Сьогодні на якомусь із каналів транслюватимуть український дитячий фільм «Іван Сила» про закарпатського українця Фірцака. На початку минулого сторіччя боротьба й культуризм були надзвичайно популярні серед молоді. Видатні борці, як українець Піддубний, були зірками, не гірше за сьогоднішніх зірок футболу та боксу.
Захоплення спортом не оминуло мого дідуся з маминого боку Дмитра Гончарова, який 1920 року навіть, за сімейним переказом, став чемпіоном Луганська з вільної боротьби. В родинному альбомі збереглося фото з одного тогочасного міського міжнародного чемпіонату (не плутати з чемпіонатом світу).
Луганськ, 1920. Міжнародний чемпіонат з французької боротьби. Цирк «Декаденс».
1. Додо[…]. 2. Щетинін. 3. Самохін. 4. Голоколосов. 5. Перковський. 6. Бурбо. 7. Дінсман. 8. Левковський. 9. Гончаров (нижній справа). Арбітр: Масленніков. Журі: Кішковський, Перкінс.
Діаріуш або тиск слова 
Якщо не помиляюсь, ви десь писали, що цей ваш дідусь під час війни мав довідку про погане здоров’я. Ще одне підтвердження, що спорт – могила :)
Comment by irengloria — June 9, 2014 @ 03:43
Те, що переживало те покоління, призводило до поганого здоров’я і без спорту. Його перша дружина захворіла на сухоти, і під час німецької окупації в Києві це врятувало і від мобілізації на примусові роботи, і від відбирання приміщення під німецькі потреби. Довідка була такого ж штибу, як і в Шевельова.
Comment by maksymus — June 9, 2014 @ 06:58