Діаріуш або тиск слова

September 1, 2006

Желехівка

Filed under: Правопис, Фонетика — maksymus @ 09:21

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Правопис Євгена Желехівського був хоча й реґіональним, проте одним з найдовше вживаних та поширених українських правописів. Фактично, його використовували у західноукраїнській практиці в останню чверть XIX та першу чверть XX ст. Як виглядав текст желехівкою можна побачити на прикладі перших cеми томів Грушевського.

Характерною особливстю правопису, можна сказати, його візитівкою, була несподівана сьогодні тринадцята літера алфавіту (ї), що використовувалася не тільки на позначення йотації, а й ставилася традиційно після м’яких зубних приголосних на місці етимологічного ѣ (ятя) та е (дїло, лїтопис, цїна). Натомість на місці етимологічного о у новозакритих складах мало писатися і десятеричне.

Що мене приваблює у цій системі, незважаючи на її непрозору складність для східняків, так це прагнення укладача сумістити фонетичний принцип з етимологічним. (Згадати спроби Максимовича.) При цьому, у даному правописі написання букви ї до певної міри відповідало місцевим говорам української мови. Помірне використання етимологічного принципу одразу піднімало загальний рівень літературного тексту, написаного желехівкою (на противагу чисто фонетичному запису мині, -цця Нечуя-Левицького).

Для тих, хто не розрізняє на слух «і мнякеньке» (а це більша частина говорів української мови) правопис був справді дуже витончений.


У загальних рисах правила можна записати так:

Пишеться ї, а не і:
1. Після: т, д, с, з, ц, л, н там, де воно постало з е. Приклади: утїк (утекла), лїд (леду), нїс (несла), сїл (село), нї (від не), анї, цї (це). Але після інших приголосних і: мід (меду).
2. На початку, в середині та наприкінці слів, де вимовляється йі.

Пишеться і, а не ї:
1. Там, де і в закритому складі постало з о. Приклади: тік (току), ніс (носу), осіб (особа).
2. У закінченнях -ів тих іменників чол. р., що закінчуються на тверді звуки: садів (сад), волів (віл). Але: князїв (князь), зятїв (зять).
3. У закінченнях -ій, -ім прикметників, що закінчуються на -ий, – а, -е ізайменника той. Приклади: [на, в] білій (від білий), зеленій (зелений), твердій, білолицім (білолиций), русій (від русий). Але: синїй (синї), [в] останнїй, тутешнїй.
4. У закінченні прикметників на -ий, -а, -е. приклади: білі, зелені, білолиці, русі. Але: лисї (бо постало з лисїї), синї.
5. У приставках: віді-, ді-, зі-, наді-, піді-, розі-, обі-. Приклади: відібрати, розібрати, обіграти.

 
Запитання до сучасних носіїв південно-західних говорів. Чи розрізняєте на слух ніс (носа) та нїс (нести), або діл (долу) та дїл (дїлити)?

14 Comments »

  1. У моєму селі на Черкащині у слові “ніс”(носа)вимовляється “н” тверде, а в “нїс” (нести) – м”яке. Тверде “д” і в слові діл (долу), слово ж дїл у значенні дїлити не вживається.
    …Ну, наприклад, у слові “гній” “н” також тверде…

    Comment by pry4ilok — September 1, 2006 @ 11:06

    • А коли не секрет Черкащина східна чи західна?

      Comment by sergm — September 2, 2006 @ 02:00

      • Тальнівський район, між Звенигородкою і Тальним… Село Онопріївка.

        Comment by pry4ilok — September 2, 2006 @ 08:19

        • Значить, село належить до східноподільських говірок. Справді, там має спостерігатися твердість приголосних т, д, н, с, з, л перед і, що походить з давнього о.

          Але скільки не намагаюсь відтворити твердість ніс-носа «у домашніх умовах», нічого не чую.

          Comment by maksymus — September 2, 2006 @ 08:55

          • У мене це виходить само собою, щойно опиняюся серед своїх:))
            Як і багато чого іншого… Як, наприклад, гоїрки, помидори, кирниця…

            Comment by pry4ilok — September 2, 2006 @ 09:17

        • Ще не Київщина, вже не Поділля…

          Comment by sergm — September 2, 2006 @ 21:20

    • Monastyryshchens’kyy rayon (trishky na zakhid vid Talnoho) – te zh same! :))

      Sorry za klavu – nova, shche bukviv ukrayin’s’kykh ne ponakleyuvav:)

      Comment by ruslansalo — October 31, 2006 @ 11:39

  2. Предки мабуть розрізняли, в усякому разі бабки/діди по-різному вимовляли ніс (носа) та нїс (нести) та деякі інші подібні слова. Про дїл (дїлити) вперше чую, втім мабуть воно і не вживалось ніколи на південно-східному Поділлі…

    Comment by sergm — September 2, 2006 @ 01:59

  3. Тверді т, д, с, з, ц, л, н, дз перед і     Навчитись їх вимовляти дуже просто. Це у вас усіх у крові, тож не треба напруживатись і ломати язика. Вимовте «над Іваном» і матимете потрібний звук. :) (підказка О. Синявского)

    До речі, ї в тій позиції постало не з е, а з «ять»!

    Comment by abidaly — December 5, 2006 @ 10:45

    • Це село-сїл постало з ять?

      Comment by maksymus — December 5, 2006 @ 10:53

      • Слушне зауваження     Ні, село-сїл з «е вузького»

        Comment by abidaly — December 10, 2006 @ 17:46

    • А підказка Синявського працює тільки для південно-західних діалектів. У північно-східних скажуть надиваном, звук буде такого типу, як у слові инший.

      Comment by maksymus — December 5, 2006 @ 11:36

      • Не обов’язково     Я якраз носій північно-східнього діалекту. Працює й для мене. :)

        Comment by abidaly — December 10, 2006 @ 17:49

  4. Додайте Буринський район Сумської області
    там досі так говорять =)

    Comment by skagenij — November 26, 2010 @ 13:19


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: