Діаріуш або тиск слова

September 29, 2017

Благо з трупним відтінком

Filed under: Значення, Мова, Синоніми, Словник — maksymus @ 17:19

 
Дивна історія трапилася з церковнослов’янським іменником благо «добро», що вже в давньокиївських текстах геть заступив очікуване на східнослов’янському ґрунті болого. Заступив надійно, принісши з півдня в давньоукраїнську мову численні похідні іменники й прикметники: благовіщення, благовірний, благодать, благословіння, благий, блаженний та багато-багато подібних штучних кальок з грецької. (Один лише раз наше повноголосне болого трапляється в списку XIV ст. «Руської Правди» та в сумнівному «Слові о полку».) Іменник був надзвичайно важливий, можна згадати перший же політичний київський текст, що поміщав Київську державу в світову історію нарівні з іншими народами, присвячений закону й благодаті.


Благо і бл̃го в словнику Памва Беринди. (Лексикон словенороський, 1627)

Напевно, саме завдяки цій найвищій церковній важливості чуже для нас слово благо «добро» через табуїстичний ужиток в народній мові ще в давнину перетворилося на свою пряму протилежність. Набуло дзеркальних значень «поганий, слабкий, в’ялий, бідний», з якими навіть потрапило до балтійських мов (лит. blõgas, лат. blāgs). Памво Беринда мав уже докладно розбиратися зі значеннями таких двох, наче однакових, але протилежних іменників: «Благо: ґды пишется без титлы, въ росской мовѣ значитъ: не гараздъ, мдле, недобре, уломне, зимно, лѣниво, гнюсне, неохотне, блѣдо, синє, що трупѣю фарбу маєт». Його красиве рішення — чуже бл̃го під титлом означає «добре», своє розкрите благо має власні «погані» значення, аж до трупної синюшності.


Погані значення зафіксовані і в російських народних говорах, і в білоруських. Та якщо російська літературна мова віддала повністю перевагу церковнослов’янському «доброму» значенню, то в білоруській благо повністю «погане». Білоруські складні іменники й прикметники геть позбавлені складника благо-. На цьому граничному дзеркальному міжмовному протиставленні добрих і поганих значень одного іменника будується білоруський жарт: «…згодзен рабіць усё, што ад мяне залежыць, дзеля блага вялікае Расеі» (І. Тишкевич).

Українська ж літературна мова прийняла як добрі, так і погані значення, широко обігруючи як церковнослов’янську лексику, так і народну протилежність, а на додачу як новітні російські, так і польські запозичення. Сучасною українською можна і блаженствувати, і благати, бути і благим, і благеньким. (Яко наг, яко благ, яко нема нічого; Благий та Божий; Увага не блага.) Благо в народній мові не вживається, пише Грінченко: «Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять; Віз у його благенький» (Словник). Благий — це тільки добрий, наголошує Огієнко: «Отже, „благий“ в українській мові часто визначає якраз протилежне слову „добрий“, а тому його ніяк не можна позоставляти неперекладеним. Не можна так позоставляти, бо воно викличе зовсім іншу думку в читача, протилежну до правдивої. Треба конче перекласти на „добрий“, і тільки на „добрий“» (Етимологічно-семантичний словник, Т. 1, С. 146).

Оця постійна присутність в українському благу протилежних значень створює певну напругу і хитання в термінології, де відповідне поняття має бути абсолютно надійним. Так, Огієнко у біблійному перекладі залишив благо- як складник церковних грецьких кальок, але перекладав сам іменник через добро. А перекладач Канта («Критика чистого розуму», 2000), спершу вагаючись («піклувалися про своє благо», «благі наміри», «загрожує спільному благу», «із загальним благом» та под.), зрештою зупинився на однозначному перекладі своїм іменником добро важливого поняття («ідеал найвищого добра»).

Надійно засвоєні складні кальки: благочинний, благовісний, благодіяння, благонадійність. Поруч існують: добродійність і благодійність, милозвучність і благозвучність, шляхетність і благородство. Втратили колись церковне благо: вдячність (благодарность), добробут (благополучіе), достаток (благосостояніе). Застарілий відмінок дібр (матеріальні дібра) залишає без відповідника матеріальні блага.

Таким чином, титло Беринди над іменником благо досі незримо присутнє в український мові, з’являючись і зникаючи залежно від контексту. Але, зрештою, у важливих текстах все-таки спрацьовує засторога Огієнка про те, що «благо… не можна позоставляти неперекладеним». Тому добро виявляється сильнішим за постійно присутні й можливі для сплутування погані й слабкі значення блага.
 

Advertisements

16 Comments »

  1. Все ж таки у суспільних благах, як і у інших випадках вживання в множині, неможливо адекватно замінити благо на добро.

    Comment by criticalthinkerua — September 29, 2017 @ 23:36

    • Колись широко, ба навіть нормативно, вживали дібр у множині: «витворювання продукційних дібр», «запас господарчих дібр», «зрозумінє для ідеальних дібр людськости», «Відрікаюся всіх земських дібр». Суспільні дібра, матеріальні дібра тощо.

      Comment by maksymus — September 30, 2017 @ 00:28

      • Але зараз це вже застарілий вжиток. Можливо, те, що дібра поступились перед благами свідчить про ослаблення табуїстичного значення. До речі, щодо відмінностей значень в білоруській і російській мові подумалось: можливо, більший вплив книжної мови в російській і народної – в білоруській призвів до того, що в російській перевагу здобуло хороше значення блага, тоді як в білоруській – погане значення (яке ближче до народного забобону). Це, звісно, досить спекулятивна версія, яка, однак, в ситуації співіснування у мові двох значень мала б спонукати освічених людей до підживлення вжитку блага в хорошому значенні.

        Comment by criticalthinkerua — September 30, 2017 @ 04:27

        • Найпевніше, витіснення множинних відмінків добра завдячує радянській мовній політиці. Але нині саме застарілість додає цьому варіанту балів для термінологічної, для книжної мови, постаючи водночас авторитетною старовиною та відродженим засобом.

          Comment by maksymus — September 30, 2017 @ 07:01

          • Ви дедалі більше перетворюєтесь на консерватора :( Коли згадую, як влучно ви глузували над любителями викопувати застарілі форми в піку радянській мовній політиці, і тепер дивлюсь, як самі вдаєтесь до цих аргументів, стає сумно.

            Comment by criticalthinkerua — September 30, 2017 @ 14:52

            • Одна справа, коли застарілі форми непотрібні чи надмірні, і зовсім інша, коли є ключовими, знищеними на злеті разом з цілим світом української високої культури. Окрім дурних пуризмів, що грали на просторічне пониження, в українській також були дуже вдалі спроби пробитися до найвищого. Це та лексика, що стосується суспільства (горожанство, як приклад нині конче потрібного для точності думки застарілого іменника), що стосується моральності й моральнісності (як у цьому випадку потреба знаходження точного поняття добра, що сходить до грецького to agathon).

              Знищення не означає якогось свідомого викреслювання, як гадають пуристи. Це звичайний процес, коли для української були перекриті всі інші шляхи утворення й функціонування лексики високої культури, окрім російської, поза російськими перекладами. Таким чином і відбувалося зістарювання, з яким ми маємо справу. Але немає потреби зараз виплескувати дитину разом з водою.

              А головне, найприкріше, що через тривалу недоступність цілих шарів текстів високої української культури україномовні в масі не бачать різниці між загубленими високими здобутками, дбайливо пронесеними крізь сторіччя, і навмання викуваними «прямовисами» чи «трощами». Ця сліпота коштуватиме роки дивних перекладів, де наляпуватимуться подиву гідні новоділи, підробки під народність, замість справжнього.

              Comment by maksymus — September 30, 2017 @ 16:17

              • Але ж українська мова має право на церковнослов’янський спадок не меншою мірою, ніж російська. Наскільки розумію з вашого викладу, позитивний відтінок блага походив з книжної мови, а негативний – з народної, тож якби впродовж кількох минулих сторіч книжний пласт у нашій культурі був сильнішим, то позитивний відтінок переміг би й без російського впливу. Для інтелектуалів книжне походження блага якраз мало б бути аргументом на його користь. Ясна річ, це не вирішальний аргумент, і якби зараз благо вживалось переважно в негативному сенсі, тоді справді варто було б добре подумати, чи варто відновлювати малопоширене позитивне значення, але ж коли домінує якраз позитивне значення, то навряд чи варто відмовлятись від блага на користь добра.

                Comment by criticalthinkerua — October 1, 2017 @ 02:04

                • На власний староукраїнський спадок, який тут представлений Бериндою, українська мова не просто має право, а право прямого спадкоємця (разом з білоруською). Якби книжний староукраїнський шар не був втрачений за імперії, то розвиток міг бути дуже цікавий. Але зовсім не такий, як у росіян. І якщо вже книжники XVII ст. розуміли, що бл̃го «добро» це чуже, а благо «погано» своє — вже книжне своє, не простонародне! — з прямо протилежними значеннями, то варіантів для літературної мови залишалося небагато.

                  Власне, найкращим залишався той варіант, який і реалізував Огієнко. Успадковані складні церковнослов’янізми, що увійшли в живу мову через богослужіння, залишав з зі складником благо-, бо їх церковність і несплутуване значення підкреслювала саме складність і другий складник, але благо і благий перекладав, бо «не можна позоставляти неперекладеним». Так само чинив і перекладач Канта, скоріше за все, незалежно від першого, все-таки вийшов на цей найкращий спосіб позбутися неоднозначності.

                  Comment by maksymus — October 1, 2017 @ 09:26

                  • Все ж таки благо явно частіше вживається в позитивному сенсі, причому в контекстах, далеких від церковного вжитку. Нижче вам навели приклад з благоустроєм. Ну а на запит “блага в економіці” можна отримати достатньо прикладів, щоб зрозуміти, що блага вже усталились далеко поза межами релігійного чи навіть етичного контексту.

                    Comment by criticalthinkerua — October 2, 2017 @ 21:30

                    • Нижче примітка перекладача Канта про те, що в український текст було просто перенесено російський переклад, хоча й зауважує про усталеність «найвищого добра». Якщо вже так чинять перекладачі складних текстів, не докладаючи найменших зусиль для елементарного розуміння, чому так, то що вже казати про благоустрій та інші под. складні кальки.

                      Comment by maksymus — October 2, 2017 @ 22:32

  2. До речі, щодо благополучія, то хоч воно було витіснене добробутом, але, наприклад, соціальне, психологічне та навіть матеріальне благополуччя нікуди не поділось.

    Comment by criticalthinkerua — September 30, 2017 @ 04:33

  3. Європейський словник філософій, К., 2004, Т. 2, С. 349-352.

    Right, just, goodукр. правильний, справедливий, добрий.
    У французькій немає чіткого розрізнення між добрим/правильним (bien) і добрим/благим (bon), між належним і бажаним, тоді як в англійській є два різних слова, right і good, що досить чітко відповідає цим двом аспектам. Натомість у французькій є чітке розрізнення між благим (bon) і справедливим (juste), себто розрізнення особливого, індивідуального морального закону, тоді як в англійській розрізнення між right і just не є таким чітким, оскільки rightness може означати як rectitudo «правота/справедливість», так і justicia «справедливість/правосуддя». Тому перекладач завжди ризикує натрапити на випадки, коли протиставлення в англійській right і good виявляється у французькому контексті протиставленням bien і bon.

    * * *
    «Добро/Wohl або зло/Übel завжди позначають лише причетність до нашого стану прийнятного (приємного) чи неприйнятного (неприємного), задоволення та болю (…). Однак добро/Gute і зло/Böse завжди позначають причетність до волі, наскільки її визначає закон розуму.» (Kant, Kritik der praktischen Vernunft […])

    Англійська традиція завжди відмовлялася від такого виключення [добра/блага з царини моралі], тому й лінію демаркації вона проводить не між добрим/правильним (bien) і добрим/благим (bon), а між справедливим (just) і добрим (good). У вимірі цієї останньої опозиції, англійське right, хоч як це парадоксально, є ближчим до німецького Gut, і в текстах Сіджвіка має бути перекладене як «добре/правильне» (bien). Таким чином, goodness і rightness не можна перекладати французькою інакше, ніж тим самим словом bien — ось гарний приклад неперекладності.

    Comment by maksymus — October 1, 2017 @ 19:50

  4. Примітка перекладача до українського перекладу «Критики практичного розуму» (К., 2004):
    «Німецькі слова das Gute і das Wohl передаємо, аналогічно як у російському перекладі, «добро» (часом Добре) і «благо». Відмінності у вживанні цих двох термінів у нашій мові не такі чіткі, як у німецькій. Вираз das höchste Gut, що в рос. перекладі пере­дається як «высшее благо» згідно з усталеним слововжитком, пере­даємо зі згоди наукового редактора «найвище добро». Різницю між das Böse і das Übel (Weh) виражаємо словами зло (Зле, Погане) і лихо (горе).»

    Comment by maksymus — October 1, 2017 @ 21:14

  5. “«Отже, „благий“ в українській мові часто визначає якраз протилежне слову „добрий“, а тому його ніяк не можна позоставляти неперекладеним. Не можна так позоставляти, бо воно викличе зовсім іншу думку в читача, протилежну до правдивої”

    І то не диво!

    https://ibb.co/ccqYWG
    https://ibb.co/gXfNQb

    Comment by Дмитро Пужай — October 2, 2017 @ 10:56

  6. З днем народження! Не можу оминути чудової нагоди побажати вам всіх благ, про які ви мрієте :)

    Comment by criticalthinkerua — October 21, 2017 @ 02:56


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: