Діаріуш або тиск слова

February 6, 2015

Синдром неперекладностей

Filed under: Політологія, Розваги — maksymus @ 21:40

 
Українські ЗМІ смачно пережовують припущення якогось дослідження аналітичного центру Пентагона 2008 року про те, що Путін може мати синдром Асперґера. Новина про діагноз для керівника РФ щойно потрапила на перші шпальти, задовільно пояснюючи через психічний розлад його дивну поведінку. Неадекватність Путіна давно є предметом обговорення, саме в такому ключі трактуються особисті враження західних політиків од спілкування з ним, як те ж відоме зауваження Меркель про іншу реальність.

(Асперґери на екрані.)


Джеррі Еспенсон, персонаж серіалу «Юристи Бостона», 2008 р.

Джон Кейдж, серіал «Еллі Макбіл», 2001 р. Режисер обіграв улюблених ним асперґерів у багатьох персонажах.

 

Проте при перенесенні новини із заокеанських мас-медіа до нас загубився цікавий контекст. Це одна з тих неперекладностей, коли при найдослівнішій передачі смислу втрачається важлива емоція. Для нас чергове свідчення психічного розладу записується однозначно в неґатив. Злобний кровожерний негідник ще й має якийсь психічний синдром. Хворий псих, ага. Але не для людей, в масовій культурі яких явище аутизму освоюється давно й переважно у зворушливому позитиві. Голлівуд уже зняв багато стрічок, в яких подібні психічні розлади описуються зі співчуттям, як нешкідливі для суспільства дивацтва загалом хороших, але нещасливих людей.

Перевести неадекватність лідера авторитарної країни, котрий розв’язав війну, людину, відповідальну за злочини, за якими Гааґа плаче, до площини аутизму — означає дуже полестити Путіну і його політиці. Образ непередбачуваного диктатора з ядерною кнопкою зникає, а на його місці наче з’являється комедійний «Диктатор» Саша Барон Коен, котрому все пробачається.
 

Advertisements

12 Comments »

  1. ну так основна засада зі сторони західних політиків – залишити упоротому шлях до відступу. Може, це такий собі знак: мол, ми тебе за твої гріхи не повісимо, як Хусейна, а як дурачка тільки покладемо в лікарню
    ;)

    Comment by stepom — February 6, 2015 @ 21:56

    • Справді ж, незрозуміла поведінка. От і пробують пояснити хоч якось, у зрозумілих для себе образах.

      Comment by maksymus — February 6, 2015 @ 22:01

      • Може синдром Асперґера це й є та сама “загадочная русская душа” )

        Comment by stepom — February 6, 2015 @ 22:23

        • Те саме можна сказати і про його сексуальну орієнтацію. Але й це не пояснює його віроломство.

          Comment by promonaut — February 6, 2015 @ 22:33

          • його віроломство.

            чого “його” ? його дії нормально вписуються в ісконні традиції Московії. Нічого нового. Точно так Московія напала на УНР, Польщу, Фінляндію, Афганістан. Просто майже кальки. І це тільки у 20 ст. Я вже не кажу про історію з Андрусівським миром та знищенням автономії Гетьманьщини, Січі, шляхти та козацства.

            Не треба вірити кацапам, не буде й віро-ломства

            Comment by stepom — February 6, 2015 @ 22:41

            • Дико звикати до таких “норм” :)

              Comment by promonaut — February 6, 2015 @ 22:46

              • Кому кому звикати, але не нам. Нам потрібно знати і пам’ятати. От з цим проблема

                Comment by stepom — February 6, 2015 @ 22:53

                • Так, насправді війна йде давно. І багатьом відбило.

                  Comment by promonaut — February 6, 2015 @ 22:59

  2. Comment by stepom — February 6, 2015 @ 21:59

  3. Мабуть, до психічних розладів ставлення не таке однозначне, особливо якщо йдеться про політика. Кілька років тому в якомусь перекладі з американського видання прочитала, як котрийсь американський політик зазнав поразки, здається, на виборах до сенату, причому одним з найвагоміших компроментуючих фактів стало те, що він за кілька років до виборів пройшов курс психотерапії – і хоч там не йшлося про серйозний розлад, але все одно, навіть слабкої підозри виявилось достатньо, щоб суттєво посилити негативне ставлення виборців (наскільки пригадую, цей приклад наводився в контексті дурості публіки, яка ладна смакувати другорядні подробиці, нехтуючи важливішими чинниками – наприклад, порівнянням програм кандидатів).

    А в популярній праці про методологію серед іншого зазначається (розд. 5), що навіть в межах англомовної психіатрії є розбіжності – англійці толерантніші до відхилень, ніж американці, тому відсоток госпіталізованих різний. Здається, особливо яскраво це видно на прикладі шизофренії – англійські лікарі значно рідше ставлять цей діагноз, ніж американські (тобто, частину пацієнтів, які в США були б госпіталізовані як шизофреніки, в Британії госпіталізують з іншим діагнозом чи розглядають їхній стан як межовий розлад). Так що синдром неперекладностей проявляється навіть в межах англомовного світу.

    Comment by irengloria — February 7, 2015 @ 04:05

    • Зрозуміло, що на рівні індивідуального ставлення, коли йдеться про конкретний випадок з кимось поруч, матимемо цілий спектр реакцій. Проте на рівні масової культури в останні два десятиліття над такими синдромами американці працюють цілком свідомо, в рамках виправлення викривленого ставлення до меншин. Як расизм нікуди не дівся, і перемога Обами проходила ще з особливою увагою до кольору шкіри, як свого роду модельний приклад, так само залишаються живими інші пересуди, які блискучо висміював автор згаданих двох серіалів.

      Вибір милого синдрому Асперґера для Путіна, потрапляння новини на публіку саме тепер — це тонкий жарт. Порушення в РФ прав людини, знищення свобод, військові кампаній проти сусідніх країн, погрози світової ядерної війни — все це в світлі гаданого аутизму Путіна стає тим, до чого треба ставитися толерантно й поблажливо, бо людина нездорова. Нездорова не так непробачно, як Милошевич, Саддам чи Каддафі, а як якийсь Форрест Ґамп чи геніальний Джеррі Еспенсон чи інші численні картинні випадки засвоєння культурою комплексу компенсаційної дискримінації.

      Comment by maksymus — February 7, 2015 @ 06:52

      • Скоріш за все, до рівня індивідуального ставлення варто відносити якраз позицію автора серіалів, а на рівні масової культури упередження нікуди не поділись. Кампанія за права ґеїв давніша й активніша, але все одно, підкреслення чиєїсь належності до сексуальної меншини означатиме не поблажливіше, а настороженіше ставлення з боку широкої публіки. Так само, психічне відхилення політика ядерної держави на масовому рівні має більше шансів активізувати радше образ мавпи з гранатою. Тож, мабуть, неперекладність не така вже й разюча – широка публіка не аналізуватиме психіатричні тонкощі, а задовольниться тезою, що Путін псих. Суперечку ж із тими, хто вважає, що Путіна краще відправити в дурку, а не під трибунал, я б не відносила до принципових.

        Comment by irengloria — February 7, 2015 @ 19:38


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: