Діаріуш або тиск слова

December 5, 2008

Найкраща виборча система — система єдиного перехідного голосу

Filed under: Політологія — maksymus @ 16:17

 
Останнім часом активізувалися суперечки про те, яка нам потрібна виборча система. За двадцять років були випробувані: радянська чиста мажоритарна, половинчаста змішана та сучасна чиста пропорційна системи.

Ідеальних систем не буває. Тому кожна має свої переваги, але кожна з випробуваних також встигла зазнати нищівної дії української корупції. Отак ми і прийшли від купівлі цілих округів за гречку до повної відірваності іменних блоків од окремого виборця. Сучасні дискусії, в яких на різні лади повторюється мантра «відкриті списки», ведеться так, немов досвід демократії останніх двохсот років пройшов далеко повз наші терени.

Розкажу про свою улюблену, надзвичайно красиву виборчу систему, яка існує вже сто п’ятдесят років. Цю систему вигадали для якнайповнішого досягнення ідеалів національної демократії. Виходить вона з того, що між людиною і нацією немає посередників у вигляді якихось груп, реґіонів, класів, ба навіть партій. Вона суто ліберальна, виборець голосує за окрему людину, а не за яке-небудь об’єднання. Вона максимально демократична, голоси виборців практично не втрачаються. Разом з тим, це фактично пропорційна система, партії і об’єднання все-таки мають перевагу над самовисуванцями, але не визначальну.

Я веду про виборчу систему єдиного перехідного голосу (STV). Це система голосування із зазначенням порядку переваги кандидатів. (Іноді перекладають: система єдиного голосу, що передається.)

Система єдиного перехідного голосу (single transferable vote — STV) була запропонована в середині XIX ст. незалежно один від одного англійцем Томасом Геєром (Thomas Hare) і датським математиком Карлом Андре (Carl Andræ). Її застосовували на кількох виборах в Данії, на Мальті, у місцевих та муніципальних виборах в Канаді, Шотландії та ін. У 1896 році вона була використана на Тасманії місцевим генеральним прокурором Ендрю Кларком, тому в Австралії її називають також виборчою системою Геєра-Кларка (Hare-Clark proportional system). Окрім цього, серед сучасних країн таку виборчу систему успішно практикують в Ірландії.

Процедура голосування за системою єдиного перехідного голосу не з простих. Суть полягає в тому, що виборець має один голос, який від лідерів, що вже мають потрібну квоту, переходить до наступного кандидата, обраного цим саме виборцем.

1. В одному окрузі обирається не один, а кілька кандидатів.

2. Виборець має єдиний бюлетень, де відмічає цифрами порядок свого вибору у відповідності до своїх уподобань.

Шевченко [1]
Симиренко [ ]
Петренко [3]
Рабинович [2]
Іванов [ ]

3. Після голосування підбивається квота, мінімальний поріг голосів для отримання мандату. Зараз використовується вдосконалена, порівняно з першими пропозиціями Геєра, квота Друпа (Droop quota) = Всі_голоси / (Кількість_місць + 1) + 1. Для здобуття мандату кандидат має отримати хоча б на один голос більше, ніж ціла частина від ділення всіх голосів на кількість місць, збільшену на одиницю.

4. Якщо залишаються неотримані мандати, тоді невикористані за квотою голоси під номерами 2, 3 і т. д., якщо потрібно, з бюлетенів, поданих за переможців, переходять до тих, хто не добрав.

Дрібні деталі підрахунку можуть відрізнятися.

Таким квотно-преференційним голосуванням досягається кілька результатів, про які захоплено писав Джон Стюарт Мілль (1861):

Насамперед цей проект ґарантує пропорційне представництво кожної частини електорату — не самих лише двох великих партій та деяких менших груп, що входять до їхнього складу, а всіх меншин, що існують в країні і складаються з достатньої кількості членів, аби за принципом рівної для всіх справедливості мати змогу обрати свого представника. По-друге, на відміну від теперішньої ситуації, жодного виборця номінально не представлятиме той, кого цей виборець не вибирав. […] За такої ситуації зв’язок між виборцем та його представником набув би сили та значення, що їх тепер ми не годні уявити. Кожен з виборців особисто ототожнив би себе зі своїм представником, а кожен представник — зі своїми виборцями. Кожен, хто віддасть свій голос тій чи тій особі, зробить це або тому, що серед усіх кандидатів на місце у парламенті ця людина найточніше відбиває його власну позицію, або тому, що таланти та вдачу цього кандидата виборець цінує найбільше і тому охоче довіряє їй обов’язок захищати свої інтереси. Член парламенту представляв би конкретних людей, а не самі лише стіни міських будинків; виборців, а не кількох членів парафіальної ради чи місцевої аристократії. Однак все, що слід зберегти у системі представництва реґіонів, буде збереженим. […]
Порівнюючи цю форму з усіма іншими способами організації національного представництва, можна помітити, що вона найліпше ґарантує належний рівень інтелектуальної компетенції депутатів. […] Залежності більшості від найнегідніших людей з її числа було б покладено край: висуватимуть насамперед найкращих та найталановитіших представників місцевої еліти…

Переваги очевидні: це пропорційна система, де партійний диктат зведений до мінімуму, виборець уповноважує окремого депутата, з яким зберігається зв’язок, голоси практично не втрачаються, виборець має більшу свободу вибору, ніж в будь-яких мажоритарних системах, а незалежні непартійні кандидати і меншини мають більші можливості, порівняно з будь-якими пропорційними виборами. До того ж, вибір складніше фальсифікувати підкупом виборців.

Серед недоліків: система одна з найскладніших у підрахунку, вона не сприяє консолідації партій, практичне застосування вимагає грамотного виборця, який має відповідну політичну культуру, фальсифікації полегшуються на рівні виборчих комісій.  

Думаю, для соборної України, з її кольоровими племенами, непартійною політичною культурою, досить освіченим електоратом та величезною кількістю яскравих політиків-індивідуалів, яким партійна належність протипоказана, вона годилася б найкраще.
 

Advertisements

10 Comments »

  1. Гарно придумали. Жаль правда, що справа не лише в системах. Навіть пропорційні чи мажоритарні можна було б жовести до прийнятного рівня… От з якого приводу треба референдум так це з приводу виборчої системи. Бо смішно коли хтось за народ визначає як йому бути представленим.

    Comment by igdrazil — December 5, 2008 @ 20:53

    • може arumad.livejournal.com/12363.html нехай сам визначає?

      Comment by arumad — December 9, 2008 @ 14:57

      • Мушу зазначити що подібна система за скільки небудь значного числа ланок не має з власне демократією нічого спільного, а за незначного не має постульованих переваг навіть теоретично.

        Comment by igdrazil — December 9, 2008 @ 20:42

        • 1) значне і незначне число це які приблизно?
          13 рівнів досить для України, 1 – банді, 19 – Землі, 7 – смт.
          хоча яка різниця скільки їх – кожного має турбувати лише власне оточнення; кожен має вплив на владу (постійний, не лише на вибори).
          2) а до чого тут демократія?
          3) точно, я ж не постулював переваг! дякую.
          хоча наче ось – “у такій системі кожен буде добре знати хто ним керує і хто його слухає.”
          “добре знати” значить “входить до тих 150, що мозок має для них соціальні моделі”.
          наслідок – неможливість жалітися, що он я ж Ю. обирало, а останнє Л. призначило, а те ще своїх людей, а тепер от начальство взятки беруть в N раз більше.

          Comment by arumad — December 10, 2008 @ 09:00

          • Значне число це більше 3-4. Якщо ланок мало то в кожному колі надміру людей і ніхто нікого не знає. Втім насправді нереалістичність цієї схеми випливає з того очевидного висновку, що вона передбачає наявність людей які входять в кола на багатьох ланках піраміди, а найвищі керівники так взагалі в усіх 10+… Якщо ж обмежитися зв’язками між двома сусідніми рівнями то маємо чітко розподілене за рівнями ж суспільство. Картина звісно близька до реальності, але її відверте закріплення мене б як демократа не порадувало.

            Comment by igdrazil — December 10, 2008 @ 20:54

  2. Англомовний мультик з поясненням того, як працює система єдиного перехідного голосу: http://choicevoting.com/

    Comment by maksymus — December 6, 2008 @ 12:37

  3. Змінювана польська гарно б підішла тепер…

    Comment by promonaut — December 6, 2008 @ 16:27

  4. Дуже гарна система. Одразу хочеться подумати, як її пристосувати до українських парламентських виборів. Якщо передбачається загальнодержавний список, то бюлетень перетворюється на величезний талмуд. Чи все одно територіальні округи, кожен з яких делегує кілька депутатів?

    Comment by phenolog — December 9, 2008 @ 14:05

    • Саме так, округи, в яких обирається кілька депутатів. На практиці це 3-5 мандатів від одного.

      Comment by maksymus — December 9, 2008 @ 16:18

  5. красива система, дійсно. але вимагає ВЕЛЬМИ розумного електорату, що прекрасно обізнаний з персоналіями у політиці. поточні вибори показують, що досі наші люди трохи не доросли.
    але якщо систему доробити, пристосувати до наших реалій – був би толк. лишається питання – як тепер цю ідею до можновладців донести?

    Comment by iskra75 — February 5, 2010 @ 14:03


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: