Діаріуш або тиск слова

October 27, 2013

Онлайн чи он-лайн?

Filed under: Неологізми, Правопис — maksymus @ 07:21

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
Завжди вагаюсь при написанні неологізмів з дефісом. Онлайн чи он-лайн, офлайн чи оф-лайн, екзитпол чи екзит-пол, спіноф чи спін-оф, дедлайн чи дед-лайн? Збивають як уявлення про практичність вживання запозичення, так і давні приклади (ленд-ліз, ноу-хау, пап’є-маше, бугі-вугі, альма-матер, хула-хуп, поп-арт; офсайд, пікап).

Скажімо, екзит-пол мені важко написати без дефіса. (В журналі Інституту української мови натрапив на помилкову пораду Городенської обирати варіант «екзитпул», але на ті часто безумні поради не варто зважати; pool та poll це різні речі.) Попри те, що в словниках можна знайти он-лайн (УОС-2002), мені дедлайн, офтоп, онлайн та офлайн легше написати разом, але спін-оф, лайн-ап, плей-оф проситься тільки окремо. Неологізм пікап «кадріння» легше разом, як автомобіль пікап, але пін-ап «стиль графіки» наче вимагає написання через дефіс. Стартап, печворк

Додають клопоту похідні: онлайновий, онлайн-курси, онлайн-конференція, онлайн-приймальня. (Чи он-лайн-курси?)

Яким чином ви даєте собі раду з такими неологізмами?
 

October 20, 2013

Київська осінь

Filed under: Київ, Розваги — maksymus @ 21:12

 


Проспект Миру, Дарниця, осінь 2013.

(Панорама Дніпра.)

 
 

October 12, 2013

«Ґравітація»

Filed under: Розваги — maksymus @ 20:16

 
Сьогодні вперше подивився фільм у 3D кінотеатрі. Не шкодую, що скористався порадою головної акторки Сандри Баллок у передачі Джона Стюарта йти саме на тривимірний показ. Отже, моєю першою стереокартиною стала «Ґравітація». Враження неймовірні! Майже такі ж сильні, як колись уперше, вже в дорослому віці, прослухав стереозапис у навушниках. Тоді звук наче вибухнув у мене всередині, тепер же екран немов наблизився впритул, а сам я став персонажем. Постійно хотілося скопити дуже реальні предмети, що висіли на відстані витягнутої руки. Одного разу майже власноручно підтягнув рятувальний трос, кинутий мені. Це я, немов справді залучений глядач, допоміг героїні. А коли в обличчя полетіли уламки, мимоволі ухилявся, увертався, ледь не впав з крісла…

На Землю (як за сюжетом) повертали не тільки незручні сидіння кінотеарту «Україна», де не можна витягнути ноги. Видані стереоокуляри, дарма що ретельно протерті серветкою, з’їдали багато світла, тому вся картина вийшла темнуватою. А з огляду на те, що дія відбувається в космосі, погіршення світлового потоку давалося взнаки. Також дуже незручно було спостерігати помітну в найосвітленіших сценах чи то пляму, чи то нерівність екрана зліва в «Червоному залі». Але це дрібні технічні перешкоди не могли приховати від мене того факту, що за цією технологією майбутнє кінематографа. Одразу пошкодував, що не подивився в такому форматі «Великого Ґетсбі», наче створеного для тривимірного перегляду. Років за десять, коли технічний бік справи доведуть до ума, певен, традиційних стрічок не залишиться. Вимогливий глядач потребуватиме цього незабутнього ефекту присутності
 

October 10, 2013

Жіночі прізвища

Filed under: Власні назви, Ґендер — maksymus @ 06:34

Автор beilendekunst. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Поруч з Симоном Петлюрою на Монпарнасі поховані його дружина й дочка, про що свідчать дещо незвичні для сучасного читача написи з надгробку:

Ольга Петлюрова (1885-1959)
Леся Петлюрівна (1911-1942)

Що стало з українськими жіночими прізвищами? Ким, коли і нащо вони були скасовані? Або навпаки, чому не були впорядковані?

Жіночий і чоловічий рід іменників

Filed under: Мова, Словотвір, Ґендер — maksymus @ 05:05

Автор irengloria. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Прихильники ґендерної коректності часто виступають за вживання паралельних форм замість використання лише форм чоловічого роду. Хоча на наших теренах ґендерна проблематика обговорюється порівняно недавно, і вживання фраз дослідник чи дослідниця або він чи вона (замість типових дослідник чи він) для багатьох виглядає незвично, однак є принаймні одна галузь, де вживання паралельних варіантів досить помітно було присутнє ще за радянських часів – з дитинства пригадую в різних бланках використання форм типу громадянин(ка) чи уклав(ла). На рівні суто інтуїтивної реакції це викликало у мене двоїсте враження: з одного боку, добре, що присутній жіночий варіант, але з іншого – він ішов другим. Тим більш, жіноче закінчення після слова в чоловічому роді часто виглядало дивакувато, адже у вищенавединих прикладах перше сприйняття було громадянинка чи уклавла, і хоча правильний варіант зринав у пам’яті за якусь частку секунди, однак все одно він ішов після неправильного. Цей ефект я відчувала задовго до ознайомлення із ґендерними дослідженнями. Він не створював помітного дискомфорту, загалом, враження, що жіночий варіант вторинний, було дуже розпливчастим, але тим не менш, воно виникло до того, коли почала свідомо звертати увагу на ґендерні некоректності. Пізніше, коли вже в англомовних працях натрапляла на he or she, або ж вітчизняні автори намагались впровадити використання обох родів, іноді здавалось, що це може мати побічний ефект: якщо жіночий відповідник стоїть на другому місці, цим підкреслюється вторинність жінок.

Хотілось би поцікавитись в учасників: які враження виникають у вас, коли натрапляєте на форми типу громадянин(ка)? Ви це сприймаєте  як підкреслення рівноправності чи, навпаки, вторинності? Якщо присутні обидва протилежні ефекти, який відчуваєте сильніше? Можливо, комусь траплялись якісь дослідження з цього приводу?

 
 

 
—————— Веб-дослідження ——————

———————— 2020/21 ————————

 
 

Website Powered by WordPress.com.