Діаріуш або тиск слова

July 24, 2017

Україномовний та українськомовний

 
До давно відомих складних прикметників двомовний, багатомовний, чужомовний, іншомовний та под. у мовній практиці другої половини XX ст. додалися нові складно-суфіксальні прикметники з опорним компонентом -мовний: англомовний, франкомовний, іспаномовний, тюркомовний, україномовний, російськомовний та ін., що були утворені зі скороченими основами прикметників — назв народів і мов: англійський, французький, іспанський тощо.

Спорадично вживані в українській літературі з 1950-х, спершу як спеціальні терміни гуманітарних дисциплін, а постійно й широко зі здобуттям незалежності й збільшенням потреби відокремлювати національну належність од мовної, такі прикметники були вперше зафіксовані в орфографічному словнику 1994 року [1], ставши відтоді звичним фактом мовної норми.

УКРАЇНОМОВНИЙ, -а, -е. 1. Який розмовляє, пише українською мовою. 2. Який створюється, видається українською мовою. 3. Населений людьми, які розмовляють українською мовою. [2]

Проте україномовні не були б україномовними, якби не створили чергову проблему на рівному місці, перевертаючи черговий прапор «за феншуєм». Поруч з основним варіантом прикметника україномовний, з’явився альтернативний — українськомовний. Поява варіанта не залишилася непоміченою мовознавцями:

УКРАЇНОМОВНИЙ — УКРАЇНСЬКОМОВНИЙ. Побутують у сучасній мовній практиці обидва слова. Утворений від словосполучення українська мова, другий прикметник прозорий за своєю будовою. Той самий зміст передається й словом україномовний: утворене воно за аналогією до англомовний, франкомовний, тобто має усічену основу від українська і вставний звук о. Значуща частина україн(о) асоціюється з назвами Україна, українець. Означення україномовний уживається щодо людини, друкованого видання, колективу людей. Як компактніше й економніше щодо звукової будови, слово україномовний використовується частіше, ніж українськомовний.
(Культура мови на щодень / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Довіра, 2000. — 169 с.)

І хоча другий прикметник поступається основному всюди, в загальному вжитку, в публікаціях, досі відсутній у великих академічних словниках [3], він має нездорову привабливість «ідеального» прикметника, «очищеного» за сфантазованою логікою словотворення. Загрозливим антиприкладом звично виступає російська мова, де увага до таких прикметників і їхнього місця в мовній стуктурі виникла значно раніше [4].

Характерний приклад дурного пуризму подибуємо серед безумних порад журналу «Українська мова»:

УКРАЇНСЬКОМОВНИЙ, А НЕ УКРАЇНОМОВНИЙ.
Дехто вважає, що людей, які розмовляють українською мовою, потрібно називати україномовними, подібно до англомовних, іспаномовних та ін., незважаючи на те що ці складні прикметники тісніше пов’язані з назвою країни, ніж із назвою її мови. Інші заперечують проти вживання україномовний, тому що немає росіємовний, польщемовний. Замість нього пропонують уживати українськомовний, бо він точніше відбиває зв’язок з українською мовою. За таким самим зразком утворені складні прикметники російськомовний, німецькомовний, чеськомовний та ін.
Отже, людей, які розмовляють українською мовою в Україні та за її межами, правильно називати українськомовними.
Катерина Городенська (Українська мова, 2012, № 4. С. 115).

Мабуть, наступним кроком буде виправлення за таким зразком іменника українізм на «українськізм» та українізація на «українськізація». Від маніяків реформи заради реформи можна всього найдикішого ждати. А поки шизофренічне протиставлення україномовний-українськомовний створене, визначає нову лінію розлому, й україномовним із цим жити.

[1] Орфографічний словник української мови: Бл. 120 тис. слів / Уклад. С. І. Головащук та ін. — К.: Довіра, 1994. — 864 с.: україномовний (С. 782); також: англомовний (С. 22), іспаномовний (С. 292), російськомовний (С. 670), тюркомовний (С. 773), франкомовний (С. 812). Окремо стоїть прикметник франкомовний у СУМ-11.
[2] Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: Перун, 2005. — С. 1502.
[3] Російсько-український словник у 4-х тт. — К.: Знання, 2014. — Т. 4. — С. 554: украиноязычный – україномовний; ~ная пресса – україномовна преса. Цікаво зауважити, що словник поповнився прикметниками бантумовний та гіндімовний, які не мають вставного -о-.
[4] Хан-Пира Эр. Англоязычный, франкоязычный, русскоязычный и др. // Русская речь. — 1992. — № 5. — С. 54-57. Основний вибір російської між основами -говорящий та -язычный.
 

Advertisements

8 Comments »

  1. А Ви пропонуєте казати поломовний, росіємовний, болгаромовний і чехомовний? Така логіка для Вас не “сфантазована” і не “шизофренічна”? Чи Ви пропонуєте всі “звичні факти мовної норми” не чіпати, бо ж вони музейні експонати, нащо щось видумувати? Запропонуйте обґрунтоване рішення, а не паскудьте раціональні міркування людей, які дещо тямлять у словотворі.

    Comment by Rose — July 24, 2017 @ 17:17

    • Підкажіть, у який саме момент виникла ідея, що щось треба «вирішувати» за мовну спільноту? Це дуже паскудна ідея, що треба все підвести під якусь вигадану, сфантазовану загальну площину. Обґрунтоване рішення завжди спирається на мовні факти, на які і варто зважати тим, хто вважає себя тямущим у словотворі.

      Усталення прикметників з такою основою відбувалося досить звичайним чином — поява в мовленні, в текстах, фіксування, унормування через словники. Ненормально те, що взагалі з’являється оце бажання підіганяти усталений ужиток під уявний словотвір.

      Comment by maksymus — July 24, 2017 @ 17:50

    • Щось мені здається, що ті люди в словотворі не тямлять зовсім нічого. В одних словах вони борються з беззмістовними суфіксами, до інших воліють додавати. Таки шизофренія.

      Comment by drundia — July 29, 2017 @ 09:32

  2. Серед варіантів, що трапляються у загальному вжитку, варто відмітити декілька: польськомовний — полономовний, латиномовний — латинськомовний, фіномовний — фінськомовний, з багаторазовою перевагою перших, грекомовний — грецькомовний, з незначною перевагою першого, .

    Comment by maksymus — July 25, 2017 @ 07:37

    • А ще є франкомовний і французькомовний, і, здається, явно переважає франкомовний, принаймні при побіжному пошуку.

      Comment by criticalthinkerua — August 4, 2017 @ 17:00

      • Франкомовний чомусь порапив до вжитку й унормування раніше за всі інші. Наприклад, у СУМ-11 є стаття франкомовний, а, скажімо, прикметник англомовний відмітився тільки в тлумаченні гасла комп’ютер: «перев. в англомовних країнах».

        Comment by maksymus — August 4, 2017 @ 21:44

        • Може, позначилось francophone.

          Comment by criticalthinkerua — August 5, 2017 @ 00:19

          • Мала бути якась зовнішньомовна причина, скажімо, вплив якоїсь політичної події. Тлумачення СУМ-11 підказує, що таким чинником стала деколонізація Африки, що перебувала під пильною увагою радянської преси: «ФРАНКОМОВНИЙ. Який має французьку мову як державну (звичайно про країни Африки — колишні французькі і бельгійські колонії)».

            Comment by maksymus — August 5, 2017 @ 08:37


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: