжнародні організації вміють десятиліттями, висловлюючи свої типові занепокоєння.

                      Comment by maksymus — December 13, 2017 @ 06:10

                    • До речі, свіже незадоволення в стилі «Тугай-бей розсердився» тепер у сторону політизації роботи НАБУ:
                      «Далі виступати почала посол Великої Британії Джудіт Ґоф, яка критикувала Артема Ситника за зайвий піар у роботі НАБУ. Її підтримав посол ЄС Х’юґ Мінґареллі, який говорив, що посли продовжують підтримувати антикорупційні органи України, але їм не можна впадати в політику. Мінґареллі і посол Британії були доволі жорсткими. Вони дали зрозуміти Ситнику, що треба працювати „тихіше“, — зазначив один із співрозмовників.» (ТСН, 13 грудня 2017)

                      Comment by maksymus — December 13, 2017 @ 15:44

                    • > Вихід «на захист НАБУ» це неабияке спрощення. Протест був зібраний під Саакашвілі

                      Але після спроби арешту Саакашвілі протест набув нового значення. Про мотивацію тих, хто не підтримуючи Саакашвілі, тим не менш вийшли на його захист, досить влучно написала Діана Макарова:
                      https://uk-ua.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1618830911510937
                      Політичні ігри наблизились до небезпечної грані, і багато хто в суспільстві це відчуває. Причому не тільки в нашому, адже міжнародні заяви цього разу були досить різкими. Коли між різними гілками влади виникають ігри в “бєзпрєдєл”, це в будь-якому разі небезпечний симптом, адже за ним стоять не тільки підкилимні розборки, а й зондування ґромадської думки: якщо суспільство пасивне, то ці ігри дуже швидко можуть стати серйозними.

                      Comment by criticalthinkerua — December 13, 2017 @ 23:06

                    • Абсолютно зрозуміла логіка протесту — підвищувати ставки у сподіванні, що зіграють. Незатримання Саакашвілі також мало наслідком таке підвищення ставки, що була зроблена раніше під час прориву кордону. В тому й полягає гра на ту природну емоцію захищати ображених за вашим посиланням. А якщо без емоцій, без зайвого притягування «безпредєлів», то це питання леґітимності влади, що досі не відновлена повною мірою після втечі попредників. Бо відбулася тільки одна зміна, а має пройти наступна передача. Пройти гладко, без протестів, без силових варіантів. І от, якщо цього процесу суспільство не забезпечить у кампаніях наступних двох років, тоді буде знову справжній Майдан. А той протест, що збирається тепер як збірна солянка різноманітних популістів і ображених, тільки віддалятиме таку передачу.

                      Comment by maksymus — December 14, 2017 @ 07:01


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: