Абсолютне зло не в персоналіях

 
Борис Кушнірук: Для мене зараз таким абсолютним злом для України є Юлія Тимошенко. … Зрозуміло, що моральних виродків в українському політикумі вистачає і без Тимошенко, але для мене є очевидним – без відправлення в політичне небуття саме її, Україна з політичної та економічної кризи не вийде.

Автор бачить тільки частинний випадок української проблеми. І робить ту саму помилку, що і юлефіли. Політик, хай навіть Тимошенко (Ющенко, Янукович, Гітлер, Сталін), не може бути злом чи добром сам по собі. Не буде Тимошенко, її замінить хтось інший за цих умов, може, менш брехливий і цинічний, а може статися, що і більш. Проблема в загальній персоналізації влади. У політичній системі, де більше шансів на перемогу має іменний блок, а населення жде «сильну руку», звичайно, переважатимуть вожді. (Наприклад, перше, що робить Яценюк після відставки, — відкриває іменну ініціативу.)

Тимошенко не абсолютне зло; вона просто виявилася вправнішою в експлуатуванні поточних суспільних настроїв країни, як Добкін і Черновецький в двох великих містах. Суть цієї політики — соціальний популізм. Зміняться настрої, підвищиться політична культура, а населення усвідомить себе громадянами, а не племенами, такий тип політики та політиків сам відійде в небуття.

“Schizophrenics can make rational decisions on the small stuff.”
“Indeed, Sir.”