Освітильництво

 
Заміна лампочок у квартирі природно продовжилася на загальних сходах під’їзду. Цілий рік не було кому міняти згорілі, тож жителі кількох поверхів моєї хрущовки смиренно добиралися додому й виходили зранку в темряві. Порушив їхній романтичний настрій прозаїчним просвітництвом.

Замінювати п’ять лампочок з вулиці до дверей довелося з електриками через погану проводку й зламані світильники. Перший не впорався з підключенням, пообіцяв прийти доробити і зник на тиждень. Другий байдуже покрутив щось, але одразу розписався в неспроможності, більше його не бачив. Мабуть, це мені так щастить на халтурників. Викликані через оголошення й аутсорсинґ приходили без елементарних інструментів, без драбин, без ліхтариків; навіть просто «продзвонити» проводку не мали чим. Коли другому сказав, що було б непогано перевірити, чи немає десь розривів, той з емоцією зневажливої зверхності відповів, що не знає як, і слухає поради. Порадив йому носити мультиметр чи зробити собі саморобний прилад з батарейкою. Той навіть не зашарівся, все байдуже. На третій раз приїхала ціла команда, але теж спершу не доробила, поверталася наступного дня.

Сусіди під час робіт проходили повз, хтось вітався, хтось мовчки. Одна жіночка з ентузіазмом: «О, так добре! Тепер буде видно сходи!» Нещасні люди.