Діаріуш або тиск слова

January 25, 2009

Тріумфальний в’їзд Хмельницького в Київ

Filed under: Історія, Русь — maksymus @ 20:16

 
Удень 23 грудня 1648 року (*), напередодні Різдва, до Києва по Волинському шляху з боку Білгородки підійшло переможне козацьке військо з-під Замостя. Цей день став днем справжнього тріумфу Богдана Хмельницького. Кияни — і міщани, і плебс, і духовенство, effusus populus, — вийшли зустрічати гетьмана яко збавителя від іноземного іга. Звучали орації та екскламації латинською та староукраїнською мовами; так студенти Колеґіуму привітали Богдана, іменуючи «від бога даним Мойсеєм, спасителем і визволителем народу руського з неволї лядської». Єрусалимський патріарх Паїсій, який перебував у Києві проїздом і очолював урочисту церемонію, у своїй промові улесливо назвав гетьмана почесним титулом Illustrissimi Principis [ясновельможний князь], «князь Русі» (**), прирівнював до Костянтина Великого.

          Похвала віршами Хмельницькому од народа малоросійського

          Богдан Хмельницький се ізбра[же]нний,
          Воїн в Росії славний, непобіжденний.
          Чрез його Україна на ноги повстала,
          Ібо под ігом лядським мало не скончала.
          Іскоренив унію, гонив ляхи з жиди
          І прочії народи под такими види.
          О коль велегласнії вісті торжественнії
          Славу його понесуть даже по вселенной,
          І Трацьку страну смертні нападоша страхи,
          Єгда луну їх Марса досязаху прахи.
          Сим смертію побіжден смерті не голдуєт,
          В синах своїх російських живет і воюєт.  

В’їзд Богдана Хмельницького в Київ у 1649 році, худ. М. Івасюк (1912)

З колишнього замку воєводи до процесії салютували гармати, їм вторила артилерія з нижнього міста. Тепер Хмельницький міг заявити послам короля: «Prawda to jest żem lichy mały Człowiek, ale mi to Bóg dał, żem jest Jedynowładzcą Samoderżcą Ruskim.» [Правда є, що я малий і незначний чоловік, але се бог мені дав, що нині я єдиновладець і самодержець руський.]
І польські комісари згодом отримають відмову на свої пропозиції перемир’я:

…jużem dokazał o czem nie myślił, dokażę i dalej com umyślił, wybiję z Lackiej niewoli naród Ruski wszystek!

[Я вже довів, про що ніколи не думав, а далі доведу, що задумав: виб’ю з лядської неволі нарід руський весь!]

Новий виток «домової» війни почнеться навесні…

(*) Або ввечері, або в неділю 24-го числа, або взагалі наступної неділі, числа 28-го за ст. ст., — дивовижно для такої визначної події, 360-ту річницю якої відмічаємо цього року, джерела не дають певності.
(**) Титули надто недоречні до проводиря народного повстання проти шляхти: Za granicę na wojnę nie wyjdę, szabli na Turki i Tatary nie podniosę, dosyć mam na Ukrainie, Podolu i Wołynia teraz w czasie i dostatku w ziemi i w Księztwie swem po Lwów, Chełm, Halicz, i stanąwszy nad Wisłą powiem dalszym Lachom: sedte, mołczyte, Lachy, Duków, Kniaziów tam zażenę, a będąli i za Wisłą krykać, znajdę ja ich tam pewnie, nie pozostanie mi żadnego Kniazia i Szlachciuka w Ukrainie; a schoczetli z nami który chleba isty, niechajże wojsku Zaporozkiemu posłuszny bude, a na Korola niebryka. [Zbiór pamiętników o dawnej Polsce, 1839, t.4, s.268]
 
 

Powered by WordPress.com.