Діаріуш або тиск слова

October 30, 2017

Як відучають від фемінітивів

Filed under: Мова, Розваги, Словотвір, Ґендер — maksymus @ 21:23

 
Класичний приклад голлівудівської соціальної реклами ґендерно-нейтральної мови. Персонаж, котрий ставить під сумнів професійну назву, намагаючись утворити недоречний фемінітив, один з найогидніших у картині. Надійні художні образи, позитивний і неґативний, добре запам’ятовуються, а сам діалог з приводу професіоналізмів стає впізнаваним штампом американського (=загальносвітового) кінематографа.


Фрагмент к/ф «З мене досить» (Falling Down, 1993). Посилання: https://www.youtube.com/watch?v=t0-tMiWTEsI (2:42)
 
— Я — офіцер поліції, — жінка пред’являє документи. — Шукаю одного чоловіка. […]
— Послухай, скажи мені дещо. Чому вас не звуть… офіцерками?
— Даруйте?
— Ну, знаєш, як акторок? Типу того? Щось має вказувати на…, — показує на фігуру жінки, — самі знаєте.
— Гадаю, це тому, що офіцер поліції — це офіцер поліції, а не… «самі знаєте». Дякую за співпрацю, сер.
— Звиняй, не можу нічим більше допомогти, офіцер… ка.

Словникова довідка:
officeress (archaic or humorous): A female officer. Origin: officer +‎ -ess. Mid 19th century; earliest use found in Fraser’s Magazine for Town and Country (1839).

Маючи настільки потужні художні й реальні приклади відстоювання професійної рівності засобами нейтралізації мови, здається, обернути таку чи подібну ситуацію на користь фемінітивів практично неможливо.
 

Advertisements

15 Comments »

  1. Дякую. Гарний приклад проти мовленнєвої гендерної сегрегації фахівців.

    Comment by Безрук Максим — October 31, 2017 @ 10:32

  2. Ми вже не раз обговорювали відмінність між значенням роду в англійській і українській мові. Звісно, якби мала справу з незнайомим співрозмовником, попросила б подумати, чому в тій же англіійській policeman було замінено на police officer, чому коли йдеться про ситуації, де фігурує, скажімо, anyone замість he вживається he or she, he/she, s/he, (s)he, they. Також навела б приклад з фемінітивами в німецькій, де, на відміну від англійської, відстоювання професійної рівності відбувається шляхом ширшого використання фемінітивів.

    Але з вами продовжувати обговорення не бачу сенсу. Від вашої демагогії залишається таке ж гидотне враження, як і від російських псевдолібералів, які просто намагаються витончено приховати свій шовінізм. Зрозуміло, ви б хотіли щоб чоловічий відповідник і надалі залишався універсальним, вам же так зручніше. Насправді за несприйняттям фемінітивів ховається упереджене ставлення до жінок – ви ладні поважати жінку лише тоді, коли вона позначатиме себе чоловічим відповідником, і, найприкріше, вважаєте це нормою. Чесно кажучи, з мене досить. Шкода, що сприймала ваш лібералізм за чисту монету. У нашому суспільстві поширення фемінітивів походить насамперед із прозахідних кіл, обізнаних із ґендерною проблематикою. Для мене це один з найнадійніших показників, що я на правильному шляху. А з вами, на жаль, мені вже не по дорозі. Хоча ґендерна ідентичність не є для мене найважливішою, але вона досить важлива, і від ваш намір “відучити” від фемінітивів зачіпає мене так само, як зачіпає, наприклад, міркування, що українців варто відучити від їхньої третьосортної мови – он, мовляв, американці розмовляють англійською, і нічого (таку позицію теж можна було б прикривати ліберальною риторикою і посиланням на західний досвід, і ще й робити круглі очі: мовляв, які ж тупі українці, не розуміють своєї справжньої вигоди). Я колись вже спробувала вам це пояснити, але тепер бачу, що марно. Тож відфренджую вас з тієї ж причини, з якої відфрендила б російського псевдоліберала.

    Comment by criticalthinkerua — October 31, 2017 @ 16:31

    • Погоджуюсь з criticalthinkerua. В мові де існують виражені чоловічі та жіночі закінчення, нівелювання фемінітивів навпаки погіршує ситуацію.

      Comment by Yulia Peace Dove — November 4, 2017 @ 14:29

    • Я дуже поважаю вашу думку, хоча й вважаю її помилковою.

      І так, якщо бажали ранити несправедливим словом якнайдошкульніше, то це повністю вдалося.

      Comment by maksymus — November 9, 2017 @ 07:08

      • Ми вже колись обговорювали наведену вами статтю:
        https://sociolingvistik.livejournal.com/60156.html
        Я сподівалась, що аналогія з мовною чи національною ідентичністю все ж таки якщо не тоді, то згодом дозволить вам по-іншому глянути на проблему фемінітивів, однак бачу, що між нами і далі залишається світоглядна прірва, і не видно шляху її подолання.

        Ви посилаєтесь на англійську тільки там, де вам вигідно. Чомусь ви не пропонуєте замінити, наприклад, займенники за цим взірцем:
        https://en.oxforddictionaries.com/usage/he-or-she-versus-they
        Зрозуміло, вам же йдеться не про нейтралізацію, а про збереження чоловічого варіанту як універсального.

        А те, що в недавньому записі знов посилаєтесь на громадську думку суспільства, у якому навіть освічені люди іноді демонструють дрімуче невігластво у ґендерних питаннях, як аргумент на користь відмови від фемінітивів – це нагадує мені міркування тих, які на початку 90-х вказували на поширеність російської, вважаючи це аргументом на користь відмови від української. Зрозуміло, приятелювати з такими людьми не випадає. Тож мені прикро, що я вас зачепила за живе, але ж мене ваші міркування про фемінітиви зачіпають приблизно так само, як і у випадку мовно-національного питання зачіпає російська псевдоліберальна риторика, за якою маскується шовінізм.

        Comment by criticalthinkerua — November 14, 2017 @ 04:40

        • Чому ж не пропоную замінити займенники? Про це теж написано в повідомленні, як про необхідність. У тексті було зауважено принаймні двічі. Питання займенників в українській мові може бути поставлене, і неодмінно буде поставлене, але тільки тими, хто твердо обирає спосіб нейтралізації, так само, як і питання ґендерґепів, слешів, дужок, зміни суфіксів неодмінно постає на шляху бінарної специфікації, де професіоналізми спільного роду (у множині чи в однині) залишаються виключно за чоловіками, стиґматизуючи таким чином інші ґендерні ідентичності.

          У мовних питаннях думка суспільства про прийнятність чи неприйнятність мовних засобів важливіша за лабораторні вигадки. І коли поєднується дрімучість пуристів, які принципово не розрізняють стилів, зі зневагою до дрімучості з боку тих, хто безпідставно проголошують себе носіями єдиного вірного проґресивного знання, це справді виглядає комічно. І тільки думка суспільства ставить усе на місце.

          * * *

          І взагалі, може подобатися чи не подобатися, але належна критика відбувається не так. Не посиланням же на помилкові й неспівмірні аналогії з огульним виведенням громадськості за дужки, авжеж ні! Розумію, що мене дуже легко і просто іншувати, приписати навмання смертний гріх і більше не зважати, як легко виводите за дужки дві третини «дрімучого», не розуміючого себе українства, які не поділяють погляди лідерів ваших думок. Але ж ні теорії, ні практики від цього заплющування очей нікуди не дінуться.

          Я досить докладно розписав теоретичний підхід, завдяки якому протилежні за наслідками в різних мовах стратегії змін знаходять спільну площину, і його застосованість на практиці в українському випадку. Можуть подобатися чи не подобатися наші обставини, але вони такі. Якщо маєте якусь іншу теорію ґендерно-справедливої мови, або якусь іншу україномовну спільноту, де лексично-суфіксальний спосіб родової специфікації не призводить до небажаної маркованості корелятів, яку наочно демонструє практика, критика була б раціональнішою.

          Comment by maksymus — November 14, 2017 @ 06:28

          • > У мовних питаннях думка суспільства про прийнятність чи неприйнятність мовних засобів важливіша за лабораторні вигадки.

            У дискусіях щодо горожанства ви так не вважали, незважаючи на те, що це слово час від часу викликало подив і несприйняття навіть серед ваших читачів.

            > І тільки думка суспільства ставить усе на місце.

            Думка суспільства здатна багато кого поставити на місце. Наприклад, церква належить до інституцій, які користуються серед українців найбільшою повагою – непоганий засіб поставити на місце атеїстів, правда ж? Або коли виявляється, що лише близько 5% українців поділяють цінності модерні і самовираження (дані Я.Грицака з посиланням на World Values Survey) – непогана підтримка для традиціоналістів, чи не так? Однак, хоч від декотрих опитувань можна впасти у відчай, все ж таки досвід західних країн, які теж колись знаходились у дрімучому стані, показує, що громадська думка – це ще не причина опускати руки. Обставини можна змінювати, і я вірю, що українське суспільство колись в ґендерному питанні сягне того ж рівня розвитку, на якому сьогодні перебуває, наприклад, німецьке. До речі, вас не дивує, що Магнер, який в наших жж-шних дискусіях майже завжди ставав на ваш бік, у питанні про фемінітиви підтримав мою позицію? Поживши в цивілізованішому суспільстві, він намагається наблизити й українське суспільство до сучасних цивілізованих норм. І це слушний підхід – якщо існуючі обставини не подобаються, їх варто змінювати. Ви ж тримаєтесь за порочну практику і виправдовуєте її тим, що, мовляв, так склалось. Однак для мене цей аргумент анітрохи не переконливіший за аргументи тих, хто на початку 90-х вважали, що якщо наше суспільство звикло до російської, то хай так і буде.

            Comment by criticalthinkerua — November 14, 2017 @ 15:08

            • Дискусії щодо горожанства мають зовсім іншу природу. Некоректно порівнювати.

              * * *

              Знову поділяючи на відсталих і модерних, випускаєте важливу обставину, що специфікацію також підтримують зі своїх міркувань відсталі, сексистські, традиційні кола. (Навіть в одній з попередніх гілок такий персонаж з’явився, якщо пригадуєте.) Вражає ця дивовижна змичка навколо фемінітивів тих, хто декларують прозахідність і сучасність, з тими, хто бажали би повернутися до просторічних засобів мови патріархального укладу сторічної давнини. Посилання на розмовні стилі як арґумент природності родової специфікації в українській виглядає цілком на своєму місці, але одразу провалюється як арґумент для подолання традиційного сексизму. Адже нейтралізація професіоналізмів це зовсім не патріархальна мовна норма, а штучно витворена в останнє сторіччя.

              Здається, ви так і не зрозуміли, що саме засвідчує це опитування й аналогічні розвідки в сусідніх мовах. Вони засвідчують системну внутрішньомовну перешкоду для ґендерної специфікації, хоча й теоретично очікувану вже на прикладі модельних мов. Стандартне сподівання обійти цю перешкоду зовнішньомовними засобами, от як ви запропонували щойно, є в принципі нездійсненною задачею.

              Тут просто необхідно звернутися до польського випадку, який цікавий тим, що там ще в 60-і пробували ідею провести фемінізацію професіоналізмів саме з традиційних міркувань, як повернення до справжньої народної мови. Зовсім як у нас пропонує нині пурист Пономарів. Відмінність він нашого випадку в тому, що нейтралізація в мовній нормі в них почалася на пару десятиліть пізніше, і новітні течії прийшли на пару десятиліть раніше.
              Нині польські дослідження, дуже прихильні до фемінітивів уже за німецьким ідеалом і під прапором модерності й проґресивності (наприклад, Formanowicz, 2013), виявляють, що новітнє просування фемінних інновацій спершу погіршують лінґвістичне становище жінок:
              «[…] designating an individual woman with a feminine job title was found to be disadvantageous. Considering these findings, can feminizing be recommended at all as a strategy of achieving gender-fair language? To answer this question, it is necessary to differentiate between short-term and long-term effects of language change. […] The question is whether it is realistic to expect language users to use feminine forms that are not yet established and to endure negative consequences until these effects fade away.»
              Кажу «спершу», бо вони досі наївно очікують потрібних змін, хоча вже й на тривалу перспективу, не бажаючи навіть припустити, що через об’єктивні внутрішньомовні перешкоди, яких не знає модельна німецька, можуть ніколи й не діждатися. І що наступне дослідження цілком може засвідчити ще більше погіршення. Ця непідкріплена віра в те, що вже наочно виявлене негайне погіршення ситуації все одно можна подолати зовнішньомовно, опануванням відповідних мовних інституцій, абсолютно антинаукова. Також у польському випадку ті, хто просувають родову сепарацію, підтверджують, що потрібні «the strategies above stand little chance of being implemented in the near future» (Gender Accross Languages, V. 3).

              Comment by maksymus — November 15, 2017 @ 06:53

  3. > Некоректно порівнювати

    Ну звісно ж, ті мовні питання, щодо яких особисто ви дотримуєтесь позиції, відмінної від панівної, мають зовсім іншу природу ніж ті, де ви згодні з громадською думкою. Чудовий спосіб уникнути закидів у непослідовності, що й казати :)

    > Вражає ця дивовижна змичка навколо фемінітивів

    Насправді тут пояснення досить зрозуміле: обидві групи хочуть зробити жінок помітнішими, хоча й з протилежною метою: одні – щоб іншувати, інші – щоб утвердити принцип “різні, але рівні”. І саме цей принцип дозволить по-справжньому вирішити проблему. В основі ж нейтралізації за допомогою використання чоловічого відповідника як універсального насправді лежить принцип, що нормою є чоловіче, а жінкам при цьому милостиво дозволяється теж досягнути цієї норми. Тож це лише квазінейтралізація. Зрештою, любителям нейтралізації можна порадити використовувати жіночий відповідник в якості універсального (я вже зазначала, що в англійській так іноді вживається she). Тоді принаймні можна було б повірити в щирість їхніх намірів.

    І так, нейтралізація є штучно витвореною нормою, причому її штучність відчувають насамперед жінки. Я вже колись пояснювала, що для мене буде досить слабкою втіхою бути, наприклад, у професійній сфері повноцінним філософом чи науково-педагогічним працівником, але при цьому усвідомлювати свою другосортність в ролі громадянки, киянки, атеїстки, чи, наприклад, україномовної блогерки. Так само як і ви, я підтримую політичний і економічний лібералізм. Але характеризуючи свою позицію, я скажу, що я прихильниця, політичного і економічного лібералізму. Я б не змогла сказати про себе прихильник, не відчувши при цьому когнітивного дисонансу. Розумію, що вам важко це відчути, але пропоную невелику вправу, яка допоможе хоч якоюсь мірою зрозуміти цей досвід. Прочитайте інформацію в своєму профілі, використовуючи фемінітиви (тобто: я прихильниця політичного й економічного лібералізму та національної держави, переконана атеїстка і т.д.). Краще зробіть це вголос, щоб сповна відчути ефект. Ну як? А тепер уявіть, що перемогла стратегія нейтралізації, однак при цьому як нейтральний використовується жіночий відповідник. Думаю, ви вже зрозуміли, що в нашій мові рід настільки вкорінений, що зробити нейтральним відповідник, який насправді має рід, не вдасться. За таких умов залишається таки наполягати на розширенні вживання фемінітивів, сподіваючись, що зростання суспільної свідомості і освіченості щодо ґендерних питань колись нам таки дозволить досягнути того рівня, якого зараз досягла німецька. Зрештою, в історії людства тимчасовий регрес, який супроводжує світоглядні прориви, не дивина: розквіт Ренесансу супроводжувався зворотним боком титанізму, становлення наукового світогляду в ранньомодерний період відбувалось паралельно з полюванням на відьом і ростом релігійної нетерпимості.

    Comment by criticalthinkerua — November 16, 2017 @ 03:13

    • >мають зовсім іншу природу

      Повторюсь, некоректно порівнювати поодиноке словникове слово, хоча й з поміткою заст., що вжито без пояснення навіть у книжці «Українського правопису», зі структурними інноваціями.

      * * *

      Коли ви наводите приклад прихильниця, то робите крок в бік від обговорюваної теми мовних інновацій, суттєво розширюючи її. Хоча, запевняю, і до таких іменників теж мають дійти відповідні зміни (вже доходять) при реалізації послідовної стратегії нейтралізації (нейтралізація це сучасна норма і для атеїстів, і для блоґерів: вона (людина) атеїст і вона (людина) блоґер), як при послідовній стратегії специфікації до таких іменників неодмінно дійдуть ґендерґепи зі слешами. Незачепленими «прихильниці/ки» не залишаться при будь-якій стратегії, оце вже точно.

      >порадити використовувати жіночий відповідник

      Похідний, маркований, стилістично ненейтральний, підкреслено навантажений ґендером з усіма неґативними наслідками? Про це й мова. Основні застереження були в тексті. Нікому не побажаєш використовувати такі жахливі кореляти. Ні жінкам, ні чоловікам, ні іншим ґендерним ідентичностям. І я нікому не бажаю. (Аналогія була б коректною, якби запропонували інноваційний, а з походження демінутивний, чоловічий суфікс на додачу до професіоналізмів, що нині функціонують в аналітичному спосібі як іменники спільного роду. Наприклад, запропонуйте на заміну нормі такі специфікаційні варіанти: філософка-філософік, хімчиня-хімчик. Українська надає безліч способів для лексично-словотвірного способу. Одразу видно некоректність і навантаженість запропонованого вами експерименту з денейтралізації.)

      Через такі внутріншьомовні перешкоди структурного характеру, які при впровадженні фемінних інновацій погіршують, доведено погіршують лінґвістичне сприйняття професійних жінок, нейтралізація, програма переведення іменників до спільного роду, що знищує саму площину іншування, зовсім не є фальшивою. Недарма в опитуванні Архангельської окрема група професіоналів, серед яких усі були жінки, продемонструвала найбільше несприйняття інновацій, порівняно з основною групою освіченої молоді. Такі самі дані про погіршення, про побічні ефекти стратегії специфікації вже маємо з італійської, з польської. На тих абстрактних уявленнях, на яких виїжджали реформатори при двох недоведених гіпотезах і сподіваннях, продовжувати будувати повітряні замки вже немає сенсу. В новітніх дослідженнях увагу переносять на контексти, стилі, суспільні обставини, небінарності, що включають інші меншини.

      >якого зараз досягла німецька

      І якого рівня досягла німецька? «Три десятиліття мовної рівності принесли лише непривабливі тексти, але не соціальну рівність. […] Але мова зіпсована. Побічні втрати?» (Von Ingrid Thurner. Der Gender-Krampf verhunzt die deutsche Sprache // De Welt, 2013.)

      Унікальний випадок німецької, де для стратегії фемінізації щасливо збіглися кілька обставин, яких не мають інші мови, тим не менш, демонструє, що проблеми лежать глибше, ніж здається. І що заплановані зміни, наштовхуючись на мовні структури, мають свої обмеження. Наприклад, недавнє порівняльне дослідження (Nardone, 2017) рекламних оголошень німецькою й італійською при прийомі на роботу демонструє майже однакове вживання граматичного роду: «загальні чоловічі форми залишаються найбільш уживаними конструкціями як німецькою, так і італійською». При тому, що в італійській і далеко не було тієї масштабної німецької програми фемінізації, підтриманої академічними установами й інституціями, а стратегія нейтралізації досі виглядає придатною (Merkel E., The two faces of gender-fair language, 2013).

      * * *

      Гадаю, недарма згадали релігійну нетерпимість, сприймаю це підсвідомим проговоренням найважливішого. Віра в «світле майбутнє», що навіть у зразковому прикладі не було досягнуто і за тридцять років, легко миритиме з негараздами на шляху. Тільки треба ще трохи (=невідомо скільки, але точно не найближчим часом) перетерпіти негайні побічні ефекти від обраної стратегії. А може, раціональніше припустити помилковість «віросповідальних» постулатів?

      Comment by maksymus — November 16, 2017 @ 07:14

      • > А може, раціональніше припустити помилковість «віросповідальних» постулатів?

        Цю пропозицію я сприймаю так само, як і пропозицію відмовитись від “безперспективної” української на користь значно перспективнішої російської. Досвід показує, що найліпше посилати таких “псевдодоброзичливців” подалі, і продовжувати робити свою справу.

        Comment by criticalthinkerua — November 17, 2017 @ 04:31

        • Добре, що зрештою одверто визнали нераціональні підстави своєї позиції щодо цієї інновації.

          Вам надто полюбилася ця дивна аналогія з українськими аспіраціями. Але спробуйте хоч почути іншу, не таку приємну: коли донецьких попереджали, що життя буде не як у Москві, а як в Абхазії чи Придністров’ї, ті теж посилали далеко. І навіть шкода, що, мріючи хоч через тридцять років дотягнутися до вигаданого «німецького рівня», вже зараз, некритично відкидаючи неуспішні приклади і нездоланні системні перешкоди, спускаєтеся на рівень фантазійних хотілок Пономаріва.

          Comment by maksymus — November 17, 2017 @ 05:41

          • Мабуть, з мого боку найбільш нераціональним було те, що я так довго намагалась вас переконати. Не дивно, що ви вперто ігноруєте досить очевидну аналогію між мовно-національною і ґендерною дискримінацією – бо інакше крутійство і лицемірство вашого підходу стане явним. Спершу мені здавалось, ви просто не задумувались, що пропонувати чоловічий відповідник в ролі нейтрального – це й далі підтримувати несправедливу практику. Але виявилось, що насправді ви її бажаєте підтримувати. Звідси й вибірковість посилань на англійську – скажімо, коли доходить до заміни займенників, ви це відкладаєте на майбутнє, бо вам же йдеться не про справжню нейтралізацію (яка, до речі, передбачала б також усунення роду прикметників чи дієслів у минулому часі), а про те, щоб чоловічий відповідник і далі розглядався як норма, а жіночий – як відхилення.

            За вашою зневагою до фемінітивів насправді стоїть зневага до жінок, це видно хоча б на прикладі висміювання “жахливих корелятів” у одному з попередніх повідомлень, яке дуже нагадує, як декотрі російськомовні глузують із кумедних, на їхню думку українських слів, мовляв “ха-ха, какой смешной язык, никому не пожелаю на нем разговаривать”. Раніше наївно вважала, що така некоректність з вашого боку неусвідомлена, і сподівалась, що аналогія з мовною дискримінацією, яку ви не раз відчували, допоможе вам якщо не відчути, то принаймні побачити аналогічні проблеми, коли йдеться про ґендерні питання. Проте не врахувала, що вам же йдеться не про усунення дискримінації, а про її збереження, тож ви шукатимете які завгодно зачіпки, аби не помічати свого шовінізму.

            Ну що ж, загалом, в результаті обговорень фемінітивів я з’ясувала, що в цьому питанні вимальовується досить типова картина, характерна для боротьби прогресу і ретроградства. Хоча прогресивні сили у нашому суспільстві у цьому питанні поки що становлять меншість, однак це мене не дуже дивує, бо в багатьох інших питаннях картина така ж сама. Шкода, що ви опинились на боці ретроградства, але зрештою, це ваша справа, мене це більше не обходить.

            Comment by criticalthinkerua — November 18, 2017 @ 02:04

            • Оскільки ваша позиція ґрунтується не на раціональних підставах, ви і волієте вдаватися до конспірологічних пояснень моїх слів, навіть не намагаючись критично мислити. Це перенесення не дивне. Дивно те, що, приписуючи собі проґресивні погляди, саме ви твердо стаєте на бік ретроградства в цьому випадку. Наприклад, як показала А. Архангельська в книзі «Сексизм в языке» (Olomouc, 2011), до стратегії фемінізації в українській штовхають не демократичні прагнення, а мовний пуризм. Віддаючи перевагу пуристичним поглядам на засіб перед справжньою демократичною метою, стаючи на позиції відстоювання чогось власного втраченого, у вас і виникає ця дика аналогія з національною дискримінацією. І саме тут виникає бажання сепаруватися від усього, що порушує комфортну оману.

              Найприкріше, з огляду на ваш високий інтелектуальний рівнь, що ви взагалі й не намагаєтеся знайти своїм поглядам раціональне обґрунтування, зводячи все до непроникненного досвіду ґендерної ідентичності, як до останнього прихистку. Хоча це теж не дивно, саме так і поводяться ті, хто стають на ретроградний шлях пономарівих, перебираючи на себе роль справжнього українства, що зазнало національної дискримінації. А значить, опоненти постають, очевидно, тільки шовіністами, інших підстав не побачити. Ви самі могли б пригадати, скільки разів і як мене таким чином іншували ті, хто просували різні, на їхню думку, дискриміновані шовіністами мовні явища. Сумно, що тепер і ви приєдналися до їхнього звинувачувального хору, роблячи акцент своєї ідентичності не на демократичній меті, а на патріархальному засобі. Проте сепаруватися від суспільства, яке двома третинами сприймає цей засіб неґативно, а відносною більшістю вважає фемінні інновації образливими, не вийде так, як можуть відокремитися одне від одного національні рухи.

              Можна тільки гадати, як могла виглядати б раціональна позиція з вашого погляду. Світові дискусії пропонують кілька належних схем, що вони, зрештою, зводяться до унікальних лексично-словотвірних засобів і соціолінґвістичних обставин окремих мов, а тому і дають протилежні результати. Проте жоден український текст на захист переведення фемінітивів з сексистського просторіччя у нейтральну стратегію специфікації не грішить таким підходом.

              Comment by maksymus — November 18, 2017 @ 05:34

              • Про ваш рівень раціональності в даному питанні яскраво свідчить нездатність (чи небажання) помічати аналогії між ґендерною і мовно-національною дискримінацією. І це, до речі, впадає у вічі не тільки мені:
                https://sociolingvistik.livejournal.com/60156.html?thread=77564#t77564

                Зрозуміло, теза про непроникненність чужого досвіду – це останній прихисток для тих, хто хоче ігнорувати “незручний” чужий досвід. Але таке ігнорування унеможливлює подальшу дискусію. От хоча б у цьому обговоренні, вказуючи в одному з попередніх коментарів на незручності для жінок, які, за вашого підходу, мали б позначати себе чоловічим відповідником, я розумію, що ви ніколи не стикались з цими незручностями, тому й запропонувала прийом, який міг би дозволити відчути цей досвід. Сподівалась, що ви хоч після цього усвідомите дану проблему. Однак відповідь “нікому не побажаєш використовувати такі жахливі кореляти” тільки унаочнює, що ви просто не хочете зрозуміти чужий досвід – вам навіть не спадає на думку, що не всі вважають ті кореляти жахливими. Так само, вам наплювати на незручності для жінок – не ви ж відчуваєте когнітивний дисонанс, коли доводиться позначати себе відповідником, який зазвичай використовується для позначення представників іншої статі. Тому більше просто не марнуватиму час.
                Можете далі насміхатись над фемінітивами, прикриваючись думкою напівдикунського суспільства. Я ж приєднуюсь до тих, хто намагається цю думку змінити. Причому цей процес очолюють ті, хто переймається ґендерною рівністю, і це для мене один з найкращих аргументів на користь фемінітивів. А переконувати особисто вас не збираюсь – ви ж у цьому питанні апріорно відкидаєте чужий досвід, а значить, у нас просто немає спільної площини для обговорення.

                Comment by criticalthinkerua — November 19, 2017 @ 14:49


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: