Діаріуш або тиск слова

November 28, 2013

Зараз — тепер

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
Проблема відтінків значень прислівників зараз і тепер відома будь-кому, хто цікавиться культурою української мови. Та вживати ці синоніми правильно не проста нині задача. Як часто буває, коли ідеально сфантазована в літературних кабінетах семантика чомусь не хоче підтримуватися практикою, але при цьому порада якимось чином потрапила до навколомовної літератури, питання прислівників зі спільним значенням «в даний момент» перейшло до розряду шизофренічних. Навіть коли мовці вживають прислівники цілком коректно, у надійно підтверджених словниками значеннях, вони постійно ризикують одержати неждані поради щодо зараз і тепер. І в цій спільноті учасники не убезпечені від причепливої уваги недалеких співрозмовників, котрі наголошують на потребі чіткого розрізнення там, де його насправді не існує.

Біда, як завжди, в тому, що замість пошуку і розгляду значень зараз і тепер в історичних межах української мови, питання вибору прислівника політизується, співвідноситься з вибором між сейчас і теперь в мові російській. На цьому власне мовна дискусія завершується, і починаються звичні дикі танці очищування. І випадкові поради, і мовна практика вже сприймаються не самі по собі, а через чужу мову, цим самим руйнуючи будь-яку можливість адекватно оцінити українські значення синонімів, а надто їхні тонкощі. Найгірше те, що в тих історичних умовах, в яких усталювалися сучасні українські значення, справді неможливо відокремити накинуті явища від тих, що розвинулися були на власному ґрунті. Й уважно доводиться розбиратися з тим, чи розвиток значень був можливий без іншомовного впливу, чи цей вплив тільки прискорив (або затримав) власні зміни. Щоб виправити дискурс на нормальний, треба постулювати російський вплив як даність і, порівнюючи, розглядати мовні факти української і російської мов окремо, не вдаючись до політичних процедур.  

Чи не першою на семантичну зміну вживання прислівника зараз звернула увагу Леся Українка в листі до М. Кривинюка із Сан-Ремо від 13 листопада 1902 р.: «Треба б раз назавжди прийняти, що слово зараз по-українськи значить — хутко, незабаром, але не тепер, в даний момент. Зрештою, і по-рос[ійськи] вживати сейчас замість тепер не вважається літературним, по-укр[аїнськи] ж се зовсім неможливо, так ніхто не говорить».

Отже, вже перша літературна порада щодо значення зараз співвіднесла вживання з російською літературною мовою. Адже в листі йшлося про те, що рукопис (надісланий на вичитку «скрипт») грішить на росіянізми, «видно вплив російських брошурок сього напряму». (А ще Леся Українка звертала увагу на займенники котрий, який, що, а також не радила вживати «чисто галицьких» і незрозумілих «правобережних виразів», бо ніхто з українських селян не зрозуміє слів: також, лише, позаяк; тримати, лишитись.)

Зауваження про різні значення сейчас і теперь в російській мові цікаве. Попри те, що сейчас в останнє століття потіснило інші способи висловлення «в даний момент», в російській досі зберігається відчутне розрізнення. В класичній літературі XIX ст. рос. теперь вживали значно частіше, а прислівник сейчас стояв переважно у значеннях «тотчас, скоро, не мешкая, борзо, в скором времени». (Тобто так, як його описав Даль, додаючи примітку: «В Москве сейчас говорят вместо теперь, в настоящее время».)

Найдокладніший розбір різної семантики російських сейчас і теперь можна знайти в статті: Мельчук И. Семантические этюды: „сейчас“ и „теперь“ в русском языке // Russian Linguistics, Vol. 9, No. 2/3 (1985), pp. 257-279. Ігор Мельчук ретельно проаналізував відмінності загалом взаємозамінних сейчас і теперь, ті позиції, коли прислівники в реченні змінюють семантику, стилістику, узгодження з граматичним часом та співставлення з минулим. Для зручності він виділив такі значення вокабул:

Сейчас: 1) «в момент мовлення» (Он сейчас занят); 2) «в найближчий момент після моменту мовлення» (Сейчас приду); 3) «в найближче минуле перед моментом мовлення» (Он сейчас где-то тут был); 4) «в момент, що відбувся в минулому, але подається як момент мовлення» (Сейчас он внушал жалость).
Теперь: 1) «в даний період часу, що включає момент мовлення, або момент, що передує йому»; 2) «момент мовлення співставляється з тим, що було в минулому» (раніше — тепер).

За допомогою заміни часу Мельчук добре продемонстрував зміну семантики: Борис (сейчас/теперь) живёт у Маши (сейчас — в момент, коли промовляється фраза; теперь — в період, про який ідеться, у зв’язку з подіями в минулому). Варто поставити в минулий час, як нетотожність стає дуже помітною: Борис (сейчас/теперь) жил у Маши. «Сейчас жил» можливе тільки в 4-му значенні. Російський прислівник сейчас нейтральний по відношенню до минулого, натомість теперь, як і український, акцентує співставлення з минулим.  

На жаль, в українській мові семантичні структури прислівників зараз і тепер, їхні часові й дейктичні функції, ніхто серйозно не розбирав. Коли на ці синоніми автори звертали увагу, то намагалися не відсторонено описати значення, а постулювати відмінності й покритикувати поточний «зіпсований» вжиток. Окрім Лесі Українки, згадаю Олену Курило, котра також співвіднесла вжиток з російською (1925): «У сучасній літературній мові прислівник зараз набрав під впливом російської мови всі значіння російського „сейчас“». Категорично не рекомендував вживати прислівник зараз у значенні «тепер» Володимир Гнатюк (1924). Іван Огієнко: «зараз — визначає моментальність дії […] Одним з доказів того спотворення, якого зазнає українська мова серед нашої таки інтелігенції в Україні та державних межах СССР узагалі є факт такого поняття в неї, що слово зараз, мовляв, означає… тепер». Євгенія Чак (1969): «Поширена стилістична похибка полягає в тому, що деякі мовці вживають слово зараз не з властивим йому значенням „цієї миті“, „у момент розмови“, а з переносним значенням „нині“, „сьогодні“, тобто у тих контекстах, де має бути вжите слово тепер». Андрій Бурячок (1970) «Дивує те, що зі сторінок журналів зникло слово тепер. Замість нього зустрічаємо тільки зараз. Останнє має вужче часове значення і його доцільно вживати тоді, коли йдеться про дію чи стан, що має наступити, або наступає безпосередньо після моменту мовлення: ходім зараз до хати, зараз же збирайтесь. А коли йдеться про значний часовий відрізок, то ліпше вживати слово тепер, наприклад: Не той тепер Миргород (Тичина); Як живеться вам, що тепер поробляєте?». Роксолана Зорівчак (2005): «У побутовому мовленні — й навіть у літературному — слово „зараз“ часто вживаємо неправильно — замість прислівника „тепер“. Це наслідок інтерференції російської мови, в якій прислівник „сейчас“ стосується й теперішнього, й майбутнього часів». На сучасних пересічних мовців найбільший вплив має порадник Бориса Антоненка-Давидовича, виданий з початку 90-х масовими накладами: «Прислівник зараз витискує останнім часом прислівники тепер, нині […] краще було б, якби замість недоречного тут прислівника зараз стояли інші, саме в цьому тексті потрібні слова».

Як бачимо, всі до єдиного автори, дореволюційні, революційні, діаспорні, дисидентські та радянські, відмічають поширення прислівника зараз, ба навіть його домінуючу перевагу в сучасній українській мові, але без жодних вагань називають це російським впливом, від якого, як вони навно гадають, можна в цьому випадку «очистити» мову стилістичними порадами. Якщо на початку XX ст. ще можна було зауважувати семантичний неологізм, то на початку XXI-го такі спроби виглядають сумнівними. Я не стану повторювати схему дослідження Мельчука для українського вжитку, тільки спробую накреслити загальні значення і відмінності, як вони описуються в наших словниках.

Зараз: 1. «В той самий момент; негайно». (Зараз стрибнув) // «Найближчим часом, дуже скоро» (Зараз вернуся).
2. «У даний час, тепер» (Де гули набої, зараз сміх звучить) // «Тільки що (про подію, що відбулась недавно)» (Оце зараз віддав картину).
3. розм. «З першого погляду, моментально, відразу» (Він зараз упізнав). // Не гаючи часу, зразу ж» (Зараз заходилась подавати).
4. розм. «Зразу після чого-небудь» (Зараз по приїзді).
5. розм. «Близько біля чого-небудь, поряд із чимось» (Зараз за будинком).
 
Тепер: 1. «У даний час, у момент висловлювання; зараз. // З моменту, коли відбулась якась дія, подія тощо; з цього часу, з цієї пори. // Поки що. // Уживається при зіставленні з тим, що минуло, що було раніше».
2. «У сучасний мовцеві період; у наш час».
3. «Уживається в значенні сполучного слова при переході до дальшого викладу, опису подій, до нової теми в розмові тощо; після цього, далі. // На цей раз.»

Усі ці значення обігруються зі староукраїнських часів (Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.). Заразъ: 1) «дуже скоро; у ту ж хвилину, негайно»; 2) «зразу після чого-небудь»; 3) «швидко, раптом»; 4) «у даний час, тепер». У сучасній мові значення «одразу; зразу після чого-небудь» перейшли до розмовних і вже майже не трапляються, за винятком виразів зараз же. А значення «в даний час», що нині стало чи не основним, просто не могло не з’явитися у прислівника, що описує поточний момент часу. Тобто говорити про визначальний вплив російської немає підстав. Фактично, цей вплив міг тільки потужно підтримати одне з давніх українських значень на шкоду іншим. Як добре видно з попередніх цитат, прислівник тепер так само легко відступає в українській перед зараз, як в російській мові споріднений з нашим прислівник теперь відступає перед сейчас. Напевно, це стається з однакової причини відчутного зв’язку тепер з якоюсь дією в минулому, він навантажений інколи зайвим для передачі сучасного моменту співставленням (раніше-тепер). Мабуть, схожа потреба змушує оживляти діалектний прислівник наразі «поки що, зараз». І так само, як і в російській, наші прислівники досі мають свої особливості вживання. (На відміну від російської, наші ще додатково підкріплені прислівниками нині, сьогодні, які в переносному значенні не мають таких однозначно урочистих відтінків.)

Було б цікаво розібрати місце прислівників на схемах: сьогодні-зараз-тепер-нині; тоді-тепер-нині-потім. Або на парах антонімів сьогодні-завтра, минулий-теперішній, теперішній-майбутній: раніше-тепер, тоді-тепер, тоді-нині, тоді-зараз, колись-нині; тепер-потім, нині-потім, зараз-потім.

* * *  

Сучасні прислівники зараз і тепер часто взаємозамінні у значенні «в даний час»: зараз/тепер тепло; зараз/тепер побачив; зараз/тепер бачу; зараз/тепер побачу; зараз/тепер зайнятий; зараз/тепер четверта година; зараз/тепер день; зараз/тепер нагулюємо жир; зараз/тепер є така можливість; зараз/тепер ще не сформувався. Але перший зберігає додатковий відтінок негайності, фактично означає миттєвість мовлення, а другий підкреслює період часу, а також вказує на те, що було раніше: зараз же прийду; раніше було погано, а тепер добре. Як і в російській, тонкі семантичні й стилістичні відмінності проявляються при дієсловах минулого часу (зараз/тепер ходив; зараз/тепер пішов), або на прикладах: Де ти є зараз? — Де ти є тепер? Перше запитання означає скоріше «де перебуває» фізично в цей момент, а в другому можна бачити натяк на триваліший період, «де живе, де працює». Хоча ця незначна різниця нині майже не помічається мовцями і не сприймається як перешкода взаємозамінності: «Де зараз я, чи на чужині, Чи там, ах, там, в краю коханім» (О. Олесь).

* * *

Як може виглядати стаття в сучасному словнику:

ЗАРАЗ, присл.
1. У даний момент.
В руках у неї хусточка, червона з жовтими квітками, селянська, як зараз бачу. (В. Винниченко); А от ти куди зараз зібрався? (Ю. Покальчук); Я зараз не можу, — невдоволено кинув він. — Зверніться до чергового лікаря. (Ю. Щербак); Ти орієнтуєшся, котра зараз година? Зараз п’ята ранку. (О. Тесленко); То в усіх розмовах завжди перед веде, а зараз замовк, наче води в рот набрав. (Вс. Нестайко).
 
2. У даний час, тепер.
Я й зараз його найближчий товариш. (П. Загребельний); Якщо й мріють про що, то мрії у них зараз особливі: танкіст мріє про те, щоб знову сісти в танк і не опинитись в піхоті, льотчик — щоб знову мати літак і злітати в небо, а сам він… (О. Гончар); Часи такі неспокійні зараз настали. (М. Глухенький); […] що означає слово — бережина? […] Зараз так не кажуть… (М. Братан); Раптом він усвідомив, що тільки зараз починається його молодість, бо ж він ніколи не був молодим. (В. Василевська); А якщо половину грошей зараз, а половину — через місяць? (Люко Дашвар); Зараз мені важко реконструювати в усій повноті ефект від того старанно прихованого особистого відкриття. (Ю. Андрухович); Навіть зараз від цього слова в мене трохи закладає вуха. (І. Карпа).
// (про подію в минулому часі, що подається в момент мовлення) Зараз він відчував сором і за дзвінок, і за надії, породжені зустріччю із цією жінкою. (Б. Сушинський).
 
3. також з част. же, таки. У ту ж мить, негайно, зразу ж, раптово.
Розуміється, за це зараз же діставав ляпаса. (В. Винниченко); Роман зірвався на ноги і стояв усе ще зо стисненими кулаками, ладен зараз же знову кинутися на Дениса. (Б. Грінченко); Він зараз же стрибнув на яблуньку, щось прошепотів до неї, потім подивився на сонячного зайчика […] (Ю. Винничук); Зараз мені злазь та давай одвіт перед нами. (І. Нечуй-Левицький); Аж ось зараз із найбільшої греблі шість гармат торох! (П. Куліш).
 
4. Тільки що, зовсім нещодавно, щойно
— Зараз тут був ведмідь, — тихо вимовив він. — За два кроки від мене… (О. Донченко); Оце я зараз ходив подивиться на свою наречену… (І. Карпенко-Карий); Я зараз Марту бачив. (Марко Вовчок); Те, що ви зараз прочитали, є переклад англійської цитати, вміщеної перед книгою. (Майк Йогансен).
 
5. Найближчим часом, дуже скоро.
Як? Зараз… от зараз із неї знімуть дівочий вінок, оддадуть тому, мужові?! (Олена Пчілка); Зараз має бути, ясний пане! (В. Шевчук); — Ну, от і все, — сказала Серпнева Ніч. — А мені пора. Зараз сонце зійде. (Ю. Винничук); Але й не зараз поїдуть, Прокопе, не зараз. (І. Франко); Зараз, зараз, ще зажди хвилину! (І. Франко); От почекайте — я вам зараз розповім! (М. Хвильовий).
 
6. розм. Одразу, з першого погляду.
Козаки зараз пізнали, що то хтось співає думу «Невільницький плач». (Д. Мордовець); Зараз видно простоту рода. (І. Карпенко-Карий); О, зараз видно, що пан гетьман є людина доброго розуму! (З. Тулуб);
// також з част. же, таки. Одразу ж, обов’язково. Їй задажалось вглядіти його, побачить зараз, таки зараз (І. Нечуй-Левицький); А як оце побачить кого, зараз і змовкне, і знову така, як і була […] (Б. Грінченко).
 
7. розм. Зразу після чого-небудь.
Що робив Мефодій зараз по похороні брата, джерела про це мовчать. (І. Огієнко); Врешті сі дні маюся добре, окрім перших двох вечорів зараз по приїзді наших. (Леся Українка).
 
8. також з част. же, таки. розм. Близько біля чого-небудь, поруч із чимось.
Вони поїхали полюбуватись на копи і отут, зараз за ровом, побачили біля кіп чиїхсь гусей… (І. Тобілевич); Густав […] велів по шнуру набити палів і зараз же за палями копати глибокий рів. (І. Франко).
 
9. розм., ірон. Уживається (з підвищеною інтонацією) при насмішливій упевненості, що щось не відбудеться, в зн., близькому до авжеж, аякже, отож, якраз.
Почувши Чакові слова, він зсунув окуляри на кінчик носа, подивився поверх них на Чака й сказав: «Ага! Зараз!» (Вс. Нестайко).

 

279 Comments »

  1. дякую за труд, дуже цікаво.

    Comment by slipa_ol — November 28, 2013 @ 04:55

  2. Моя мама дуже дратується, коли на вимогу щось зробити їй відповідають “зараз”. “Твоє зараз як в лінивого скоро”.

    Comment by tin_tina — November 28, 2013 @ 05:34

    • Усі дратуються, коли обіцяють, але не виконують. Панський сейчас, як жидівський зараз.

      Comment by maksymus — November 28, 2013 @ 05:44

    • Дарма дратується. У цьому контексті зараз означає “в цю хвилину”, “вже”.

      Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 11:04

      • А це треба тональність додати.
        – Йди помий посуд!
        – За-а-а-араз.
        – Вже!

        Comment by tin_tina — November 28, 2013 @ 11:10

        • А-а-а! Збагнула. Самій доводилося чути оте “за-а-а-а-раз”. :)

          Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 11:11

  3. йá це:
    моя пéрша Дружина – корíннями з ,десь кóло ст. Помошнá. Так там ,в розмóвній, ще вживалося: ‘аж бігóм’.

    Comment by valeriy1962 — November 28, 2013 @ 06:04

  4. А ще Леся Українка звертала увагу на займенники котрий, який, що
    ох не сподобалося б їй ваше котрий.

    бо ніхто з українських селян не зрозуміє слів: також, лише, позаяк; тримати, лишитись.
    тримати – це навряд, решту й тепер можуть не зрозуміти…

    Мабуть, схожа потреба змушує оживляти діалектний прислівник наразі «поки що, зараз».
    мабуть хтось ляпнув не думаючи, а решта не думаючи підхопила, так само як – відтак.

    Сучасні прислівники зараз і тепер часто взаємозамінні у значенні «в даний час»
    те, що ніхто не знає відмінності між ними, і тулить, що перше на язик прийде, не значить їх взаємозамінність.

    Comment by galakha — November 28, 2013 @ 10:57

    • >те, що ніхто не знає відмінності між ними

      Означає тільки, що мовці вживають їх взаємозамінно, а поради розрізняти, значить, надумані. Причому, як можна бачити, українці дуже давно вживають ці прислівники з великою перевагою зараз.

      Comment by maksymus — November 28, 2013 @ 11:04

      • моя баба ніколи не каже зараз – у значенні тепер. ваші закиди про надуманість скидаються на намагання узаконити суржиковість.
        загалом це красномовний прояв конформізму україномовців, коли всі якають, а щоб уникнути тавтології – котрикають, при цьому й гадки не маючи про достеменну семантику останнього. так само й заразають.

        Comment by galakha — November 28, 2013 @ 11:37

        • А я спокійно кажу зараз у значенні «в даний час», грамотний, освічений мешканець українського міста з вищою освітою, з науковим ступенем, котрий багато читає українських текстів. Для мене ваше посилання на авторитет баби виглядає дуже кумедно. Адже «чистої мови» в природі не знайдете, це неіснуюча абстракція літературних кабінетів, яка накидається на говори за допомогою шкільної освіти тією групою, яка здобула владний (адміністративний) важіль.

          Про розрізнення займенників уже була тема: Що – який – котрий (нове).

          Comment by maksymus — November 28, 2013 @ 11:52

          • грамотний, освічений мешканець українського міста з вищою освітою, з науковим ступенем, котрий багато читає українських текстів.
            Бозюню, яка скромність і сором’язливість. :D

            Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 11:58

          • А я спокійно кажу зараз у значенні «в даний час», грамотний, освічений мешканець українського міста з вищою освітою, з науковим ступенем
            чомусь мене це не дивує ☺ про мову інтелігенції я уже згадував у вікі…
            була тема про відсутність чуття української, в якій котрий – це тільки один з двох або кількох.

            Comment by galakha — November 28, 2013 @ 12:09

            • Захотілося процитувати українського знавця мови Анатолія Васяновича: “Усі ми є свідками того, як словесний бруд заполоняє спілкування наших громадян. Збідненість мовлення, примітивізм, вульгарщина – тривожні симптоми духовного нездоров’я суспільства.
              Українська мова має безліч особливостей, і слово, яке є не просто доречніше, а правильно вибране, формує мовну культуру спілкування. Адже неправильно вживане слово може не тільки виставити мовця невігласом, а й повністю змінити значення сказаного”.

              Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 12:14

            • Це не «чуття», це сконструйована порада, цілком штучне розведення значень сполучних слів що, який, котрий.

              Маю право протиставляти своє знання предмета авторитету вашого спостереження над бабою, бо в головному повідомленні пояснив, чому поради щодо розрізнення прислівників зараз і тепер з посиланням на «простонародну мову» вже століття не мають сенсу.

              Comment by maksymus — November 28, 2013 @ 12:19

              • Дехто з українських інтеліґентів, письменників, учених тощо сполучає відносні (стосункові, релятивні) речення з їхніми головним словом котрий (рідше – которий) і ставить ці відносні речення після іменника; напр.: На нім була свиняча шкура, котору він як плащ носив (І. Котляревський). Латин… ішов в кругу своїх вельмож, которі всі були в параді (І. Котляревський). Після похмурої темної ночі, в котру не переставав хлюскати лапастий дощ… починало світати (П. Мирний). Не в людях зло, а в путах тих, котрі незримими вузлами скрутили сильних і слабих (І. Франко). Я ніколи не покохаю жінку, котрій бракує слуху (П. Тичина).
                Ці факти становлять собою результат свідомого (і несвідомого наслідування літературної російської або польської мови, де так зване релятивне (рос. “относительное”) упорядження досягає найбільшого ступеня при словах рос. “который” (і “какой”), польськ. “który (і “jaki”); напр.: В тот вечер, о котором зашла у нас речь, обитатели занимались игрой (І. Турґєнєв). Wiem, że znasz tęgie lekarstwa, które albo zabijają, albo od razu leczą (Б. Прус) і т інш.
                Така будова фрази українській мові аж ніяк не властива, і переносити в українську синтаксу релятивно-сполучне постпозитивне (цебто те, що буває після іменника) которий чи котрий не слід.

                ви ж інтеліґент?

                хочете суржикувати – суржикуйте, хто вам боронить ☻

                Comment by galakha — November 28, 2013 @ 12:31

                • Пурист (його так Шевельов назвав, не я) Сулима критикує мову класиків, починаючи з Котляревського. Через сто років це навіть не смішно, застарий жарт. А от Нечуй-Левицький не погоджувався з такою оцінкою займенника котрий.

                  Comment by maksymus — November 28, 2013 @ 12:50

                  • про що ще з вами говорити після цього (нове).

                    Comment by galakha — November 28, 2013 @ 15:08

                    • Можна говорити про будь-що, якщо предметно і осмислено, а не гаслами.

                      Comment by maksymus — November 28, 2013 @ 15:15

                    • отака інтеліґенція й зведе українську до могили (

                      Comment by galakha — November 28, 2013 @ 15:18

                    • В українському степу з могили видно далеко. Головне, щоб не в домовину, до давно забутих пуристів і їхніх мертвих приписів.

                      Comment by maksymus — November 29, 2013 @ 02:18

                    • якось не смішно.
                      да у вас параноя ( за якою ви, мабуть, і не помічаєте своєї суржикуватості, як і своїх поборництв за неї.
                      або ж просто свідомо її захищаєте, називаючи всіх інакодумців – пуристами.
                      а що Леся писала про котрого, якого, що його?

                      Comment by galakha — November 29, 2013 @ 11:43

                    • Звісно, не смішно. Особливо, коли пуристи ображаються, коли їх називають їхнім іменем. Сулима не був таким цнотливим, прямо писав поради з погляду «пуричної фрази». Про Лесю ж самі десь прочитаєте.

                      До речі, що там сто років тому радили про різне значення прийменників в-до? Напевно ж, була якась дика сувора порада, якої ви ще не дотримуєтеся і не ходите виправляти тих, хто пише «до могили», а не «в могилу».

                      Comment by maksymus — November 29, 2013 @ 13:01

                    • а, то це я пурист, ну дякую)
                      що тут образливого, навіть навпаки. инша річ, що все має бути з розумом ☺ ви ж використовуєте це слово, тільки щоб відкинути аргументи, які вам не до вподоби, вочевидь через вашу манію пуризму.
                      ну так хоч натякніть де? бо чує моє серце…

                      стидаюсь спитати, ви це все через мене написали?

                      Comment by galakha — November 29, 2013 @ 14:22

                    • Якщо теза зводиться до «очищення» від, як вище процитували дурницю, «словесного бруду», то вона сама себе спростовує. Мені залишається тільки це констатувати.

                      Тему ж про прислівники зараз і тепер я давно мав відкрити. Один з тролів, котрому свербить це питання, уже років п’ять ходить за мною, помилково виправляє, можна пошукати. Тепер тему закрив, посилатиму всіх сюди.

                      Comment by maksymus — November 29, 2013 @ 17:14

                    • хочете процитую дурницю:

                      Насправді, жодних історичних або народнорозмовних підстав вигадувати якісь обмеження на сферу вживання зазначених займенників не існує. Але все-таки не хочеться перетворювати текст на калейдоскоп різних займенників, котрі вживатимуться аби як.

                      і потім пропонуєте подумати-погадати, як би їх краще користати.
                      бідолахи, мабуть, не знали, що це вже давно зроблено.

                      Comment by galakha — November 30, 2013 @ 14:25

                    • У часи Грінченка ще нічого не було зроблено, він тільки описово зафіксував значення із зібраної «Київської стариною» картотеки, що закінчувалася 1870-ми роками. Справжня ж дискусія розпочалася в більшовицькій Україні, в 1920-і, коли чи не кожен автор пропонував своє власне розуміння семантики. Після того минуло ще кілька десятиліть розвитку української, зі змінами моди, часто кардинальними, аж до сьогодні, коли нові автори знову пропонують нові обмеження. Якби ви хоч трішки читали літературу, то бачили б, наскількі ці поради суперечать одна одній.

                      * * *

                      Самі можете переконатися, що Грінченко вживав займенник котрий не так, як сфантазував потім свою пораду Сулима («незалежність від тієї громади, серед котрої зросли й живуть»).

                      Грінченко також і зараз знав як уживати у значенні «у даний час»: «я зараз не маю з собою потрібних книжок».

                      Comment by maksymus — November 30, 2013 @ 17:30

                    • Якби ви хоч трішки відчували мову, то не написали б такого в тій темі.

                      а що Грінченко не був інтеліґентом ☺

                      не виправдовуйтесь, прикриваючись абстрактним «даним часом».

                      Comment by galakha — December 2, 2013 @ 06:18

                    • Щоб «відчувати мову», треба мати уявлення про те, звідки в ній і що береться. І Грінченко для вас вже поганий, як Ліна Костенко для Гарнака… Авжеж, слід було ждати чогось подібного.

                      Зауваження про мову інтеліґенції береться з тих же народницьких джерел, з яких живився радянський марксизм. Простий селянин, простий робітник, проста неграмотна баба, котрі «академієв не кінчали», для справжньої радянської людини завжди кращі авторитети за незрозумілий соціальний прошарок, що він вічно мутить щось. Досі з того ідіотського уявлення, що перевертає соціальну структуру з ніг на голову, не можемо викараскатися.

                      Comment by maksymus — December 2, 2013 @ 07:33

                    • що значить поганий?

                      Який в знач[енні] которий теж слід обминати (я постаралась зробити се в поправках), — шкода, що наші інтелігенти не вміють по-італьянськи, інтелігенти італьянські прекрасно справляються без которий, лишивши його тільки для фраз запитання, або в значенні которий з двох, которий з скількох; так само мусить вживатись у нас котрий, а який має значення qualitativum (напр[иклад], який він був? Який же він розумний!) і частіше вживається тоді, коли перед ним або по нім є увесь, або такий (Який був, такий і зостався. Такий я, який ти. Увесь запас, який був.

                      як і думав.

                      Comment by galakha — December 2, 2013 @ 19:11

                    • Молодці італьянські інтеліґенти, так. Не те що наші.

                      Comment by maksymus — December 3, 2013 @ 02:02

                    • Максиме. Ну, нехай я Вам не до смаку. :) Однак із десяток зрячих спілкарів Вам також постійно намагається розплющити очі і вказати на огріхи, котрими Ви свідомо запльовуєте мову.
                      Подумайте над цим.

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 11:10

                    • Я абсолютно індиферентний до учасників. І поділяю їх не за критерієм смаку, а на тих, хто кажуть слушні речі, що лежать в межах наукового дискурсу, і тих, хто з якихось причин руйнують спілкування. Тих, хто переводить спілкування з предметного до політичного, до особистісного, я зневажаю, і моє ставлення відповідне.

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 11:18

                    • Тоді Вам доведеться “зневажати” усю спільноту, індиферентний Ви наш. Окрім свого вірного зброєносця, звісно.

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 11:23

                    • Колись на самому початку на цю спільноту було справжнє нашестя тролів. Я тоді сформулював для себе принципи, на яких вона триматиметься і надалі. Люди сюди приходять різні, з різним багажем знань, різними політичними уподобаннями і смаками. І від їхньої участі треба взяти все, що можна.

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 11:27

                    • Чудово знаю, якою була спільнота колись (адже читаю її із самого початку). І бачу, якою вона стає тепер. Максиме, Ви не розумієте елементарного: спільнота – це група людей, які завдяки обговоренню намагаються дійти спільної думки. Тут я бачу лише монологи Максимуса (бо позиції “інший має рацію” для нього не існує).

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 11:36

                    • Я будував цю спільноту не на груповому принципі, а як майданчик для спілкування думаючих людий, де слушність думки визначається її підтвердженістю, а не просто заявою.

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 12:07

                    • Чомусь багато мислячих не схвалюють Вашої “підтвердженості”. Із чого б це, не скажете?

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 12:11

                    • Мені порожнє схвалення чи несхвалення байдуже. Головне це те, на яких підставах схвалюють чи не схвалюють. Якщо підстави фальшиві, то решта не має значення.

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 12:16

                    • Як викладач логіки, не втримаюсь від зауваги: мислячі люди не можуть не схвалювати підтвердженості. Тож ті, що не схвалюють підтвердженості – не мислячі.

                      Comment by irengloria — December 7, 2013 @ 00:41

                    • Викладачка логіки – мала би пояснити нетеоретичному та некогерентному Максимові – що то отаке синоніми (чи принаймні різницю між логічним видом та родом), та які вимоги та тести маємо в теорії синонімії, а не верзти разом з ним неосвічені суржико-дурниці, що «вовна» та «шерсть» – ото синоніми!

                      Бо бідолашна людина не розуміється на природній таксономії тварин українською, то як йому зрозуміти таксономію абстрактних дейксисів часу українською (отаких: «щойно/отепер/зараз«)?

                      Comment by harnack — December 7, 2013 @ 15:33

                    • «В кошарі спорили раз дві Вівці понурі, У кого краща шерсть на шкурі?» (Левко Боровиковський, сер. XIX ст.)

                      А яким ви словником синонімів користуєтесь?

                      Comment by maksymus — December 7, 2013 @ 15:43

                    • Та я не заперечую існування суржика та суржико-жертв та суржико-словників та суржико-прикладів, як ото Ви чините: прикладів суржико-каліцтва – безліч.

                      Питання, навпаки, постає до Вас: “Яким та котрим суржико-умом Ви користуєтесь?”

                      Comment by harnack — December 7, 2013 @ 16:47

                    • Переформулюю запитання. Порадьте хороший словник синонімів.

                      Comment by maksymus — December 7, 2013 @ 16:48

                    • harnack, і ще Ваша чаша терпіння не переповнилася? :-) Кидайте того лісапєда – марно ж. ))

                      Comment by nata_ridna — December 8, 2013 @ 08:58

                    • Етичне й скрупульозне накопичення мовокапіталу на користь мовомогутності та українських антисуржикових дейксисів часу:

                      щойно/отепер/натепер/тепер/зараз – донині/понині/нині/нанині/віднині – дотепер/тепер/відтепер – дотеперішній/отеперішній/теперішній/відтеперішній …ітд…

                      ОТАКА-ТО СЕМАНТИКА ТА СИНОНІМІЯ проти ОТAКОГО-ТО, бач, Максима, ТА всіх інших суржиконосців та суржикософістів (зважмо – осюди можуть випадково потрапити й учні, які потребують педагогіки та контраргументації)!

                      //ОТАКИЙ, а, е – у сполуч. з част. то. Уживається в підсумковому повідомленні про що-небудь дуже важливе, незвичайне. — Отаке-то вчинилося! Недаром сонце всі оці дні такі стовпи ставило, —мовив старий дід, оглядаючи холодні трупи (Панас Мирний, IV, 1955, 306); — Кошовий піде з одною половиною за татарами, а друга половина хай обере собі наказного отамана, от хоч, приміром, полковника Бульбу Тараса.. Отаке-то (Олександр Довженко, I, 1958, 255).

                      Comment by harnack — December 8, 2013 @ 17:45

                    • Забули додати важливу стилістичну помітку для займенника отакий. — розм. Як справжній вузьколобий пурист, ви не здатні розрізнити стилів. Отаке-от.

                      Comment by maksymus — December 9, 2013 @ 04:44

                    • Суржикоісторія – дає найкращий фон для зрозуміння знемовлення українців деслов’янізованою російською! А суржикозлорадники – патологічно отим і хизуються.

                      Ото не диво, що суржикошерсть (та її російський концепт) – вкинув бідолашних українських овечок та їхнє вовняне руно в “касна-понурість” та в “суржикоспірність“:

                      В кошарі спорили дві вівці понурі,
                      У кого краща суржикошерсть на шкурі:
                      Скажімо суржиколінгвістові-замазурі –
                      Що лиш вовна годиться овечій натурі!

                      Comment by harnack — December 11, 2013 @ 13:27

                    • Так, першого українського поета-романтика Левка Боровиковського також викреслюємо. Якщо вже зі словниками у вас швах, то хоч кілька імен «несуржиконосних» українських літераторів можете назвати?

                      Comment by maksymus — December 11, 2013 @ 14:27

                    • Боже Мови – не відбери їм (бо ото їх та їм же ім‘я – легіон) й решту суржико-не-розуму: кращого фону для прославлення мови й годі уявити!

                      Знову плутаєте дві різні та відмінні логічні сфери! Не викреслюймо нікого (сфера особистості) – а зрозуміймо та виправляймо суржик (сфера російської контамінації)!

                      Російська інтерференція породила виключно різношерстих лінгвістів в Україні (які не розуміють різницю вовна/шерсть) – і тому маємо лиш різношерстих суржиконедорік, а не й різнововних мовознавців: редукція українців та їхнього справжнього індоєвропейського скарбу – до деслов’янізованої російської та до коґнітивного суржико-дисонассу, до знемовлення та дегуманізації. А суржикозлорадники як ото Ви – радіють, що вони немічні і привселюдно святкують своє суржикокаліцтво (=дегуманізація!):

                      Анумо знову віршувать (Шевченко):

                      Ото суржикозамазури понурі:
                      Вони – з легіону різношерстих недорік!
                      Живуть в суржико-оксюморонній культурі –
                      Що знеславила й знемовила себе навік!

                      Comment by harnack — December 15, 2013 @ 16:00

                    • Тобто повернутися на міцний ґрунт джерел ви не бажаєте?

                      Comment by maksymus — December 15, 2013 @ 16:07

                    • Так ось – ми успішно і досліджуємо суржико-джерела Вашої нелогічної суржикосфери та Вашого суржикосоліпсизму! Отак я маю – справжній скарб мовних патологем.

                      Скільки Вам повторювати: навчіться трішки логіки – і що існують інші сфери крім сфери Вашого суржикокаліцтва: 1) сфера української мови 2) лінгвістики (звідки Ви й досі ще не навчились про синонімію, і що кажуть всі лінгвісти про “зараз/тепер“) 3) природних знавців мови (Шевченко, Леся, Франко – їх безліч), 4) сфера логіки мови, 5) філософії мови ітд…

                      Та Ваш коґнітивний суржико-дисонанс Вам не дозволяє навіть зрозуміти – що то отаке “суржик”! Ви гадаєте – що ото мова. Чого іншого ще очікувати від Вас?

                      Гаразд – ану допишімо вірш Боровиковського, який є історичним, найкращим показником контамінації російською української ще з періоду романтизму:

                      ДВІ ВІВЦІ

                      В кошарі спорили раз дві вівці понурі,
                      У кого краща вовна – чи пак шерсть на шкурі?
                      (Одна в російській шерсті, а друга у вовні-натурі!)
                      Вівчар на спор ввійшовши у двір,
                      Сказав: “Оцінить вас мово-кушнір”,
                      Бо вивчив синонімію й риторики спір!

                      Comment by harnack — December 17, 2013 @ 19:19

                    • То запропонуйте не «суржико-джерела». Назвіть своїх авторів, словники, словники синонімів. Якщо не маєте таких, то всі заяви про логіку чи філософію мови будуть порожніми абстракціями. Суржик від питомо українського явища відрізняється не вашою заявою, а вживанням класиками і в літературі. Українською один, одиниця, але єдиний з є- на початку це не суржик, а запозичення з церковнослов’янської. Українською ефір з -ф-, але етика з -т-, хоча звук в мові-першоджерелі був однаковий, шляхи потрапляння були різні.

                      Мовна логіка і філософія — це практика. Якщо мовці століттями вживають якусь лексику взаємозамінно, або в близьких значеннях, то це і є найкраще свідчення. Вашої вигадки чи заяви мало.

                      От ви назвали ім’я Франка. Добре, шукаю прислівник зараз у значенні «у даний час, тепер» в Івана Франка:
                      – Народна пісця про смерть цісаревої Єлисавети належить зараз до найбільш поширених народних пісень в Галичині.
                      -Так з’явилася в 1903 році ця безтитульна серія, яку зараз продовжують видавати під її початковою назвою.
                      – …не маючи також уявлення про те, чим є зараз казенне російське православіє.
                      – Українська народна пісня зараз є домінуючою рисою української артистичної музики і надає їй ознаки незвичайної святості та оригінальності.

                      Це я відкрив тільки один том навмання і пробігся пошуком. Можна продовжити цитувати і далі, 50-томне видання є в мережі. Викреслюйте Франка як «суржиконосця». Не сумніваюсь, що відкинете його так само, як відкинули Шевченкове: «І чужому научайтесь».

                      Comment by maksymus — December 18, 2013 @ 03:50

                    • як відкинули Шевченкове: «І чужому научайтесь».

                      Що маєте на увазі?

                      Comment by harnack — December 18, 2013 @ 13:41

                    • Ви колись влаштували істерику (нове) з приводу «учитися чого», а не «чому». Тож не дивно, що відкидаєте і решту класиків.

                      Comment by maksymus — December 18, 2013 @ 13:50

                    • Отакенько милі українські діточки: нате вам всім на Св. Миколая – антимовний суржикоподарунчик від Суржико-Скуперді Максима, який ніколи не навчиться української мови – бо й надалі продовжує навчатись «українській мові» та «русскаму їзьіку», ніколи не навчиться трішки логіки – бо й надалі навчається лиш «логіці«!

                      Діточки: суржико-забудько та суржико-злорадник та безпам’ятний Максим (аби хоч чогось навчитись – бач треба мати пам’яті) – навіть не зрозумів написане йому вище найелементарніше українською речення.

                      Повторімо теє суржико-інфантильному недоріці: «Знову плутаєте дві різні та відмінні логічні сфери! Не викреслюймо та не відкидаймо нікого (сфера особистості) – а зрозуміймо та виправляймо суржик (сфера російської контамінації)!”

                      Діточки – ану знову заспіваймо пісеньку інтелектуально злиденному лже-лінгвістові, який не розуміється на модальній логіці (ми йому про теє отут писали – але забудько забув):

                      Re: Запевняю Вас: Шевченко – ні бог, ані син божий
                      Діточки – НЕ навчаймося “граматиці й правописові та психологічній шизофренії“!

                      “Максимовій” мудрості – не навчишся,
                      Його “граматиці й правописові” – й поготів:
                      Бо Максим вчився “українській” нишком,
                      А “
                      вчитись української” – післав досточортів!

                      http://maksymus.livejournal.com/117690.html?thread=1879738#t1879738 (нове)

                      Оскільки суржико-стратегія є оксюмороном (=через нерозуміння українського часу та граматики) – Максим гадав, що я не знаю про що він суржико-верзе (аксіома: він ніколи нічого не навчиться): але теє вже давно розтлумачене:
                      За суржикориторикою: Навчімося “граматиці” (бач не “граматики”) й “правописові” (не “правопису”) та “психологічній шизофренії” (а не “психологічної суржикофренії”, як ото годиться)!

                      “Суржиковій” мудрості – не навчишся,
                      Його “граматиці” й “правописові” – й поготів:
                      Бо Суржик вчився “українській” нишком,
                      А “вчитись української” – післав досточортів!

                      Клінічне дослідження саме суржикофренних коґнітивних патологій – вдалося!

                      Comment by harnack — December 20, 2013 @ 15:36

                    • Не відволікайтесь на абстрактні міркування, ближче до справи.

                      По-вашому виходить, що Шевченко, Франко та всі процитовані в цій темі автори — «жертви суржикофренних патологій». А по-моєму тут тільки ви є жертвою, жертвою власної понадідеї.

                      Comment by maksymus — December 20, 2013 @ 15:44

                    • Ото порада від суржико-злорадника-всезнайки! Та Ви не знаєте ні модальної логіки, ані української мови: і їх ніколи не навчитесь. Ви гадаєте, що суржикопомилки – є законом. Українські діточки – розумніші! Та все ж таки: Чи не змогли б Ви навести докази українським діточкам – де точно тії речі Франко сказав (гадаю – отаке зможете)? Бо виглядає – що Ви щось отам наплутали!

                      Comment by harnack — December 20, 2013 @ 19:33

                    • Радив би не на мені фіксували свою хворобливу увагу, а на темі. Я навів цитати Франка з повного видання творів, розумні легко знайдуть. А цитату «чужому научайтесь» Шевченка діточки вчать напам’ять, і багато поколінь до нашого часу, і багато поколінь після нас учитимуть саме так, формуючи свої уявлення про українську мову.

                      Що пуристам залишається? Правильно, фіксувати увагу на особі, бо на щось ґрунтовне, на джерела чи на лексикографічні праці, ви спертися не здатні.

                      Comment by maksymus — December 21, 2013 @ 02:41

                    • Суржикофренний суржико-комісар (бо лиш комісари йдуть в похід заради суржика: даказ оця гілка та тема) – набрехав вкраїнським діточкам про Франка – і тепер не воліє ще й далі себе суржико-компрометувати!

                      Ану наведіть докази про Франка!

                      Comment by harnack — December 21, 2013 @ 16:31

                    • У наш електронний час досить назвати автора і навести цитати, розумному досить. Мені навіть цікаво, до якої межі сягатиме ваше невміння вести предметну розмову.

                      Comment by maksymus — December 21, 2013 @ 17:24

                    • На жаль, національного корпусу української мови ми ще не маємо, але можу запропонувати переглянути «Корпус текстів української мови» Інституту філології Київського національного університету. Називаєте потрібну лексему чи словоформу, вибираєте підкорпус (художні тексти, поезія тощо). Вам буде цікаво побачити приклади ще сотень «суржиконосців» в усіх підкорпусах. Дізнатися автора можна за стрілочками справа. Може, зрозумієте, що патологія тут тільки ваша, і нічия більше.

                      Comment by maksymus — December 21, 2013 @ 20:12

                    • Та суржико-Максим: імпурист-замазура – безпорадно забабраний у російсько-суржикобруді.

                      Comment by harnack — December 24, 2013 @ 17:59

                    • з деяких його дописів можна взагалі подумати, що засланий козачок.

                      Comment by galakha — December 24, 2013 @ 19:13

                    • Що ви маєте на увазі під наліпкою «засланий козачок»?

                      Comment by maksymus — December 25, 2013 @ 02:00

                    • достатньо глянути що ви пишете в перейменуванні статей, на вікі, щоб зрозуміти, що я маю на увазі.

                      Comment by galakha — December 25, 2013 @ 23:17

                    • Це не відповідь. Я там правильно пишу. Наводжу тезу, підтверджую її посиланням на джерела. Якщо зможете якось заперечити без смаківщини і конспірології, напишіть там.

                      Comment by maksymus — December 26, 2013 @ 16:57

                    • можна ще прочитати:

                      Виглядає розмовний архаїзм досить кумедно у сучасному нейтральному тексті: — Анумо підпишемо (підпишімо) універсал, — запропонував Президент. або — Нумо розглянемо (розгляньмо) цю теорему.

                      або решту ваших нісенітних пуристофобських дописів у тій темі (нове) (на що вам там і вказали), щоб зрозуміти, що я маю на увазі.

                      Comment by galakha — December 30, 2013 @ 16:58

                    • Не плутайте «пуристофобські» з «пуристозневажливими». Як я постійно демонструю на прикладах, пурист — завжди невіглас, бо намагається застосувати вигадану логіку до мови, яка цього ніколи не терпить.

                      Comment by maksymus — December 30, 2013 @ 17:19

                    • жду, коли ви напишете про новий аналітичний кличний в українській…

                      Comment by galakha — December 30, 2013 @ 18:30

                    • Дивіться, аналітична форма — буду ходити, синтетична — ходитиму. Це рівнозначні форми, але їх використання інколи обумовлене стилістично. Скажімо, в науковому стилі доречніше вжити аналітичну, в художньому перевагу віддадуть синтетичній формі. Все наче нормально і спокійно, люди дають собі раду з різними способами висловлення. Аж раптом з’являєтсья пурист, котрий вичитав десь і по-своєму зрозумів, що українська це синтетична мова (міркування можуть бути різними, наприклад, політичними — якщо російська більш аналітична, значить українська має бути виключно синтетичною.) І цей кретин починає ходити і переконувати, що буду ходити це неправильно, по-українськи треба виключно ходитиму. До нього і ставитимуться як до кретина, хоч скільки соратників той може зібрати.

                      Comment by maksymus — December 30, 2013 @ 18:52

                    • знову хвантазуєте.
                      про різницю між буду ходити і ходитиму можете почитати возьдо. звісно, якщо наважитеся зазирнути до лігва хворих пуристів ☺

                      Comment by galakha — December 30, 2013 @ 19:38

                    • Замітка Смеречинського була хорошою для свого часу. Я люблю перечитувати спостереження розумних древніх авторів, навіть коли вони помилялися майже у всьому. Бо краще з розумним загубити, ніж з дурнем знайти.

                      Я знаю, що ви ніколи не розумієте моєї іронії щодо ваших джерел. Тому просто наведу свою цитату: «Не раз пробувано знайти між цими двома формами різницю в значенні, але в дійсності вни вживаються цілком паралельно, без жодних значеннєвих відтінків» (Юрій Шевельов. Нарис… Мюнхен, 1951, С. 306).

                      Comment by maksymus — January 1, 2014 @ 08:16

                    • зате розумію методику бракування (нове) недогідних вам джерел – хворі пуристи, антикваріат

                      Comment by galakha — January 1, 2014 @ 09:06

                    • Нездорові поради оцінюються належним чином. Антикваріат користується попитом у музеях та колекціях, але для сучасного життя він малопридатний.

                      Comment by maksymus — January 1, 2014 @ 11:19

                    • на останок, як ви цинічно підсумовуєте написане Давидовичем:

                      Думаю, ідея зрозуміла. Наказовий спосіб надає динамічності, заклику, що вони зайві в книжному тексті. Форма у сучасному мовленні часто забувається, часто вживається неправильно, навіть майстрами слова іноді оминається.

                      Comment by galakha — December 31, 2013 @ 10:12

                    • Ото у Максима чинна суржикостихія у суржикочасі:

                      До речі, варто змінити і Райан Гіггс, а не так кручено, як там зараз ТЕПЕР написано. Maksym Ye. (обговорення) 20:46, 21 грудня 2013 (UTC)

                      Comment by harnack — December 28, 2013 @ 20:44

                    • Ви досі не збагнули, що зараз прислівник зараз в українській мові має такі значення: 1) У даний момент… (нове) (приклади класиків додаються).

                      І попереджую ще раз, облиште тролити учасників.

                      Comment by maksymus — December 29, 2013 @ 03:27

                    • Ви лиш доказуєте свою неміч думати історично та каузально.

                      Отам ЛИШ суржиковий аспект “зараз” – в оксюморонному суржикословнику – складеному совєтоосвіченими та політизованими суржикожертвами (які ніколи не вивчали семантики та синонімії та лінгвістики української мови) в їхньому суржико-коґнітивному та совєто-коґнітивному дисонансі.

                      Отам – питома семантика “зараз“ = логічно несумісні речі: що є закликом проти критерію когерентності та логіки мови та до того щоби українці зреклися свого логічного розуму – та закріпачились минулими помилками та невігластвами, а не звільнились від них!

                      Сьогодні вже, слава тобі Боже Мови та слава тобі Мово-Ласко: лінгвістична освіта та філософія мови та коґнітивна настанова проти обскурантизму та мракобісся та нелогічності – нарешті доходить і до розумних українців.

                      Ваш суржиковий коґнітивний модуль нелогічного та лінгвістично неосвіченого ума (який неспроможний вивчити навіть синонімію) – є корисний для зрозуміння суржикоатавізму!

                      Comment by harnack — December 29, 2013 @ 17:58

                    • Тож відкрийте словники синонімів і вивчіть синонімію. Саме це я прошу вас зробити з першого коментаря. З вами цікаво переписуватися, бо ви не пам’ятаєте анічогісінько з того, що вам було сказано день тому. От вам «суржикожертви», і от іще разик цитати. А тут вже спеціально наче для останнього бовдура розжовано (нове).

                      Comment by maksymus — December 29, 2013 @ 18:42

                    • Ви в повному суржико-коґнітивному дисонасі, не диво, що логічно та історично не корелюєте жодні речі: цитуєте навіть автора який найчіткіше й написав проти суржикового “зараз”:
                      http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/pryslivnyky#zaraz-teper-nyni-teperenky

                      • Нема потреби зараз брехати ні сонцеві, ні жоржині, ні самому собі. (Борис Антоненко-Давидович)
                      • Це є сьогодні, зараз. (Борис Антоненко-Давидович)

                      Comment by harnack — December 30, 2013 @ 02:38

                    • Антоненко-Давидович зазначив, що зараз прислівник зараз витискує інші синоніми. Не просто є синонімом, а витискує. І був не від того, щоб вжити при нагоді у своїх творах зараз у значенні «в даний час, тепер». І для решти цитованих у головному повідомленні авторів мотив витискування був головний.

                      Comment by maksymus — December 30, 2013 @ 04:56

                    • Витискує у невихованих теоретично суржикожертв. Ви навіть його тексту не зрозуміли. Він був проти суржикового “зараз“ – і так радив чинити всім, його не вживати у невластивій йому семантиці: навчіться думати історично та теоретично та нормативно!

                      Він, яко логічна людина, усвідомив свою суржикостихійну помилку – і виправив її: але це можливе лиш у логічних та когерентних людей, а не у нетеоретичних суржикожертв, які не знають питомої семантики “зараз“ та “тепер“ (а лиш семантику російського концепту “сїйчас“).

                      Суржико-помилки можуть трапляютися у всіх українців у суржикосфері (інтерференція російської). В нього суржико-помилки траплялися: але лиш доки він почав розуміти українську семантику логічно та теоретично – у згоді із семантикою парадигм мови. Усвідомивши “суржико-зараз” – він чітко написав проти нього!

                      Нинішні українці, вже освічені семантично та лінгвістично – починають думати логічно і мовити логічно: і всі стануть розумними як і сам Антоненко-Давидович – і не вживатимуть недоречного “зараз“.

                      Comment by harnack — December 30, 2013 @ 14:00

                    • Список ваших «суржикожертв» я навів нижче. Далебі, краще бути в одному човні з Марко Вовчок, Драгомановим, Грінченком, Юрією Андруховичем, Ліною Костенко, ніж з вами.

                      Comment by maksymus — December 30, 2013 @ 14:03

                    • Ото й знову доказ – що лиш когерентна логіка мови вирішує справу, бо лиш вона може бути найвищим авторитетом (як і повсюди у білому світі), а не перелік та курганина суржико-помилок (модально – завжди можливих у будь-кого!) та список особистостей. Бо мій список – охоплює Шевченка, Лесю, Франка, Огієнка, Шевельова – і безліч інших!

                      І це є фальшива дилема – боротися таборами, а не логікою мови та наукою мови (лінгвістикою). Проста аналітика сукупності сем та семем у “зараз” і “тепер” – доказує, що вони не можуть бути жодними синонімами. Та суржико-словник настільки неосвічений щодо семантики – що навіть й саме “зараз” у суржико-контекстах та своїх варіантах – не є навіть синонімом і самого себе. Верзти про синонімію отут та отак – можуть лиш неуки у суцільному семантичному коґнітивному дисонансі та презирстві до вимог бути раціональним та логічним.

                      Якщо ще у письменників можна провести дезамбіґуацію суржикопомилок (але які їм блокують доступ до справжніх та глибших українізмів – й отак лімітують їхню творчість, а з їхньої неосвіченості – можна і треба доречно глузувати) – то у філософів, де чіткість смилів та сенсів має бути радикальною – бо вона є навмисно тематезованою, будь-яка помилка стає катастрофічною. Але українці – ще не мають україновмовних філософів: примітивна суржикокомунікація – для них є достатнім благом. Дехто, бачу, навіть їм радить залишатись примітивними, неосвіченими та нелогічними – вже й не кажімо: нетворчими!

                      Comment by harnack — December 30, 2013 @ 15:36

                    • Від Шевченка ви вже відмовилися, коли заперечили керування навчатися чому. Якщо відмовилися раз, то значить підозрюєте і Шевченка в «суржикопомилці». Від Лесі Українки ви відмовляєтесь кожного разу, коли вживаєте нормальних слів лише, також та ін., що проти них вона застерігала колись. Цитати із зібрання творів Франка я нводив, ви їх відкинули на раз.

                      Цитую Огієнка зараз у значенні «тепер» з теперішнім часом:
                      – І навіть і зараз сливе, що й не знайдете в Росії архіва, чи бібліотеки, чи просто церкви, де б не було якоїсь старої української книжки.
                      – …і зараз немає старого збірника, де б не було чогось виписаного з цієї книжки.

                      Юрій Шевельов теж не відмовлявся від зараз «тепер»:
                      – Я спинявся на цьому питанні 1981 року, розглядаючи погляди Сімовича, суголосні погля­дам Потебні, і зараз до нього не вертатимуся.
                      – Зараз для нас не важить, чи це фантазія і чи справді демократична… Важить зараз для нас те, що поразка української національної революції була сприйнята як наслідок у головному нестійкости або й зради мас…
                      – Але мова не логіка і зовсім не повинна в усіх деталях своєї структури коритися вимогам логіки. Коли до мови прикладають правило пропорції, заявляючи, що зараз є низ і долина, то конче повинні бути прислівники і внизу, і вдолині,… — (до речі, хороша цитата, спростовує ваші намагання натягнути мову на вигадану логіку)

                      Кого ще з авторитетів ви мені запропонуєте перевірити на вживання прислівника зараз у нормативному значенні «у даний час, тепер»?

                      Comment by maksymus — December 30, 2013 @ 16:05

                    • Отож – як собі зволієте: продовжуйте навчатись “логіці та мові“, а не логіки та мови.

                      Не диво – що не зрозуміли найелементарнішу мову та логіку про суржико-помилки (які трапляються через багато причин), що написано вище мною: “перелік та курганина суржико-помилок (модально – завжди можливих у будь-кого)…”

                      Ні не збираюся спростовувати решту Вашої маячні та брехні (особливо про Франка).

                      Comment by harnack — January 3, 2014 @ 03:34

                    • Якщо мовне явище можливе, ба навіть трапляється у будь-кого, то воно перестає бути помилкою вже за років двадцять після першої фіксації. Спершу знаходить собі законне місце в розмовній мові, потім у мові освічених прошарків, потім його фіксують у словниках. Двадцять років це звичайний час потрапляння неологізмів у стандартну мову. А тут навіть про семантичний неологізм не може йтися, адже обговорюване значення прислівника зараз «у даний час, тепер» відоме щонайпізніше з XVI ст. і до нашого часу.

                      Comment by maksymus — January 3, 2014 @ 03:46

                    • Та звідки неукам знати щось про семантику чи про фонологію – тим паче порівняльну фонологію: англійсько-українсько-російську? Для них все є “синонімічним” (зараз = тепер, Г=Х=Ґ=h) – все еквівалентизоване та недиференційоване (але лиш якщо все збігається із російською!): коґнітивна ентропія невігласів. Політично – неуки є саботажниками мови: про них треба думати всіма негативними категоріями політики!

                      Comment by harnack — December 29, 2013 @ 18:18

                    • У вас знову політика зачесалася. Ви вигадали собі ніколи не існуючий шаблон, але він чомусь не лягає на українську мову. Тому доводиться вигадувати конспірологічне пояснення.

                      Comment by maksymus — December 29, 2013 @ 18:32

                    • Та Максим компрометує цю спільноту та український розум: він лиш обскурант та мракобіс – виступає проти освіти лінгвістикою та граматикою та логікою. Для нього суржикопрактика та суржикокріпацтво – є благом, а всяка освіта науками – злом:
                      http://ua-etymology.livejournal.com/291381.html?thread=4532277#t4532277

                      Comment by harnack — December 26, 2013 @ 16:35

                    • Здається, я компрометую цю спільноту виключно тим, що вас до сих пір не забанив з вашими порожніми потоками свідомості. Подякуйте моєму лібералізмові.

                      Comment by maksymus — December 26, 2013 @ 16:48

                    • Та після оцієї теми – я сам себе навічно забаню: годі мені вже компрометуватися аж в отакому знемовленому суржикобруді та обскурантизмі.

                      Comment by harnack — December 26, 2013 @ 17:43

                    • Ще раз прошу забути про мою особу. Облиште необґрунтовані заяви, вони не доведуть до чогось розумного.

                      Comment by maksymus — December 25, 2013 @ 01:54

                    • Ото неосвічений комісар розуму – мені вже верзе про природу розуму та розумності: а синонімію неспроможний вивчити.

                      Отут чиниться корисна викривальна справа для українського розуму та розумних україномовних людей: бо спричиниться до “Критики Нечистого та Нечестивого СуржикоНЕрозуму” – та не призведе до знемовлення непорочних та невинних українських дітей – та до диктату теоретично неосвічених неуків та нетворчих недорік.

                      Comment by harnack — December 26, 2013 @ 16:23

                    • Я теж вважаю, що люди розумні, здатні відрізнити мовні арґументи від порожніх персональних звинувачень кумедно ламаною мовою якою ви пнетесь зарахувати до «суржиконосців» визнаних українських класиків.

                      Comment by maksymus — December 26, 2013 @ 16:41

                    • Та суржикосоліпсист (незабаром залишиться саменьким та одиноким на цьому форумі) та знемовлений нарцисист (гадає – що я пишу для його калібру суржикорозуміння) – не зможе ніколи нічого зрозуміти із мною написаного. Це аксіома для суржикоприречених та суржикооксюморонних умів.

                      Comment by harnack — December 26, 2013 @ 17:58

                    • Все обіцяєте піти, але чомусь залишаєтесь. Хоч би сказали щось по темі, а не виливали сюди свої фантазії.

                      Comment by maksymus — December 26, 2013 @ 18:06

        • моя баба ніколи не каже зараз – у значенні тепер. ваші закиди про надуманість скидаються на намагання узаконити суржиковість.
          Хіба тільки ці закиди? Я вже й не дивуюся.

          Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 12:01

  5. Не бачу жодної проблеми у відтіненні цих двох прислівників. Як на мене, роз’яснення прозоре (говорене-переговорене десятками мовознавців).

    Приміром, в Бориса Антоненка-Давидовича:
    Прислівник зараз витискує останнім часом прислівники тепер, нині: «Де гули набої, зараз сміх звучить» (В. Сосюра); «У нас зараз весна» (С. Плачинда). Проте між цими прислівниками є деяка значеннєва різниця.
    Українська класика й народне мовлення надають прислівнику зараз вузького значення — «цієї миті, цю хвилину, негайно»: «Ходім зараз до матері» (М. Коцюбинський); «Зараз я піду» (Леся Українка); а коли мовилося про час, що оце триває, тоді користувалися словами тепер, нині: «Не тепер, так у четвер» (приказка); «Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та» (П. Тичина); «Герман Гольдкремер устав нині дуже злий» (І. Франко); «Їх смольний дух п’янить мене і нині» (М. Рильський).
    У фольклорі трапляються ще й такі прислівники: тепереньки («Ой колись була розкіш-воля, а тепереньки — неволя». — Народна пісня), теперечки («Теперечки дивись, до чого він доживсь». — Л. Глібов), тепера — відповідник до російського теперича й ниньки — відповідник нынче.
    З цих прикладів випливає, що й у наведених на початку фразах із сучасної літератури краще було б, якби замість недоречного тут прислівника зараз стояли інші, саме в цьому тексті потрібні слова: «Де гули набої, нині сміх звучить»; «У нас тепер весна».

    Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 11:00

    • >Прислівник зараз витискує останнім часом прислівники тепер, нині

      Спасибі, цього було досить.

      Comment by maksymus — November 28, 2013 @ 11:07

      • Аби на користь.

        Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 11:09

        • Майже століття скаржаться на витискування. Значить, або мовці у них неправильні, або поради порожні.

          Comment by maksymus — November 28, 2013 @ 11:14

          • Звісно. Для Вас усі мовці “неправильні”. Не дивина.

            Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 11:17

            • Це для тих, кого ви процитували, мовці неправильні, слова плутають, не знають «справжніх» значень.

              Comment by maksymus — November 28, 2013 @ 11:38

              • Авжеж, не знають. :-)) “Справжні” значення знаєте лише Ви. :-)) Лише Ви, Максиме. ))

                Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 11:40

                • Справжні значення знають люди, мову яких цитовані вами порадники намагаються змінити.

                  Comment by maksymus — November 28, 2013 @ 11:53

                  • І знову нісенітниця. Шаблонна послідовність…

                    Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 11:55

  6. А ось думка Євгенії Чак (“Чи правильно ми говоримо?”):
    Тепер, зараз. Ці слова часом плутають, хоч не в усіх контекстах можлива заміна одного одним.
    Тепер насамперед означає «у наш час», «останнім часом». «— …Ти хотів би жити тут не тепер? За княгині Ольги, при Ярославі, при Хмельницькому? Або через сто років?
    Тепер.
    — І я».
    (О. Довженко.)
    О так! Минуле — не могила,
    Хресті примарний силует, —
    Недарма ж мужнього Данила
    Тепер оспівує поет.

    (М. Рильський.)

    Тепер виступає в тих контекстах, де якісь нові факти підтверджують, розвивають ті, про які розповідалося раніше, або протиставляються їм. Наприклад: «Здається, ще недавно ми з Іваном були студентами, тепер він уже доктор наук, відомий учений». «Джеря був сивий, аж білий. Густі сиві брови низько понависали й закривали очі, з-під їх і тепер блищали темні, як терен, очі». (І. Нечуй-Левицький.)
    «Р і ч а р д:
    Тяжка дорога?
    Д ж о н а т а н:
    Ні, тепер не дуже,
    за стільки часу вторували люди».

    (Леся Українка.)
    «Настали інші часи, настали інші люди… Тепер стало діло напереверт: на людському полі стояли полукіпки, а панський хліб стояв незжатий». (І. Нечуй-Левицький.)

    Синонімами слова тепер у цьому значенні виступають слова нині, сьогодні, вжиті в переносному значенні.
    Те море, де чубаті козаки
    Дива в чайках творили гостроносих,
    А нині плинуть мирні пароплави,
    Людей на відпочинок везучи…

    (М. Рильський.)
    «Сьогодні немає в нас господарства, де б не було кількох агрономів, зоотехніків, інших спеціалістів». (З журналу.)

    Слово тепер вживається також на означення зміни певної дії, процесу, стану іншими. Наприклад: «Експериментальну частину закінчено, тепер можна переходити до наступного етапу». «Хворий під наркозом заснув, і тепер можна було починати операцію».

    Слово зараз означає: «цієї миті, секунди, хвилини». «Тихше! Хай ніщо не відвертає вашої уваги. Зараз ми будемо вкладати в уста артистів слова, які навіть не приснились би на чернігівських луках ні їм, ні їхнім нащадкам цілі, можливо, століття…» (О. Довженко.)
    А десь гуде, шумить, юрбує…
    Галина й зараз ніби чує
    І крок, і дзвін, і сміх, і спів
    в янтарнім морі ліхтарів…

    (В. Сосюра.)

    Слово зараз має і такий відтінок, як «негайно», «невідкладно». «Кирило довго блукав, поки вгамувавсь трохи. Чи він був правий? Чи не образив даремне Івана?.. Він мусить зараз побачити Івана». (М. Коцюбинський.)

    Раніше слово зараз досить часто вживалося ще в значенні «відразу». «Високоповажаний Добродію, простіть, що зараз не міг відповісти на ласкавий лист Ваш». (М. Коцюбинський.) «Сказано, воно іншого роду, іншого заводу… Зараз видно». «А одробила своє, то зараз із хати…» (Панас Мирний.)

    Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 11:01

  7. (продовження)
    У сучасній мові частотність вживання слова зараз у цьому значенні невисока.
    Поширена стилістична помилка полягає в тому, що деякі мовці вживають слово зараз не з властивим йому значенням «цієї миті», «у момент розмови», а з переносним «нині», «сьогодні», тобто у тих контекстах, де має бути вжите слово тепер. У реченні «Зараз мій приятель живе в Києві, працює на заводі» слід було вжити слово тепер, оскільки тут підкреслюється, що приятель живе в Києві взагалі, а не тільки цієї миті. У реченні «Минулого року я закінчив університет, а зараз збираюся вступати до заочної аспірантури Інституту української мови» слово зараз могло б бути якоюсь мірою стилістично виправданим лише в тому разі, якби ця розмова відбувалася в момент подання документів до заочної аспірантури. За всіх інших обставин треба було вжити слово тепер.
    Ще приклади: «Моя сестра раніше жила в Харкові, а тепер переїхала до Києва. Але зараз у місті її немає: третій тиждень відпочиває на дачі». «Викладач Жевченко тепер працює на філологічному факультеті; зараз він читає лекцію в аудиторії 47». У першому реченні слово тепер вжите тому, що в житті сестри настав новий етап (постійне перебування в Києві); зараз — тому, що йдеться про місце її перебування в момент розмови. З другого речення можна зрозуміти, що викладач Жевченко колись працював не на філологічному факультеті. Тому за вже розглянутим принципом (див. вище) тут слід вжити слово тепер; далі вживаємо зараз, бо йдеться про дію, що відбувається в момент розмови.
    Отже, значення слів тепер і зараз близькі, але не тотожні; кожне з них має свої відтінки.

    Comment by nata_ridna — November 28, 2013 @ 11:02

    • Вже давно:
      http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1275071159&trs=-1

      Категоризація “зараз” отим “сєйчас” (л)
      http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1250649380&trs=-1

      Посилання було на Мельчука – а Максим гадає, що він оригінальний.

      А також:
      Леся Українка в листі до М. Кривинюка із Сан-Ремо від 13 листопада 1902 р.: «Треба б раз назавжди прийняти, що слово зараз по-українськи значить — хутко, незабаром, але не тепер, /НЕ/ в даний момент.

      Comment by harnack — November 28, 2013 @ 19:40

      • Почуйте сухий залишок. Український прислівник зараз має значення «в даний час, тепер» щонайраніше з XVI ст. Активізацію цього значення, його поширення в літературній українській мові, помітили з початку XX ст., а в другій половині всі в один голос фіксували майже повне його домінування і витісенння прислівника тепер. (Можна висловити припущення, що зв’язане це було зі зміною ставлення до часу в індустріальну добу.) В російській мові дещо раніше, але паралельно з нашими, відбувалися ті самі процеси з витісення спорідненого з нашим теперь прислівником сейчас. І в цьому випадку відокремити потужний російський вплив од суто внутрішніх процесів у принципі неможливо. Нині первісні значення прислівників додають незначних відтінків, але прислівники зараз і тепер в значенні «в даний час» можуть вживатися взаємозамінно. І зараз немає жодних підстав повертати час на сто років тому.

        Comment by maksymus — November 29, 2013 @ 04:49

        • Ну та видно, що Ви корелюєте зараз/тепер ЛИШ із сїйчас/тїперь (коґніція української через російську) – і не оволоділи українськими парадигмами 1) дотепер/тепер/відтепер чи 2) дотепер/отепер/відтепер чи 3) дотепер/натепер/відтепер (яких нема в російській) і не розумієте семантику саме українського ТЕПЕРІШНЬОГО часу (де нема жодного «заразного», а російський «на-стаящій« не розуміє що то отаке «теперішність«): коли закінчується «дотепер» і починає «тепер», або коли закінчується «тепер» та починає «відтепер» – і де розташоване «зараз« (яке не може анінаскілечки ТРИВАТИ) в українській часовій парадигмі. Проти суржико-компетентності та нетворчих умів – нема поради!

          Давно про оце було:
          Отепермося отак: відчуттям системних парадигм мови!
          http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&trs=-1&key=1193512597&first=1204402728&last=1200059540

          Comment by harnack — November 29, 2013 @ 14:27

          • На відміну від вашої парадигми, де російська слугує лякальним відштовхуванням, російська для мене виступає нейтральною сусідньою мовою, порівнянням для процесів, що відбувалися виключно в межах української, і з впливами, і без них.

            Назва теперішній час — штучний термін, його викували граматисти середини XIX ст. (Дячан). Про те, які зміни в назвах відбулися потім, може свідчити викувана назва майбутній, колишнє будучність. Уявіть, в український зникло ціле «темпоральне» гніздо будучина, будучність, а ви наполягаєте, що значення тепер і зараз мають бути суворо розведені, коли помітний семантичний зсув спостерігачі описали вже сто років тому!

            А прислівник дотепер це західноукраїнізм, раніше невідомий на Великій Україні. Нечуй-Левицький скажімо, наводив його серед так званого новоязичія. Якщо повертаєтеся на сто років тому, то маєте і від його вживання відмовитися, і від уживання слів лише, також, тримати, як радила цитована вище Леся Українка.

            Comment by maksymus — November 30, 2013 @ 17:41

            • Та знову видно, що Вам від штучного “на-стаящева на-стаящева времєні” – до природного “справжнього теперішнього часу” ніколи не добратись.

              Ото є на чому стояти неукраїнському часові – не минати, а стояти: “настаящій” = справжній, “настаящій” = теперішній. Не диво – що для Вас “зараз” триває та стоїть! Леся Українка каже “що слово зараз по-українськи значить — хутко, незабаром”. Для Вас “незабаром” також триває? Можете сказати: “Я незабаром читаю книгу”?

              Слово “за-раз” (“за-сто-раз“ допоможе?) має свою притаманну семантику, подібну до “незабаром” – і вона не є семантикою російського “сїйчас”!

              А також: коли дасте визначення “в даний момент” – як довго він триває?

              Comment by harnack — December 1, 2013 @ 03:15

              • Даний момент це річ суб’єктивна, залежна від контексту. Якщо ми говорили б про геологічний час, то могли б за момент прийняти і мільйон років. Якби йшлося про мікросвіт, то момент міг би бути би в тисячі разів менше секунди. І цілком коректно можна казати зараз про геологічну епоху, або зараз про мілісекунду.

                Не випадково прислівник зараз у відомому зі староукраїнських часів значенні «в даний момент, тепер» в індустріальну добу почав заступати тепер. Це об’єктивний процес прискорення сприйняття часу, зміни контексту. Для селянина тепер довге, воно залежить од минулого і має наслідки в будучині. Для сучасної ж людини світ швидкий, момент стає нейтральним по відношенню до того, що сталося раніше. В російській мові це почалося зі столичного міста, в українській з міської книжності. Леся Українка помітила семантичний перехід у тексті свого кореспондента, але не могла його зупинити, як не могла зупинити вживання нової для неї лексики: лише, також, тримати тощо.

                Comment by maksymus — December 1, 2013 @ 03:31

                • Красномовно Ви й доказали – що не вмієте лінгвістично, освічено аргументувати, а суб’єктивно, фантазуючи.

                  Допоможу: українською можливо виключно сказати: “теперішня секунда” чи “теперішня епоха“ – бо вони тривають саме тепер, ось тепер (= ОТЕПЕР) у ТЕПЕРІШНЬОМУ ЧАСІ, але не “заразна секунда” чи “заразна епоха“ (щось такого й нема – не то щоб якось тривало) – бо отаке українською є неможливим. Модальна аргументація. Суржикофренія та суржикочас – українцям у пригоді не стануть!

                  Comment by harnack — December 1, 2013 @ 03:58

                  • Ви не помітили коментар вище. Теперішній час це викувана, штучна конструкція. Вона викувана в середині XIX ст., коли семантика прислівника зараз ще не дозволяла покласти його в основу нової термінології. Зараз ситуація вже змінилася.

                    Мовний арґумент може бути дескриптивний (приклади вживання я навів з XVI ст.), прескриптивний (нормативні словники зі значенням «у даний час» я навів), фонетичний, семантичний (я розібрав семантику і її зміни) та под. Ви ж наполягаєте, що мовці не знають справжнє значення прислівників, причому як науковці, котрі пишуть значення в словниках тлумачних та синонімів, так і поет Ліна Костенко.

                    Comment by maksymus — December 1, 2013 @ 04:11

                    • Зараз Тепер ситуація вже змінилася.

                      Не змінилася. “Теперішній час” – природно деривований із українського органічного “тепер” – а Ваші твердження про колишню семантику “зараз” не мають жодних доказів (та Ви їх і не наводите!). Та Ви не розумієте отеперішнє “зараз” (гадаєте – що воно “заразне” зараз) – як Вам зрозуміти минуле “зараз”?

                      Comment by harnack — December 1, 2013 @ 19:09

                    • Перечитайте головний коментар, там докладно розібрано, як змінювалася і що відбувається зараз.

                      Comment by maksymus — December 2, 2013 @ 01:28

                    • як змінювалася і що відбувається зараз тепер

                      Якщо щось тепер і відбувається в українському ТЕПЕРІШНЬОМУ часі – то відбувається суржикофренія під впливом росіського “сїйчас“, як Ви і доказуєте своїм недоречним “зараз“. “Зараз” – нічого не відбувається, “зараз“ – не триває, і нема “заразного“ часу в українській мові.

                      Comment by harnack — December 2, 2013 @ 03:05

                    • Значення «в даний час, тепер» наш прислівник зараз мав уже з XVI ст. ще до появи російського сейчас (сеичас, сей часъ, сии часъ фіксується з XVIII ст., а сучасного значення набув аж у другій половині XIX ст.).

                      В наш час його цілком доречно вживати взаємозамінно з прислівником тепер у значенні «в даний час». Це і роблять українці, що в останнє століття відмічають абсолютно всі автори, котрі наївно намагалися загальмувати процес поширення зараз замість тепер. А зараз прислівник зараз вживається зі значною перевагою, тому що сучасних мовців не задовольняють додаткові відтінки значення прислівника тепер.

                      Comment by maksymus — December 2, 2013 @ 04:26

                    • Ви не розумієте континууму та тривалості українського «теперішнього» часу – який покриває і «даний момент» (просто значить «теперішній момент»), момент який може тривати довго – аж стільки, що і «зараз» отуди вміститься: але «зараз» та «незабаром» – не тривають.

                      Не диво – що Ви тепер не розумієте й українську категорію «тепер» – а розумієте її по-російськи також. Ось доказ:http://nikitanik.livejournal.com/81873.html?thread=250065#t250065

                      maksymus Oct. 1st, 2013 01:31 pm
                      Як на мене, краще звучатиме: Багато хто тільки тепер почули…. Тут тепер цілком виправдане і доречне, адже мається на увазі відома подія у минулому, що вона змінила знання.
                      Але ви не зможете побудувати таку фразу без прислівника зараз у значенні «в даний час»: Я зараз не маю часу на теревені.
                      Речення я тепер не маю часу означатиме, що не маєте часу в результаті якоїсь події у минулому, і не матимете до якоїсь іншої події у майбутньому. Але це зовсім не даний момент, а тривалий.

                      harnack Oct. 1st, 2013 04:57 pm
                      Дурниці!
                      1) Я тепер/отепер НЕ МАЮ часу на теревені.
                      2) Але бач зараз БУДУ МАТИ часу досхочу.

                      БО: ЗАРАЗ – отак через п’ять хвилин чи півгодини (коли закінчу ОТЕПЕРІШНЮ поважну справу пояснення про тепер/зараз) – БУДУ МАТИ вдосталь часу.
                      Коряляція “тепер” із “дотепер” (семантика минулого часу) – не є обов’язково для автономії отого “тепер” та теперішнього часу.
                      Саме “зараз” вступає в логічне часове напруження: не отепер (в оцей даний момент чи час – в ТЕПЕРІШНЬОМУ часі) – а саме ЗАРАЗ, в якомусь негайному МАЙБУТНЬОМУ.

                      Якщо для когось чіткість дотепер/тепер/отепер/натепер/відтепер незрозуміла – то “зараз” має абсолютну часову чіткість: воно не може анінаскілечки тривати і належить до майбутнього часу (як і, скажімо, “незабаром”). Лиш треба перестати думати отим “сейчас”! Не диво – що Ви не змогли побудувати доречне речення саме із “зараз”: воно у Вас виконує суржикову функцію російського “сейчас” – і паскудно триває (зрозумійте – що “даний момент” ТРИВАЄ).

                      Comment by harnack — December 3, 2013 @ 01:30

                    • Бачите, який я терплячий! Уже ж мали б зрозуміти українську семантику. Але ж ні…

                      Саме нейтральність зараз по відношенню до минулого робить його таким зручним. Категорія часу в українській зв’язана з дієсловами. Український прислівник зараз з потрібним значенням «у даний час, тепер» з’явився на сотні років раніше, ніж коли набув цього значення російській прислівник сейчас. У наш же час обговорюване значення вже заступило інші, що останні сто років відмічають усі спостерігачі.

                      Comment by maksymus — December 3, 2013 @ 01:51

                    • Український прислівник зараз з потрібним значенням «у даний час, тепер» з’явився на сотні років раніше

                      Що саме маєте на увазі, які значення – якими доказами? Де вони? І чому про теє не знає Шевченко та Леся та я?

                      Comment by harnack — December 3, 2013 @ 03:53

                    • Ви не знаєте тому, що не здатні прочитати написане навіть у цій гілці. Далебі, я не винен. Словник староукраїнської мови цитував вам ще п’ять років тому. А приблизний час появи рос. сейчас можете знайти у відповідному історичному словнику російської мови.

                      До вашої уваги тест на сприйняття доречності прислівника зараз: http://ua-etymology.livejournal.com/307517.html?thread=4484669#t4484669

                      Comment by maksymus — December 3, 2013 @ 04:49

                    • Та Ви лиш навмання та бездумно цитуєте суржико-словники – а де доказ, що саме Ви звідтіля зрозуміли? Де точний приклад того, шо Ви маєте на увазі: речення та аргументація. Ви в цій гілці не дали жодних прикладів із староукраїнської – із перекладом українською (що би засвідчило, що Ви розумієте староукраїнську).

                      Та Ви не розумієте ні “даний час” ані “тепер” (які є поставлені отам суржикоукладачами, як словникова модерна інтерпретація та категоризація, а не історична) – як Вам зрозуміти сатоукраїнський словник та смисл саме його “зараз“? Лиш тому, що отут на форумі ніхто не розуміється на лінгвістиці – Ви можете верзти всякі небилиці та марниці та дурниці. Але українські освічені лінгвісти – Вам одверто кажуть, шо Ви є СУРЖИКОСОЛІПСИСТ, на якого не варто витрачати жодної “отеперішньої секунди”.

                      Comment by harnack — December 3, 2013 @ 14:08

                    • Я розумію староукраїнську. Але це жодним чином вас не стосується, адже тут я покладаюсь не на своє знання, а на працю фахівців, котрі зібрали для нас з вами цей словник староукраїнської мови з підведенням відповідних значень.

                      Comment by maksymus — December 3, 2013 @ 14:14

                    • Ану докажіть, що розумієте! Та Ви ж не розумієте навіть і закличного способу українського дієслова, ба й українського кличного відмінка!

                      А також: Вам би варто вивчити українські природні та органічні слова “отепер” та “натепер” (яких отут і не згадуєте, бо не розумієте) – і не лізти в колишні лабораторії штучних канцеляризмів, яких не розумієте. Українська органіка має свою природну лабораторію!

                      Comment by harnack — December 3, 2013 @ 14:25

                    • Я вже доказав усе, що хотів, процитувавши відповідні значення. Розумному досить. Якщо не приймаєте працю укладачів за сумлінну, то це не мої проблеми. Ви просто додали цей словник староукраїнської мови до «суржикословників», хоч що під цим розумієте, бо його інформація не вкладається у вашу схему. Так само, як робите з усіма джерелами, що не подобаються. Від вас я іншого і не ждав, тому і не збираюся повторювати нашвидкуруч працю укладачів, все одно або не зрозумієте, або не приймете.

                      Повернімося до тестових прикладів: http://ua-etymology.livejournal.com/307517.html?thread=4484669#t4484669

                      Comment by maksymus — December 3, 2013 @ 14:39

                    • Суржико-словник – є шизословник, бо отуди вкладаються логічно та синонімічно несумісні поняття та речі та терміни: передумова суржикофренії та нетворчості нинішніх, отеперішніх українців, українців отеперішньої секунди та отеперішнього моменту.

                      Comment by harnack — December 4, 2013 @ 16:21

                    • Після тривалих пошуків мені вдалося знайти тільки одне вживання кумедного прикметника «отеперішній»: Зачепивсь і наш козак, Отеперішній босяк (М. Рильський).

                      Власне, це значить, що ви просто не відрізняєте власні сфантазовані приписи від реальності.

                      Comment by maksymus — December 4, 2013 @ 16:39

                    • Овва: неосівчена комісаро-риторика про справжнє сприймання мовної реальності від нелінгвіста!

                      Та Ви навчіться хоч теорію чи чуття правильної мовної деривації – та хоч і оці слова із словників:

                      ДОТЕПЕР – ДОТЕПЕРІШНІЙ
                      ТЕПЕР – ТЕПЕРІШНІЙ
                      ОТЕПЕР – ОТЕПЕРІШНІЙ (= ДЕРИВАЦІЯ: 3. Творення похідних слів від слова-основи.)

                      ДОТЕПЕРІШНІЙ, я, в. Який був у минулому, стос. до минулого.
                      ТЕПЕРІШНІЙ, я, є. 1. Який є, існує, відбувається у момент мовлення; нинішній.
                      ОТЕПЕР, присл. Підсил. до тепер; ось тепер. «Отепер вже я відпочину на старості літ..», — думала баба Зінька, сидячи в своїй просторій світлиці (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 372); Повиймавши хліб з печі, Катря оце вже либонь і вправилась була. Отепер можна й спочивати (Андрій Головко, II, 1957, 290).

                      Тож – навіть і отеперішній (= ОСЬ теперішній) суржико-комісар зможе виконати деривацію “отепер-отеперішній”, як зумів і Рильський!

                      Comment by harnack — December 4, 2013 @ 17:41

                    • Дотепер, дотеперішній це західноукраїнізми в літературній мові. На Великій Україні прислівник дотепер не утворювали. І в сучасній мові більшість українців вживатимуть не дотепер, а досі, до цих пір, до сьогодні.

                      Як правильно стоїть помітка в словнику, отепер це підсилення тепер, експресія. Але «отепершіній» не вживається мовцями, тому що потреба підсилювати прикметник теперішній трапляється дуже рідко. І якщо трапилося як виняток у Івана Манжури (даруйте, це не Рильський вжив «отеперішній», а Манжура, вірш «Билиця», 1889), то це було викликано потребою поетичного розміру.

                      В нейтральному вжитку тепер посилюється не експресивним отепер, а синонімічним прислівником зараз, що його значення «в даний час» ми тут обговорюємо.

                      Comment by maksymus — December 4, 2013 @ 18:23

                    • Вивчіть спочатку теорію “синонімії”, а також смисл отого “в даний час”. А решту – Ваші дурниці!

                      Comment by harnack — December 5, 2013 @ 03:40

                    • Я ж не винен, що ви не знаєте, що таке синоніми.

                      Comment by maksymus — December 5, 2013 @ 04:08

                    • Повторімо всім Ваші суржикодурниці:

                      Дотепер, дотеперішній це західноукраїнізми в літературній мові. На Великій Україні прислівник дотепер не утворювали. І в сучасній мові більшість українців вживатимуть не дотепер, а досі, до цих пір, до сьогодні.

                      Лиш антиукраїнський суржикокомісар може твердити те, що навіть і САМ суржикословник не СМІЄ твердити: що дотепер та дотеперішній є “ґалїцізмамі” в українській мові (=“західноукраїнізмами” – отам в словнику нема отакої категоризації) – і ганити органіку та природу української мови: і саботувати вживання справжніх українських синонімів (у нього – суржико-коґніція, бач!).

                      І вивчіть, нарешті, хоч на цьому прикладі, що то отаке “синоніми” – бо “досі” та “дотепер” і є прикладом справжніх синонімів (а “тепер“ і “зараз“ – не є синонімами).

                      Ось як виглядають СИНОНІМИ в українській мові – вивчіть приклад:

                      ДОТЕПЕР, присл. До цього часу, до цих пір.
                      ДОСІ, присл. 1. До цього часу, до цих пір.

                      Comment by harnack — December 5, 2013 @ 16:26

                    • Декого з цих «комісарів», котрі відмічали західноукраїнізм дотепер, звали Нечуй-Левицький та Шевельов. Весело розмовляти з людьми, котрі нічого не бажають читати.

                      Те, що ви навели, це не синоніми, це виписка з тлумачного словника, коли одне слово тлумачиться через інше. Виписки з тлумачного словника для прислівників-синонімів зараз і тепер читайте в головному повідомленні.

                      А от у словниках синонімів української мови написано так:

                      ТЕПЕ́Р (у даний час, у момент висловлювання; у сучасний мовцеві період), ЗА́РАЗ, ОТЕПЕ́Р підсил. розм., ТЕПЕ́РА розм., ТЕПЕ́РЕЧКИ (ТЕПЕ́РЕНЬКИ) розм., ОТЕПЕ́РЕЧКИ (ОТЕПЕ́РЕНЬКИ) підсил. розм., ОТТЕПЕ́Р заст., ОТТЕПЕ́РЕЧКИ заст., ТЕПЕ́РКИ (ТЕПЕ́РКА) діал., НАТЕПЕ́Р діал.; СЬОГО́ДНІ, НИ́НІ, НИ́НЬКИ розм. (у наш час, у сучасний період).

                      Або так:

                      ДО́СІ (до цього часу), ДОТЕПЕ́Р, ДО ЦИХ ПІР (ДО СИХ ПІР), ДО ЦІЄ́Ї ПОРИ́ (ДО СІЄ́Ї ПОРИ́), ДО СЬОГО́ДНІ, ПОНИ́НІ, ДОНИ́НІ, ВСЕ (УСЕ́) розм., ПОДНЕ́СЬ книжн., заст.

                      Comment by maksymus — December 5, 2013 @ 17:15

                    • Я Максимові: І вивчіть, нарешті, хоч на цьому прикладі, що то отаке “синоніми” – бо “досі” та “дотепер” і є прикладом справжніх синонімів

                      Максим: Те, що ви навели, це не синоніми,

                      А потім нестямно заперечує сам себе і цитує мені доказ – що “досі” та “тепер” є синонімами:

                      А от у словниках синонімів української мови написано так:

                      ДО́СІ (до цього часу), ДОТЕПЕ́Р, ДО ЦИХ ПІР (ДО СИХ ПІР),

                      Із суржикофренією годі спілкуватися!

                      Comment by harnack — December 5, 2013 @ 17:56

                    • Прислівники зараз і тепер це теж справжні синоніми. Саме про це мова.

                      Comment by maksymus — December 5, 2013 @ 18:04

                    • Гаразд: знову доказ – що Ви не тямите що то отаке “синоніми”.

                      Comment by harnack — December 5, 2013 @ 18:31

                    • Разом з усіма на світі, зокрема, всіма на світі українськими словниками синонімів.

                      Comment by maksymus — December 5, 2013 @ 19:39

                    • harnack, терпіння Вам! :))

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 11:12

                    • Тут фейсбучних лайків немає. Скажіть прямо, ви теж підтримуєте ідею-фікс пана Гарнака, що всі українські словники синонімів (академічний, Полюги, Караванського та ін.) помиляються, коли називають зараз і тепер синонімами? Ви теж уважаєте Ліну Костенко, Андруховича і всіх інших наведених авторів «суржиконосцями»? Ви теж вважаєте, що укладачі цитованого словника староукраїнської мови недобачили справжнє значення прислівника? Просто цікаво.

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 11:39

                    • Невже суржикосхвалювача Максимуса цікавить думка персони із “запущеними” баченнями? Дивуєте.
                      Гаразд, відповім. Абсолютних синонімів не буває. І хай там як ті словники назвуть зараз і тепер – розмежування відчутне. Дивує лишень, що чоловік з науковим ступенем цього не помічає.

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 11:46

                    • Мене цікавить не ваша політична думка, і не оцінка моїх здібностей, а підстави, на яких ви схвалили маячню Гарнака. Тепер я розумію, що підстав схвалювати ви не маєте.

                      Абсолютні синоніми бувають (це такий мовознавчий термін, див. Енциклопедію «Українська мова», статтю «Синоніми абсолютні»). Але пан Гарнак не про абсолютність вів, а просто про синонімічність. Повторю банальність: прислівники зараз і тепер є синонімами в значенні «у даний час, тепер». І саме в цьому значенні їх називають синонімами відомі словники синонімів.

                      Тож ви підтримуєте його, що геть усі словники це «суржико-словники», а всі цитовані українські автори, як та ж Костенко чи Андрухович, це «суржико-літератори»?

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 11:59

                    • Абсолютні синоніми бувають
                      Скажете це Глорії. Мо’, повірить.

                      Тож ви підтримуєте його, що геть усі словники це «суржико-словники», а всі цитовані українські автори, як та ж Костенко чи Андрухович, це «суржико-літератори»?
                      З якого дива я маю висловлювати свою думку стіні, об яку постійно луплять горохом?

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 12:05

                    • Бачите, чим відрізняється науковий підхід од вашого. Науковець відкриє літературу і прочитає, що таке синоніми, які синоніми називають абсолютними. Це дуже легко зробити зараз, в нашу електронну добу.

                      Науковець не робитиме підтримку чи осудження ad hominem, просто тому, що не погоджується з висловленим. Науковець потребуватиме підстав для підтримки чи заперечення висловленого, неважливо ким. От тому вам тут так незручно, що ви маєте якусь випадкову думку, але не здатні її обстоювати на належному рівні, тільки порожніми заявами.

                      Так і запишу, ви щойно підтримали заяву Гарнака, що Ліна Костенко і Юрій Андрухович є суржиконосцями.

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 12:14

                    • Заради Бога, не називайте ахінею, яку несете тут вряди-годи, “науковим підходом”. Ви й гадки не маєте, що це за вислів і яке він несе у собі значення.

                      Що таке абсолютні синоніми і чи є такі взагалі, мені ще у студенські роки роз’яснили метри Слова. Справжні, не фальшиві (низький їм за те уклін).

                      Незручно мені тут? Із чого б це? :-) Жодної незручності. Лише співчуття. У Ваш бік.

                      Свою думку я здатна відстояти, до відома, навчили. Як і навчили не переконувати сліпих віслюків – марно ж.

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 12:21

                    • Що є синоніми абсолютні, стилістичні та ідеографічні, що виділяють морфологічні, синтаксичні, словотвірні, фразеологічні синоніми, вас мали навчити ще в школі. Хворіли на цьому уроці?

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 12:32

                    • Із часом ті ж синоніми, котрі називаєте абсолютними (повними), можуть розрізнюватись. Невже Вам, науковцеві з бла-бла-блазнаннями, це невтямки?

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 12:42

                    • Звісно, з часом й інші види синонімів можуть ставати абсолютними, і абсолютні можуть розходитися. Час, він такий.

                      О, помітив, що ви навели в дужках паралельну назву повні! Я її досі не згадував. Значить, все-таки, не втрималися і подивилися в якийсь шкільний підручник, щоб дізнатися щось нове для себе. От і маєте користь од цієї спільноти! Принаймні, знатимете, що абсолютні синоніми існують, а ваші «справжні метри слова» вас цього не навчили. Подивіться ще для самоосвіти назви безвідносні, дублетні та рівнозначні.

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 13:16

                    • Значить, все-таки, не втрималися і подивилися в якийсь шкільний підручник, щоб дізнатися щось нове для себе. От і маєте користь од цієї спільноти!
                      Червоний диплом філолога ще дає змогу мені впоратися із синонімією. А користі від Ваших деградованих дописів я точно не маю.


                      а ваші «справжні метри слова» вас цього не навчили.

                      Звісно. :)) Як же я постійно забуваю, що справжній “знавець” мови тут лише Ви. Усі навкруги затуркані, от тільки науковець Максимус у всьому петрає. Аве йому! :))

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 13:30

                    • Після вашої заяви, що «абсолютних синонімів не буває» (цитую дослівно), ви можете казати будь-що про свою освіту та наставників. Вам повірять.

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 14:16

                    • А Ви себе збоку бачите? Чуєте, що лепечете? Чи не в змозі навіть об’єктивно оцінити свої “знання”?
                      Зрештою, не Вам ставити на щабель рівень моїх знань. Ви для мене не взірець. Вже не взірець…

                      П. с. Ви б краще над пунктуацією своєю попрацювали.

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 14:19

                    • Правильно, взірцем має бути раціональна думка, наукове знання і сумлінне прагнення, якщо не повністю звільнитися в досягненні цього знання від власних культурних передумов, то хоча б зрозуміти обмеження, які накладаються ними.

                      Скидайте з постаментів авторитети своїх наставників! Якщо вони вас не навчили того, що в українській існують активні дієприкметники та абсолютні синоніми, то вам тепер доведеться дізнаватися багато про що самотужки.

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 14:36

                    • Якщо вони вас не навчили того, що в українській існують активні дієприкметники та абсолютні синоніми, то вам тепер доведеться дізнаватися багато про що самотужки.
                      Не позортеся вже зі своїми активними дієприкметниками – верне ж бо.

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 14:40

                    • Е ні, я позоруватиму існування активних дієприкметників!

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 14:48

                    • Не помічаючи, як позуруєте себе.

                      Comment by nata_ridna — December 8, 2013 @ 09:00

                    • > Червоний диплом філолога ще дає змогу мені впоратися із синонімією.

                      Скажіть, будь ласка, якщо не секрет, який вуз може пишатись такою випускницею? Просто цікаво, у якому закладі майбутніх філологів вчать вести суперечки в такому стилі. І, якщо не важко, можете навести перелік “метрів Слова”, які вас вчили? (Десятка прізвищ буде цілком достатньо).

                      Comment by irengloria — December 7, 2013 @ 00:49

                    • Скажіть, будь ласка, якщо не секрет, який вуз може пишатись такою випускницею?
                      Я співчуваю тим, хто пишається Вашими “знаннями”. Такого горе-логіста годі й шукати. Жоден дипломований спеціаліст, котрий має хоча б якесь мовне чуття (будь то філолог чи журналіст), не схвалить Вашої ахінеї, ба більше – відверто закидає яйцями. А мудріший просто мовчки покрутить пальцем біля скроні.
                      Не соромно нести в люд ось таке “мудре й вічне”? Питання риторичне.

                      Comment by nata_ridna — December 8, 2013 @ 09:03

                    • Мабуть, з мого боку було надмірним оптимізмом сподіватись, що ви зможете відповісти на дуже просте, цілком конкретне питання. Хоча, те, що не стали називати вуз і метрів слова, послідовницею яких себе вважаєте, може мати, на мій погляд, два пояснення: 1 – не хочете ганьбити альма-матер і наставників (бо якби справді були переконані у власній правоті, назвали б не вагаючись), 2 – насправді ви не філолог за освітою. Не раз спостерігала, як у дискусіях ви не можете не тільки навести аргументи по суті, а навіть зрозуміти аргументи, викладені опонентом. Ви посилаєтесь на майстрів слова, але майже не наводите конкретики, скажімо, цитат із їхніх праць, де висвітлюється обговорюване питання, чи аргументів, які вони наводять на користь певної точки зору. Значить, ви їх просто не читали, або читали поверхово.

                      Звісно, якщо немає чого заперечити, опонента завжди можна принаймні обізвати, що ви часто й робите. Але коли у відповідь на конкретне питання: “назвіть свій вуз і наставників” ви, замість нагоди похвалитись науковою школою, до якої належите, вдаєтесь до загальників типу
                      Жоден дипломований спеціаліст, котрий має хоча б якесь мовне чуття (будь то філолог чи журналіст), не схвалить Вашої ахінеї
                      я розумію, що відповісти по суті ви не можете.

                      Я, власне, поцікавилась вашими наставниками тому, що недавно взялась опрацьовувати проблему науки й позанаукового знання, і одне з важливих для мене питань – як позначилась радянська ідеологізація науки в пострадянський період. Не раз спостерігала, як дехто з тих, хто декларує ворожість до радянщини, дотримуються, по суті, того ж принципу партійності, який існував за радянських часів, тільки намагаються замінити комуністичну риторику націоналістичною. У ваших коментарях яскраво представлений саме “партійний” підхід, тому я й сподівалась, що вкажете авторів, які його обґрунтовують.

                      Comment by irengloria — December 8, 2013 @ 18:24

                    • Дарма він дивиться за дефініцією “синонімії” – якщо не знає мови. Дві різні речі.

                      Comment by harnack — December 7, 2013 @ 02:22

                    • По-вашому, і Андрухович не знає мови, і Ліна Костенко суржикує. Так що бути в такій компанії, як і в компанії усіх цих «суржиконосців» (нове), вважатиму за честь.

                      Comment by maksymus — December 7, 2013 @ 04:34

                    • Тож добавмо отуди до суржико-стада й суржико-філософа Возняка:
                      http://ua-mova.livejournal.com/1265265.html?thread=17483377#t17483377

                      Але – без кумедствування не обійтися: Отепер базікаю, бо триває оте базікання в теперішньому ЧАСІ – але ЗАРАЗ, в якусь майбутню-нетеперішню МИТЬ (коли ДОПИШУ віршик внизу – а теє, бач, може забрати й цілісіньку годинку) – замовчу (Діточки, коли замовчу? Не отепер – а зараз, мабуть через годину!):

                      Отепер він [Возняк] базіка – та зараз замовчить:
                      Бо отоді збагне кожну мовную МИТЬ!
                      Скажімо недорікам метафізичне “ЦИТЬ!” –
                      I впораймо у ЧАСІ весь мовний оксамит!

                      Яка знемовленість українських письменників та філософів – отака й знедоленість України!

                      Comment by harnack — December 7, 2013 @ 16:25

                    • Всі вже збагнули ваш підхід. Кожен розумний, освічений, грамотний українець по-вашому «суржиконосець».

                      Початковий список додається (нове).

                      Comment by maksymus — December 7, 2013 @ 16:46

                    • Ото логіка, мовопанове! Бачу: для нього суржикопомилки та суржикоум та суржик та суржикословники – є доказом розуму!

                      Comment by harnack — December 9, 2013 @ 16:02

                    • Та Максим лиш своєрідний плагіатор та компілятор. Я давно на Майдані навів статтю Мельчука, де він проаналізував семантику російського “сейчас” – і я вказав, що “сейчас” заражує “зараз”. В цій гілці я подав посилання. Максим також взяв від Сербина цитату Лесі Українки про “зараз” – і не подає джерело:

                      Неправильне вживання прислівника “зараз” зауважила Л. Українка ще перед Антоненком-Давидовичем. Про це й писала своєму чоловікові, Гребенюкові: “Треба б раз назавжди прийняти, що слово зараз по-українськи значить – хутко, незабаром, але не тепер, в даний момент”. (“Леся Українка – хронологія життя і творчости”. Ню-Йорк, УВАН, 1970).
                      http://www.ukrlife.org/main/evshan/serbyn11.htm

                      Comment by harnack — December 7, 2013 @ 02:48

                    • Не фантазуйте. Я не читав Сербина. Можна бачити, що ваш Сербин помилково називає Михайла Кривинюка «чоловіком Лесі Українки, Гребенюком». Оскільки я знаю, що чоловіком був Квітка, я одразу б кинув таке джерело подалі. Кривинюк був її шурином, а не чоловіком. Моїм джерелом є збірка, видана Косач-Кривинюк. Звідти я цитував повний лист, з іншими мовними порадами Лесі Українки, зокрема про котрий та про лише.

                      Статтю Мельчука взяв із системи Jstor. Ваше цитування я взагалі не помітив. А чи було воно взагалі? Не вірю, що ви її були здатні прочитати. Якби ви справді прочитали ту працю, то не могли б нести таку маячню, яку несете.

                      Comment by maksymus — December 7, 2013 @ 04:02

                    • harnack, забийте. Клепачам мовних покручів, мовозаврам, марно щось доказувати. :-)

                      Comment by nata_ridna — December 8, 2013 @ 09:07

                    • Та ясно – що йому марно, але я отут забарився не заради нього. Уявімо – що Максим викладає українським учням синонімію – і каже що “вовна” та “шерсть” то синоніми (чи верзе нікчемну небилицю, що “зараз“ та “тепер“ є синонімами) – а потім вчить дітей і самої літератури, та причту про “вовка в овечій шкурі”, і скаже дітям, що вовк (чи свиня) має вовну (логічний наслідок його теорії синонімії!). Суржикосаботаж самої віковічної причти! Та проти такого нісенітного невігластва – й сам український вовк зійде з глузду чи вчинить революцію проти українських самозванців-лінгвістів:

                      Анумо знову віршувать (Шевченко):

                      Вкраїнський вовк в овечій шкурі –
                      Скаже суржико-синонімові-замазурі:
                      Навіщо мені шкура оця –
                      Якщо я маю вовну як вівця?

                      Зрештою, крім того – що філософія мови тепер в моді на Заході, саме етика навиків та рішень та вчинків та відповідальності – мене спонукує до викривання осудних та порочних та шкідливих неетичних агентів:
                      http://harnack.livejournal.com/3840.html

                      Comment by harnack — December 8, 2013 @ 19:27

                    • Будь ласка, назвіть словники синонімів, котрими користуєтесь. Наведіть з них статті вовна-шерсть та зараз-тепер. Тоді буде про що говорити.

                      Comment by maksymus — December 9, 2013 @ 03:37

                    • Ото й доказ! Коґнітивний суржико-дисонанс не тільки знемовлює українців, але й їх делогізує (й отаким чином – дегуманізує).

                      Навіть і український вовк яко тварина – мудріший від українського лінгвіста (а Лис Микита – тим паче!).

                      Ось до чого призводить суржико-синонімія (крім прикладу з вовком) – і це пишу лиш для логічної української людини та до логічної української тварини (ще не занапащених суржико-синонімією):

                      Вкраїнська вівця – має ШЕРСТЬ СВИНЯЧУ,
                      В країні – кожний недоріка теє кряче,
                      А пропащі суржико-лінгвісти – тим паче:
                      Змуміфікуймо їх суржиком, одначе –
                      Хай всі нащадки їх побачуть!

                      Висновок: навіть і самі суржико-свині вжахнулись від суржико-синонімії (= що вівця має шерсть як у свині і як свиня) – але не суржикові письменники та філософи та лже-лінгвісти України!

                      Comment by harnack — December 9, 2013 @ 18:18

                    • Добре. Словників не навели — це найкраща відповідь, що підтвердження своєму маренню навести не здатні.

                      Comment by maksymus — December 10, 2013 @ 02:13

                    • Ото суржико-тавтологічний мудрагель (повторює одну єдину нісенітницю – і гадає що дає аргумент), та зарозумілий всезнайко. Знову доказ неосвіченості та коґнітивного суржико-дисонансу. Незабаром, ото зараз, мовопанове – в мене настане остаточна оскома та осоруга від цього суржикоума!

                      Але, заради українських дітей – відповім! Підівчіться, пане суржиконосцю, хоч трішки логіки: я ж Вас спитав: “Яким та котрим суржикоумом Ви користуєтесь?” БО: Суржико-совєто-словник – то одне, суржико-совєто-ум – щось інше, а ум знавця української мови та сама українська мова – аж геть щось інше!

                      Бо крім логічної сфери суржика й суржикословників та окремої логічної сфери суржикоума (та суржикоособистості) – існує й логічна сфера української мови та логічна сфера українського ума, який знає тую мову (Шевченко, Леся, Франко – і всі творчі УКРАЇНСЬКІ УМИ – не потребували і не мали жодних словників). Логіка мовної справи (мовлення, міркування, творчості) – саме можлива лиш всупереч суржикословникам. Не екстраполюйте неміч Вашого суржикокаліцького ума, який не знає нічого крім суржикословників (з якими він ототожнений) – на інших україномовних людей! Я до суржикословників підходжу 1) із своїм власним, критичним антисуржиковим українським умом та 2) зі знанням української мови (дві корельовані логічні сфери)! Тепер Ви зрозуміли різницю між логічними сферами та Вашу бузумну приреченість до суржикосфери та її каліцьких суржикословників?

                      Comment by anonymous_lj — December 11, 2013 @ 13:06

                • нівроку фантазуєте ☺

                  Comment by galakha — December 2, 2013 @ 12:19

                  • Так, зв’язок зміни семантики з соціально-економічними змінами це така моя спекуляція. Проте не соромтесь, тут усі свої, запропонуйте власне припущення, котре могло б поєднати наведені факти уживання українського зараз у відомому півтисячі років значенні «в даний час, тепер». Російський вплив абсолютно нічого не пояснює, адже наш прислівник був запозичений з польської в XV-XVI ст., і вже тоді серед своїх значень одержав значення «тепер» (цитати (нове)).

                    Добре відомо, що в мовній картині світу селянина час співвідноситься не з астрономічним часом, а з людською діяльністю. Тепер антонімічне раніше, і завжди тягне з собою зіставлення з минулим. Тож не дивно, що активізація у прислівника зараз значення «в даний час, тепер» в Нову добу відбувається в містах, в мові освічених верств. Цей прислівник нейтральний по відношенню до минулого, в цьому його значна перевага! Саме в містах з появою механічних годинників (теж XVI ст.), виникла потреба розрізняти години, хвилини, секунди. (Через польське посередницво хвиля «хвилина, мить».) В мові XVI-XVIII ст. усталилося багато успадкованих сучасною мовою часових понять: вчасне, вчора, завтра, зараз, завчасу, завжди, незабаром, тепер. Але багато попередніх назв були забуті: паки, абіє, днесь, знагла, внезапу.

                    Новітні процеси витісення прислівника тепер в російській і українській проходять паралельно. Напевно, з однакових причин. Рос. сейчас з’являється тільки у XVIII ст., і ще згідно зі словником Даля його вживання замість теперь не є літературним. У словнику Ушакова (1934-40) значення «тепер» для сейчас ще подається третім, і тільки в словнику Ожегова (1949) обговорюване значення виходить на перше місце.

                    Варто зауважити, що і російський процес витіснення починається з найбільшого міста, а дослідження російських діалектів досі фіксують старе народне вживання сейчас, теперь. Єдине вірогідне пояснення переходу — зміна мовної картини світу під впливом зміни ставлення до часу.

                    Comment by maksymus — December 2, 2013 @ 13:28

                    • це ваша гіпотеза. твердження про її вірогідність, а тим більше єдиність, звучить зарозуміло, якщо не смішно.

                      Треба б раз назавжди прийняти, що слово зараз по-українськи значить — хутко, незабаром, але не тепер, в даний момент. Зрештою, і по-рос[ійськи] вживати сейчас замість теперь не вважається літературним, по-укр[аїнськи] ж се зовсім неможливо, так ніхто не говорить.

                      що заперечує паралельність.
                      натомість скидається на мовний конформізм:
                      баня – лазня;
                      купол – баня;
                      поля – криси;
                      маячня – нісенітниця;
                      крупний – буйний, дорідний;
                      минулорічний – торішній;
                      хвилюватися – турбуватися;
                      розгублюватися – торопіти;
                      зараз – тепер.

                      так само забули про рацію, а говоримо – сенс (смисл).

                      Поради з культури мови Антоненка-Давидовича мають значну вагу, вони часто слушні. Письменник тонко помічав мовні процеси, але дивився на них з пуристичної вежі.

                      боже, у вас точно параноя ☺

                      Comment by galakha — December 2, 2013 @ 19:05

                    • Запропонуйте інше припущення.

                      >так ніхто не говорить

                      Уже було це зауваження. В наступному реченні Леся Українка заперечила вживання слів: також, лише, отримати. Якщо приймаєте спостереження над зараз, маєте відмовитися і від цієї лексики. Проте сам контекст заперечує твердження, що так ніхто не говорить. Принаймні, говорив і писав в тексті її кореспондент, чоловік сестри М. Кривинюк. Говорили і писали її сучасники, зокрема, і цитований вище Грінченко, і Лесин дядько Михайло Драгоманов.

                      >боже, у вас точно параноя

                      Радше осоруга до невігластва і дурості.

                      Comment by maksymus — December 3, 2013 @ 01:58

                    • знову викривлено тлумачите (бачу любите погратися словами).
                      Леся каже про помилкове вживання зараз в українській, і небажаність вживання регіональної лексики замість загально-української.

                      Comment by galakha — December 3, 2013 @ 16:37

                    • Вона не каже про помилкове вживання. Вона пропонує прийняти певне значення за єдине, з огляду на свій досвід («так ніхто не говорить»), та підкріплює стилістичну пораду посиланням на російський вжиток, де обговорюване значення у прислівника сейчас ще не стало літературним. Зі свого ж досвіду («там сих слів не зрозуміють») вона пропонує відмовитися і від вжитку західноукраїнської та правобережної лексики. Причому вона пише це людині, котра так говорить, розуміє і вживає саме таких слів!

                      Суть у тому, що, приймаючи одну пораду, не можна відкидати другу, що береться з того ж джерела.

                      Comment by maksymus — December 3, 2013 @ 17:08

                    • так я й не відкидаю.
                      що правда тримати мені рідне, бо правобережник ☺

                      Comment by galakha — December 3, 2013 @ 17:54

                    • Недотепи росіяни – могли були спотворити й “зараз”: але теє вчинять за них отеперішні суржикожертви в Україні:

                      Доречне “зараз” вжите й самими російськими письменниками

                      Є й у російських словниках – і доречно:

                      Досить влучно та доречно навіть Толстой чи Шолохов колись вживали ЗАРАЗ (мабуть під впливом українців), але нинішні українські суржикожертви нездатні на теє:

                      http://dic.academic.ru/dic.nsf/mas/16830/%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B7

                      зараз Перевод зараз

                      1) за́раз [зАраз: в смислі НЕЗАБАРОМ, присл. часу]

                      и ЗАРА́З1, нареч. обл.

                      Тотчас же, сию минуту.

                      — Бернов! самовар, что же, будет когда? — Зараз. Л. Толстой, Воскресение.

                      — Скоро, что ль? — Зараз, — откликнулся из амбара Петро. Шолохов, Тихий Дон.

                      2) зара́з [зарАз: в смислі “зразу”, “за один раз”, присл. способу дії]

                      нареч. разг.

                      За один прием, сразу.

                      Любовь Бэлы была для Печорина полным бокалом сладкого напитка, который он выпил зараз, не оставив в нем ни капли. Белинский, Герой нашего времени. Соч. М. Лермонтова.

                      Еще под Якутском один ямщик предложил мне «проехать зараз, вместо двадцати, сорок пять верст». И. Гончаров, Фрегат «Паллада».

                      Учинил себе пирушку, Съел зараз бараний бок. Твардовский, Рассказ старика. http://harnack.livejournal.com/2763.html?thread=7883#t7883

                      Comment by harnack — December 3, 2013 @ 04:02

                    • Тепер антонімічне раніше, і завжди тягне з собою зіставлення з минулим. Тож не дивно, що активізація у прислівника зараз значення «в даний час, тепер» в Нову добу відбувається в містах, в мові освічених верств.

                      підтвердження нісенітности вашої гіпотези і того, що зараз замість тепер – це вплив москальського сейчас:

                      Я нeдавно помітив, що українці діаспори іноді нe розуміють мeнe, коли я кажу, наприклад, що я “зараз” живу в Місісіпі. Для них слово “зараз” означає щось типу “в одну мить,” “момeнтально.” Тe, що я позначаю словом “зараз,” вони позначають тільки словом “тeпeр.”

                      Comment by galakha — February 17, 2014 @ 00:44

                    • Мова діаспори це окрема сумна тема. Діаспоряни вже в другому поколінні, якщо спеціально не вчать українську як іноземну, не здатні повноцінно підтримати розмову на будь-які теми, окрім побутових. Але ті, що вивчають чи пам’ятають мову кинутої батьківщини, уживають прислівник зараз «тепер» така само, як і зараз на Великій Україні.

                      Наведу перші ж кілька прикладів з діаспорних видань на базі «Книги Ґуґла»:
                      – на меншу кількість годин щодено, ніж вони працюють зараз (Париж, 1957)
                      – Зараз працює він як „фрі ленсер” (Ковалів, 1968)
                      – Зараз членство ОН нараховує 152 держави. (Британія, 1982)
                      – Два пролетарі-комуністи Донбасу, а зараз найвидатніші письменники, що пройшли школу горожанської війни, в Червоній Армії. (Сучасність, 1983)

                      Десятки прикладів дає ЕУ:
                      – Зараз поза межами України живе 15 студитів. (Енциклопедія українознавства, 1976)
                      – Ця цікава традиція зараз забута. […] Зараз в Україні більш поширене штучне слово „землеробство“(Енциклопедія українознавства, 1995)

                      Comment by maksymus — February 17, 2014 @ 07:43

      • > хутко, незабаром, але не тепер, /НЕ/ в даний момент.
        “В даний момент” – узагалі мовний динозавр. Покруч якийсь. Даний – це комусь щось дати. Крапка.

        Comment by nata_ridna — November 29, 2013 @ 10:11

        • Згода: довжину чи тривалість «даного моменту» треба визначити – гляньмо лишень на «момент« у словнику. Професор Вакуленко трішки зіронізував розуміння тривалості – навіть і в самої суржико-Костенко:

          Десь я читав (уже не пригадаю, де саме) такого штибу мовну пораду
          14-02-2011 18:19 Автор: Сергій Вакуленко

          Мовляв, якщо в цю хвилину, або в цей день, тоді ЗАРАЗ, якщо в цей рік, то ТЕПЕР. От тільки не знати, де ж та межа між ними: тиждень, місяць?

          Здається, Ліна Костенко саме так ці слова й розрізняє…
          http://www2.maidanua.org/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1297700393&trs=-1

          Comment by harnack — November 29, 2013 @ 14:51

          • Наліпку «суржико-Костенко» від троля треба запам’ятати. Як кажуть у мережі, це справжній жир!

            Comment by maksymus — November 30, 2013 @ 19:20

            • А Ви коли вивчите категорію “синонімії” – аби не фантазувати, що “зараз” і “тепер” – синоніми? (Кажете вище: “Та вживати ці синоніми правильно не проста нині задача.”)

              Для Вас і “вовна” і “шерсть” – також синоніми! Ось:
              http://ua-etymology.livejournal.com/291381.html?thread=4449589#t4449589

              Як Вам зрозуміти українську мову та суржик коли навіть не знаєте – що то отаке “синонімія”?

              А щодо суржико-Костенки – ось остаточніше (крім того, що сам професор Вакуленко на те вказав: вона живе в суржикочасі):

              Переслухайте уважно її виступ у Харкові (та й самого недоріку Малковича) – вона сама отам говорить прямим словом.

              Приміром – вона каже: “Зараз [треба: ОТЕПЕР, ТЕПЕР, ЩОЙНО] я отримала запрошення на Чорнобильську Конференцію…” ітд…

              Суржикопатологема отут кричуща та найнедоречніша: бо “зараз” – вжито замість “щойно”!”

              Comment by harnack — December 1, 2013 @ 02:32

              • Зараз і тепер це синоніми, шерсть і вовна це також синоніми. Див. будь-який український словник синонімів, хоч академічний, хоч Полюги, хоч маніяка Караванського.

                З вами легше було б спілкуватися, коли дізналися б, що таке суржик, запозичення, ненормативна лексика, іншомовні слова, сленґ, діалектизми, архаїзми, неологізми тощо. Називати зараз у значенні «в даний момент, тепер» суржиком, коли це значення фіксується в українських текстах вже п’ятсот років тому, немає жодних підстав.

                Comment by maksymus — December 1, 2013 @ 03:08

                • Ага! Ну що таке за Вами “синонімія”? Що Ви навмання повторюєте суржико-словники совєтоосвічених лжелінгвістів, а самотужки когерентно не аналізуєте речі – неспростовна справа.

                  Та про Караваньсого – з його освітою – ясна річ, як також із Вашою. Я ж про теє й висловився:
                  ТА Й САМИЙ КАРАВАНСЬКИЙ – СУРЖИКОЖЕРТВА? – ТАК!
                  http://ua-etymology.livejournal.com/291381.html?thread=4122677#t4122677

                  Comment by harnack — December 1, 2013 @ 03:38

                  • Див. Синоніми, Синоніми абсолютні, Словник синонімів // Енциклопедія «Українська мова», К., 2000, С. 539-544. Дізнаєтесь багато цікавого. Да, і ще про суржик подивіться на стор. 616. Може, зрозумієте, чому ваші дурні закиди проти всіх на світі, включаючи Ліну Костенко, виглядають смішно.

                    Comment by maksymus — December 1, 2013 @ 03:44

                    • Овва! Вітаю, Максиме. Як з’ясувалося, тут ще не всі сліпо крокують за викривленими наспівами Вашої сопілки.

                      harnack, мої шанування.

                      Comment by nata_ridna — December 1, 2013 @ 08:39

                    • Ну що ж, у спільноті завівся ще один троль. Якщо справді не помічаєте неадекватності Гарнака, можу тільки поспівчувати. Правда, найбільше співчувати варто Максиму – дивуюсь, де в нього береться терпіння щось пояснювати відвертим йолопам.

                      Comment by irengloria — December 1, 2013 @ 18:54

                    • Випробовую свою демократичність. Тут випадок запущений (нове).

                      Comment by maksymus — December 1, 2013 @ 19:04

                    • Про “запущеність” Вашої зрячості подейкує вже вся мережа. Мовчали б уже…

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 11:15

                    • Не думаю, що мою скромну персону варто обговорювати десь на просторох мережі. Набагато продуктивніше буде обговорити наведені цитати відомих майстрів слова, що їх я навів нижче.

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 11:19

                    • Пізно, шановний. :) Для багатьох поціновувачів слова Ви вже як національний герой. Легенди ширяться швидше, аніж моя “любов” до Вашої скромної персони.

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 11:25

                    • Ото отеперішня, заразна комісаро-риторика неосвічених нелінгвістів.

                      Comment by harnack — December 1, 2013 @ 22:48

                    • А найприкріше те, що цю ахінею несуть два науковці. Грішним ділом задумушся, яким чином ці скіпетри тепер видають…
                      Соромно за науку…

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 11:17

                    • > Ну що ж, у спільноті завівся ще один троль.
                      Це хто тут троль? harnack? Тю. Чоловік має принаймні мовне чуття. І називає речі своїми іменами.

                      Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 11:14

                    • Та є безліч праць про «синонімію» – але те не є доказом, що Ви її розумієте і спроможні дати визначення в якому смислі Ви її вживаєте. Для Вас, бачу, дефініція синонімії (приміром, що вовна і шерсть є «синонімами») – дозволяє казати що «вовк і свиня має вовну» (оту різницю, що свиня і вовк можуть мати тільки «шерсть» – навіть діти в садочку розуміють). Ясно звідси – що Ви не розумієте вже скрутнішої модальної темпоральності понять «зараз» і «тепер» – і хибно твердите, що вони також є синонімами. Аж так Вам легко бути суржико-самозванцем в Україні, де будь-яке визначення «синонімії» чи «мови» – байдуже.

                      Comment by harnack — December 1, 2013 @ 18:46

                    • Разом зі мною їх називають синонімами геть усі українські словники синонімів.

                      Comment by maksymus — December 1, 2013 @ 19:05

                    • Суржико-словники: доказ теоретичної недоосвіти лінгвістів в Україні. Не диво – що нема філософів української мови, а від суржико-письменників – жанрів детективу та театру, де розуміння часового чергування є вирішальним.

                      Comment by harnack — December 1, 2013 @ 22:55

                • > хоч маніяка Караванського.
                  Ви також маніяк ще той. Так вивертати мову треба вміти.
                  До речі. Чому моя тема про вихлипний закрита?

                  Comment by nata_ridna — December 1, 2013 @ 08:36

        • З вашим приписом не погоджуються: Леся Українка, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський, Семен Скляренко, Павло Тичина, Михайло Брайчевський, Олександр Довженко, Григір Тютюнник, Лесь Танюк та ін.

          Comment by maksymus — November 29, 2013 @ 17:49

      • Давайте зараз проведемо тест. (Чи, як ви любите: — Нумо, гей, тестанемо!)
        Наведу кільканадцять прикладів уживання прислівника зараз, а ви скажете, де і що хотіли виправити б.

        1. Яким воно є зараз.
        2. Зараз не час.
        3. Стільки є зараз.
        4. Я знаю зараз напам’ять.
        5. Зараз маю сумнів.
        6. Ти зараз живеш.
        7. Зараз маю хліб.
        8. Зараз маю книжки.
        9. Зараз маю знайомих.
        10. Зараз маю з собою.
        11. Зараз ми не можемо захоплюватися.
        12. Зараз існує кілька напрямів.

        Comment by maksymus — December 3, 2013 @ 06:02

        • Вивчіть українську та закличний спосіб українського дієслова! Українською кажуть “Проведімо тест”! “Давайтє” є саме іншим доказом, що суржикостихійність та суржикостадність – не є критерієм мови: Ви змогли б накурганити цілі сторінки із мовців України, що вживають “давайте” – і те не є аргументацією та доказом, що так треба мовити.

          Всі теоретично та систематично освічені лінгвісти України, які можуть аргументувати та думати – є проти вживання суржикових “зараз” та “давайте”: НЕ МОЖНА знайти жодного лінгвіста який би захищав суржик: Ви самі навели виключно спротив лінгвістів проти спотворення мови. Лиш лінгвістично неосвічені базіки – лізуть захищати суржик. Та це і є доказом – чому з Вами не варто і не можливо вести жодну розмову про лінгвістику: Ви не є теоретично освіченим.

          Comment by harnack — December 3, 2013 @ 13:44

          • Практика — критерій істини. Пошук в Ґуґлі з лапками (цифри за першою сторінкою):
            “Проведімо тест” = 3 результати
            “Давайте проведемо тест” = 1480 результати

            Не відволікайтесь. Тема про давайте з прикладами вже була: http://ua-etymology.livejournal.com/43550.html (нове)

            Comment by maksymus — December 3, 2013 @ 13:47

  8. Коментарі дуже нагадують суперечку з приводу рос. мови початку минулого століття:

    Волконский возмущался тем, что слово «обязательно» употребляется ныне как синоним «непременно».
    [На що Цветаєва сказала:]
    — …он прав, прав! Можно «обязательно отнестись», даже «обязательно улыбнуться». А сказать «я обязательно приду» или «обязательно буду» и тому подобное по-русски нельзя. Надо сказать «непременно приду» или «непременно буду». Обещать «прийти обязательно» — не по-русски. Нельзя!

    І що змінили ці мовні пуристи? Як тепер вживається слово “обязательно”?

    Comment by kapush — November 29, 2013 @ 10:03

    • З приводу теперь і сейчас росіяни теж дискутували. Даль робив це просто на сторінках словника, додаючи примітку про московське вживання.

      Мене коментарі наводять на думку, що люди просто не здатні зрозуміти прочитане. Наче потрапляю у якийсь викривлений світ. Ну, справді ж бо, не може притомна людина посилатися на дискусійний порадник 20-х років, що вже тоді був дискусійним, як на сучасне джерело.

      Comment by maksymus — November 29, 2013 @ 12:36

  9. Життя все розставляє по місцях. Сьогодні перед народом постало два питання. Що робити тепер, після минулих подій? І що робити зараз, аби змінити майбутнє?

    Comment by beilendekunst — December 4, 2013 @ 00:33

    • Життя все розставляє по місцях.

      Ото мудре українське життя та влучна україснька мова: вміє все розставляти і по місцях і по секундах!

      Напевне – вже отепер (ось тепер) розставляє: в отеперішню (ось теперішню) секунду! І зараз, отак через секунду чи дві секунди – також розставлятиме, як воно і дотепер (досі) розставляло, аж до останньої секунди!

      Comment by harnack — December 5, 2013 @ 17:00

      • Я прозрів! Метод очуднення безвідмовний. Будь-яку маячню можна записати через о-, щоб виглядало осудливо:
        Ото омудре оукраїнське ожиття ота овлучна оукраїнська омова овміє овсе орозставляти…

        Comment by maksymus — December 5, 2013 @ 18:10

        • Отепер ото видно, що крім теорії синонімії – не знаєте й не відчуваєте природу та органіку українського дейксису!

          Нічого не вдієш проти підсвідомого диктату російської (отам нема отакої органіки!), та ненависті суржикожертв до органічної української.
          .

          Comment by harnack — December 5, 2013 @ 18:43

          • Ні-ні, пишіть як полюбляєте: ото овидно, ощо окрім осинонімії…. Бо інакше не відчувається омово органіка.

            Comment by maksymus — December 5, 2013 @ 19:41

            • Ага – онде недорікуватість та нетворчість та неосвіченість зарита (лиш уявімо його редактором!). Ото й доказ маємо отепер, (отак нам і треба, якщо спілкуємося із неосвіченими дітлахами) – що знемаксимився Макси аж до отакезного інфантилізму: йому вже “овидні осинонімії“ (бо когерентно українську синонімію не розуміє).

              Максиме – та Ви найелементарнішої української не розумієте, як Вам зрозуміти творчу риторику українського дейксису? Українського дейксису через “о-“ (=ось): ось, ото, отак, отут, отепер, отоді, отодішній, ото-то, онде, оце, оте, остільки… ітд… Перегляньте в словнику принаймні за “ОТО” (та його вирішальність для літератури!) – бо теорію українського дейксису нетворча людина не зрозуміє!

              Гадаю собі отакенько: вже годі би мені бабратися в аж отакенному суржикобруді та суржикофренії.

              Comment by harnack — December 6, 2013 @ 13:44

              • Куди ж ви подінетесь? Так і ходитимете сюди, наче медом намазано, поки мені це не набридне.

                Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 14:17

                • Не журіться пане суржикосоліпсисте: як отут справи стануть занадто суржико-осоружними – то я подамся отуди, щоб підбити підсумки:
                  http://ua-mova.livejournal.com/1271714.html#

                  Та я похвально оцінюю Вашу відвагу розпочати тему та залишити її вільною та відкритою: шкода лиш від того – що Ви намарно та історично себе суржико-компрометуєте Вашою антимовною позицією!

                  Comment by harnack — December 6, 2013 @ 16:30

                  • Ви не помітили, що мовні арґументи вже надійно закрили тему.

                    1. Історічні приклади вживання запозиченого з польської мови прислівника заразъ у староукраїнській мові з XVI ст. у значенні «в даний час, тепер». (Словник староукраїнської мови XVI — першої половини XVII ст., Львів, 2003, Вип. 10, С. 181-182.(нове))
                    2. Численні приклади вживання прислівника в значенні «в даний час, тепер» у теперішньому часі в текстах провідних українських авторів за останні 100-150 років. (Їх можна наводити нескінченно. (нове))
                    3. Спостереження всіх без винятку авторів з початку XX ст., які підкреслювали семантичний перехід, що він їм не подобався з позамовних підстав. Процитовані автори без відповідних досліджень помилково зв’язували зміну з російським сейчас, хоча російський прислівник і з’явився на кілька сотень років пізніше, і значення «тепер» у нього остаточно стало літературним в 1930-і роки.
                    4. В 1970-і роки наші автори зафіксували, що прислівник зараз помітно витісняє тепер. Перехід було здійснено.
                    5. Після того всі сучасні нормативні джерела, тлумачні словники та словники синонімів, усі як один, наводять значення прислівника зараз «в даний час, тепер» (Словник української мови. К., 1972, Т. 3, С. 287. (нове)).

                    Ваші спроби наполягти, що час теперішній, з коренем тепер, не доводять, що зараз не має значення «тепер». Адже граматичний термін був викуваний, штучно впроваджений в середині XIX ст. Раніше українці, наприклад Мелетій Смотрицький, використовували церковнослов’янську назву настоящее время.

                    Спроби наполягти на потребі заміни нейтрального зараз еспресивним отепер та под. свідчать, що ви елементарно не розрізняєте стилів.

                    Насамкінець, закиди в бік Ліни Костенко чи Андруховича тільки підкреслюють вашу неадекватність. Я вже мовчу про те, що утриматися в межах пристойності вам ніколи не вдається.

                    Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 18:02

                    • Суржикодурниці та нікчемні небилиці та логічні марниці. Кожний Ваш пункт – неправильне розуміння Вами текстів та мовних даних та доказів. Всі справжні лінгвісти, ОТО аж дотепер, клеймують (а не просто констатують чи спостерігіють ОТЕ суржико-явище, як фальшиво Ви заявляєте) – та попереджають проти суржикового, недоречного вживання ОТОГО “зараз”. Доказ – що Ви не розумієте чи навмисно перекручуєте аргументацію ОТИХ справжніх лінгвістів. І НЕМА ЖОДНОГО лінгвіста в Україні чи поза нею – який би захищав “суржико-зараз”. Ви саменький суржико-соліпсист!

                      А самі суржикословники – є просто колекцією совєто-словників – коли ще не було української лінгвістичної освіти, вільної думки та дебатів щодо української мови. Словники – які мені кажуть, що “вовна” та “шерсть” є синонімами – є не просто суржикословниками, а антиукраїнською маячнею!

                      Якщо Ви не розумієтесь на синонімах та дейксисах та й самій українській мові – то одне. Але нав’язувати мені модальну нелогіку, що Андруховича та Костенку – НЕМОЖЛИВО записати в суржикожертви: то вже дурне авторитарне комісарство. Нібито є логічно неможливим – аби вони могли бути суржикожертвами (хоча виросли в суржикосфері та із суржикословниками та з іншими суржикожертвами)! Та що Андрухович суржикожертва (як і всі українські словники) – давно відомий секрет:
                      http://harnack.livejournal.com/2763.html

                      Comment by harnack — December 6, 2013 @ 19:21

                    • >попереджають проти суржикового

                      Якщо значення було записане в нормативних словниках десятки років, уживається століття в мові провідних авторів, воно вже не суржикове.

                      >клеймують

                      Коли «клеймують» поширене явище, то мають наводити підставу зміни семантики. Вони всі наводять одну таку підставу, яка їм видається надійною — російська інтерференція. При цьому жоден з авторів не досліджував історичні значення прислівника і зміни його семантики. Маючи сучасну словникову базу, легко спростувати це твердження історичним арґументом, досить навести приклади вживання нашого прислівника зараз ще в староукраїнській мові у значенні «в даний момент, тепер». Отже, спростувавши це основне твердження, нам залишається скористатися з того, що всі автори зазначають хором, що прислівник зараз: набрав всі значення, витискує, заступає тепер тощо. Тобто прислівник зараз мав значення «у даний час, тепер» ще півтисячі років тому, а в останнє століття це значення поступово зайняло перше місце. І зараз, у наш час, прислівник зараз уже практично витіснив тепер, як менш зручний для позначення теперішнього часу, не зв’язаного з тим, що було раніше. Не кажучи вже про експресивні отепер та інші просторічні кумедності.

                      >Словники – які мені кажуть, що “вовна” та “шерсть” є синонімами – є не просто суржикословниками, а антиукраїнською маячнею!

                      Всі словники в один голос називають синоніми вовна і шерсть синонімами. Повірте, ваша особиста думка про словники, якими користуються кілька поколінь українських мовців, нікому не цікава. Нікому не цікава і ваша думка про відомих авторів.

                      >Та що Андрухович суржикожертва (як і всі українські словники) – давно відомий секрет

                      Колись пуристи, зокрема Курило, стверджували, що у Винниченка погана, неправильна мова. На це Майк Йогансен знайшов прекрасні слова, які я хочу, щоб ви закарбували собі в пам’яті й не повторювали дурниці про відомих літераторів: «Сказати, що прозаїк пише поганою мовою, значить засудити його як прозаїка. Ось чому не можна сказати, що, приміром, Винниченко писав поганою мовою. Винниченко один з найбільших наших письменників… отже, мова його одна з найкращих.» Те саме про Андруховича. Він один з найбільших наших сучасних прозаїків, отже і мова його одна з найкращих. Подобається це вам, жертві пуризму, чи ні.

                      Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 21:45

                    • Якщо “вовна” та “шерсть” є синонімами для Вас, то: суржикословник = суржикожертва!

                      Comment by harnack — December 7, 2013 @ 02:58

                    • Вони для всіх є синонімами, що різняться незначно.

                      Comment by maksymus — December 7, 2013 @ 03:49

              • Гадаю собі отакенько: вже годі би мені бабратися в аж отакенному суржикобруді та суржикофренії.
                Ще залізний терпець маєте. ;-)

                Comment by nata_ridna — December 6, 2013 @ 14:39

                • Їжачки кололися, але лізли боротися з «суржикобрудом». :-)

                  Comment by maksymus — December 6, 2013 @ 14:44

  10. Приклади з відомих авторів другої половини XIX — другої половини XX ст.:

    • …зараз маю воду ізцілющу і живущу… (Народна казка в публ. Драгоманова, 1876)
    • …інше існування, таке, яким воно є зараз, не може мене задовольнити. (Марко Вовчок, 1883)
    • …я зараз не маю з собою потрібних книжок (Борис Грінченко)
    • Зараз істнує кілька напрямків, з яких кожен має своє періодичне видання. (журн. Україна, 1907)
    • …де зараз і в якому стані перша (нелегальна, як на ті часи) «Тарасова книгарня»… (Василь Доманицький, 1907)
    • А то зараз, коли троха не в кожній губернії є своя «Просвіта», головним украінським видавництвом зостається все таки петербургське «Добродійне товариство», котре роспочало свою діяльність ще в беспросвітно-темні часи кінця 90-х років. (Дмитро Дорошенко, 1907)
    • Політична сітуація, що панує зараз в державі, поясняє нам в значній мірі і той факт, що діяльність украінського громадянства за останні місяці не виявлялось в актах політичного характера… (Симон Петлюра, 1907)
    • Я зараз маю більше двох сотень знайомих. (Володимир Винниченко)
    • Та от і зараз маю з собою клаптичок у кишені — бачите? (Агатангел Кримський)
    • Але тоді по цілій Москві не можна було дістати нічого подібного — ну хоча би до цього паперу, на якому пишу до Вас зараз. (Микола Зеров)
    • Зараз не час при сторонніх. (Остап Вишня)
    • А знаєте, аж стидно мені й невимовно тяжко, що стільки сонця зараз, простору, вітру, тепла! (Павло Тичина)
    • Багаті, багатющі зараз жнива у нас! (Павло Тичина)
    • Нічого я зараз з собою не маю. (Максим Рильський)
    • Та й не тільки митцем, особливо зараз, коли треба перебудувати майже все (Олександр Довженко).
    • Зараз ми не можемо дуже захоплюватись її лірикою. (Дмитро Чижевський)
    • Я почуваю її зараз, я знаю зараз напам’ять її тіло, її погляд, її очі, її, оту, що двадцять років назад раптом сказала мені — ходімо. (Юрій Покальчук)
    • Я зараз виписую майже виключно наукову літературу і читаю також майже виключно її. (Іван Світличний)
    • Було про що думати цієї ночі, та він примусив себе не думати зараз ні про що, крім бою. (Олександр Сизоненко).
    • І якщо зараз маю хліб і сіль, То я згадаю всі житейські ноші. (Андрій Малишко)
    • А вони знають, вони ще й зараз не зовсім вірять, що так змінилась їхня фортуна. (Василь Земляк)
    • Нема потреби зараз брехати ні сонцеві, ні жоржині, ні самому собі. (Борис Антоненко-Давидович)
    • Це є сьогодні, зараз. (Борис Антоненко-Давидович)
    • Добре лише, що не цього року, бо зараз маю дві грубі книжки в друку… (Олекса Горбач)
    • Хоч і зараз я не маю певної мети в житті… (Лесь Танюк)
    • Ще й зараз маю сумнів: чи треба летіти в ту далеку Альберту, десь на край світу? (Олесь Гончар)
    • Зараз я пишу чимало. Майже кожного дня вірш народжую. (Василь Симоненко)
    • Я, Вікторе, дуже радий за тебе, за те, що ти зараз в нормальних умовах живеш і працюєш. (Василь Стус)
    • Я думаю, що найяскравіші жінки, які зараз діють у політиці, — це… (Соломія Павличко)
    • А зараз? А зараз там ніщо. Пустка. Руїна. (Юрій Андрухович)

    Comment by maksymus — December 4, 2013 @ 02:55

    • ще б написали в якому значенні це зараз вжито в наведених прикладах.

      Нема бажаючих? (О. Вишня). Останнє світло помершого дня (М. Коцюбинський). Незадовольняємих жадань (Черв. Він.). Нестерпимий тягар (В. Еллан). Невтішима тоска (Ів. Франко). І незчислимі панахиди (П. Тичина).

      і що?

      Comment by galakha — December 4, 2013 @ 13:58

      • У другому значенні за академічним тлумачним словником (нове). (Звертайте увагу на час дієслова.)

        Ви навели цитати, щоб показати на літературних прикладах, що в українській добре почуваються активні дієприкметники і що деякі прикметники мають менш використовувані варіанти? Ну, так це всім відомо: 1 (нове), 2 (нове), 3, 4. Тільки невігласи це заперечуватимуть.

        Comment by maksymus — December 4, 2013 @ 15:16

        • навів цитати, щоб показати, що у відомих авторів можна багато чого знайти.
          то це я невіглас, чи Грінченко ☺
          краще б навели джерела на підтвердження:

          Сучасні прислівники зараз і тепер часто взаємозамінні у значенні «в даний час»

          Comment by galakha — December 4, 2013 @ 16:25

          • Уже навів.

            Comment by maksymus — December 4, 2013 @ 16:31

            • я мав на увазі не словники, а якісь праці мовознавців.
              на противагу тим, що в них висловлено протилежну думку.

              Comment by galakha — December 4, 2013 @ 17:04

              • У головному повідомленні наведено кілька цитат з порадників за сто років, у кожному перше твердження: зараз вживається замість тепер, зараз витискає тепер. Якби сумлінний мовознавець укладав словник зараз, то поставив би для прислівника зараз значення «в даний час; тепер» першим, бо фактично він витіснив у цьому значенні тепер на другий план ще в 1970-і роки.

                Comment by maksymus — December 4, 2013 @ 18:30

                • Чак писала 97 року.
                  не ухиляйтесь, якщо нема чим відповісти.

                  Comment by galakha — December 4, 2013 @ 19:15

                  • Чак писала 1969-го.

                    Comment by maksymus — December 5, 2013 @ 02:02

        • ну це ваше необ’єктивне тлумачення, бо багато де зараз – можна зрозуміти як у цю мить.

          Comment by galakha — December 4, 2013 @ 19:20

          • Можна зрозуміти хіба що так, як традиційно вживається тепер: «у даний час, у момент висловлювання».

            Якщо досі не зрозуміли, що обговорюєте, то пуристи стверджують, що зараз не варто вживати з дієсловами теперішнього часу.

            Comment by maksymus — December 5, 2013 @ 02:08

            • я то зрозумів ☺ а ви б уторопали в якому значенні вжито те зараз, перш ніж наводити приклади на підтвердження:

              Сучасні прислівники зараз і тепер часто взаємозамінні у значенні «в даний час»

              Comment by galakha — December 5, 2013 @ 09:17

              • Саме на підтвердження взаємозамінності прислівників у значенні «в данний час, тепер» наведено приклади.

                Comment by maksymus — December 5, 2013 @ 11:28

    • А зараз ТЕПЕР? А зараз ТЕПЕР там ніщо. Пустка. Руїна. (Юрій Андрухович)

      Отепер, поки що, отам НІЩО, але зараз, як тільки закінчу писати оце речення вкраїномовною заклинанальною-сакральною формулою – яка його чудом отуди й переселить (формула: “До біса Суржико-Недоріку“!) – отам навіки вічні вже перебуватиме Ніщо-Андрухович!

      Comment by harnack — December 5, 2013 @ 18:10

      • Отакої. Андруховича викреслюємо — ви вважаєте, він не знає української. Хто наступний?

        Comment by maksymus — December 5, 2013 @ 18:13

    • • Таких ідеальних спілок зараз нема. (1906, програма Української народної партії)

      Comment by maksymus — January 4, 2014 @ 08:59

  11. Як може виглядати стаття в сучасному словнику:

    ЗАРАЗ, присл.
    1. У даний момент.
    В руках у неї хусточка, червона з жовтими квітками, селянська, як зараз бачу. (В. Винниченко); А от ти куди зараз зібрався? (Ю. Покальчук); Я зараз не можу, — невдоволено кинув він. — Зверніться до чергового лікаря. (Ю. Щербак); Ти орієнтуєшся, котра зараз година? Зараз п’ята ранку. (О. Тесленко); То в усіх розмовах завжди перед веде, а зараз замовк, наче води в рот набрав. (Вс. Нестайко).

    2. У даний час, тепер.
    Я й зараз його найближчий товариш. (П. Загребельний); Якщо й мріють про що, то мрії у них зараз особливі: танкіст мріє про те, щоб знову сісти в танк і не опинитись в піхоті, льотчик — щоб знову мати літак і злітати в небо, а сам він… (О. Гончар); Часи такі неспокійні зараз настали. (М. Глухенький); […] що означає слово — бережина? […] Зараз так не кажуть… (М. Братан); Раптом він усвідомив, що тільки зараз починається його молодість, бо ж він ніколи не був молодим. (В. Василевська); А якщо половину грошей зараз, а половину — через місяць? (Люко Дашвар); Зараз мені важко реконструювати в усій повноті ефект від того старанно прихованого особистого відкриття. (Ю. Андрухович); Навіть зараз від цього слова в мене трохи закладає вуха. (І. Карпа).
    // (про подію в минулому часі, що подається в момент мовлення) Зараз він відчував сором і за дзвінок, і за надії, породжені зустріччю із цією жінкою. (Б. Сушинський).

    3. також з част. же, таки. У ту ж мить, негайно, зразу ж, раптово.
    Розуміється, за це зараз же діставав ляпаса. (В. Винниченко); Роман зірвався на ноги і стояв усе ще зо стисненими кулаками, ладен зараз же знову кинутися на Дениса. (Б. Грінченко); Він зараз же стрибнув на яблуньку, щось прошепотів до неї, потім подивився на сонячного зайчика […] (Ю. Винничук); Зараз мені злазь та давай одвіт перед нами. (І. Нечуй-Левицький); Аж ось зараз із найбільшої греблі шість гармат торох! (П. Куліш).

    4. Тільки що, зовсім нещодавно, щойно
    — Зараз тут був ведмідь, — тихо вимовив він. — За два кроки від мене… (О. Донченко); Оце я зараз ходив подивиться на свою наречену… (І. Карпенко-Карий); Я зараз Марту бачив. (Марко Вовчок); Те, що ви зараз прочитали, є переклад англійської цитати, вміщеної перед книгою. (Майк Йогансен).

    5. Найближчим часом, дуже скоро.
    Як? Зараз… от зараз із неї знімуть дівочий вінок, оддадуть тому, мужові?! (Олена Пчілка); Зараз має бути, ясний пане! (В. Шевчук); — Ну, от і все, — сказала Серпнева Ніч. — А мені пора. Зараз сонце зійде. (Ю. Винничук); Але й не зараз поїдуть, Прокопе, не зараз. (І. Франко); Зараз, зараз, ще зажди хвилину! (І. Франко); От почекайте — я вам зараз розповім! (М. Хвильовий).

    6. розм. Одразу, з першого погляду.
    Козаки зараз пізнали, що то хтось співає думу «Невільницький плач». (Д. Мордовець); Зараз видно простоту рода. (І. Карпенко-Карий); О, зараз видно, що пан гетьман є людина доброго розуму! (З. Тулуб);
    // також з част. же, таки. Одразу ж, обов’язково. Їй задажалось вглядіти його, побачить зараз, таки зараз (І. Нечуй-Левицький); А як оце побачить кого, зараз і змовкне, і знову така, як і була […] (Б. Грінченко).

    7. розм. Зразу після чого-небудь.
    Що робив Мефодій зараз по похороні брата, джерела про це мовчать. (І. Огієнко); Врешті сі дні маюся добре, окрім перших двох вечорів зараз по приїзді наших. (Леся Українка).

    8. також з част. же, таки. розм. Близько біля чого-небудь, поруч із чимось.
    Вони поїхали полюбуватись на копи і отут, зараз за ровом, побачили біля кіп чиїхсь гусей… (І. Тобілевич); Густав […] велів по шнуру набити палів і зараз же за палями копати глибокий рів. (І. Франко).

    9. розм., ірон. Уживається (з підвищеною інтонацією) при насмішливій упевненості, що щось не відбудеться, в зн., близькому до авжеж, аякже, отож, якраз.
    Почувши Чакові слова, він зсунув окуляри на кінчик носа, подивився поверх них на Чака й сказав: «Ага! Зараз!» (Вс. Нестайко).

    Comment by maksymus — December 7, 2013 @ 19:48

    • Суржикосаботаж української комунікації та української творчості – 1) шизокомунікацією (= російські концепти + українські слова) та 2) суржикочасом (все відбувається в отому темпорально недиференційованому, суржико-одноманітному “зараз-сїйчас“ – і минуле “щойно” і отеперішнє “отепер/тепер” і майбутнє “зараз-незабаром“).

      Лиш зросійщений, тавтологічний “на-стаящій” (немобільний, негнучкий), невпораний у мові та українському часі суржикоум, ум “настаящева касна-врємєнї” – може отаке намарити та наверзти!

      Comment by harnack — December 11, 2013 @ 14:45

      • Може, вам буде цікаво, що церковнослов’янську назву настоящее время українці знали з граматик ще в давньокиївські часи і вживали задовго до назви теперішній час. Як справжній пурист, ви й історичні витоки української відкидаєте.

        Про літераторів-«суржиконосців», чиї цитати наведено на підтвердження кожного значення, зауваження будуть?

        Comment by maksymus — December 11, 2013 @ 15:09

        • Не журіться дарма – я давно прочитав Німчука та інші твори з історії граматик та термінологій. Українська органіка – розумно відкинула невдалі, недоречні кальки із грецької: вони і сьогодні звучать оксюморонно в російській.

          Та видно, що Ви недиференційований імпурист-замазура – забабраний у суржикобруді: у Вас все відбувалося, відбувається й відбуватиметься “зараз” – примітивність та вульгарність ума, зредукованого до однісінького недоречного слова для всіх часів (“зараз“), ума неспроможного зрозуміти рясні концепти українського часу та українську лексику для них.

          Comment by harnack — December 11, 2013 @ 17:47

          • «Рясні концепти» оприявнюються виключно в практиці, а найкращі зразки практики знаходяться в мові знаних літераторів. Без опертя на практику будь-які заяви про «суржикобруд» є маячнею. Ні я, ні хто інший не повинен «розуміти концепти», ми маємо сприймати літературний вжиток як мовну даність. А ця даність зараз є такою, як її наведено вище на численних прикладах.

            Comment by maksymus — December 11, 2013 @ 18:34

            • А ця даність зараз ТЕПЕР є такою, як її наведено вище на численних прикладах.

              Примітивне речення – без жодної кореляції із принаймні трьома головними українським часами. Доказ – чому Ви не зможете написати нічого творчого чи хоч путнього, а лиш репетуватимете суржикословники та суржикожертв: дарма наводите їхні суржикопомилки як приклади – то каліцтва, зумовлені російською коґнітивною семантикою.

              “Тепер” триває, а “зараз” українською – не триває, за своєю притаманною семантикою. Казати, що “зараз” інколи триває і не триває – може лиш суржикофренія теоритично неосвічених людей та практичних навігласів щодо мови! Суржик – не є Мова!

              Візьмімо найелементарніший приклад, для українських діточок, якщо колись осюди потраплять:

              Коли стається отруєння Юща?

              Щойно його отруїли, отепер отруюють, чи лиш зараз його отруять?

              (Ваше суржикоречення: Зараз отруїли, зараз отруюють, зараз отруять?)

              Питання життя та смерті (Як спасти Юща?) – все залежить від правильного розуміння українських дейксисів часу.

              Якщо щойно отруїли (в минулому часі) – то справа завершена й нічого не вдієш, якщо саме отепер його отруюють (в теперішньому часі) – то мабуть ще тому можна запобігти, але якщо лиш ЗАРАЗ його отруять (у майбутньому часі) – то злочин ще можна зупинити. Ви зрозуміли – де саме оте ЗАРАЗ розташоване у часі, і наскільки теє є вирішальним? Та напевне, діточки – Він ніколи нічого вже не зрозуміє: його давно вже отруїли суржиком!!

              Не диво, що суржико-українці не розуміються навіть і на питаннях безпеки та стратегії: ба навіть не воліють вивчити рідну мову.

              Comment by harnack — December 11, 2013 @ 20:38

              • Зараз Ющенко живий, слава богу. Не відволікайтеся на конструювання прикладів, якщо досі не зрозуміли, що в українській прислівники не мають часу. Категорія часу в українській мові визначається дієсловами, а прислівники виступають модифікаторами. І це чудово розуміють українські автори, з текстів яких я вибрав кільканадцять літературних прикладів для підтвердження того чи того значення. І раніше розуміли, і зараз розуміють, і розумітимуть у майбутньому.

                Comment by maksymus — December 12, 2013 @ 02:37

                • Зараз-СЇЙЧАС ТЕПЕР Ющенко живий, слава богу.

                  Знову примітивне речення некорельоване із семантикою часу та семантикою прислівників (дві різні речі – знову дастьбі логіки у Вас). Ваші приклади – корелят зредукованого суржикоума: одне речення із “зараз” у ньому.

                  “Зараз” – не триває, як не триває і “незабаром“: та Ви нелегітимно й підсвідомо, яко зросійсьщений українець, транферуєте концепт російського “сїйчас” в українське слово “зараз” – і гадаєте, що воно триває як і “сїйчас” (яким категоризуєте український час). А з решти видно – що не розумієтесь на українській семантиці ні дієслів, ані прислівників.

                  Comment by harnack — December 12, 2013 @ 14:20

                  • Мене дивує, що ви продовжуєте наполягати на своїй помилці. Але я дуже терплячий. Ваше чергове посилання на рос. сейчас свідчить, що ви не здатні елементарного зрозуміти, що український прислівник зараз мав значення «у даний час, тепер» принаймні за чверть тисячоліття до появи російського прислівника. Тобто вплив російської в новій українській мові був важливий, але не визначальний.

                    Знову поверну вас з пуристичних абстракцій на грішну (брудну) землю. Я вище навів численні приклади відомих авторів. Від вас вимагається небагато. Наведіть своїх улюблених літераторів, відомих майстрів слова, котрих вважаєте носіями взірцевої української. З десяток імен буде досить. Певен, що я зможу знайти у більшості з них прислівник зараз у значенні, яке ви з дурної впертості заперечуєте. Далі неодмінно наведіть сучасні словники, де зараз не має цього значення. Можна словники синонімів, якщо не тлумачні. Тоді буде про що говорити, а не просто так, абстрактно вважати, як ви робите зараз, у цій темі.

                    Comment by maksymus — December 12, 2013 @ 14:33

                    • що український прислівник зараз мав значення «у даний час, тепер» принаймні за чверть тисячоліття до появи російського прислівника

                      Вкотре Вас благаю – докажіть теє перекладом українською, бо я сумніваюсь що Ви розумієте стару українську з того словника, і що Ви також розумієте в якому смислі отам вживається “в даний час, тепер” (що може значити багато дечого). Ваше основне твердження залишається недоказаним – й тому його неможливо зрозуміти, а спростувати – й поготів.

                      Крім того, вище Ви вже заявили – що байдуже, який прислівник вживається, бо вирішальним є дієслово (тому Ви й вживаєте “універсальний“ прислівник “зараз“ – і до біса зі всією рясною парадигмою “тепер“, бо її нема в російській, де є “сїйчас“). В такому ж нелогічному контексті, отут та отепер, Ваші докази виглядають – як коґнітивний суржико-дисонанс.

                      Comment by harnack — December 12, 2013 @ 15:12

                    • Те, що ви не здатні зрозуміти елементарний приклад зі словника староукраїнської мови, я вже знаю. Ви ще раз про це нагадали. Нікому нічого не треба перекладати (тим більше пропонувати переклад вам, людин вкрай неграмотній!), адже потрібне значення відокремили від інших і належним чином описали професіні лексикографи.

                      Справді, вирішальним є дієслово. Прислівник виступає тільки модифікатором. Як саме, яке значення він несе, треба дивитися в джерела. Наприклад, в тексти майстрів слова, визначних наших літераторів. З їхніх текстів я і знаходжу підтверждження певним значенням, в яких цей прислівник вживається. Або в словники, де значення зібрані на основі тих же джерел.

                      Ви ж пропонуєте абсолютно неадекватний спосіб, вигадуєте залізне правило, під яке намагаєтесь підігнати мову. Цей підхід називається прескриптивним, але навіть такий підхід не може заперечити мовні процеси, що підкоряються або не підкоряються висмоктаним з пальця приписам. Поверніться до джерел, тільки там зможете віднайти справжню мову, а не власні фантазії про неї.

                      Comment by maksymus — December 12, 2013 @ 15:26

                    • Той елементарний приклад – Ви не зрозуміли: Ви ж не розумієте (доказано Вашими дописами отут) модерного українського “зараз” – як Вам зрозуміти староукраїнський “зараз”? Ви того не доказали – і не мені доказувати Ваш хибний аргумент! Ось отут – перекладіть + аргументом докажіть:

                      ЗАРАЗЪ, ЗАРАЗЬ, ЗАРАЗ, ЗАРАСЪ присл.
                      4. (у даний час, тепер) зараз: Ино я тепер …// …зараз тую суму готовизны… еи… пришлои малжонце моеи, панне Ганне Печихвостского записую (Луцьк, 1569 АрхЮЗР 8/III, 196); а кгды(ж) зара(з) служебникъ… пн̃а мо(н)толътовъ з нами… до… кн̃зя ку(р)пъского у дво(р) ити хотелъ нижъли сторо(ж) або воротъны(и) его мл(с)ти насъ не пусти(л) (Луцьк, 1577 ЖКК I, 80); и тепе(р) зара(с) чере(с) братии ваши(х) …посла(л) ф̃. че(р)лени(х) аби се ро(з)дали робо(т)нико(м) а ту(т) зара(з) прислухаися що ту(т) г̃ь мови(т) до оучнко(в) свои(х) (к. XVI ст. УЄ № 77, 72 зв.); Єгипе(т)ское злото и сребро и всѣ ска(р)бы на ωθѣроу толко балваномъ были назначоны // але заразъ ωные богацтва жидомъ ся достали (поч. XVII ст. Проп. р. 231 зв. — 232); теперї, зара(з) (I пол. XVII ст. Сем. 19); А такъ будучы мы пи(л)но потребни пн̃зе(и) на власные… потребы нш̃ы продали есмо и тепе(р) зара(з) до моцы владзы и посесы(и) врядовне пустили и поступили есмо тотъ до(м) нш̃ъ с пляцомъ (Киів, 1616 ЦДІАК 221, I,62,1); пе(р)шую… рату панъ А(н)дре(и) повине(н) дати зара(з), завтра… а другую рату повине(н) буде(т) …ω(т)дати на соше(ст)вие Ст̃аго дх̃а в пришло(м) року (Львів, 1633 ЛСБ 1043, 32); Где зара(з) пово(д)… панъ белъски(и), указалъ село, ту(ж) неподалеку въправе (Киіївщина, 1639 ККПС 272).

                      А семантику прислівників та дієслів у співвідношені – Ви все одно не зрозуміли!

                      Comment by harnack — December 12, 2013 @ 17:17

                    • Я б перекладав прислівником зараз у значенні «в даний час, тепер», що він його має і в сучасній мові, і мав у староукраїнській. Наприклад, «зараз ту суму готівки». Але ви знову нічого не зрозуміли б, почали б знову нести великими літерами маячню про якесь слиняве «отеперненьки». Тож не просіть мене повторювати роботу, яка вже була зроблена.

                      Можу хіба що допомогти випискою всіх наведених у словнику української мови XVI-XVII ст. значень: 1) дуже скоро // у ту ж хвилину, негайно; 2) зразу після чого-небудь; 3) швидко, раптом; 4) у даний час, тепер. Всі ці значення прислівник має і в сучасній мові, проте частотність уживання змінилася. Деякі значення стали основними, наприклад, значення «у даний час», а деякі зараз виштовхнуті в розмовні. Вичерпний перелік сучасних значень з сучасними прикладами з літератури я навів зверху цієї гілки.

                      Comment by maksymus — December 12, 2013 @ 17:35

                    • Ино я тепер …// …зараз тую суму готовизны… еи… пришлои малжонце моеи, панне Ганне Печихвостского записую

                      Ото й доказ – який Ви поверховий і що не зрозуміли нічого із словника. Примітивно зосередились (як завжди) лиш на зредукованому реченні із “зараз” – не замітивши, що перед тим є “тепер” і три точки, й опіcля знову три точки – і лиш отоді слово “зараз”. Який доказ є те для мене (чи для непорочних діточок, які мабуть колись оце будуть читати) – якщо отам нема цілих речень і повний смисл не можливо лиш із самого словника доказати? Вже не кажучи нічого про наступні приклади – які Вас аж ніяк не підтримують та Вашу фантастичну тезу – про стародавність “зараз=сїйчас“!

                      І знову забуваєте про дві логічні сфери отут: письмову штучну та усну природну українську. Каузальність від одної до іншої сфери – є Ваша вже додатня вигадана фантастика!

                      Comment by harnack — December 12, 2013 @ 19:18

                    • Ви знову відкидаєте чіткість єдиної відповіді. До чого тут три крапки?.. Так і скажіть, що в принципі відмовляєтесь від українських словників, від праці фахівців, від визнаних українських літераторів.

                      Та поверніться зі свої вигадки на землю. Назвіть улюблених майстрів слова, бажано сучасних, зверніться по сучасні лексикографічні праці, якими користуєтесь. Подивимось разом, чи в їхній мові синоніми зараз і тепер вживаються взаємозамінно. Я навів численні цитати, надав посилання на словники. Ви ж поки виставляєте проти речей легко підтверджуваних власну гадку, довільне і помилкове припущення. Просто наполягати на вигадці не досить.

                      Comment by maksymus — December 13, 2013 @ 02:29

                    • Ви ж поки-пака поки що виставляєте проти речей

                      Поки сонце мови для Вас зійде, совєтословник та суржикороса Вам очі виїсть!

                      Та для Вас навіть і “вовна” та “шерсть” – синоніми, як Вам зрозуміти різницю між “зараз/тепер” модерного чи староукраїнського типу? Совєтословники ж складені суржикожертвами!

                      Comment by harnack — December 14, 2013 @ 23:21

                    • Для всіх українців вовна і шерсть синоніми. Ви ж відмовилися від словників, тому і залишаєтесь наодинці зі своїм маренням.

                      Comment by maksymus — December 15, 2013 @ 01:53

                    • Синонімія «вовни» та «шерсті« для всіх українців України? –

                      1) Доказ зросійщення та суржикізації бідолашних українців – російськостихійністю та суржикостихійністю (та через брак лінгвістичної спільноти та філософської спільноти – які би відтворили гомеостаз української культури, і не дозволяли всякому зарозумілому всезнайку верзти неосвічені небилиці про вовну/шерсть та зараз/тепер),

                      2) і також доказ Вашого незнання теорії синонімів та таксономії природних видів українською, та браку Вашого критичного та аналітичного ума. (Діточки: розумна людина вже сіла б – і вивчила «синонімію«).

                      Зате самозванно смієте втручатись в «синонімію» отих «зараз/тепер«! Але від Вас, суржикоприреченого, все одно – ніхто не очікує української творчості жодного калібру. Суржикотворчість – є оксюмороном!

                      Comment by harnack — December 15, 2013 @ 15:02

                    • Ви знову замкнули ланцюг своїх голослівних заяв на себе і своє уявлення про українську мову. Розумна людина давно відкрила б українські словники, українські словники синонімів, зрозуміла б відтінки і окремі значення цих синонімів. Пошукала б прикладів вживання в українських текстах (від того ж Левка Боровиковського до нашого часу). А ваші порожні заяви так і лунатимуть в порожнечу.

                      Comment by maksymus — December 15, 2013 @ 15:52

                    • Якби відоми знавці українського слова піднялися з могил і хоч краєм ока глянули, що ви тут несете, – повлягалися б назад.

                      Comment by gominoleksa — January 2, 2014 @ 12:02

                    • Прізвища — в студію. Я про якихось відомих мертвих знавців чув од кількох учасників, але не мав нагоди ознайомитися з їхнім таємничим знанням. Бо може статися, як з перерахованими в головному повідомленні. Знавці-знавцями, але тези порожні.

                      Comment by maksymus — January 2, 2014 @ 12:09

                    • Бачу, що “повними тезами” володієте тут лише ви. Куди нам, пустоголовим?)

                      Comment by gominoleksa — January 2, 2014 @ 12:14

                    • Дивно якось виходить. Коли зміг витягти з пана Гарнака хоч якісь прізвища його авторитетів, виявилося, що майже всіх їх можна було зарахувати до «суржиконосців».

                      Comment by maksymus — January 2, 2014 @ 12:44

  12. початкова ваша помилка в том, що ви чіпляєтеся за будь-яку знахідку в творах української літератури (хай то росіянізм, чи полонізм, чи діалектизм) і на основі цього, ігноруючи всякі настанови мовознавців, охрещуєте її мовною нормою.
    фактично ви шкодите, розхитуючи ту саму мовну норму, що її намагалися сформувати всі вище згадані лінгвісти.

    знову Шевельов:
    Все це говорить про розхитаність норм, все це говорить про потребу ці норми якось рятувати.

    Comment by galakha — January 3, 2014 @ 10:29

    • Не за будь-яку знахідку чіпляюсь, а підкреслюю масовий вжиток, що продовжується зі староукраїнських часів. Це не я охрещую нормою, нормою значення «у даний час, тепер» охрестили українські лексикографи ще кілька десятиліть тому, спираючись на цей масовий вжиток. Саме так і відбувається фіксування норми: вжиток — словник — норма. А не так, як ви пропонуєте: вжиток — намагання його виправити — словник — намагання виправити словник — вжиток — намагання виправити вжиток і словник, словник і вжиток… І ходить таке нещасне створіння, воює з нормативним уживанням.

      Усе це говорить не про розхитаність норми, а про невизнання чинної норми (правопису, словника, орфоепії, граматики) окремими персонажами. Але це їхні проблеми.

      Comment by maksymus — January 3, 2014 @ 10:42

      • повторю, такі дописи, а саме закінчення, можна ставити за мовне шкідництво, бо ви нехтуєте нормою.

        і годі вже в кожному дописі торочити про староукраїнські часи або пів тисячоліття, бо ще століття тому, не тлумачачи стародавні лексеми, а описуючи мовні реалії, Леся Українка писала:

        Зрештою, і по-рос[ійськи] вживати сейчас замість теперь не вважається літературним, по-укр[аїнськи] ж се зовсім неможливо, так ніхто не говорить.

        Comment by galakha — January 3, 2014 @ 18:25

        • Так, Леся Українка писала людині, котра вживала зараз у значенні «тепер». Це мовна реалія її часу. Шкода, я не знайшов саме тієї статті, щоб перевірити, чи дослухалися до її зауважень, але близькі за часом цитати з журналу «Україна», продовжувача знаменитої «Київської старовини», можете побачити в добірці вище.

          Шкідництво, кажете? На мовному фронті певно? Думаю, за часів Союзу ви були б на своєму місці, проявляючи партійну пильність.

          Comment by maksymus — January 3, 2014 @ 18:58

          • еге ж, дуже влучний вислів для того, чим ви займаєтесь.

            Comment by galakha — January 3, 2014 @ 19:02

  13. Зараз — це негайно, в цей момент, в цю хвилю, миттю; слово зараз визначає моментальність дії і звичайно вживається при дієсловах будучого або минулого часу, а не теперішнього (при теперішнім часі вживаємо тепер); коли часу теперішнього вжито в значінні минулого, то й при нім може бути зараз: Скоро виїхали з гаю, зараз загляділи наших, Кул. 169. Дож вас вітає й требує вас зараз, негайно зараз перед себе, Кул. От. 20. Не час нам тепер враждувати, Кул. 302.
    Не змішувати з словом тепер. — Слово зараз часом вжив. і як прислівник місця: Живе зараз коло лісу. Див. тепер.

    Етимологічно-семантичний словник української мови – І. Огієнко.

    Comment by galakha — January 8, 2014 @ 18:06

    • Зуваження з цього словника було процитоване в головному повідомленні. Приклади вживання зараз при дієсловах теперішнього часу див. вище

      Comment by maksymus — January 8, 2014 @ 18:08

      • тільки загально.
        приклади помилок я теж бачив.
        повторюсь, в деяких цитатах зараз можна тлумачити саме як – в цей момент.

        Comment by galakha — January 8, 2014 @ 18:12

        • Оскільки значення описане вже кілька десятиліть в нормативних словниках, це не помилка.

          Comment by maksymus — January 8, 2014 @ 18:20

          • порушення норми.
            тоді гріш ціна тим словникам.

            Comment by galakha — January 8, 2014 @ 18:24

            • Не порушення, бо зараз у значенні «У даний час, тепер» це і є чинна норма. Невизнання норми це ваші проблеми, а не мої.

              Comment by maksymus — January 8, 2014 @ 18:31

              • нехотіння бачити хиб в чинній нормі, це ваші проблеми, а не мої.
                я скорше надам перевагу тому ж Огієнкові, ніж політично заанґажованому словникові.

                Comment by galakha — January 8, 2014 @ 18:45

                • Та хоч словнику Зизанія, це ваші проблеми.

                  Comment by maksymus — January 8, 2014 @ 18:55


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Website Powered by WordPress.com.

<span>%d</span> bloggers like this: