Діаріуш або тиск слова

February 8, 2017

Чужість

Filed under: Розваги — maksymus @ 07:46
«Важкими ногами роботарів ми розтопчемо всіх,
хто спробує стати нам на перешкоді!» В. Владко

«Чужий» (1979) був справді страшний фільм. Підхоплене на далекій планеті абсолютно негуманоїдне життя, що розмножується в людських тілах як в інкубаторах, майже незнищенне. Контрастна тема другого плану — запрограмований корпорацією андроїд — у тіні, на підспіві. Робот і робот, що з бляшанки взяти. Для виживання проста людина Ріплі здатна знищити обидвох.

Дві «чужі» загрози, біологічно інша й непідконтрольний штучний інтелект, приходили разом чи поокремо в багатьох страшилках ще до «Війни з саламандрами» Чапека, відомого також створенням назви «робот». За століття жанру, від нашестя марсіан Уеллса до сучасних масово штампованих кінематографічних ковбоїв проти інопланетян чи вікінґів проти Морвіна, утворився певний консенсус щодо того, що героям слід робити з прийшлими чужими, з хижаками, з іншими колонізаторами на земному полі битви. Знищувати без роздумів. З другого боку, Азімовим з його суворими трьома законами робототехніки було більш-менш розроблено тему закріпачення штучного інтелекту. І прибулі, і створені монстри подолані.

Нова тенденція прийшла непомітно. На художній моделі чужопланетних «рас» чудово відпрацьовувалася тема рас земних. Жити у взаємному визнанні й мирі на далекому «Вавилоні-5» чи приймати їх на Землі під охороною «людей у чорному». Головне, щоб людство контролювало ситуацію, було на чолі чи мало надпотужну зброю, як у «Зоряних брамах». Така заспокійлива модель співіснування з пріоритетом людини протрималася недовго.

Новітня художня продукція пішла далі. Землю колонізовано, як у «Непокорі» (Defiance, 2013), люди попри назву серіалу приймають ситуацію вимушеного співжиття як даність. Лінія покірного схиляння перед чужою колонізацією доведена до абсурду у «Виживанні» (Extant, 2014), яку я спершу вважав випадковим відхиленням од теми штучного інтелекту. Проте в другому сезоні стало ясно, що це прийняття і було основною темою. Неважливо, що прибульці з космосу розмножуються насильницьким заплідненням земних жінок по всьому світу зі смертельним наслідком (прозорий привіт «чужим»), головне, що гібриди теж розумні, і з ними можна домовитися. Неважливо, що всесильний штучний інтелект здійснив спробу захоплення планети, він же теж інтелект, домовляємося. Різноманітність.

Колись переможна людина мала стояти на залишках кораблів прибульців у новий день незалежності, нині ж приймає колонізацію як даність. Колись перепрограмований термінатор, що виконав завдання, з людяності мав себе знищити в розтопленому металі чи віддати серце людині. Ах! Всі розчулено плачуть, але розуміють необхідність. Нині ж співчуття викликає хіба що допомога людини страхітливому непідконтрольному андроїду від страховика (Automata, 2014).

Зсув художніх вигадок демонструє трансформацію страхів. Перенесення страху від чужого чи штучного до страху від нетерпимості. Тепер ворог не інакшість, а неприйняття іншого.
 

Advertisements

15 Comments »

  1. ну це ви мабуть не дивились другий “день незалежності”

    Comment by b0ris — February 8, 2017 @ 10:38

    • Чого ж, подивився. Стара тема, старі актори. Нова нота, данина нашому часу, — сферичний прилад комунікації з іншими світами, що об’єдналися в спільній боротьбі. Продовження «Чужих» теж додає таку новинку, відроджена Ріплі вкінці стає мутантом. Взагалі, тема мутації під інопланетним вторгненням і наступне прийняття мутантів дуже популярна. Згадати можна «Коли падають небеса». Свого роду перехід до капітуляції.

      А раніше над цим бажанням домовлятися й визнавати прибульців іронізували, як у фільмі «Марс актакує!».

      Comment by maksymus — February 8, 2017 @ 11:06

  2. Напевне так

    Comment by tymofiy — February 8, 2017 @ 12:32

  3. А ще на додачу фільми про порозуміння з _зомбі_. «Тепло наших тіл», «In the Flesh»

    Comment by tymofiy — February 8, 2017 @ 12:37

    • О, зомбі, ходячі мерці, це особлива тема. Можна було б гадати, що саме тут залишатиметься можливість безосудливого убивства чужих. Але ж ні, мотив порозуміння, дружби й співробітництва проникає і сюди, як раніше потрапив у сюжети з вампірами.

      Comment by maksymus — February 8, 2017 @ 13:35

  4. Мені завжди було шкода марнувати час на перегляд попси, але судячи з ваших описів, попса стає не такою однозначно-примітивною, і це позитивна тенденція. Зрештою, якщо йдеться про американську кінопродукцію, то співіснування рас там справді болюча тема. Наприклад, знайомлячись з історією корінних американських народів більшість сучасних американців можуть відчути себе нащадками прибульців, які безжально нищили місцеві культури і місцеве населення. А це вносить нові акценти в тему прибульців.

    Comment by irengloria — February 8, 2017 @ 16:12

    • Американський випадок цікавий тим, що це, з одного боку, чи не найперша західна нація в сучасному розумінні з усіма міфами обраності й міцним етнічним підґрунтям, першість з якою оспорюють хіба що французи, а з другого — суспільство імміґрантів, різноманітних настільки, наскільки це можна уявити, горожан, що визначають себе подвійною ідентичністю. Коли їхня культурна ідентичність не зазіхає на політичні вимоги, вона незагрозлива для інших груп. Але коли висуває такі вимоги?

      А втім, розвиток теми прибульців ще побачимо зі зміною політичного керівництва.

      Comment by maksymus — February 8, 2017 @ 16:23

      • “Але коли висуває такі вимоги?”

        Тоді й справді настає справжнє загрозливе страхіття http://www.nytimes.com/2016/07/17/opinion/sunday/i-named-my-mixed-race-daughter-for-a-slave-trading-town.html

        Comment by magner58 — February 10, 2017 @ 15:28

        • Пригадую, в якійсь серії комедійного мультсеріалу «Ґріффіни» головний герой дізнається, що він має краплю чорної крові, а отже стає «чорним братом» і може одержати від білих експлуататорів певну суму. Точно такий расистський підхід у неї; автор без сорому казка міряє відтінки шкіри й страждає від розбурханих у суспільстві ідентичностей. Якби не була расистом, пораділа б, що може повісити на стіну двохсотрічний портрет свого предка. Що портрет не був знищений у війнах та революціях. Що згаданий архів не згорів і не був розграбований, і в ньому досі можна знайти докладні відомості про таку віддалену родинну історію.

          Зокрема, в тих американських архівах можна знайти надійні дані, що дев’ять з десяти всіх прибулих у британські колонії до 1775 року були невільниками, і навіть з білих європейців три чверті мали невільний статус. Цілком можливо, що автор докопається і до того, що хтось з її білих предків перебував у підневільному стані. Проте її расистьскі погляди це аніскільки не зачепить, мірятиме й далі відтінки, що тільки й мають для неї значення з погляду сучасних расових стосунків.

          Comment by maksymus — February 10, 2017 @ 18:07

          • Кумедний коментах, хоча вже не можу сказати, що неочікуваний :) А з яких ще джерел крім «Ґріффінів» ви черпаєте інформацію про сучасні расові стосунки, зокрема у штатах?

            Comment by magner58 — February 12, 2017 @ 11:26

            • Ще з «Телепузиків», але то для думаючої аудиторії.

              Comment by maksymus — February 12, 2017 @ 16:20

    • До речі на тему тенденцій був непоганий допис morreth якщо не бачили http://morreth.livejournal.com/2978477.html

      Comment by magner58 — February 11, 2017 @ 16:32

      • Мої враження прямо протилежні. Як був у захваті від перших серій «Шерлока», так і залишився. Останній епізод зі злочинною сестрою був свого роду контрастом до різдвяного епізоду.

        Нова екранізація стала перевіркою твору на вічність. Жанр осучаснення, перенесення давніх сюжетів зі свого часу до нашого слугують такою надійною перевіркою. Згадати екранізації Шекспіра, блискучій «Коріолан», прекрасний «Річард III». Або пушкінський вражаючий «Борис Годунов» у наші дні.

        Comment by maksymus — February 11, 2017 @ 17:10

        • Ну я не мав на увазі особисті враження, а тенденції.

          Comment by magner58 — February 12, 2017 @ 11:24

          • Тенденція спільна для всіх супергероїв з напарниками. Подивіться на сучасні перипетії інших, те саме відбувається з Холмсом, не більше.

            Comment by maksymus — February 12, 2017 @ 18:36


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: