Діаріуш або тиск слова

August 13, 2017

Величезний корабель «Сіракузія»

Filed under: Історія, Розваги — maksymus @ 13:42

 
Між Арістотелем і Архімедом відбулася забавна й повчальна заочна дискусія. Міркуючи суто теоретично про фізичні закони руху, Арістотель побіжно зауважив, що неможливо одній людині самотужки зрушити судно з місця («Фізика», VII, 5). Архімед же наче заперечив умоглядну теорію на практиці, зсунувши за допомогою винайдених блоків цілий корабель. Принаймні, так стверджують перекази, що відстоять від подій на сотні й сотні років. «Дайте мені точку опори, і я переверну Землю!» — передавав горді слова механіка Папп Александрійський (IV ст.).

«Архімед звелів наповнити звичайним вантажем царське трищоглове вантажне судно, нещодавно з великими труднощами витягнуте на берег цілою юрбою людей, посадив на нього велику команду матросів, а сам сів неподалік і, без жодної напруги витягаючи кінець каната, пропущеного через систему блоків, притягнув до себе корабель — так повільно і рівно, наче той плив по морю.»
(Плутарх, «Життя Марцелла», 14)

Зображення «Сіракузії» в енциклопедії кінця XVIII ст.

Про те, що переданий Плутархом епізод стосувався не просто царського вантажного судна, а величезного корабля «Сіракузія», найвеличнішого судна в Античному світі, ми знаємо тільки з розлогого переказу Афінея Навкратійського (II ст. н. е.) тексту деякого давнішого автора, давно забутого Мосхіона.
Цей дивовижний корабель, ціле плавуче місто, створений за наказом Гієрона Сіракузького, мав у довжину понад 110 метрів, тоннажністю був понад 1500 тонн, міг у розкішних апартаментах везти до 2 тисяч пасажирів. На кораблі була зібрана бібліотека з сонячним годинником і розписом у вигляді зоряного неба, зведений храм Афродіти, спортивний зал, терми з підігрівом, басейн, стайня для коней, вісім веж для двохсот воїнів, катапульта, місця для проживання сотень гребців та слуг. На багатолюдному судні створили навіть корабельний суд, що судив по сіракузьких законах. Воду з трюму вичерпував Архімедів ґвинт. Матеріали для будівництва, що їх вистачило б для спорядження шести десятків чотириярусних кораблів, збирали по всьому тодішньому світу — ліс з Етни, деревину з Італії, коноплі з Іберії, смолу з Родана.

«За шість місяців корабель був наполовину закінчений. Кожна готова частина негайно обшивалася олив’яним покриттям; його виробляли триста майстрів, не рахуючи підручних. Нарешті цар наказав спустити наполовину готове судно на воду, щоб там завершити решту робіт.
Про те, як це зробити, було багато суперечок; але механік Архімед один з небагатьма помічниками зумів зрушити величезний корабель з місця, виготовивши систему блоків з лебідками: Архімед першим винайшов пристрій складних блоків.»
(Афіней, «Про мудреців», V, 40-44)

Диво-корабель здійснив тільки один рейс — привіз збіжжя, соління та вовну із Сіракуз до Александрії, адже тільки єдиний у тодішньому світі Александрійський порт міг прийняти судно таких розмірів. А разом з тим, сіракузький цар Гієрон II утер носа єгипетському цареві Птолемею II, котрий також експериментував з будівництвом величезних суден, хоча й менш успішно. Останній, зціпивши зуби, прийняв подарунок, але одразу перейменував «Сіракузію» на «Александриду» і… назавжди витягнув на берег.

Переказ Афінея вражаюче засвідчив поєднання в одному видатному творінні всіх досягнень найвищого рівня передової давньогрецької науки. Важливу роль відведено Архімеду, чиє застосування принципу важеля під час пересування гігантського корпусу під час будівництва було підкреслене особливо. Намагаючись підтвердити хоч якось оповідання, сучасні історики всіляко полегшують умови, щоб уможливити описаний одноосібний зсув, але… Хоч як рахувати, хоч як спрощувати оповідання, Архімед жодним блоком чи системою (poluspastos) не зміг би зрушити «Сіракузію» ані на міліметр.

Таким чином, типово грецьке теоретизування велося не тільки з боку Арістотеля, а й з боку Архімеда. На одному й тому самому наочному гіпотетичному прикладі древні вчені легко доводили неможливість чи можливість будь-чого. Неможливо зрушити судно самотужки, стверджуєте? А ми тоді для спростування зсунемо аж «Сіракузію»! Суто теоретичним способом, зрозуміло, за допомогою уявної системи блоків та лебідок. До Галілея і його експериментів залишалося понад вісімнадцять століть…

(*) Даруйте, так і не зміг присилити себе написати назву Сіракузи з похідними так, як вимагає чинний правопис.
 

Advertisements

9 Comments »

  1. Мені здається, тут радше не теоретизування, а прояв міфологічного мислення. Це та ж традиція, яка приписувала фантастичні подвиги міфологічним героям, а потім переключилась на видатних мислителів. Мабуть, особливо показовим є випадок піфагорійців, де елементи раціонального вчення були нерозривно переплетені з легендами, характерними для попередньої культури, опертої на міф.

    Comment by criticalthinkerua — August 13, 2017 @ 17:07

    • Оця схильність до ідеальної теорії простежується в усіх проявах давньогрецької думки, в математиці, в астрономії, в географії, природничих науках, ба навіть у медицині. Випадок піфагорійців, з їхньою переконаністю в певній упорядкованості Всесвіту, тільки першим виявляє цю схильність, перевагу мисленного експерименту, розмірковування над спостереженням. Зенон (чи послідовники?) побив учня палкою за те, що той віддає перевагу очевидності перед теорією.

      Comment by maksymus — August 13, 2017 @ 17:47

      • Байдужість до емпіричної перевірки не завжди обумовлена прихильністю до теорії, бо тоді б найбільшими теоретиками були б, наприклад, любителі всіляких псевдоісторичних міфів чи ті, хто залюбки підхоплює всілякі стереотипи. Ця історія з Архімедом належить до жанру легенд про вчених, який зберігся до сучасності. Цікаво було б порівняти із фольклором про Ейнштейна.
        Зрештою, іноді рідкісною ерудицією наділяють і тих, хто був далеким від науки, наприклад, історійка про Махна:
        http://news.freejournal.biz/article1235/index.html

        Тобто, тут більшою мірою справа не в давньогрецькій любові до теорії, а в значно універсальнішій любові до легенд. Хоча не заглиблювалась у цю тему, але, схоже, образ мудреця, наділеного фантастичними здібностями, характерний для багатьох культур. Тут важливі не конкретні звершення (наприклад, що Архімед самотужки зрушив судно), а сама ідея надзвичайних досягнень. Поява таких легенд викликана насамперед не теоретичною потребою обґрунтувати якусь точку зору, а психологічною потребою того ж типу, яка створювала попит на міфи про подвиги героїв.

        Comment by criticalthinkerua — August 13, 2017 @ 23:26

        • Та ж класифікація наук Арістотеля унаочнює те, що емпіричний досвід стоїть нижче за теоретичне знання, за умоглядні науки, які дають знання причин.

          Про схильність людини загалом до надзвичайних досягнень слушне зауваження, але греки пішли далі. Навіть у спортивних змаганнях вони не мали «другого» місця, головне це перемога, абсолютне, сама по собі участь не має значення. І можна вбачати в цьому особливому сприйнятті переможця, котрий здобуває повноту слави, прояв того самого, що в науках веде до теоретизування.

          Comment by maksymus — August 14, 2017 @ 07:27

          • Але ж легенди такого штибу були властиві не лише давньогрецькій культурі. Важко знайти більшу повноту слави, ніж, наприклад, у культі Конфуція в Китаї. Легенда про Архімеда не є суто давньогрецькою – якщо її описати, прибравши конкретні імена (якийсь мудрець за допомогою системи блоків і лебідок знайшов спосіб зрушити з місця величезний корабель), то не так легко буде сказати, до якої культури належав цей мудрець.

            Власне, в даній історії про Архімеда більшою мірою впадає в вічі саме легендарна, а не теоретична складова. (От цікаво, як би поставилися до цієї історії Фукідід чи Лукіан із Самосати?) Теорія і легенда недооцінюють емпіричний досвід по-різному. Теорія намагається знайти причини, які стоять за розмаїттям існуючих явищ (сутність цінується більше, ніж її одиничні прояви). Емпірія тут не нехтується, а радше просто розглядається як перша сходинка. Легенду ж емпіричний досвід просто не цікавить, її ключова мета – подобатись публіці. Як на мене, історія з Архімедом в першу чергу наводить на думку про любов до легенд, властиву авторам пізньоелліністичного періоду.

            Comment by criticalthinkerua — August 14, 2017 @ 17:23

            • Можливо, справа не в тому, що емпіричні спостереження нехтуються, а в тому, що вони в греків не були чітко відокремлені від логічних арґументів. А значить, емпірія ніяк не могла ставати першою сходинкою, як очікували б ми, але була завжди присутня разом з логікою, проте завжди на нижчих щаблях, поступаючись чистій думці місцем у грецькому «наукуванні». Апокрифічні легенди про Демокріта, котрий вийняв собі очі заради чистої думки, або Платона (?), котрий на питання учня про користь од навчання дав тому два обола, добре свідчать про очікування слухачів.

              Comment by maksymus — August 14, 2017 @ 17:52

              • Але ж чиста думка, навіть у протонауковий період, мала б уникати зайвої неправдоподібності. (Можна згадати критику Ксенофаном богів як міфологічних персонажів, і що ця критика розчищала дорогу значно теоретичнішим уявленням про першооснову). Тут же якщо звернути увагу на опис корабля, то він теж явно неправдоподібний. А це наводить на думку, що даний дискурс ближчий не до епістемологічного (Архімеду вдалось спростувати теорію Арістотеля), а до міфологічного (герою вдалось здійснити фантастичний подвиг).

                Comment by criticalthinkerua — August 14, 2017 @ 20:43

                • Епізод, що зрештою перетворився на крилатий вираз про точку опори, дійшов до нас частинами. Коротка інформація Плутарха, а також коментар Прокла, явно незалежні від переказу Афінея, засвідчують певну традицію «витягування корабля Архімедом за допомогою блоків». Тобто поєднують саме цей винахід і саме цю його демонстрацію. Але для міфологізації свідчення надто відрізняються в деталях, ба навіть у назвах приладу, використаного Архімедом.

                  Comment by maksymus — August 14, 2017 @ 22:04

  2. До автора V ст. історія дійшла в такому вигляді:

    Справді, передають слова Гієрона Сіракузького про Архімеда; коли він побудував трищогловий корабель, який хотів відправити Птолемею, царю Єгипту, і все сіракузяни разом не могли спустити корабель на воду, Архімед улаштував так, що Гієрон зміг це зробити сам, без жодної допомоги. Вражений, цар сказав: «З цього дня — вірити кожному слову Архімеда!»
    (Прокл Діадох, Коментарі до першої книги «Начал», II, 4)

    Comment by maksymus — August 17, 2017 @ 19:00


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: