Діаріуш або тиск слова

October 4, 2017

Каталонія вільна

Filed under: Мова, Політологія, Різне — maksymus @ 11:42

 

Діалект, а ми його надишем
Міццю духу і огнем любови…

У синхроні на каналі «Євроньюс» з вулиці Барселони обурена жінка: — Ми просто хочемо проголосувати, ми же не злочинці, як ті корупціонери при владі.

Ось воно! От саме таких щирих і наївних вскриків я і ждав для того, щоб пазл національного самовизначення каталонців склався. Коли на вулицях кричать не тільки про незалежність, але про зловживання правлячого класу країни, що включає і мадридських, і місцевих корупціонерів, це звучить кінцем іспанської імперії. Культурні вимоги, підкріплені економічними, остаточно перетворилися на політичну дію.

Нікчемний з усіх формальних поглядів каталонський референдум з його навмання намальованими результатами (авжеж, класичні 90% це улюблена цифра фальсифікаторів) був проведений тільки тому, що міг бути проведений. Влада в Каталонії вже знаходиться в руках каталонських сепаратистів. І метрополія нічого з цим зробити вже не зможе.

Власне, весь цей фарс з референдумом якраз і мав продемонструвати неспроможність іспанців здійснювати владу в каталонській провінції наявними в розпоряджені центру силовими засобами. І тут уже відсоток прихильників чи противників незалежності реґіону абсолютно неважливий; каталонські активісти за останні десять років пройшли потрібний шлях усамостійнення від опанування шкільної освіти до кон’юнктурного популізму Пучдемона й інших реґіональних лідерів. Як за підручником про національні рухи, вимога захисту власної культури перевтілилася в політичну вимогу. Тому що кожна культура, зрештою, веде війну за своє існування через політико-економічний дискурс. І політичним активістам у Каталонії нарешті вдалося «капіталізувати» культурні відмінності.

Колись веселий колективний спів на вулицях свого старого міста про давню історію народу засвідчив, що здобуття незалежності це тільки справа часу. Що місцеві лоялісти, ба навіть у більшості в цій провінції, тепер приречені або виїхати в метрополію, або стати каталонцями. І от тепер це стало прозоро очевидно. Каталонський рух збирає масові демострації, проводить страйки, підтримані всіма, і університетами, і пожежниками, і футбольними клубами. Тепер будь-які дії мадридської монархії з опанування нової республіканської провінції будуть неважливі й безрезультатні. Вони просто не мають таких засобів.


3 жовтня 2017р. На вулицях Барселони. Хто не скаче, той іспанець.

* * *

А справжня міна під іспанську державу, ба навіть ціла порохова діжка, що тільки дивом діждалася XXI ст., була закладена ще в часи створення Іспанії.

1492 року, коли Колумб дістався до Америки й була відвойована Ґранада, побачили світ перша граматика і словник, що заклали основи сучасної іспанської мови, — «Граматика кастільської мови» і «Словник латинсько-іспанський» Антоніо де Небріхи. Праця унікальна з багатьох поглядів. По суті, це була перша європейська граматика, загальні принципи якої докладені до народної мови. Високовчений іспанський автор першим у європейському світі перетворив народну мову на державну мову імперії. Мало того, на відміну від численних повторювачів цієї процедури в різних країнах, геніальний Небріха, досліджуючи не тільки предмет, а й підстави своєї науки, чітко усвідомлював, що він робить і для чого.

«Ваша величносте, мова завжди супроводжувала імперію і слідувала з нею таким чином, що вони разом виникали, зростали, розквітали й занепадали». — Писав Антоніо де Небріха в присвяті граматики іспанській королеві Ізабеллі. — «І оскільки мої мета й бажання полягають у тому, щоби завжди звеличувати наш народ і надавати людям моєї мови твори, що дозволять їм найкращим чином проводити вільний час, що його вони нині витрачають намарно, читаючи романи та повісті, сповнені тисячами неправд та помилок, я вирішив перш за все звести нашу кастільську мову до мистецького творіння (reduir en artifìcio), щоби те, що писатиметься нею віднині та в будучині, могло відповідати стандарту й розповсюджуватися на всі наступні епохи, за зразком грецької й латинської мов, котрі, підпорядковані мистецтву (debaxo de arte), залишаються однаковими, попри століття.»

Нова іспанська мова, за висловом автора, упорядкована мистецтвом, що слугуватиме звеличенню народу й супроводжуватиме імперію, призначена для завоювання, для підкорення варварів:

«Ваша величносте, дозвольте мені навести останню перевагу, яку ви одержите від цієї граматики. Для цього нагадаю, що коли я презентував вам рукопис цієї книги цього року в Саламанці, єпископ Авіли перервав мене такими словами: „Поскільки ваша величність підкорили багато варварських племен з екзотичними мовами, і після завоювання вони повинні прийняти закони, що їх завойовник встановлює у переможених, а з ними і нашу мову, за допомогою мого мистецтва вони зможуть пізнати кастільську мову так само, як ми пізнаємо мистецтво латинської граматики при вивченні латини“.»
(Небріха, «Граматика кастільської мови», 1492)

Але чому саме кастільська мова? Адже для феодальної іспанської імперії стандартна мова це питання не «народного духу», а елементарного функціонування імперських законів, тому мову можна обрати будь-яку. Чи можна покласти в основу не кастільський діалект, а валенсійський чи каталанський, баскський чи португальський? На ці питання через півсторіччя дав відповідь Хуан де Вальдес:

«Поскільки ми беремо за основу кастільської мови латину, нам залишається тільки пояснити, як сталося, що в Іспанії розмовляють на чотрьох інших мовах, а саме — каталанській, валенсійській, португальській і баскській.
 
Зазвичай різноманітність мов у провінціях викликана двома основними причинами: перша полягає в тому, що при всякому монарху, королі чи властителеві, хоч звідки б той походив, існує стільки ж мовних розбіжностей, скільки правителів; друга полягає в тому, що поскільки області, що межують одна з одною, завжди чимось зв’язані між собою, кожна провінція запозичує щось у сусідніх провінцій і поступово починає відрізнятися від інших не тільки своєю вимовою, а й своїм говором і звичаями. […] Багаточельність правителів в Іспанії у минулому, на мою думку, і стала причиною розбіжності в мовах, хоча кожна з них має більше подібностей до кастільської, ніж до будь-якої іншої, тому що, хоча кожна з них і запозичувала щось од своїх сусідів, як Каталонія запозичувала від Франції та Італії, а Валенсія від Каталонії, загалом видно, що в основному вони запозичували з латини, яка, як я вже зауважив, лежить в основі кастільської мови.»
(Вальдес, «Діалог про мову», 1535)

Питання мови — це питання чистоти мови. Кастільська в очах самих кастільців виглядала найбільш наближеною до класичної мови, до латини, найменш зіпсованою, найкраще зрозумілою для всіх мешканців держави, а значить, і найпридатнішою для імперської мови. Залишалося переконати в практичності цього вибору мешканців іншомовних провінцій. А це іспанцям не вдалося зробити. Відокремлена політично Портуґалія зрештою розвинула свою мову. Баски надто далекі, щоб їх кастілізувати. Не справдилися останні надії і на Каталонію. Як тільки каталанська мова була визнана рівною, процес відокремлення стало не зупинити.

«…мова завжди супроводжувала імперію і слідувала з нею таким чином, що вони разом виникали, зростали, розквітали й занепадали». Занепад іспанської монархії був надійно засвідчений успіхом каталонців з кодифікації і поширення своєї мови. Нині ми спостерігаємо завершальний етап, вагому політичну вимогу на вулицях Барселони, висловлену своєю національною мовою, відкинутою колись імперським центром яко непотрібну й зіпсуту.

Див. також: Іспанія – Еспанія – Гішпанія.
 

Advertisements

9 Comments »

  1. Я особисто за Каталонію. Шкода тільки, що москалі використають їхній референдум для виправдання кримського.

    Comment by Yulia Peace Dove — October 4, 2017 @ 23:42

    • Хай спершу використають референдум 1938 року в Австрії. По повній.

      Comment by maksymus — October 5, 2017 @ 07:26

      • Тут справа в зручності, а не історичній справедливості.

        Comment by Yulia Peace Dove — October 5, 2017 @ 12:40

        • РФ у себе будує режим, що спирається на той же вітчизняний націоналізм, що й Німеччина. На тих же принципах побудований захист співвітчизників і прихоплення чужих територій. Тому будь-які аналогії з референдумами спершу будуть з аншлюсом, а не з національними рухами.

          Comment by maksymus — October 5, 2017 @ 13:43

          • Аналогії будуть з тим, з чим їх зробить медіа. А медіа/інтернет в руках росії.

            Comment by Yulia Peace Dove — October 6, 2017 @ 12:57

            • Відомство Ґеббельса теж мало в руках контроль над медіа. Не допомогло. Російська/радянська мова сама вже настільки спотворює свій власний інформпростір, що єдиний результат, якого добиваються, — нікому (в російському інформпросторі, звісно) не можна вірити.

              Comment by maksymus — October 6, 2017 @ 13:22

              • Поки “не допомогло” мільйони людей встигло загинути і Трамп виграв.

                Comment by Yulia Peace Dove — October 7, 2017 @ 12:36

                • Кріт історії риє повільно, але риє добре.

                  Comment by maksymus — October 7, 2017 @ 15:22

  2. Декларація представників Каталонії, ухвалена 27 жовтня 2017 року: https://maksymus.wordpress.com/500490/

    Comment by maksymus — October 27, 2017 @ 22:19


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: