Діаріуш або тиск слова

November 30, 2017

Тук-тук, я в ідентичності

Filed under: Політологія — maksymus @ 18:54

 

«Тільки ті, хто мають ідентичність, можуть зрозуміти, чому хочеться її позбутися.»
Леон Візельтір. Проти ідентичності.

«Туманна», «незбагненна», «невимірна», «неоднозначна», «всепроникна», «наївна», «дуалістична». Це все кажуть про ідентичність, що чомусь завжди вислизає з-під найуважніших об’єктивів.
 

Насправді, ідея ідентичності не тільки допомагає подолати прогалину між «має бути» і «є», а й постає спробою погодити й поєднати те, що роз’єднала сучасність: правду і цінність, раціональність і традицію, знання і соціальну близькість, індивідуальне і колективне. Чим слабшим стає відчуття приналежності, тим сильніше прагнення створити, змінити чи викувати ідентичність. Вражає двоїстість ідентичності: обіцяючи подарувати вам незалежне існування як самобутньому, постійному й незамінному індивіду, вона водночас приберігає й тримає для вас безпечну нішу в громаді, з якою ви з тих чи тих причин ідентифікуєте себе більше, ніж з іншими групами.
(Леонідас Донскіс. Збентежена ідентичність і сучасний світ. К., 2010. С. 27)

 
Ідентичність наче розв’язує проблему сучасної кризи індивідуальності, відкладаючи в сторону великі ідеологічні проекти.
 

Проект Просвітництва відкидається і скасовується щоразу, коли ми виступаємо на користь раси, кольору шкіри чи класу, замість підтримувати права людини та солідарність як універсальний принцип. Значною мірою це стосується й ідентичності, що випливає на поверхню тоді, коли розпадається імперія, велика потуга чи правильний проект морального й соціальнього ладу. Ідентичності є руїнами Просвітництва. В певному розумінні вони є руїнами нашої віри в загальне людство.
(Леонідас Донскіс. Збентежена ідентичність і сучасний світ. К., 2010. С. 91)

 
Разом з індивідуальністю, що нині перетворюється на множинні ідентичності, втрачають підґрунтя лібералізм, консерватизм, соціалізм та інші всезагальні ідеології, звернені до індивідів усього людства. Окремі групи виокремлюють власні непроникні ділянки й діляночки, закриваючись ідентичністю від універсального в невибагливих захисних будиночках.
 

Ідентичність — як гріх: але хоч як ми їй опираємося, уникнути її не в силі.
(Семюель Хантінґтон. Хто ми?)

 

Advertisements

Leave a Comment »

No comments yet.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: