Діаріуш або тиск слова

November 9, 2017

Дві причини не вживати фемінітиви

Filed under: Мова, Ґендер — maksymus @ 07:05

 
Початок запису
 
 
Додаток 2
Безпояско О. К., Городенська К. Т., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. — К.: Либідь,1993. — С. 57-63.
 

 
Іменники спільного роду
 
МАСКУЛІЗМИ
 
Маскулізми, які дослідники називають словами «спільної» статі, двородовими лексемами, у східнослов’янському мовознавстві відносять до іменників «спільного» роду, тому що розмежування статі не закладене в форму слова; з цим терміном пов’язане вживання назв соціально-активних осіб чоловічої статі для позначення осіб жіночої статі. Назва «маскулізм» походить від лат. masculinus — чоловічий і зумовлена тим, що іменники мають форму, марковану граматичним чоловічим родом, але позначають осіб обох статей. Набір лексичних значень іменників «спільного» роду вміщає назви офіційних, адміністративних, посадових осіб: президент, прем’єр-міністр, посол, дипломат; назви учених ступенів і звань: кандидат або доктор наук, доцент, науковий співробітник, професор; назви осіб за військовими спеціальностями: лейтенант, капітан, майор, офіцер; соціально-оцінних характеристик: член уряду, профспілковий діяч, лауреат, депутат. Утворення такого типу назв сягає тих часів, коли потреба парних найменувань жіночого роду не диктувалася виробничою зайнятістю, іменники позначали особу взагалі, без вказівки на стать. З подальшим суспільним розвитком, коли застосування жіночої праці розширилося, частина іменників, не змінюючи зовнішньої форми слова, паралельно стала виражати грамему жіночого роду, пор.: «Михайло Пилипчук, інженер-будівельник з Миколаєва, активно залучився до політичного життя» (з газ.); «Лариса, інженер-будівельник, протягом тривалого часу працювала на будовах Сибіру» (з газ.); «Єдина в світі жінка-керівник військового відомства, міністр оборони Фінляндії Елізабет Рен дала інтерв’ю «Собеседнику»» (журн.); «Верховна Рада республіки затвердила першим міністром оборони України командуючого повітряною армією Морозова К. П.» (з газ.).
 
Семантична переорієнтація на особи жіночої статі при збереженні зовнішньої, ідентичної, граматичної форми вплинула на структуру родової парадигми, зокрема на інтенсивність формування парних протиставлень і конкретизацію їх компонентів. Специфіку сформованих бінарних протиставлень становлять привативні відношення, ознакою яких є сильний, маркований член і його формально-граматичний корелят, позбавлений поза контекстом ознак грамеми жіночого роду, напр.: лікар (чол. р.) — лікар Тернова Павлина Василівна (жін. р.), депутат запропонував (чол. р.) — депутат запропонувала (жін. р.). Відтворення синтаксичними засобами граматичного значення протилежної статі фіксує тенденцію мови до симетрії форми і змісту, оскільки структура компонентів привативної опозиції вказує на асиметрію граматичної семантики (грамеми чол. і грамеми жін. роду) і словоформи, яка є її виразником.
 
Розрізнення грамем у межах однієї лексеми є нереальним. На морфологічному рівні іменники-маскулізми з тотожною формою вираження родової віднесеності кваліфікуються граматичними омонімами. У жодній словоформі, за твердженням О. І. Смирницького, не можуть поєднуватися дві категоріальні форми однієї й тієї ж категорії: не може бути одночасно двох відмінків, двох чисел і т. ін. (Смирницкий А. И. Синтаксис английского языка. М., 1957. С. 9.) Наявність омонімічних форм проектується семантичною функцією маскулізмів — позначати особу-діяча, родостатева диференціація якої не передбачена: іменники позначали особу взагалі, без вказівки на стать. Особливість змісту іменників, маркованих граматичним чоловічим родом, полягає в їх семантичній співвіднесеності з двома денотатами навколишньої дійсності, здатності цих мовних знаків відтворювати в мові тотожні за суспільним призначенням різні реальні об’єкти. Граматична омонімія виникла внаслідок збігу однакових функцій слів, які грунтуються на однотипних характеристиках позначуваних ними реалій.
 
У категорії іменника виділення маскулізмів в окрему групу морфологічних одиниць зумовлене тією роллю, яку вони виконують: називають не конкретну, а узагальнену особу, здійснюючи цей процес одночасно з професійною номінацією. Відтворюючи в контексті сему узагальненої особи, вони не виявляють однаковою мірою цієї функції, а демонструють поступовий перехід від часткового до повного підпорядкування окремих явищ загальному принципові, тому генералізація (узагальнення) у маскулізмах має три ступені і залежить від синтаксичної ролі, яку вони виконують у реченні. Генералізація першого ступеня передбачає ситуацію, де діє не особа взагалі, а конкратний індивід. Особа, названа іменником «спільного» роду, є суб’єктом або об’єктом дії, а словоформа, яка відтворює в реченні сему суб’єкта або об’єкта, перебуває на позиції підмета або додатка (прислівного члена). (Функцію узагальнення виконує частина іменників «спільного» роду, але маркованих граматичним жіночим родом, напр.: «Листи довгождані приніс листоноша» (І. Нехода); «Листоноша чорноброва носить вісточки-листи» (А. Малишко).) Номінуючи конкретний індивід, іменник-маскулізм виділяє його з класу подібних йому і зазнає розрізнення за родами у складі синтаксичних конструкцій з дієсловом-присудком, напр.: «Вчора на Україну з робочим візитом прибула міністр закордонних справ Канади…» (з газ.); «Із властивою їй м’якістю професор сказала…» (з газ.); «У дискусії за круглим столом взяла участь кандидат філологічних наук Ольга Андріївна Коломіець…» (журн.); «Уроки з народознавства вела етнограф В. Т. Чайковська» (журн.). Вираження грамеми роду за допомогою синтаксичних засобів стало ознакою структури мови і закріпилося граматичною моделлю «іменник+дієслово», передане формою минулого часу. Засобом вияву родової віднесеності є власні назви, займенники. їхня присутність компенсує потребу в розрізненні грамем роду тоді, коли присудок виражений дієсловом теперішнього або майбутнього часу» напр.: «…іде апробація вітуриду… під керівництвом професора А. Ф. Романової» (з газ.); «Пояснення дає директор заводу… сам за спеціальністю інженер-машинобудівник» (А. Носенко).
 
Незмінювані іменники у функції узагальненої особи простежуються на першому ступені генералізації коли здійснена номінація особи як конкретного індивіда, напр.: «Маринка-конферансьє оголошувала номер за номером» (з газ.); «Вайлуватий конферансьє неквапом з’явився з-за лаштунків» (І. Вільде). Маркером для розрізнення найменувань жіночої статі служать дієслова, власні назви, займенники, зрідка прикметники. Відсутній зв’язок з відмінковими формами утверджує синтаксичний спосіб мовного відтворення родових грамем, що вносить у структуру мовних знаків риси аналітизму.
 
На другому ступені генералізації іменник-маскулізм, замість функції виділення особи-діяча з ряду подібних йому, стає назвою-характеристикою, у його реченнєвому вжитку з’являється відтінок оцінності, зумовлений переходом маскулізма з позиції підмета або додатка на позицію присудка, напр.: «Тамара Севернюк — лауреат премії ім. Кузьми Голкіна» (з газ.); «Доктор медичних наук А. Ф. Романова — провідний гематолог, один з небагатьох визначних спеціалістів із захворювань крові» (з газ.). Додатково сему оцінності у назвах-характеристиках формує прикладка, виражена маскулізмом, напр.: «Якщо понад 15 % службовців потерпає в приміщенні від захворювань, треба вживати заходів, радить Ян Столвік, епідеміолог…» (з газ.).
 
Характеризуючу роль виконують сполучення маскулізма і власної назви, напр.: «Моя колега Тамара Севернюк — така ж, як це життя…» (з газ.).
 
Маскулізм третього ступеня узагальнення позначає типового представника відповідної категорії осіб, який поєднує в собі її характерні особливості, формуючи у вислові поняття множинності. У синтаксичній структурі речення йому належить роль підмета або додатка (прислівного члена), зрідка — неузгодженого означення. Можливі при ньому допоміжні слова-атрибути подають додаткову інформацію до повідомлюваного, але граматичної функції не виконують, «розщеплення» ними форми іменника «спільного» роду не відбувається, напр.: «Учений агроном-еколог вирішуватиме три групи питань: охорона грунтів, охорона рослин, вирощування екологічно чистої продукції…» (Вісник АН України); «Лікар, адвокат, інженер може винайти в глибинах життя, у тайниках природи ще одну якусь невідому тайну» (Г. Хоткевич); «Не так давно лікар-терапевт мав широку сферу діяльності й не обмежувався лікуванням конкретної патології» (журн.); «Участь у спортивній діяльності лікаря-психолога, психогігієніста настільки очевидна, що потрібно подбати про їх підготовку» (журн.); «Агронома називають технологом поля» (журн.); «На підприємствах існує посада інженера з техніки безпеки» (з газ.).
 
В окремих випадках вказівка на стать може виражатися лексемою, що нейтралізує родову ознаку маскулізма, залишаючи за ним тільки функцію назви особи за видом діяльності, напр.: «Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки» (М. Трублаїні); «Не можна не згадати, що в нашій музиці працює талановита жінка-композитор…» (з газ.). Використання лексем у ролі виразників граматичного значення роду свідчить про граматикалізацію лексичних одиниць. (Тут наявна асиметрія структури в мові, коли лексичне і граматичне значення слова виражені окремо.)
 
 
ФЕМІНАТИВИ
 
Серед іменників «спільного» роду окрему групу морфологічних одиниць утворюють словоформи, які потенційно є виразниками чоловічої або жіночої статі, а в структурі мови марковані граматичним жіночим родом, що й зумовило їх назву (лат. femina — жінка), напр.: просторіка, замазура, ненажера, невмивака, хапуга, нероба, невдаха, плакса, нечема, нахаба, непосида, нездара, хитрюга, ябеда, варивода, забіяка, всезнайка тощо. Позбавлені структурно-морфологічних засобів вияву родової віднесеності, вони називають неозначену за статтю особу, тобто є нейтралізованими формами. Рід подібних найменувань виражається «поза» даними слів, тобто аналітично: флексією дієслова-присудка або флексією залежних від нього слів у ролі означення, напр.: «Не знав сіромаха, що виросли крила, що неба достане, коли полетить» (Т. Шевченко); «Та вона [Хима] тут видає із себе тихоню» (Панас Мирний); «І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь» (М. Кропивницький); «Почвалала «сіромаха» Скільки видно через брід» (С. Олійник). Іноді грамему роду дозволяє визначити тільки контекст, напр.: «З-за паркана вибігла немолода жінка, кинулась до замазури: — Боже мій! Як же ти замурзався та обідрався» (М. Руденко).
 
За типом семантичної функції іменники неозначеної особи не становлять єдності. Невелика частина імен називає особу-діяча, на цьому грунті зближується з маскулізмами, оскільки виконує аналогічну, тотожну роль у мовному вжитку, напр.: листоноша, суддя, слуга. Основна частина найменувань формує ряди експресивно-оцінних слів, які називають осіб за їх діями, вчинками, рисами характеру, зовнішніми ознаками, поведінкою, станом тощо. Здебільшого такі оцінки негативного змісту і загострюють увагу на поведінці, моралі, зовнішньому вигляді, рівні інтелекту, вроджених вадах тощо, напр.: сплюха, п’яниця, волоцюга, єхида, нікчема, заїка, каліка, недотепа, незграба. Група найменувань з експресією доброзичливості, співчуття, захоплення значно менша за обсягом, напр.: трудяга, сердега, сиротина, симпаїяга, бідолаха, добряка, розумака. Перелічені особливості лексичного наповнення’ іменників не охоплюють усієї повноти змісту фемінативів. Назви із семою родової неозначеності особи утворюють численний, здебільшого стилістично забарвлений прошарок словникового складу, сфера вжитку якого часто перебуває за межами літературного мовлення.
 
Розгалуженість значеннєвих відтінків доповнюється різноманітним категоріальним набором твірних основ (дієслово, прикметник, іменник), на базі яких відбулося утворення фемінативів за допомогою неоднотипних словотворчих афіксів, пор.: чванитися — чвань-к-о; роззявити — роззяв-а; хапати — хап-уг-а; сонний—сонь-к-о; незграбний — незграб-а; друзяка — друз-як-а. Однак перелічені розбіжності лексичного і структурно-морфологічного характеру не впливають на семантичну функцію фемінативів: носія ознаки (єхида — єхидна людина), носія процесуального стану (задавака — той (та), хто задається, хвастає). Усі похідні є словами-характеристиками, тобто означають, але не називають (номінують) особу, на цьому ґрунтується роль фемінативів у тексті — дати про людину якусь інформацію або висловити до неї своє ставлення. Це й сигніфікативний компонент властивий найменуванням обох статей, для яких роль присудка-предиката, вираженого прикметником, є спорідненою, пор.: нероба — людина не робоча.
 
На рівні змісту і форми окремого слова «розщеплення» родових ознак не відбувається. У структурі родової парадигми в парних протиставленнях ((цей) розумака — (ця) розумака) існує привативна опозиція, оскільки морфологічно виражений один член — грамема жіночого роду. Подібно до маскулізмів, тут наявна асиметрія змісту і форми, яка супроводжується граматичною омонімією. Назви осіб чоловічої і жіночої статі, наділені тотожними функціями носіїв стану або ознаки, передаються у мові однаковими за звучанням формами. Асиметричні відношення є наслідком нейтралізації, або використання, форм жіночого роду для позначення осіб чоловічої статі.
 
В українській мові іменниками потенційного роду є частина найменувань, маркованих граматичним середнім родом (Зрідка форми на -о марковані чоловічим родом, напр.: чванько, сонько.) напр.: ледащо, мурло, базікало, мазило, одоробло, брехло, убоїще, пор.: «…дядько Биб, мовчкуватий вайло, перший на селі молотник…» (Г. Тютюнник); «Гей ти, вайло! — гукала вона [Маланка] на неї, коли Гафійці ненароком вилітало з рук веретено» (М. Коцюбинський). Омонімічні форми середнього роду на позначення осіб чоловічої і жіночої статі є специфікою саме української мови, від фемінативів вони відрізняються рівнем експресивно-емоційної насиченості компонентів парного протиставлення. «Причина перенесення імен agentis та ін. жіночих на чоловічі особи в «принизливому»,— зазначав О. О. Потебня. (Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. М., 1968. С. 498.) Емоційний компонент у «фемінативах», які виражають функцію носія жіночої статі, значно нижчий того ступеня метафоризації, якого досягають «фемінативи» у ролі носія чоловічої статі. Щодо морфологічних одиниць із структурними ознаками середнього роду, які контекстуально відтворюють грамеми чоловічої або жіночої статі, то їх рівень експресивної насиченості однаковий.
 
У тексті назви експресивно-емоційної оцінки можуть виконувати роль різних членів речення. Звичною для них, оскільки за суттю вони — предикати, є позиція іменної частини у складеному присудку або прикладки, напр.: «Може, хтось коли і тікав, тільки не я,— гордовито сказав Микола, — я не волоцюга» (І. Нечуй-Левицький); «Хіба ніхто не знає твого Івана, волоцюги всесвітнього» (Панас Мирний). У ролі підмета або додатка ці назви більше тяжіють до номінації особи, ніж до її характеристики, напр.: «І хлинули сльози. Поплакав сердега, утер рукавом» (Т. Шевченко); «Годинка сну всміхається трудягам» (М. Коцюбинський). Форми іменників потенційного роду можуть бути вживані як звертання, напр.: «Здоров був, друзяко, привіт, привіт» (А. Малишко). Крім того, у тексті назви експресивно-емоційної оцінки виконують функцію уточнення присудка, підмета, додатка, вокатива (звертання) у ролі підмета, напр.: «Беріть її …беріть її, ледацюгу!» (Л. Яновська); «Бач, як мете (Давид) до воріт і подається, «чортове» одоробло, в економію» (М. Стельмах); «Не ворог він — друзяка щирий був» (Дніпрова Чайка); «Миколо, мій друзяко давній, Ідеалісте непоправний» (І. Франко).

 

8 Comments »

  1.  
    Доповнення: Розлогі додатки до запису про фемінітиви.
     

    Comment by maksymus — November 21, 2017 @ 05:56

  2. Цікавий приклад дієвої стратегії нейтралізації нещодавно принесли новини: «Головою Верховного Суду обрали суддю…» Голова — іменник жіночого роду, суддя — чоловічого; вжиті в одному реченні до однієї людини. І формальне розрізнення за родом тут забезпечують тільки синтаксичні засоби. Втім, таке речення в принципі неможливе при розвитку альтернативної стратегії специфікації.

    Comment by maksymus — December 20, 2017 @ 17:08

    • Із стенограми Верховної Ради (20 грудня 2017):

      «Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України ГЕРАЩЕНКО І.В.

      ЛЯШКО О.В. (Не чути)
      ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановний колего, я вам і чотири надам хвилини. Це перше. Але – друге, – якщо ви використовуєте фемінітиви, то буде не “головиха”, а “шановна пані голово”. “Головихи” – то десь у вас там, де бігають корови, в іншому місці.
      Будь ласка, від фракції “Батьківщина” надається слово Сергію Соболєву. Прошу вас, прошу вас. “Головиха” – це там, де, ото, знаєте, Ленін був, там були “головихи”. А у нас “пані голово”, “пані голово”. […]
      ЛЯШКО О.В.
      Олег Ляшко, Радикальна партія. Давайте, колеги, говорити на чистоту.
      Перше. До віце-голови Верховної Ради, заступника, Першого заступника Голови Верховної Ради пані Ірини Геращенко. Пані Ірина, з великою повагою до вас, але, коли ви із найвищої парламентської трибуни весь час розказуєте: десь там корови бігають, десь там “головихи” бігають, – я просив би вас з великою повагою ставитися до людей праці […]
      ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
      Шановні колеги, я думаю, в цій залі немає людини, яка би не любила українську корову, не шанувала українську жінку, яка працює в селі. І, до речі, більшість голів сільських рад – це жінки. Але це голови, а не “головихи” сільських рад. Тому ще раз від імені всіх голів жінок сільських рад я звертаюся до вас з вимогою називати їх шанобливо: “голови”. А “головихи” – це в вашому якомусь ілюзорному світі, де корови бігають від чоловіків з вилами, вони їх точно бояться.»

      * * *
      Продовження на засіданні комітетів (УП, 16 березня 2018): «Це сексизм, який ви собі не дозволяєте до ваших колег. Я вам не „віцеголовиха“. Я заступник перший голови ВР. І не принижуйте український парламент“, — підсумувала Геращенко».

      * * *
      Народний депутат Надія Савченко («112» канал, 16 березня 2018 року, 18:48):
      «Зараз пані Ірина, роблячи зауваження Ляшку, сама допустила ту саму помилку. Вона сказала, що «я не головиха», але при цьому сказала, що «присутніх депутаток» назвали. Оці фемінітиви, як ви говорите, «депутаток»… Депутатка чи депутат? Є статус — депутат. Я не знаю, чому люди починають коверкати мову. Тому що насправді посада ніколи не перекладалася, тобто є інженер, є столяр, є слюсар. Так само є вчитель, так само є депутат. — Лейтенант-лейтенантка? — Так, рядовий-рядова. Такого немає. Є рядовий, не рядова, є капітан, не капітанша. Тобто це прописано і зафіксовано. Я не можу зрозуміти, чому людей хитає на такі дрібниці. Ну, напевно, тому, що займатися більше нічим, крім як такою єрундою.»

      Примітка. Фемінітив головиха (спершу як дружина голови, потім жін. до голова) у словниках з середини XIX ст.

      Comment by maksymus — December 21, 2017 @ 16:38

    • «Дід. […] Питаю, чи вдома вже головиха?
      Юрій. Не головиха, діду, а голова. Це в старовину казали «головиха», бо жінка не могла тоді стати головою. А тепер якщо вона сама на такій посаді, то за граматикою треба говорити «голова».
      Дід. Не знаю, як там виходить за граматикою, а по-моєму, якщо вона баба (злякано оглянувся), чи то пак, якщо вона жінка, то таки головиха.»

      («Марія» / Левада Олександр. Драми і комедії. — К., 1967. — С. 245.)

      Comment by maksymus — December 21, 2017 @ 20:28

    • А навіщо узагалі приділяти увагу штучному питанню? Є жива мова, і будь-які насильницькі спроби змін, не закріплені законом, не приживуться. А ми будемо постійно висміювати усякого роду мовні франкенштейни як жалюгідну спробу перенести політику у царину філологічної науки.

      Comment by Brandner — February 6, 2018 @ 21:56

      • Ви правильно помітили політичну складову. Саме це й привертає мою увагу — якими позамовними (і внутрішньомовними так само) чинниками обґрунтовують потребу зміни мовних засобів.

        Comment by maksymus — February 7, 2018 @ 06:06

  3. Див. також: Тест на знання фемінативів.

    Comment by maksymus — March 30, 2018 @ 05:57

  4. У групі «Всеосвіта» на Фейсбуку (понад 60 тис. учасників) провели опитування відвідувачів: «Чи підтримуєте Ви таку ініціативу і чи готові використовувати фемінітиви в діловому та повсякденному спілкуванні?». Результати: 187 votes, 26% (49) Так, підтримую; 74% (138) Ні, не підтримую.

    Comment by maksymus — July 22, 2018 @ 12:21


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: