Діаріуш або тиск слова

August 26, 2017

Лівий — це росіянин

Filed under: Політологія — maksymus @ 08:46

 
Пострадянська ліва політика в Україні завжди була тісно зв’язана з Москвою й російським впливом. Ліві партії спеціально створювалися під російськоорієнтованого виборця, обслуговувалися російськомовною лівою пресою. На цьому величезному пострадянському електоральному полі в перші десятиліття незалежності значних успіхів здобували комуністи Симоненка, соціал-демократи Медведчука, проґресивні соціалісти Вітренко.

У лівому меню особливою родзинкою вирізнявся Олександр Мороз з його пропозицією підкреслено українського соціалізму без явного проросійського навантаження. Соціалістична партія України, маючи сталу підтримку україномовного сільського виборця лівих поглядів, дозволяла лідерам десятиліттями підніматися до вершин української політики, навіть з невеликими відсотками потрапляти до Кабміну й президії Верховної Ради. Соціалісти були активними учасниками майданів та проєвропейських українських коаліцій. Але лівизна завжди веде тільки в одному московському напрямі — історія тієї партії безславно закінчилася участю Мороза в коаліції комуністів та реґіоналів, що зрештою тільки оприявнило закономірну спорідненість лівих в Україні з підлотним російським світом. Така оновлена неукраїнська Соціалістична партія одразу стала нецікавою виборцям, які одержують удосталь лівого популізму в риториці провідних підкреслено неідеологічних іменних блоків і об’єднань.

Євромайдан і наступна війна з російськими окупантами позбавили всіх лівих в Україні леґальної основи їхньої політики — антизахідного проросійського ґрунту. Комуністичні (читай, російські) символи заборонені, це непрямим чином б’є і по всіх лівих. Тепер, коли значна частина проросійської електоральної бази залишилася під окупацією, щоби дійти до українського виборця, ліві змушені добряче маскуватися під суто українських, проєвропейських, шукаючи виходи на західних соціал-демократів, обрубаючи навіть натяки на зв’язок зі своїми колишніми ідеями.

Та це марна справа, московські вуха все одно вилазитимуть з-за ретельно оновлених фасадів будь-яких соціалістів в Україні, що готуються до наступних виборів. Хоч як дивно й смішно виглядає Ілля Кива, російськомовний мент з «Правого сектора» — лівих завжди тягне в каральні органи, згадати Цушка чи Луценка, — нещодавно обраний головою колись натужно проукраїнської морозівської Соціалістичної партії, але такою є невблаганна логіка української політики, для якої лівий і росіянин це синоніми, підтримані очікуваннями виборців.
 

Advertisements

10 Comments »

  1. Вітання з іменинами!

    Comment by Skier_skiing — August 26, 2017 @ 21:58

  2. Здається, типові ідеологічні поділи, зокрема на правих і лівих, у сучасному світі дедалі більше втрачають значимість. У працях західних авторів не раз натрапляла на спостереження, що, наприклад, профспілковий рух, який був сильним ще кілька десятиліть тому, зараз згасає за браком актуальності, і взагалі, що ідеологічні поділи в сучасному суспільстві все більше відходять від традиційного поділу ліві-праві.

    А в нашому суспільстві казати про якісь ідеології взагалі не випадає, всі політичні гравці радше ситуативно спираються на поточний розклад інтересів. Ті, хто опиняється в опозиції, критикують антинародну олігархічну владу, провладна ж партія балансує між інтересами олігархів і потребою імітувати реформи. Крім того, в суспільстві з суттєвою корупційною складовою чітко акцентувати традиційний поділ на правих і лівих проблематично. Наприклад, вимога низьких комунальних тарифів на перший погляд виглядає як типове гасло лівих, але насправді головними лоббістами можуть бути олігархи і вище чиновництво, для яких це розширює можливості розпилу бюджетних дотацій.

    Comment by criticalthinkerua — August 27, 2017 @ 16:23

    • Справді, нова політика в усьому світі відходить від старих ідеологій в бік ідентичностей. І старі ідеології вимушено перевизначаються на нових проблемах раси, статі, меншин, релігійності тощо. У нас це обтяжено тим, що в жебрацькій пострадянській країні люди в масі не просто не можуть сформулювати свій ідеологічний інтерес, але не мають такої можливості, просто не потребуючи його за межами банального прожиткового мінімуму. І щоб дійти до виборця і наші праві, і наші ліві «продають» ці ідентичності публіці. Праві традиційно продають українську ідентичність, ліві — пострадянську/російську.

      Comment by maksymus — August 27, 2017 @ 18:16

      • Якщо виборці не можуть сформулювати свій ідеологічний інтерес (тобто, не мислять в категоріях праві/ліві), то чи доречно вважати, що партії мислять в ідеологічних категоріях? Скоріше, вони в першу чергу керуються підходом, який ще в 90-х хтось влучно охарактеризував як партію влади – тобто, спритні політики озвучуватимуть ті лозунги і обіцянки, які допоможуть виграти найближчі вибори, не вкладаючи в ці лозунги якийсь глибший зміст і легко відмовляючись від них, якщо зміниться поточна кон’юнктура. Тож, мабуть, ліпше визнати, що ідеологічних партій у нас немає, і означення “праві” чи “ліві” можна вживати лише досить умовно. Спадає на думку приклад регіоналів – вважати їх лівими не випадало, адже акцент на інтересах великого бізнесу і тяжіння до владної вертикалі є радше ознакою правих.

        Comment by criticalthinkerua — August 27, 2017 @ 22:50

        • А втім, партії, і «партія влади» також, мають ідеології, добре розписані на сторінках програм. ці ідеології визначають набір прихильників і функціонерів партій. Скажімо, колишні прихильники комуністів чи вітренківців, хто голосував за тих же януковичів з міркувань політики ідентичності, бути б дуже здивовані, прочитавши цілком правоцентристські програмні документи, як були заскочені справжніми наслідками. А праві виборці «зелених» десятиліттям раніше не зрозуміли б їхню лівацьку програму, як були зрештою здивовані їхньою політикою. Адже розподіл на старі ідеології нікуди не подівся, він усе одно проявляється при визначення основ політики.

          Наша відносна умовність поділу визначається браком досвіду політики, що виникла на зачищених од будь-якої політичної діяльності руїнах Союзу. Інтерес великого капіталу вже проявився політично, але зрештою колись проявиться й інтерес створюваного горожанського суспільства, інтерес зароджуваного середнього класу, інтерес профспілок та громад. І цей інтерес в категоріях «праві-ліві», знов-таки, все одно нікуди не дінеться.

          Comment by maksymus — August 28, 2017 @ 08:10

          • Якраз приклад з вітренківцями і регіоналами є ще однією ілюстрацією, що ідентичність важливіша за ідеологію. І я б це розглядала в першу чергу не як вияв політичної незрілості нашого суспільства, а як складову загальнішого процесу занепаду класичних ідеологій. В сучасному світі поділ на правих і лівих стає дедалі неадекватнішим. Наприклад, якщо ринок праці дуже динамічний і вимагає від багатьох людей постійної перекваліфікації, це означає, що профспілки об’єктивно стають застарілими, бо людина не ідентифікує себе з професією настільки сильно, як раніше. Поширення фрілансу теж змушує по-новому поглянути на “класову свідомість” – фрілансери змушені засвоїти декотрі навички (а значить, і елементи світогляду) приватних підприємців. Для цього прошарку чимало лівих гасел видадуться популістськими, але разом з тим у них буде небагато підстав підтримувати і правих.

            Comment by criticalthinkerua — August 28, 2017 @ 15:04

            • Важлива, але не важливіша, бо це непорівнювані речі. Ідентичність з ідеологією лежать у площинах, що не перетинаються. Це як порівнювати довжину і колір у відомому анекдоті. Крокодил довший чи зеленіший? Ми спостерігаємо не стільки занепад ідеологій, як їхнє доповнення і адаптування до нових умов.

              Comment by maksymus — August 28, 2017 @ 15:38

              • Не погоджусь з вашим протиставленням ідеології та ідентичності. Ідеологічні погляди – це теж одна з ідентичностей, скажімо, хтось себе означає як ліберала, а хтось – як консерватора за тим же принципом, як хтось визначає себе як атеїста чи як віруючого, або ж прихильника якогось екологічного чи культурного руху. Погляди на належний суспільний устрій нічим принциповим не відрізняються від поглядів щодо інших сфер – людина обирає світогляд, який, на її думку, найбільше відповідає її бажанням, уявленням про належне і т.п.

                Comment by criticalthinkerua — August 28, 2017 @ 19:29

                • Принципова відмінність старих і нових ідеологій, ідеологій і ідентичностей, у тому, що старі спрямовані на те, як має бути влаштоване, організоване все суспільство, загалом не надто торкаючись приватного. Старі ідеології досягають своїх цілей через держави, через структуровані партії та спілки. Нові ідеології, що виникли на полі ідентичностей, ставлять за мету політику визнання, а це передбачає зовсім інші інструменти політики — опанування горожанського суспільства через недержавні об’єднання, через громадські рухи задля змін не всього суспільства, але збереження ідентичності, здобуття її визнання.

                  Comment by maksymus — August 28, 2017 @ 20:32

                  • Але ж партії – це теж недержавні об’єднання. Прихильники якоїсь партії в демократичному суспільстві розуміють, що вони є лише частиною суспільства, адже існують інші партії. Далі, якщо подивитись на екологічні рухи, які виникли порівняно недавно, то їхня програма теж передбачає зміни на рівні всього суспільства. Разом з тим якась державна кампанія, наприклад проти домашнього насильства, спрямована якраз на приватне, хоч ця кампанія може бути запущена не обов’язково якоюсь меншиною, а й політичною партією, яка має серйозний вплив.

                    Comment by criticalthinkerua — August 29, 2017 @ 00:04


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: