Діаріуш або тиск слова

November 9, 2017

Дві причини не вживати фемінітиви

Filed under: Мова, Ґендер — maksymus @ 07:05

 
Дві причини, чому не варто вживати фемінітиви в нейтральних контекстах. Не три, не п’ять, не дев’ять причин. Не п’ятдесят з гаком, що їх можна сфантазувати хоч за круглим числом, хоч за кількістю можливих ґендерів для користувачів, запропонованих колись Фейсбуком. Чим більша кількість, тим виглядатиме переконливіше, чи не так? Ні, не так! У питаннях зміни мови, мовних засобів, можуть бути всього дві причини — одна є наслідком узагальненого теоретизування й умоглядних висновків, а друга походить з мовних реалій, з практики. Теоретичний підхід, зовнішній щодо мови, це підхід з боку ідеологій, з погляду мовного планування ідеальної мови. Практика ж надає внутрішньомовну причину, це підхід з боку мовної ситуації, якою вона є чи могла б стати.

Отже, причин вживати чи не вживати фемінітиви, як і при обговоренні будь-якого мовного питання, існують усього дві — теоретична та практична. Почну з теорії.

I. Що каже теорія
В основі сучасного ідеологічного підходу, що нас цікавить, лежить відома гіпотеза про те, що кожна мова має свою власну структуру мовних категорій, яка й визначає мислення і сприйняття реальності. А отже, ставлення людини до простору, часу, кольору, кількості, цінності та всього-всього іншого, і не в останню чергу ґендера, залежить переважно від категорій рідної мови. Мова, таким чином, виявляється придатним інструментом зміни соціальних практик. Сама можливість мовними засобами змінити, ба хоч підтримати, бажані переміни на краще в незадовільному соціокультурному стані речей виглядає надто привабливою і легкоздійсненною річчю, щоб нею знехтувати.

Порівняльні дослідження сотень мов світу з увагою до граматичного роду незаперечно засвідчили існування майже у всіх мовах більшої або меншої ґендерної асиметрії в бік чоловіків, що проявляється на всіх рівнях мовних систем. Виходить, зауваживши в сторону всі можливі зв’язки й відмінності між родом, ґендером і статтю, це мови створюють андроцентричні картини світу, де жінка постає «другою», «іншою», «гіршою», або ж узагалі зникає. А значить, просто необхідно здійснювати свідому працю з виправлення мовної несправедливості, щоби прибрати традиційні бар’єри між статями.

Метою змін визнають вирівнювання асиметрії мовних практик щодо жінок і чоловіків, а також усіх ґендерних ідентичностей. Для цього було запропоновано дві базові стратегії: робити жінок видимими в мові нарівні з чоловіками, водночас зменшуючи лінґвістичну видимість чоловіків.


Перша стратегія зветься ґендерною специфікацією, або ж фемінізацією, що реалізується, наприклад, через обов’язкове підкреслення граматичним родом присутності жінки в суспільно значущих контекстах, друга — ґендерною нейтралізацією, що розкривається, скажімо, у вимозі уникнення фальшиво-загальних родових займенників «він», «його» як збірних. Теоретично ми прийшли до того, що для всіх мов світу ці дві протилежні, хоча й зовсім не незалежні одна від одної стратегії, мають застосовуватися для досягнення збалансованого лінґвістичного представництва жінок і чоловіків.
 

«Замість використання жіночої або чоловічої форми професії радять використовувати універсальні або нейтральну назву професії чи ролі, яку виконують обидві статі. Взагалі найпоширенішою є порада називати чоловіків і жінок однаково й не використовувати пестливих або інших спеціальних форм стосовно однієї зі статей.»
 
(Фоменко О. С. Ґендер і мова. В кн.: Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. — К.: «К. І. С.», 2004. — С. 472.)

Абстрактна порада називати однаково й не використовувати спеціальних (демінутивних) форм цілком зрозуміла. Але як саме ці стратегії можна застосувати для окремих мов? Для виявлення загальних залежностей, напевно, потрібні спостереження за ідеальними прикладами, за якими згадані вище в оціночному модусі як більші чи менші ґендерні асиметрії знаходитимуть потрібні всезагальні рекомендації для вирівнювання в кожному конкретному випадку. Такі ідеальні приклади в структуралістському підході нині надають дві споріднені, але такі різні по відношенню до реалізації граматичного роду мови — англійська та німецька. Перша являє собою ідеальний приклад дієвості стратегії нейтралізації, нині ставлячи під сумнів навіть усталене ненейтральне звертання “ladies and gentlemen”, друга, застосовуючи ті ж підходи, прагнучи досягти тієї ж мети, демонструє цілком протилежний приклад всеохопної фемінізації, що нині доходить до радикальних експериментів з великими літерами в суфіксах та так званих ґендерґепів. У німецькій мові «ця тенденція породжується унікальною структурною передумовою: на противагу морфологічним еквівалентам в інших мовах, німецький словотвірний суфікс -in ідеально придатний висловлювати жіночі референції, оскільки надзвичайно продуктивний і не несе неґативних конотацій» (Gender Across Languages, Vol. 3, P. 163). Протилежні практичні висновки з однієї теорії потребують пояснення.

Спокуса виявляти типи й характеристики, бажано бінарні, будувати залежності, щоб за виділеними за зразком структурами систематизувати всі мови, надто велика. В тематичній літературі часто згадується проста типологія, що виділяє мови з природним родом (natural gender) та граматичним родом (grammatical gender). До перших потрапляють, скажімо, англійська та шведська, до других німецька та французька. (Інколи додають згадки про мови без роду (genderless), як турецька чи фінська, котрі, втім, виявляються не надто цікавими, хоч які там існують ґендерні асиметрії за межами роду, що вислизають у такій типології з-під уваги.) Було помічено, що в мовах з граматичним родом частіше спостерігається вибір стратегії фемінізації, а в мовах з природним родом («природність» якого направді є міфом) частіше віддають перевагу нейтралізації.

Для всіх інших мовних політик, не настільки ідеальних, така струнка структуралістська типологія обертається навспак безсенсовною антитеорією. Тобто, виявлена й розглянута докладно на модельних прикладах залежність пропонується вже обернено як придатна для всіх. І англійська нейтралізація для всіх мов, що можуть бути типологізовані як мови з природним родом, і німецька фемінізація для всіх мов з граматичним родом постають наче однаково обґрунтованими рекомендаціями. Хоча й протилежними за наслідками: одна — виводити ґендер з професійної сфери, друга, навпаки, — розділити професійну сферу за ґендером так само явно, як, скажімо, нині відокремлені жіноча й чоловіча ліґи в спорті.
 
 


Вона — молодший лейтенант.

 
 
Проте мовну політику не можна розглядати окремо від соціокультурних реалій. Застосування згаданої схеми наштовхується на очевидні перешкоди там, де існуючі в мовах засоби фемінізації невигідні жінкам через те, що замість незалежної від чоловічого роду рівної видимості в мові, навпаки, забезпечують закріплення ґендерних стереотипів про другорядність, нижчій статус, підтримують сексистські уявлення про те, що в професійній сфері стать мають тільки жінки. Наприклад, для лексико-словотвірного способу утворення назв професій від іменників чоловічого роду (таких, що за стратегією фемінізації мають віднині залишатися виключно в чоловічому роді й не застосовуватися більше до жінок) перешкодою можуть ставати навіть незначні принизливі відтінки фемінізуючих суфіксів, на кшталт -essa в італійській (див. Merkel E. The two faces of gender-fair language, 2013), чи заважатиме асиметрія значень, як, скажімо, відмінність між секретар «керівник» та секретарка «службовець» у кількох слов’янських мовах. (Див. також: Formanowicz M. et al. Side effects of gender-fair language, 2013.) Більш складна морфологічна структура жіночих форм у таких випадках постає так чи так маркованою, рекомендована лінґвістична видимість приходить з навантаженим неґативним відтінком відхилення від чоловічої немаркованої «норми». Тож у тих мовах, де фемінізація стикається з подібними структурними проблемами, ця стратегія призводить до неґативних наслідків, а тому для досягнення проголошеної мети її треба уникати.

Мало того, хай як відкриваючи видимістю жінок хоч для належного представництва, хоч для іншування, стратегія фемінізації водночас завжди є ґендерно-бінарною. Тобто виходить з упередженого припущення, що дозволеною в суспільстві нормою є тільки два ґендери, жіночий і чоловічий, бінарною протилежністю стиґматизуючи альтернативні ідентичності меншин. Впровадження жіночих граматичних форм на додачу до спільних форм чоловічого граматичного роду в загальному випадку робить останні ще більш чоловічо-орієнтованими і менш придатними для використання в спільному роді, а мову ще більш ґендерно-бінарною. Постструктуралістська критика звертає особливу увагу на цю неприємну обставину, пропонуючи вдаватися до «більш контекстуалізованих процедур, тобто необхідності вирішувати від контексту до контексту, котра лінґвістична конфігурація завдаватиме більшої шкоди окремим носіям мови: жіноча невидимість чи поляризуюче чоловіче й жіноче мислення» (Motschenbacher H. A poststructuralist approach to structural gender linguistics, 2016).

Отже, хоча теорія пропонує водночас дві стратегії — нейтралізацію та фемінізацію, — їх застосування обумовлене в кожній окремій мові тими обставинами й обмеженнями, що вони можуть бути перевірені тільки на практиці. Як бачимо, у загальному випадку теорія радить називати жінок і чоловіків однаково, не використовуючи спеціальних форм, а маркована неґативними конотаціями видимість може ставати структурною проблемою для стратегії ґендерної специфікації, перешкоджати досягненню задекларованої мети. Для виявлення цих обставин в українській мові перейду до другої, практичної площини.
 
 


Вона — кандидат на посаду директора школи.

 
 

II. Які корективи вносить практика
Кожна мовна реформа, кожна зміна знаходиться під контролем тих, хто їх конструює й пропонує, рівно до того часу, як конструкція стає набутком загального користування, і коли «контроль над нею випаровується» (Ф. де Соссюр). Тому треба уважно розглянути, в які соціолінґвістичні обставини потрапляє викладена вище теорія в українському випадку.

Перше, що необхідно відмітити в українському функціонуванні фемінітивів, так це виразну стилістичну диференціацію: в народній мові, в просторіччі, розмовних, неформальних стилях словотвірна фемінізація професіоналізмів не тільки допускається, а й є майже обов’язковою й завжди очікуваною. Численні продуктивні суфікси на будь-який смак надають широкий спектр можливостей утворювати в українському ненейтральному мовленні підкреслено жіночі іменники від будь-яких назв. Проте на противагу просторіччю мовна норма суттєво обмежує й уникає утворення фемінітивів як стандартних назв професій, посад, звань, ступенів жінок. Хоча жодних формальних заборон не існує, сучасні порадники з культури мови описують цю подвійну ситуацію таким чином:
 

        У сучасній мовній практиці як паралельні співіснують назви завідувач і завідувачка, методист і методистка, однак назви жіночого роду використовують головним чином у розмовній мові, тоді як перелік посад засвідчує форми іменників чоловічого роду як вихідні, стилістично нейтральні. Від більшості назв осіб за професією, в якій зайняті і чоловіки, і жінки, утворюємо паралельні форми іменників чоловічого і жіночого роду: артист — артистка, вчитель —вчителька, тракторист — трактористка, письменник — письменниця.
        Називаючи професію людини, ми одночасно намагаємося повідомити, чоловік це чи жінка (лікарка прийшла, лекторка читає). Тому в усній мові називання професій жінок іменниками чоловічого роду спостерігаємо вкрай рідко (акушер, продавець, лаборант, кондуктор). Значно популярнішими є іменники жіночого роду: лікарка, секретарка, мовничка (мовниця), фізичка, математичка, екзаменаторка, лекторка, ревізорка, касирка. Для називання жінок за професіями, які донедавна вважалися традиційно «чоловічими», здебільшого використовують іменники чоловічого роду, скажімо: муляр, маляр, шофер тощо.
        У художньому і публіцистичному стилях досить повно представлені іменники жіночого роду, утворені за допомогою суфіксів -к(а), -иц(я). Вони є доречними тоді, коли треба наголосити, що дійовою особою є жінка: Шагінян — белетристика, майстриня психологічного аналізу (З газети).
        У науковому і офіційно-діловому стилях іменники жіночого роду на означення професій вживаються рідко. У властивих їм мовних штампах спостерігаємо стійку традицію використання іменників чоловічого роду на позначення осіб жіночої статі.
 
(Довідник з культури мови: Посібник / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Вища школа, 2005. — С. 50-51.)

Така практика нейтралізації граматичного роду в книжних стилях на противагу підкресленню роду в стилях занижених склалася задовго до ґендерної критики мови. Паралельний процес спостерігається протягом сторіччя в жіночих прізвищах; декотрі з них в офіційних стилях позбулися жіночих закінчень, які прямо вказували на залежність від чоловіка (Курило проти досі активного просторічного способу називання Курилова чи Курилиха).

В українській мові є три способи родової диференціації: лексичний (чоловік — жінка), лексико-словотвірний (актор — акторка) та синтаксично-узгоджувальний аналітичний спосіб (сержант командувала). Те, що в книжно-писемних стилях синтетичний лексико-словотвірний спосіб родової диференціації (студент-студентка) поступається аналітичному, при якому диференціація за статтю визначається формами слів, що узгоджуються з назвами (вона студент, студент прийшла), зовсім не випадковість, а певна закономірність. Утворення аналітичного типу є найпрозорішим способом однозначного вираження додаткових значень. І при тому, що мовну структуру української типологізують як синтетичну з елементами аналітизму, прямування до аналітичних конструкцій є важливою ознакою книжних стилів.

Таким чином, з посиленням аналітичних тенденцій, назви професій, що колись одержали при запозиченні чоловічий граматичний рід, почали функціонувати в українській подібно до того, як функціонують іменники спільного роду, які водночас означають осіб чоловічої та жіночої статі, і чиє формальне розрізнення забезпечують синтаксичні засоби. І хоча кілька десятиліть триває дискусія про те, чи можна зараховувати професіоналізми до спільного роду іменників (як колеґа, листоноша), чи виділяти для них особливий нейтральний клас, а також про те, як має відбуватися узгодження з прикметниками та дієсловами (наш викладач відповіла, як у процитованому підручнику, чи наша гід розповіла, як подає приклад Енциклопедія «Українська мова»), відповідний опис уже потрапляє до словників з подвійним позначенням ч. і ж.:
 

Спеціаліст. 2. ч. і ж. Освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця […]
(Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь, 2005. — С. 1364.)

Усталена стильова диференціація, яка за фемінітивами залишає занижені стилі, в українському випадку вносить суттєві корективи в погляд на стратегію фемінізації як на таку, що в принципі могла б вирівнювати українські мовні практики. Поширене ж абстрактне пояснення «для всіх мов загалом», що така стратегія призначена подолати сексистську мову, в нас не витримує ніякої критики, з огляду на те, що в українській саме просторіччя, де фемінітиви почуваються у своїй стихії, надає найбільше контекстів мовної дискримінації. І фактично, при спробах вживати фемінітиви в невластивих їм стилях завжди виникатиме відомий у стилістиці ефект змішування стилів.

До недавнього часу обговорювати те, як саме сприймаються фемінітиви в українській мові: милозвучні чи комусь «ріжуть вухо», звичні чи незвичні, прийнятні чи неприйнятні, можна було лише умоглядно, на рівні індивідуальних смаків, відчуттів чи політичних програм, довільно перекладаючи на наш ґрунт іншомовні досвіди, наводячи загальні спостереження порадників та підручників, як цитовані вище. Проте нині, завдяки комплексному анкетному опитуванню А. М. Архангельської, професора кафедри славістики Університету Палацького в Оломоуці (Чеська Республіка), котра в серії статей в журналі «Мовознавство» дослідила історію і сучасний стан словотвірної фемінізації в українській мові (1, 2, 3), ми можемо спиратися на найсучасніші об’єктивні дані ставлення до стратегій фемінізації та нейтралізації української освіченої молоді. Дані перевертають уявлення про громадську думку:
 

«Загалом із 676 опитаних 95 жінок (18 %) та 17 чоловіків (12 %) вважають, що жінка повинна мати спеціальне фемінізоване найменування, 409 жінок (76 %) та 111 чоловіків (80,5 %) — що в ньому немає необхідності, «не визначилися» — 34 (6 %) і 10 (7,5 %) респондентів відповідно.
[…]
Таким чином, загалом позитивно оцінюють уживання неофемінативів у сучасному мовленні 30 % жінок і 29 % чоловіків, загалом негативно — 58 % жінок і 62 % чоловіків. Таких, що не визначилися зі ставленням, серед жінок — 63 особи (12 %), серед чоловіків — 11 (8 %).
[…]
У цілому серед усіх опитаних жінок уживають неофемінативи у своєму мовленні 114 осіб (21 %), не вживають 424 особи (79 %), 18 з усіх опитаних чоловіків (21 %) уживають такі одиниці у своєму мовленні, 79 % (110 осіб) не вживають.
[…]
Загалом 50 серед усіх опитаних жінок (9 %) і 17 серед чоловіків (12 %) вважають, що такі назви підвищують статус жінки; 160 жінок (30 %) і 41 чоловік (30 %) — принижують її; 328 жінок (61 %) та 80 чоловіків (58 %) — такі назви жодним чином не впливають на суспільний статус жінки. Остання думка виразно переважає, проте державні службовці (26 серед 36 опитаних жінок, 72 %) вважають такі назви принизливими для жінки.»
 
(Архангельська А. М. Фемінні інновації в новітньому українському назовництві // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 34-50.)

Додатково були одержані дані про усвідомлення нетотожності корелятів, про виразну перевагу нормативних мовних засобів, про майже однакове ставлення до проблеми з боку жінок і чоловіків. Опитування надійно засвідчило, що пропозиція утворювати фемінітиви не знаходить підтримки в освіченої української молоді, до них ставляться переважно неґативно майже дві третини опитаних. Ба більше, майже третина з них вважають цей спосіб родової диференціації принизливим для жінок, що й далі наражає тих, хто вживатиме фемінітиви, на неприємні ситуації непорозуміння:
 

        — Льотчицею? Ви так, знаєте, сказали «директоркою, льотчицею, офіцершою». Я в армії з цим довго боролася. «Офіцер», «льотчик» — посада, звання не перекладаються в армії!
 
(З першого інтерв’ю звільненої Надії Савченко, 27 травня 2016 року.)

Отже, український шлях до ґендерно-справедливої мови вже лежить через нейтралізацію мовних засобів. Через остаточне переведення професіоналізмів до нейтральних по відношенню до роду іменників, що функціонують подібно до іменників спільного роду. Цей шлях, на якому українська мовна норма пішла далеко за кілька десятиліть, віддаляючись од занижених стилів, де фемінітиви марковані як розмовні, образливі чи комічні, надійно підтверджується розмежуванням за стилями й суспільною думкою, а також міцно підкріплений прикладом ґендерної нейтралізації впливових для українців мов. Остання обставина надзвичайно важлива, адже приклади ґендерної нейтралізації в двох найвпливовіших на українську мовах — англійській та російській — приходять разом з модельними образами й ситуаціями з медіа, літератури й кінематографа, разом із зразками вирішення соціолінґвістичних питань, формуючи мовні смаки й очікування широкої громадськості.

* * *

Маючи ці дві причини проти впровадження фемінних інновацій, дискусії для української ґендерно-справедливої мовної норми варто вести виключно в рамках стратегії нейтралізації. Про належні займенники, загальну множину, демінутивні звертання, прикметникові назви, про ґендерно-нейтральну побудову речень, засвоєння нових професій одразу як іменників спільного роду. Це шлях, на якому, тим не менш, для тих, хто справді прагне теоретично та практично обґрунтованої й запланованої мовної рівності, а не наполеонівського «встрягнемо, а там подивимося», залишається ще дуже багато роботи над мовними засобами, що в різних контекстах і стилях сприятимуть ґендерному вирівнюванню мови.
 
 
Додаток. На цьому тижні цілком у відповідності до стратегії нейтралізації велика нью-йоркська транспортна компанія MTA проголосила, що на своїх лініях віднині відмовляється від неполіткоректного виразу ladies and gentlemen («пані та панове») на користь ґендерно-нейтральних звертань, таких як passengers та riders («пасажири» та «подорожуючі»).
 
 


Вона — керівник інструкторської групи.

 

Advertisements

Leave a Comment »

No comments yet.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: